Мозок та психіка

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи будови та функціонування мозку та психіки

1.1 Будова, функціонування і особливості нервової системи людини

1.2 Психіка і мозок людини. Принципи і загальні механізми зв'язку

1.3 Психічна асиметрія

1.4 Психологічні особливості ліворуких дітей

1.5 Розвиток психіки в процесі еволюції

1.6 Структура свідомості

1.7 Свідомість і несвідоме

2. Практичне заняття

3. Словник термінів

Вступ

На протязі століть, людей постійно хвилювало і хвилює загадкове життя мозку, який являється матеріальним носієм, органом психіки. Ці питання блискуче були вирішені вченими І.М. Сеченовим та І.П. Павловим. Вони прискорили хід природознавства, проникнув у таємницю мозку. Тема «Мозок і психіка» являється однією з ключових тем у дисципліні «Основи психології і педагогіки». Вона розкриває питання природи психіки людини, знання основних психічних функцій та її фізіологічні механізми, співвідношення природних та соціальних факторів в становленні психіки. Використання при самопідгатовці данного матеріалу допоможе студентам краще розібратися в змісті курсу, краще засвоїти теоритичний матеріал. Після ознайомлення з теоретичним матеріалом студенту рекомендується відповісти на питання та провести практичну роботу.

1 Теоретичні основи будови та функціонування мозку та психіки

1.1 Будова, функціонування і особливості нервової системи людини

Психіка є властивість високоорганізованої матєрії – нервової системи. У людини носієм психіки є головний мозок. Нервова система здійснює дві найважливіші функції: зв'язок людини з навколишнім його світом і узгодження, координацію роботи всіх частин організму, управління ним. Всі явища людської психіки виникають, формуються і розвиваються в процесі діяльності мозку, що відображає навколишню дійсність. Інакше кажучи, вища нервова діяльність – фізіологічна основа психіки.

Нервова система людини відрізняється дуже великою складністю. Основний її елемент – нервова клітина – нейрон (рис.1). Кожен нейрон складається з тіла, в якому знаходиться ядро цієї нервової клітини, дендрітов, тобто відгалужень, через які нейрон одержує сигнал від інших нервових клітин, і аксона, довгого нервового закінчення, що передає сигнал на інші нейрони, на м'язи або залози. З'єднання між дендрітамі одного нейрона і аксоном або дендрітамі іншого називається синапсом. Через синапс передається сигнал завдяки так званим нейромедіатором, тобто хімічним речовинам, що виробляються мозком.

Рисунок 1 – Нервова клітина (нейрон)

Розрізняють центральну і периферичну нервову систему. Периферична нервова система є сукупністю нервових волокон, що здійснюють зв'язок центральної нервової системи з різними частинами тіла і внутрішніми органами.

Центральна нервова система складається із спинного і головного мозку. Основні структури кори головного мозку людини приведені на рис. 2

Рисунок 2 – Основні структури мозку людини.

1.2 Принципи і загальні механізми зв'язку психіки і мозку

Спинний мозок розташований усередині хребетного стовпа і є товстим шнуром, що складається з нервової тканини. Поперечний розріз спинного мозку показує, що по краях його знаходиться біла речовина, а всередині – сіра речовина.

У спинному мозку розташовані центри цілого ряду природжених безумовних рефлексів. Він регулює мускульні рухи людського тіла і кінцівок, а також роботу внутрішніх органів.

У спинному мозку знаходяться провідні шляхи, що складаються з пучків нервових волокон. По провідних шляхах збудження передається від периферичних нервових закінчень в головний мозок і з головного мозку до периферії – до м'язів, шкіри, внутрішніх органів.

Головний мозок знаходиться в кістковій черепній коробці, що надійно захищає його від пошкоджень. Мозок знаходиться у внутрішньому рідкому середовищі, що омиває його нейрони. Вага мозку людей коливається в значних межах (від 1 до 2 кг). В середньому у чоловіків досягає 1375 р. у жінок 1245 р., у новонародженого складає 330-340 р. Чи впливає маса мозку на обдарованість людей? Деякі учені схильні визначати обдарованість рас і окремих людей по масі мозку. Расисти намагалися «науково» довести перевагу «вищої» раси по масі і формі черепа. Але їх висновки не витримали критики. Маса мозку видатних людей різко ухилялися від середнього. У И.С. Тургенева-2012г., у І.П. Павлова- 1653г., У Д.И. Менделєєва-1571. Відомо також і те, що у деяких розумово відсталих людей може бути дуже важкий мозок. У одного недоумкуватого хлопчика маса мозку досягала 2400г. Тому правильно вважати, що розвиток мозку йде не за рахунок збільшення маси і кількості нервових клітин, а за рахунок ускладнення зв'язків між ними. Маса мозку деяких геніїв людства не перевищувала норми. Проте їх пірамідальні клітки кори мозку були дуже великі і сильно розгалужені. Сильно розвинені і кровоносні судини мозку, живлячі клітки. Ці особливості пов'язані з багатогранною розумовою діяльністю.

