Комплекс психорозвиваючих вправ

2.2 Комплекс психорозвиваючих вправ

1. Вправи на розвиток уваги.

№ 1 «Незнайкіни небилиці»

Незнайка вигадував історії, але, як завжди, все переплутав в них. Коли він став розповідати свої історії друзям, всі голосно сміялися та говорили, що цього не буває. Спробуй відгадати, що наплутав Незнайка.

- Літом дівчата і хлопчики надівають теплі шапки, теплі чоботи, шуби та йдуть кататися на санчатах.

-    Навесні всі звірі готуються до довгої сплячки.

-    Восени на деревах розпускаються яскраво-зелені листочки.

-    Взимку ми любимо купатися та загорати, милуватися квітками й збирати ягоди.

№ 2 «Квіточка - семиквіточка»

Дорослий малює квітку з сім'ю пелюстками: червоним, жовтим, блакитним, рожевим, коричневим, синім, помаранчевим. Середина зелена для квітки. Дитині пропонується запам'ятати цю квітку і намалювати таку саму.

№3 «Неуважний садівник»

Садівник вирішив посадити нові плодові дерева в саду, але він був дуже неуважним та купив на базарі 2 зайвих пакетика з насінням. Допоможи садівникові знайти зайві пакетики, якщо на них написано: «Яблуня», «Груша», «Вишня», «Троянда», «Слива», «Береза», «Персик».

№4 «Паровозик з клоунами»

Всі діти перетворюються на «поїзд», в якому їдуть «клоуни». «Клоуни» люблять бавитися, веселитися, стрибати, тому «поїзд» за сигналом дорослого (гудок) зупиняється, «вагончики» роз'їзжаються в різні боки, діти падають. Основне завдання - при падінні бути уважним до інших дітей, намагатися їх не зачепити. Після того, як «поїзд» відремонтують, гра продовжується.

№5 «Літає - не літає»

Діти сідають або стають півколом. Ведучий називає предмети. Якщо предмет літає - діти піднімають руки. Якщо не літає – руки у дітей опущені.

Ведучий може свідомо помилятися, у багатьох хлопців руки мимоволі, через наслідування, підніматимуться. Необхідно своєчасно стриматися і не піднімати рук, коли названий предмет, що не літає . Хто не стримався – платить фант, який в кінці гри викупається [8, с. 89-91].

2.         Вправи на розвиток мислення.

№1 «Розрізні картинки» (складання малюнка з його частин)

Береться будь-яка листівка (краще використовувати зображення неживого світу) і розрізає на дві рівні частини. Дитину просять скласти її. Інша на чотири частини й так далі. Виконуючи завдання, дитина орієнтується на малюнок, змальований на листівці. Мозаїки та пазли допомагають дітям співвідносити форму та колір.

№2 «Придумаємо загадку»

Логіка придумування загадок складна для дошкільників, тому починати слід із зовнішніх ознак довколишніх предметів. Наприклад: «Великий, круглий, смугастий, а усередині червоний» (кавун). Потім додаються функціональні ознаки: «Шумить, бурчить, ковтає, всі будинки очищає» (пилосос). Далі пропонуються порівняння та літературні загадки. Наприклад: «Кольорове Коромисло через річку повислий» (веселка). Незрозумілі слова пояснюються.

№3 «Що зайве?»

Дорослий називає три (пізніше чотири ) предмети, один з яких не залучає до даної класифікації. Наприклад: огірок, яблуко, помідор (овочі - фрукти); стілець, стіл, шафа, плаття (меблі - одяг). Дитя виділяє «зайвий» предмет та пояснює свій вибір. Добре використовувати в цій грі наочну опору-картинки та предмети [15].

3. Вправи на розвиток пам'яті.

№1 «Телефон»

У грі беруть участь не менше трьох гравців. Словесне повідомлення передається один одному, поки воно не повернеться до першого гравця. Повідомлення може складатися з одного слова, поступово перетворюючись на довгу пропозицію.

