Навигация
Поняття про стрес в психологічній науці
79109
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.1 Поняття про стрес в психологічній науці
В сучасному англо-українському словнику слово «stress» перекладається як «напруження» і як в медецині так і в повсякденні явно розуміється що це напруження нашого організму, або якоїсь з його частин та аж ніяк не електричне напруження. Як відмічено в Великій радянській енциклопедії:стрес в фізіології, психології та медецині-це стан психічного напруження що виникає у людини при діяльності в важких умовах.
Автори Великої радянської енциклопедії розуміють під стресом стан що виник під дією надзвичайних, або патологічних подразників що призводить до напруження неспецифічних адаптаціоних механізмів людини.
Взагалом кожна нова книжка з психології та медецини буде давати все нове і нове розтлумачення цього слова, мабуть, тому що кожен спеціаліст в цій галузі намагається дати своє формулювання, а не переписувати класичні пояснення іньших. Найбільш широко вживаним на даний час поясненням можна прийняти таке: стрес-це напружений стан організму, причому як фізичний так і психічний.
Та всеж першозасновником терміну стрес в біології визнаний канадський лікар-патолог австро-венгерського походження Ганс Сельє. Він дав таке визначення: загальний адаптаційний синдром, викликаний ушкоджувальними агентами. Це-центральне поняття наукової теорії стресу, тому всяке вищезгадане про стрес неможливе без цитування Г. Сельє.
Ще в 1936 р. Сельє чітко відчуваючи ворожість науково-медичної публіки до сприйняття нового терміну, назвав свою першу публікацію «Синдром, викликаний різноманітними ушкоджувальними агентами». По його власному зізнанню, він не наважився вимовити «стрес» поступившись тим самим загальноприйнятим поглядам.
Іноді йдеться про те що стрес-явище що стало масовим тільки в XX ст. і було викликано особливою напруженістю віку. Та це не вірно вже тому що хоч сам термін започаткований Г. Сельє всього пів століття тому, та немає ніяких порівнювальних даних(в більш ранні часи людство таких термінів не знало, але стрес безумовоно переносило). Згідно з вченням Сельє стрес-це наукова концепція що дає змогу розгянути сан здоров’я людини дещо з іньшого боку. Суть цієї концепції в тому що ушкоджувальні агенти викликають стрес-загальний адаптаційний синдром. Психологічний стрес тобто напруження в нашій психіці інакшими словами можна назвати «стресом душі», а фізичний-«стресом тіла».
Одже міжнародне визнання стресу як наукової концепції таки відбулося: в столиці Канади був організований Інститут стресу, першим та пожиттєвим його директором став Г. Сельє. Незабаром в різних країнах світу почали з’являтися аналогічні заклади, такі як: Берлінський Інститут по вивченню стресу в германії; Інститут стресу в Парижі; Інститут психологічної екології та профілактики стреса в Іжевську (Росія); та інші. Безліч цих та іньших організацій (учбових, академічних та науково-дослідних інстиутах) проводять дослідження присвячені стресу, при спеціалізованих в тому числі не медичного профіля кафедрах.
Однак Сельє думав про стрес інакше ніж думають сьогодні. То в чому ж відміннісь сучасних уявлень про стрес, від тих що існували раніше?
Перш за все, стрес зараз виступає не як наукова концепція, а насамперед як стан здоров’я людини. Тоді як для Сельє стрес-зовсім відокремлена від хвороб адаптаційна реакція організму, яка може бути як результатом, так і наслідком хвороби організму, або і зовсім не пов’язаною з нею. Т ак як по Сельє стрес-це не що іньше як ланцюг фізичних і біохімічних змін в організмі викликаних стресором.
Так в науковій та популярній літературі останніх двох десятиліть, відокремивших нас від Сельє, можна зустріти такі словосполучення як фізичний стрес, нервовий, травматичний, або посттравматичний стрес, больовий стрес, або стрес життя та багато іньших. Також цікаво відмітити шо кожне таке словосполучення має зовсім іньше значення і суть ніж наступне. На прикладі людини що отримала надзвичайну звістку(хорошу чи погану) лікар без зволікань поставить діагноз на основі аменезу: стрес. Ймовірно що Сельє дав би аналогічне визначення, та очевидно свій діагноз грунтував би на підвищеному вмісті адаптивних гормонів в крові.