Відомий італійський психіатр і антрополог Чезаре Ломброзо, запропонував цікаву теорію. Згідно якої виділив ряд аномалій черепа геніїв. Череп геніальної людини трохи менше за звичний, але важче через склеротичні нарости. Часто асиметричний, сплюснутий і небагато подовжений. На думку німецького психолога Ернеста Кречмера, середньостатистичний геній є психопатичною особою з надчутливими нервами, бурхливими афектними реакціями, малою здібністю до пристосування, постійними капризами і перепадами настрою, дратівливістю і образливістю.

Також є думка психіатрів, що видатні люди найчастіше народжуються в сім'ях, де предки по одній лінії проявляли обдарованість, а в по другой- були психічно не здоровими. Обидва ці якості через покоління накопичуються в підсвідомості нащадків. І у результаті наступав момент, коли в одному з нащадків сила обдарованості, що скопилася, і хвороби досягала «критичної маси» – тоді і народжувалися Тургенев або Бетховен. Душевна хвороба в житті таких людей виконує роль ключа, що відкриває темницю підсвідомості, звідки разом з природженою шизоїдностью випліскуються яскраві ідеї образи.

Головний мозок людини не є суцільною масою. Він складається з ряду відділів, пов'язаних один з одним (рис. 2). Нижній його відділ називається довгастим мозком, який сполучає спинний мозок з головним. Над довгастим мозком знаходяться середній мозок, мозочок, ще вище – проміжний мозок. Всі ці відділи зверху покриті великими півкулями.

Довгастий мозок виконує важливу роль в життєдіяльності організму. У ньому розташовані центри, регулюючі дихання, серцево-судинну діяльність, діяльність органів травлення. Тому не тільки видалення, а навіть пошкодження довгастого мозку закінчується смертю. Довгастий мозок і міст виконують дві функції – рефлекторну і провідникову.

До заднього мозку відносяться міст і мозочок. Мозочок регулює рівновагу і забезпечує координацію довільних рухів. При порушенні роботи або захворюванні мозочка тварина, наприклад, не може стояти і виробляє безперервні рухи головою, тулубом і кінцівками; не може координувати руху кінцівок.

Функції мозочка досліджують шляхом його роздратування часткового або повного видалення і вивчення біоелектричних явищ. Наслідки видалення мозочка і випадання його функцій італійський фізіолог Лючиані охарактеризував знаменитою тріадою А: астазія, атонія і астенія. Подальші дослідники додали ще один симптом – атаксію.

Безмозжечковая собака стоїть на широко розставлених лапах, скоює безперервні гойдаючі рухи (астазія). У неї порушений правильний розподіл тонусу м'язів сгибателей і розгиначів (атонія). Рухи погано координовані, розмашисті, невідповідні, різкі. При ходьбі лапи закидаються за середню лінію (атаксія), що не спостерігається у нормальних тварин, Атаксія пояснюється тим, що порушується контроль рухів. Випадає аналіз сигналів від пропріорецепторів м'язів і сухожиль. Собака не може потрапити мордою в миску з їжею. Нахил голови вниз або убік викликає сильний протилежний рух. Рухи дуже стомлюють: тварина, пройшовши декілька кроків, лягає і відпочиває. Цей симптом називається астенією.

При видаленні половини мозочка порушуються рухові функції на стороні операції. Це пояснюється тим, що провідні шляхи мозочка або не перехрещуються зовсім, або перехрещуються 2 рази.

Середній мозок виконує важливу роль в регуляції м'язового тонусу і здійсненні настановних і випрямних рефлексів, завдяки яким можливі стояння і ходьба.

Проміжний мозок має велике значення в інстинктивних і емоційних проявах людини. Тут же знаходяться центри обміну речовин в організмі, центри терморегуляції тіла. Порушення діяльності вказаних центрів приводить до розладу роботи органів чуття.