№2 «Розповіді по картинках»

Дитині пропонується скласти розповідь по картинці. Використовуються смішні сюжети, можна з коміксів.

№3 «Розповіді по пам'яті»

Дитину просять розповісти недавно побачений мультфільм.

№4 «Слова»

Діти по черзі називають слова, де остання буква попереднього слова є початком наступного. Наприклад: «кавун-ножиці-іграшка...» [25, с. 145].

4. Вправи на розвиток емоційно-вольової сфери.

№1 «Про рибака та рибку»

Дорослий читає уривок з казки О.С. Пушкіна або коротко переказує цю казку. Діти вибирають ролі старого, старої, золотої рибки.

Інші діти тримаються за руки, змальовуючи море (піднімають й опускають зчеплені руки). Можна використовувати музичний фон - морські звуки.

Дорослий може запропонувати дітям продовжити казку по-своєму або переробити її.

№2 «Гороб'яча сім'я»

Дорослий розповідає казку, діти змальовують героїв казки за допомогою міміки, жестів, інтонації.

«Жила-була в лісі гороб'яча сім'я: мама, папа, син. Мама відлітала мошок ловити, сім'ю годувати. А папа-горобець укріплював житло гілочками, утеплював мохом. Син теж допомагав батьку, й цим завжди хвалився перед своїми друзями. Він всім намагався довести, що він найспритніший та сильніший. А з тим хто не погоджувався з ним, горобець сварився та навіть бився. Одного разу мама й папа прилетіли в гніздо, а сина немає. Вони чекали його до обіду, але горобчик не прилітав. Батьки стали хвилюватися, не з'їли не крихти. Папа-горобець сердився і бурчав, а мама навіть поплакала. Адже вона думала, що з її улюбленим синочком щось сталося. А синочок посварився з друзями.

Скуйовджений горобець нарешті прилетів до батьків. І в гороб'ячій сім'ї була серйозна розмова...(діти цвірінькають, інтонаціями передаючи відчуття мами, папи, сина). Горобцеві довелося зізнатися в тому, що він хвалиться та б'ється. Син розповів батькам, як йому хотілося довести всім, який він дорослий. Горобець пояснював, що дуже хотів би, щоб його батьки пишалися ним, як найсильнішим сином. Але замість радості та гордості він побачив смуток в їх очах. Горобець вибачився, і батьки його вибачили. Вони нагодували сина смачною їжою, погладивши по пір'їнках, ласкаво пояснили, що дуже люблять його, і для них він найспритніший і сильніший горобець у всьому лісі».

№3 «Три порося»

Дорослий розповідає останню частину казки, а всі діти виконують дії героїв (мімікою, пантомімікою, інтонаціями).

Можна розподілити ролі між дітьми, використовувати маски.

№4 «Брикаюча конячка»

Всі діти перетворюються на «конячок» та вільно розміщуються на килимі (стоять навколішки, спираючись об підлогу руками). Дорослий читає текст казки.

«Жила-була конячка, яка дуже любила брикати та вередувати. Їй мама говорить: «Поїж, донечка, травички свіженькою». «Не хочу, не буду», - кричить конячка та брикає ніжками (діти виконують дії). Папа умовляє конячку: «Погуляй, пограйся на сонечку». «Не хочу, не піду!»- відповідає конячка і знову брикається. Не змогли умовити мама з татом свою уперту дочечку, залишили її в будинку, а самі пішли у справах. Конячка подумала, подумала і пішла гуляти одна. А назустріч їй хитрий сірий вовк. Говорить вовк конячці: «Не вирушай, конячка, далеко в ліс, ти ще маленька». Конячка знову упирається: «Я не маленька, куди хочу, туди і ходжу!» А вовкові це і треба було. Почекав він, поки конячка в саму гущавину лісу зайде і як накинеться на неї ззаду. Конячка давай брикатися. Спочатку однією ніжкою сильно ударила вовка, потім іншою ніжкою. А потім двома ніжками разом так стала брикати, що вовк втік і ніхто його там більше не бачив (діти виконують всі дії). Конячка перестала упиратися і вередувати, виросла і тепер працює в цирку, брикає ніжками, підкидає високо м'ячики на радість глядачам».