Не тільки сьогодні, а вже четверть віку тому 67 річний Г. Сельє змінив власне розуміння стресу таким чином: «стрес є неспечифічна відповідь організму на будь-яку висунуту йому вимогу». Або загальний розвиток суспільства, або іньші обставини змусили класика промовити таку тираду доступну можливо лише спеціалістам та яку навряд чи зрозуміє іньший мешканець планети. Та щоб роз’яснити нове визначення стресу потрібно спочатку зрозуміти що мається на увазі під словами «неспецифічне» та «висунута організму вимога» Специфічність те ж саме шо і своєрідність, на відміну від різноманіття-неспецефічності. Коли людина замерзає вона мимоволі тремтить для того щоб наші внутрішні біофізичні та біохімічні реакції виробляли більше тепла, щоб вона могла зігрітися, а кров’яні судини шкіри мимоволі звужуються уповільнюючи втрату тепла з поверхні тіла. Це-спецефічна відповідь нашого організму на дію холоду. При тривалій фізичній праці, або просто при перебуванні в умовах підвищеної темпера-тури людина пітніє, а випаровування поту її охолоджує-така спецефічна дія жари. При зайнятті спортом коли розвиваються максимальні м’язові зусилля і швидкість рухів, м’язи рук та ніг, а також серцево-судинна система потребують додаткових джерел енергії, тому серцебиття прискорюється, підвищений кров’яний тиск розширює судини та поліпшується крово-постачання м’язів. Кожні ліки і кожен гормон надають спецефічну дію.
Однак не залежно від того які своєрідні зміни в організмі викликають всі ці агенти, вони мають дещо спільне між собою-надають вимоги до пере-будови внутрішніх сил організму. ця потреба не специфічна, не своєрідна, вона полягає в адаптації організма до виникших труднощів, яка б не була ця складність-в адаптації біологічних систем до нових умов існування . З іншого боку зачастіш вживаним лишився термін прийнятий в першо-початковому трактуванні: напружений стан організму.
Застосовуючи термін «стрес» в повсякденні, люди часто мають під цим на увазі психологічний стрес, який може бути зумовлений також різними чинниками. Іноді психологічний стрес ділять на інформаційний та емоціо-нальний. Інформаційний, особливо розповсюджений в вік інтенсивних технологій, розвивається при перевантаженнях інформаційних властивостей, коли людина в пошуках економічної, або фінансової користі бере на себе забагато відповідальнлсті яку не може витримати на собі і переносить при цьому важке психологічне напруження. Іньший-емоційний стрес, супро-воджує зазвичай переживання негативних емоцій(злість, образа, паніка, страх...) і також надає вплив на людські дії. Гарним тому прикладом емоційного стресу може бути стан мешканців Америки, почувших по телевізору 11 вересня 2001 року звістку про теракт в Манхеттені, або душевну травму десятка тисяч московських футбольних фанатів коли 9 червня 2002р російські футболісти програли японцям на світовому чемпіо-наті. В обох цих випадках всі травмовані опинились «жертвами обставин» і «винні» лише в тому що своєрідно сприйняли ці світові події, в дійсності не порушивши жодних законів своєї країни. Загальне між двома групами лю-дей-перенесення емоційного стресу, самовільний перехід емоційного стресу в соціальний. Г. Сельє виділяє три стадії розвитку стресу:
1. Перша стадія-аларм стадія, або стадія тривоги, коли відбувається мобілізація адаптаційних ресурсів огранізму. На цій стадії людина зна-ходиться в стані напруженості та настороженості. Це своєрідна підготовка до наступного етапу, тому іноді перша стадія називається “передстартовою готовністю”. Фізично та психологічно людина почувається досить добре, знаходиться в припіднятому настрої. На цій фазі проходять захворювання які відносять до розряду «психосоматичних»: гастрити, язви шлунку, мігрені, алергії і т.п. Правда до третьої стадії вони вертаються в три рази сильнішими. Це-добре відомий феномен: в часи Великої Вітчизняної війни люди досить рідко хворіли-настільки вони були внутрішньо мобілізовані. проте після війни хвороби просто посипалися на них. Аналогічний приклад можна привести періодизацією 1992-1993 рр. коли наше суспільство було надзвичайно підвладно стресу за рахунок надзвичайно швидких соціальних, політичних та економічних змін, лікарні та поліклініки стали порожні. Пояснюється це тим що людство мало мобілізувати всі наявні адаптаційні ресурси, запас яких не безмежний на виживання в важких умовах. Якщо стресогенний фактор знадто сильний, або постійно продовжує свою дію наступає наступна фаза:
2. Стадія резистентності або опору. На цій стадії здійснюються збалансовані витрати адаптаційних можливостей. Людина розвиває опти-мальну енергію адаптуючись до змінюючихся обставин. Почувається при цьому цілком стерпно, хоча вже без душевного підйому характерного для першої фази. Вона наче ввійшла в цей ритм і готова до більш-меньш довготривалого зусилля для подолання труднощів. Проте іноді відчуваеться накопичена втома. Якщо стесор продовжує діяти далі то починається третя стадія:
3. Стадія виснаження. На цій стадії енергія вичерпана, психологічний та фізичний захист також. Людина не має сили захищатися. На відміну від пршої стадії, коли стесовий стан організму веде до розкриття адаптаційних резервів та ресурсів, стан третьої стадії більш схожий на «заклик про допомогу» яка може прийти тільки ззовні (в вигляді підтримки, або в усуненні стресору)
Навколо кожного з нас відбуваються події що впливають на наше життя позитивно або негативно. Позитвними подіями що сприятимуть винекненню стресу можна назвати народження дитини, весілля, успішна здача сесії, підвищення на роботі. Протягом життя ми переносимо ще безліч позитивних подій: закоханість, натхнення, досягнення результату. Стрес викликаний такими подіями, що сприяє збереженню здоров’я і був названий еустресом, на відміну від негативного стресу-дистресу. Дистресом названий також стрес що викликаний больовою дією і супроводиться зазвичай негативними емоціями. Частіше вчені та медпрацівники використовують термін стрес для означення саме дистресу.
Травматичний стрес — особлива форма загальної стресової реакції. Коли стрес перевантажує психологічні, фізіологічні адаптаційні можливості людини і знищює її захист, він стає травматичним, тобто викликає психо-логічну тривогу. Далеко не кожна подія може викликати травматичний стрес. Психологічна травма можлива якщо:
- подія що відбулась усвідомлюється. Людина занє що з нею
відбулося та за чого в неї погіршився психологічний стан.
- пережите знищює звичний образ життя.
Травматичний стрес це свого роду результат особливої взаємодії людини та оточуючого її світу, нормальна реакція на ненормальні обставини. Останнє досить важливо, так як дорослі та діти перенесші травматичний стрес іноді можуть здаватися неадекватними, божевільними хоча такими не є.
Травматичні події зазвичай неочікувані і некеровані. Вони можуть подавити індивідуальне почуття самозбереження, лишити у особистості почуття незахищеності та вразливості в оточуючому її світі. Події що відбуваються раптово і тривають декілька хвилин, а іноді годин позна-чаються як травматичні події типу 1. Сюди відносяться природні і раптові стихійні лиха, а також навмисні сплановані виклкані людською діяльністю події.
Природні такі як пожежі, повені, землетруси та раптові: дорожньо-транспортні події, вибухи, аварії. Рукотворні такі як згвалтування, взяття заручників, озброєні напади. Довготривалі травматичні події (травматичні події типу 2) зазвичай викликаються повторюючимися і постійними подіями як наприклад природні і технологічні лиха так як природні і рукотворні токсичні викиди та ядерні аварії. Не дивлячись на неоднорідність травма-тичних подій особи які прямо або частково приймали в них участь набувають початкові форми психопатології, об’єдненні хронічним посттравматичним стресом.
До цього часу ми розглядали що означають стреси взагалом. На даний момент теорія стресу сприймається вже не так як це було пів-століття тому.