Проміжний мозок (diencephalon) До нього відносяться таламус, метаталамус і гіпоталамус. Таламус сортує сигнали і контролює автоматичні рухи. У людини таламус виконує істотну роль в емоційній поведінці, що характеризується своєрідною мімікою, жестами і зрушеннями функцій внутрішніх органів. При емоційних реакціях підвищується артеріальний тиск, частішають пульс, дихання, розширяються зіниці. Мімічна реакція людини є природженою. Якщо полоскотати ніс плоду 5 – 6 міс., то можна бачити типову гримасу незадоволення (П. ДО. Анохин). У тварин при роздратуванні таламуса виникають рухові і больові реакції: виск, бурчання. У клініці симптомами поразки таламуса є сильний головний біль, розлади сну. порушення чутливості (підвищення або пониження), рухів, їх точності, відповідності, виникнення насильницьких мимовільних рухів.

У метаталамусі розташовані ядра, що є рефлекторними центрами зору і слуху.

Гіпоталамус, відповідає за роботу центрів голоду, спрага, а також сон, температуру тіла і статеву поведінку. Поряд з ним знаходиться гіпофіз – залоза, регулююча зростання організму.

Ретикулярна формація. Між гіпоталамусом і середнім мозком знаходиться ретикулярна формація, регулятор активності мозку. Саме ретикулярна формація виділяє так звані медіатори, тобто мозкові гормони, що активують або, навпаки, знижують активність мозку. Між підкіркою і таламусом знаходиться лімбічеська формація – утворення, що відповідає за емоції і пов'язані з ними реакції

Всі відділи мозку взаємозв'язані між собою і є єдиною цільною системою. Проте в їх діяльності спостерігається строга ієрархія, тобто підпорядкування нижчих відділів мозку вищим відділам, над якими домінують великі півкулі.

Кора великих півкуль мозку. У корі налічується близько 14 мільярдів нейронів різного розміру, форми і будови. Складають 6 шарів, що розрізняються по своїх функціях. Завдяки своїм відросткам і синапсам клітки кора вступає в численні контакти один з одним. Кожен нейрон може мати в середньому близько 5 тис. контактів з іншими нейронами. Тому кора є єдиним, злагоджено діючим цілим.

У корі обох півкуль головного мозку розрізняють чотири частини: лобову, потиличну, тім'яну і скроневу. Лобові частки, виконують найважливішу роль в організації цілеспрямованої діяльності, підпорядкуванні її стійким намірам, спонукальним причинам (мотивам). При поразці лобових часток цілеспрямована осмислена поведінка стає неможливою, будь-яка випадкова відволікаюча обставина спонукає до невиправданої поведінки. Решта часток відає прийомом, переробкою і зберіганням інформації, що поступає від органів чуття. У потиличній частці знаходяться центри зору, в скроневій – центри слуху і нюху, в тім'яній – центри шкірних відчуттів (тепла, холоду, тиску).

Існує помилка, що наш мозок працює на 10%. Насправді він працює на 100%. Навіть коли ми читаємо і здавалося б, активізовані лише зони відповідальні за зір, читання і логіку, в цей же час трудяться і інші нейрони, наприклад, ті, що відповідають за підтримку пози. Вони менш активні, але також передають сигнали і у будь-який момент готові виконати будь-яке завдання. Якби мозок дійсно працював на десяту частину, людина померла б через 4 хвилини. Інша справа, як часто людина активізує ті або інші зони.

А.Р. Лурія запропонував виділити три анатомічно відносно автономні блоку головного мозку, забезпечуючі нормальне функціонування відповідних груп психічних явищ Це блок тонусу кори, блок прийому, переробки і збереження інформації, блок програмування, регуляції і контролю діяльності.

Перший – блок мозкових структур, що підтримують певний рівень активності. Він включає неспецифічні структури різних рівнів: ретикулярну формацію стовбура мозку, структури середнього мозку, глибинних його відділів, лімбічеськой системи, медіобазальні відділи кори лобових і скроневих часток мозку. Від роботи цього блоку залежить загальний рівень активності і виборча активізація окремих підструктур, необхідна для нормального здійснення психічних функцій. Другий блок пов'язаний з пізнавальними психічними процесами, сприйняттям, переробкою і зберіганням різноманітної інформації, що поступає від органів чуття: зору, слуху, дотику і т.п. Його кіркові проекції в основному розташовуються в задніх і скроневих відділах великих півкуль. Третій блок охоплює передні відділи кори головного мозку. Він пов'язаний з мисленням, програмуванням, вищою регуляцією поведінки і психічних функцій, свідомим їх контролем.