5.         Вправи на зняття психофізичної напруги.

№1. Гра « Пролісок» (релаксаційний комплекс)

1. У лісі під заметом сховалася ніжна квітка. Вона міцно склала свої пелюстки, аби не загинути від холоду. Заснула до весни (діти сідають навпочіпки, обіймаючи руками плечі, притискуючи голову).

2. Сонечко стало пригрівати сильніше. Промінчики сонця поступово будять квітку. Вона повільно зростає, пробираючись крізь сніговий замет (діти повільно підводяться та встають).

3. Навкруги лежить сніг. Ласкаве сонечко так далеко, а квіточці дуже хочеться відчути тепло (діти тягнуть руки вгору, напружуючи пальці, піднімаючись на ципачки).

4. Але пролісок виріс, окріпнув (діти опускаються на ступні). Пелюстки стали розкриватися, насолоджуючись весняним теплом. Квітка радіє, пишається своєю красою (діти повільно опускають руки, плечі, посміхаються). «Це я - перша весняна квітка і звуть мене пролісок », - киває вона всім головою.

5. Але весняна погода капризна. Подув вітерець, і став пролісок розгойдуватися в різні боки( діти розгойдуються). Квіточка схилялася все нижче і нижче й зовсім лягла на проталину (діти лягають на килим).

6. Побігли струмки, вода підхопила і понесла пролісок в тривалу казкову подорож. Він пливе та дивується з дивних весняних перетворень (звучить природна музика, діти лежать на килимі і «подорожують» із закритими очима).

Коли квітка намандрується, вона припливе в казкову країну (діти піднімаються і розповідають, що бачили, з чого дивувалися та раділи).

№2 . Гра «Гуслі-самогуди» (релаксаційно- танцювальний комплекс)

1. Ведучий читає текст. Діти стоять вільно.

У казковому палаці

На високому крильці

Звучить грізний указ

Добрим молодцям наказ:

«Хто зуміє танцювати

Так, як гуслі нам велять

Той й допомагатиме

Нашим царством управляти.

Гуслі, гуслі-самогуди

Виспівують пісні усюди.

Раз готові ви друзі

Танцювати нам всім пора».

2. Звучить ритмічна музика. Ведучий читає текст. Діти стоять, «танцюють» м'язи плечей і рук.

Ось і музика звучить.

А народ все чекає, стоїть.

Ой, пустилися плечі в танок.

Веселіше, ще хоч разок!

Пальці, лікті скачуть разом

А народ стоїть на місці.

Танець став затухати

Тихіше музика грати

3. Змінюється ритм музики, «танцюють» м'язи ніг

Ноги стали пробуджуватися

Пробуджуватися, підніматися!

П'яти, пальці та коліна

Затанцювали як хотіли.

Як їм весело танцювати!

Лише стали втомлюватися

4. Змінюється ритм музики, «танцюють» м'язи живота

Радий живіт повправлятися

Навчився напружуватися.

Вдих та видих, покрутися.

Лежень, ей, прокинься!

5.         Змінюється ритм музики « танцюють» м'язи плечей.

Ось піднялися наші плечі.

Вище, вище, різкіше, різкіше.

Стали плечі затихати

Затихати і засинати.

6.         Звучить спокійна музика, потім знов змінюється ритм, «танцюють» м'язи обличчя.

Щоки, носик в танок пішли.

Брови ніжно підніми

Губи витягувалися в трубку

Потанцюй ще хвилинку.

7. Ведучий вибирає дитину, яка намаглася бути уважною.

Дитина замовляє будь-які рухи для всього тіла.

Знов народ стоїть і чекає.

Що нам музика заспіває?

Ти, помічник, виходь

Загальний танець замов.

Звучить ритмічна музика, всі танцюють «замовлений» танець, виконують рухи. А потім ведучий пропонує всім рухатися за власним бажанням, так, як хоче само тіло.