Окрім дифірамбів в адресу Сельє переважаючих в колі фізіологів та меди-ків, з’явились круті критичні точки зору що виходять від біохіміків, філо-софів, нейрофізіологів, психологів. Останні розглядають стрес на рівні з іньшими життєвими явищами, або медико-філосовськими поняттями такими як фрустрація, конфлікт, криза. Вчені наукові інтереси яких не пов’язані з жодною з цих тем при виборі категорії стресу виходять в основному з інтуєтивних, або стилістичних суджень. Все це призводить до великої термі-нологічної плутанини. Для запобігання утворення наступної позначимо терміном стрес весь набір понять критичних ситуацій.
Сам по собі стрес-це особливо цікавий феномен духу та тіла. Він ви-кликає взаємодію між мозком, нервовою та ендокринною системами. Щоб зрозуміти як стрес впливає на здоров’я дітей і чому ефективні методи «тіло»та «дух» необхідно знати як реагує на стрес наш організм.
Загублені ключі від квартири, дитина забуває взяти сніданок до школи, в останній момент відміна важливої зустрічі-і запускається реакція небезпеки. Постійно виробляючи гормони стресу і не витрачаючи їх людський організм втомлюється: підвищюється тиск, підвищюється дихання та частота серцевих скорочень, звіжуються кровоносні судини, та напрягаються м’язи. А в результаті — гіпертонія, остеохондроз, шлункові спазми та головний біль. Таким самим чином стрес впливає і на дітей. Ті хто переніс стрес більш чутливі до вищезазначених хвороб. Вони гірше себе ведуть або вчаться, порушується сон, ймовірніші шкіряні захворювання, інфекції. Наприклад було встановлено що стрес часто стає джерелом бактеріальних захворювань горла у дітей. Більш того спадкові соматичні хвороби-асма, алергії та діабет можуть виникнути в наслідок перенесеного в дитинстві стресу. Внаслідок існує ймовірність що діти які переносили стрес через деякий час перетворяться в підвладним стресу дорослих, тому що ми переносимо свій досвід з дитинства в доросле життя. Тому корні бахатьох захворювань можуть лежати в дитинстві. Засновник клініки психосоматичних захво-рювань доктор Рід Московіц каже: «постстресові захворювання можуть бути в будь-якому віці. Фізіологічні наслідки перенесеного напруження формуються роками і десятиліттями. Чим раніше ми навчимось справлятись з їх першопречинами, тим більш здоровими та енергійними будемо в зрілому віці». Існують наукові свідчення того що наприклад утворення бляшок в коронарних артеріях починається вже в ранньому віці, тобто серцеві захворювання починають розвиватись в дитинстві та прогресують все життя. Тому вивчення дітьми методів преривання стресу може надати серьйозного впливу на стан їх здоров’я та продовжуваність життя.
Похожие работы
... Київ, 17-19 жовтня 2006 р.- С.146-148. (Участь у плануванні клінічних досліджень, збір, аналіз даних, висновки). АНОТАЦІЯ Мурадосілова Л.І. Вплив нейроендокринних факторів на клініко-етологічні особливості бронхіальної астми у дітей.-Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10-педіатрія.- Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георг ...
... за поведінкою дитини («авторитарна гіперсоціалізація»); 4) міжособистісна дистанція у спілкуванні з дитиною («симбіоз»). РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТІСНОГО ПРИЙНЯТТЯ БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ 2.1Організація дослідження Метою даного дослідження було виявлення особливостей особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами. Поставлена мета ...
... . До теперішнього часу немає достатньо повних, вивчених на обширному матеріалі даних про патологічні психологічні реакції, що виникли у шахтарів після виробничих аварій. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ ШАХТАРІВ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ Основу для розробки дійсно наукової теорії темпераменту створило навчання І.П. Павлова про типологічні властивості ...
... допомогу дітям-інвалідам та їх сім'ям. Системне виконання індивідуальних реабілітаційних програм із першого року життя дитини істотно змінює на краще її майбутнє. Головною метою соціальної реабілітації дітей із вадами психофізичного розвитку є надання можливості: дітям-інвалідам подолати труднощі розвитку, засвоїти побутові та соціальні навички, розвинути свої здібності, повністю або частково і ...
0 комментариев