8. Звучить спокійна музика, діти не сходячи з місця плавно рухаються під неї. Після цього можна запропонувати дітям лягти на килим.

А тепер, все відпочиваємо.

Відпочиваємо і мріємо

Про чарівні береги

Про небачені краї.

Звучить спокійна музика з природними звуками. Діти мріють. «Гуслі-самогуди» замовкають, і діти розповідають (за бажанням) про свої образи-мрії.

2.3 Рекомендації вчителя-логопеда батькам щодо розвитку правильних мовних навиків

Для успішної корекції мовних відхилень та всебічного розвитку дітей необхідно максимально забезпечити безперервність процесу навчання дошкільників в дитячому саду та закріплення отриманих навиків вдома. Тому батькам необхідно дотримуватися ряду правил:

1. Приділяти постійну увагу власній мові, оскільки вислови дорослих є зразком для правильного, а частіше неправильного розвитку лексичної, граматичної сторін дитячої мови.

2. Наповнити повсякденне життя дітей грамотним мовним спілкуванням:

·   за допомогою назви довколишніх предметів та явищ розвивати наочний словник (наприклад, це м'яч, це шапка тощо);

·   у власній мові чітко промовляти закінчення слів, дати дитяті можливість почути зміну звучання слів в різних контекстах, правильно вживати граматичні форми тощо (наприклад: це книга; немає книги; шукаю книгу; думаю про книгу; малюю книгу. Коля малював, а Даша малювала і так далі);

·   звертати увагу дітей на смислоутворюючі елементи мовної системи - дієслова, на прикладах з повсякденного життя, вчити дітей диференціювати їх за сенсом (наприклад, відповідно: встав, ліг, зашив дірку, пришив гудзик, вишив квітку тощо);

·   привертати увагу дітей до правильного розуміння та вживанню просторових предлогів в контекстній мові та ізольовано (наприклад, поклади олівець на стіл, візьми олівець зі столу, поклади олівець під стіл, заховай олівець за спину тощо);

·   удосконалювати граматичну будову мови, використовуючи мовні ігри (наприклад, гра «У мене синя куля, а що в тебе», жовте яблуко, червона машина, 4 червоних яблука, 6 червоних яблук, 6 легкових машин, 6 повітряних куль).

3. Звертати увагу дитини на процес приготування їжі, її якісний склад, продукти, з яких готується блюдо (наприклад, як готуємо: варимо, смажимо, печемо, чистимо; смакові якості: смачна, солодка, гірка, гаряча, холодна; колір: зелений, жовтий).

4. Важливу роль в організації роботи повинні надавати улюблені іграшки дитя. Неоцінна їх роль в розвитку дитини, у тому числі у формуванні зв'язної мови. Складання коротких пропозицій, їх поширення, складання з них маленьких розповідей, у тому числі і розповідей-описів про улюблену іграшку, принесуть велике задоволення її володареві - дитині.

5. Важливо, аби вся вищевикладена робота відбувалася на високому емоційному підйомі дитини, і поволі, ненав'язливо, в ігровій формі дозволяла дитині опановувати складну структуру рідної мови.

6. Батьки повинні враховувати, що реакція дитя може бути різною: то швидкою, то дуже повільною, то надмірно веселою, бурхливою, то дуже смутною. Це не повинно відштовхувати батьків від подальшої роботи, а навпаки, враховуючи особистісні особливості свого дитя, залучаючи батьківську інтуїцію та бажання допомогти, разом з ним долати мовну скруту.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Дитя вчиться говорити на прикладі мови батьків, педагогів, друзів. Оточуючі повинні допомогти дитині у формуванні правильної, чіткої мови. Дуже важливо, аби дитя з раннього віку чуло мову правильну, виразно звучну, на прикладі якої формується його власна.

Якщо у дитині мовні дефекти, вона часто піддається кепкуванням однолітків, образливим зауваженням, в концертах та дитячих святах не бере участь. Маля ображене, воно не відчуває себе рівним серед інших дітей. Поступово така дитина віддаляється від колективу, замикається в собі. Вона намагається відмовчаться або відповісти односкладово, не приймати участі в мовних іграх.

Завдання логопеда та психолога спільно з батьками переконати дитину, що мову можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як всі. Важливо зацікавити дитину так, щоб їй самій захотілося брати участь в процесі корекції мови. А для цього заняття не мають бути нудними уроками, а повинні стати цікавою грою.

ВИСНОВОК

Майже всі особисті якості: смаки, звички, характер, темперамент закладаються в людині в дитинстві. І чималу роль в становленні особистості грає мова.

У зв'язку з тим, що правильна мова є однією з важливих передумов подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення порушень мови необхідно проводити на ранніх етапах. Ефективність усунення мовних порушень визначається багато в чому рівнем розвитку логопедії як науки.

Вивчення логопедії є важливим для всіх працівників дитячих, особливо дошкільних, установ. Значний процент мовних порушень виявляється в дошкільному віці, оскільки цей вік є сензитивним періодом розвитку мови. Своєчасне виявлення мовних порушень сприяє швидшому їх усуненню, попереджає негативний вплив мовних розладів на формування особистості і на весь психічний розвиток дитини.

По відношенню до логопедії логопсихологія є допоміжною дисципліною, направленою на те, аби оптимізувати психологічними засобами логокорекційний процес.

Логопсихологія має важливе прикладне значення для логопедії.

По-перше, вона визначає місце мови як ключової вищої психічної функції в системі інших елементарних та вищих психічних функцій.

По-друге, вона надає сучасні засоби діагностики, що дозволяють визначити структуру дефекту, а також можливості компенсації з врахуванням підлягаючих зберіганню психічних функцій.

По-третє, логопсихологія сприяє встановленню характеру адаптивних психічних реакцій суб'єкта на мовний дефект.

По-четверте, вона пропонує диференційовані методи допомоги для вирішення різних завдань: вироблення або компенсації бракуючих психічних функцій, встановлення оптимальною контакту із страждаючим мовним дефектом суб'єктом, формування мотивації на виправлення дефекту мови, тощо.

У дітей логопедичних груп, як правило, інтелект нормальний. Вони критичні до своєї мови, більшість з них мають наполегливе прагнення до виправлення мовного недоліку. Але у частини дітей, в порівнянні з віковою нормою, спостерігається зниження пізнавальної діяльності та процесів, що входят до її структури: меньший об'єм запам'ятовування та відтворення матеріалу, нестійкість уваги, швидка відволікаємість, виснажлевість психічних процесів, зниження рівня узагальнення й осмислення дійсності; в них утруднена розгорнута зв'язна мова. З боку емоційно-вольової сфери також спостерігається ряд особливостей: підвищена збудливість, дратівливість або загальна загальмованість, замкнутість, образливість, плаксивість, багатократна зміна настрою і таке інше.

Психолого-педагогічна корекція мови у дітей логопедичних груп повинна включати комплекс заходів, направлених на усунення несприятливої дії вказаних вище соціальних чинників, на поліпшення загального психічного стану дитини, на формування в неї інтересу до мовного спілкування та необхідних навиків поведінки, на організацію правильного мовного виховання. Ефективність психолого-педагогічної корекції багато в чому визначатиметься спеціальними заняттями з дитиною.

Завдання логопеда та психолога спільно з батьками переконати дитину, що мову можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як всі. Важливо зацікавити дитину так, щоб їй самій захотілося брати участь в процесі корекції мови. А для цього заняття не мають бути нудними уроками, а повинні стати цікавою грою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Беккер К. П., Совак М. Логопедия. — М.: АСТ, 2002. — С. 11-23.

2.         Власенко И.Т. Особенности словесного мышления у взрослых и детей с нарушениями речи. - М.: Наука, 2004. – 350 с.

3.         Волховская Т.Н. К вопросу о содержании учебного курса «Логопсихология» // Специальная психология. - 2005. - № 3-4. – С. 5-6.

4.         Волховсхая Т.Н. Логопсихология: пути становления и развития // Специальная психология. - 2007. - № 3. – С. 13.

5.         Волховская Т.Н. Сравнительное изучение особенностей развития дошкольников с общим недоразвитием речи и с задержкой психического развития. - М.: Эксмо, 2003. – 306 с.

6.         Волховсхая Т.Н., Юсупова Г.Х. Психологическая помощь дошкольникам с общим недоразвитием речи. - М.: АСТ, 2004. – С. 205-215.

7.         Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч. — М.: Эксмо, 2002. —Т. 2. - С. 320- 361.

8.         Генинг М.Г. Обучение дошкольников правильной речи. – Чебоксары: МИР, 2003. – 255 с.

9.         Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. — М.: Наука, 2002. – С. 55-60.

10.      Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. М.: Академия, 2001. – 429 с.

11.      Калягин В.А. Логопсихология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В.А.Калягин, Т.С.Овчинникова. — М.: Академия, 2006. — 320 с.

12.      Корпев А.Н. Системный анализ психического развития детей с недоразвитием речи: Автореф. дис. канд. пси-хол. наук. - СПб., 2006. – С. 2-5.

13.      Коррекционно-педагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи / Под ред. Ю.Ф. Гаркуши. - М.: Секачев В.Ю., ООО «Центр Гуманитарной литературы «РОН», 2002. – 203 с.

14.      Лалаева Р.И. Методические рекомендации по логопедической диагностике // Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедикой работы в условиях дошкольного образовательного учреждения. СПБ.: Питер, 2002. – С. 16-26.

15.      Левченко И.Ю. Актуальные проблемы практической специальной психологии // Современные технологии диагностики профилактики и коррекции нарушений развития: В 3-х т. – М.: Академия, 2005. – С. 89-95.

16.      Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. Переизд. и доп. — М.: АСТ, 2003. – 369 с.

17.      Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. — М.: Наука, 2006. – 308 с. (переизд и доп.).

18.      Лубовский В.И., Валявко С.М. Что такое «логопсихология»? // Специальная психология. - 2007. - № 13. – С. 20-23.

19.      Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. - М.: Мысль, 2003. - 374 с.

20.      Максаков А.И., Тумакова Г.А. Учите, играя. – М.: Эксмо, 2003. – С. 157-185.

21.      Мухина В. С. Детская психология. — СПб.: Питер, 2002. – 515 с. – (переизд. и доп.).

22.      Основы специальной психологии: Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л.В. Кузнецова, Л.И. Переслени, Л.И. Солнцева и др.; Под ред. Л.В. Кузнецовой. - М.: Эксмо, 2002. – 305 с.

23.      Основы теории и практики логопеда // Под ред. Р.Е. Левиной. — М.: Мысль, 2008. - С. 7 - 30.

24.      Поваляева М.А. Коррекционная педагогика. Взаимодействие специалистов. Коллективная монография / Под общ. Ред. М.А. Поваляевой. Серия «Учебники, учебные пособия». - Росто-на-Дону: Феникс, 2002. – 189 с.

25.      Преодоление общего недоразвития речи дошкольников. Учебно-методическое пособие / Под общ. ред. Т.В. Волосовец. - М: Институт общегуманит. иссл-й, А. Секачева, 2002. – 255 с.

26.      Селивестров В.И. Игры в логопедической работе. – М.: Эксмо , 2007. – 209 с.

27.      Специальная педагогика. Том 2. Общие основы специальной педагогики / Под ред. Н.М. Назаровой и др. - М.: Академия, 2008. – 405 с.

28.      Хватцев М . Е. Логопедия. — М.: Наука, 2002. - С. 5-14.

29.      Цветкова Л.С. Методика нейропсихологических диагностик у детей. - М.:Наука, 2002. – 208 с.

30.      Швайко Г.С. Игры и игровые упражнения для развития речи. – М.: АСТ, 2008. – 313 с.