Навигация
1. Психофармакотерапія
Існує кілька груп психотропних препаратів: а) нейролептики б) транквілізатори в) антидепресанти; г) психостимулятори; д) ноотропні препарати. Існує ще група галюциногенів, але вони не одержали поширення в терапевтичній практиці. Психотропні препарати, що ставляться до кожної із зазначених груп, мають загальні властивості, що характеризують їхня спрямованість на певні психічні функції і їхні розлади. Так, нейролептики усувають психотичні порушення й страх, впливають на маревні, кататонічні й інші розлади, що зустрічаються при психозах. Транквілізатори в основному блокують невротичну тривогу й пов'язані з нею симптоми прикордонних психічних порушень; деякі з них володіють також противепілептичної дією. Антидепресанти зм'якшують або усувають тужливий афект при депресіях, роблячи одночасно седативну або стимулюючу дію. Психостимулятори підвищують рівень пильнування, усувають сонливість, астенічні симптоми. Ноотропи підвищують рівень психічної активності, позитивно впливають на розлади пам'яті й розумової діяльності, особливо при органічних психічних захворюваннях. Але лікарські речовини в кожній із груп володіють і власними, окремими властивостями, що визначають силу й швидкість дії на ті або інші порушення психічних функцій, характер побічних ефектів і ускладнень, що й обумовлює вибір лікарського засобу в кожному індивідуальному випадку захворювання.
З початку "психофармакологічної ери" у психіатрії робилися численні спроби знайти в складній психопатологічній картині захворювання чітко позначену крапку додатка кожного психотропного препарату. Більше продуктивним виявилося поняття спектра психотропної активності, що розвивалося в нашій країні Григорієм Яковичем Авруцким (1925-1993). Під ним мається на увазі сума індивідуальних якостей препарату, які проявляються в їхній взаємодії з даним психопатологічним синдромом. Так, наприклад, у спектр психотропної активності транквілізатора нитразепама, поряд із седативною дією, входить виражена здатність регулювати нічний сон, а також вегетотропна, антидепресант мелипрамін володіє, поряд з тимолептичним (усуває депресивний афект), що стимулює дією.
Вибір психотропного засобу в конкретному випадку захворювання мало залежить від його нозологічної природи й визначається головним чином психопатологічним синдромом. Зміст патологічних переживань великої ролі не грає. Так, ефект препарату при параноїчному синдромі не залежить від змісту марення, будь те марення переслідування, відношення або гіпнотичного впливу. Психотропна речовина взагалі не здатна змінити спрямованість і зміст особистості хворої людини, його думки й переконання, що визначаються всім ходом соціалізації суб'єкта, починаючи з дитячого віку. Втручаючись у хімізм нервових кліток головного мозку, психотропні препарати змінюють біологічний компонент особистості, вітальну основу патологічних психічних переживань. Результатом прямого впливу на базисні біологічні механізми вищої нервової діяльності є зміна емоційного стану хворого. Усуваючи тривогу й страх, депресивний, маніакальний афект, психотропні лікарські речовини роблять вторинна терапевтична дія на маревні, нав'язливі й інші продуктивні симптоми психічного захворювання. При цьому вони не впливають безпосередньо на напрям думок хворого, на його відношення до інших людей, до своєму Я. Неправильно було б розраховувати на те, що за допомогою хімічних речовин можливо змінити переконання суб'єкта в переслідуванні його "зловмисниками" і створити в нього протилежна думка. Вірніше буде вважати, що при усуненні або ослабленні афективних розладів під впливом фармакотерапії відбувається деактуалізація маревних, нав'язливих, переживань. Іншими словами, раніше актуальні думки й переживання втрачають свій почуттєвий характер, перестають бути джерелом життєво важливої інформації про зовнішній і внутрішній світ суб'єкта.
Якщо мова йде про короткочасний й минущий психічний розлад, деактуалізація патологічних переживань хворого збігається з фактичним усуненням цих розладів, тобто з видужанням. Але там, де лікуванню піддається довгостроково поточне, хронічне захворювання, психічних розладів означає не їхнє зникнення, а часткове або повне усунення зі сфери самосвідомості: втрачаючи своє колишнє життєво важливе значення для хворого, ці переживання відчужуються від свого Я и перестають фігурувати в самозвіті. У випадку нового загострення або рецидиву хвороби разом з посиленням афективних симптомів колишні хворобливі переживання знову актуалізуються, знаходять висвітлення в самосвідомості хворого й у його поводженні.
Лікування психотропними препаратами ефективно не при всіх формах психічних захворювань. Найбільш резистентними до лікування є психопатологічні синдроми з відносно ізольованою картиною й малою кількістю вхідних у неї симптомів, без грубих порушень у сфері вітальних емоцій і поводження. До них ставляться синдроми, основу яких становлять марення, дисгармонія характеру й поводження. Резистентними до фармакотерапії є також негативні симптоми, такі як апатія, емоційне збідніння, зниження енергії поводження, не зв'язані безпосередньо з депресивним афектом, і ряд інших. Все це дає підставу деяким психіатрам затверджувати, що успіхи психофармакотерапії маловтішні й перевага варто віддавати соціально-психологічним методам реадаптації хворих у суспільстві. Така думка є однобічним. Як показує досвід, лікування психотропними препаратами впливає на динаміку багатьох психічних захворювань. Позитивний його вплив в основному проявляється в наступному:
1. Психофармакотерапія, особливе лікування нейролептиками, в абсолютній більшості випадків дозволяє блокувати у хворих психозами психомоторне порушення, афективні спалахи й агресивне поводження. Це дозволяє у відділеннях психіатричної лікарні відмовитися від мір, що практикувалися раніше, стиснення, включаючи зв'язування хворих, створити у відділеннях обстановку звичайної терапевтичної установи. Застосування психотропних препаратів в амбулаторних умовах у багатьох випадках дозволяє домогтися впорядкування поводження хворих і уникнути приміщення їх у психіатричний стаціонар.
2. Застосування психофармакотерапії психічних захворювань сприяє скороченню часу перебування хворих у психіатричному стаціонарі, що дозволяє зменшити негативні наслідки тривалої госпіталізації, забезпечити максимальне збереження соціальних, сімейних зв'язків хворого, його працездатності, а також має позитивне економічне значення.
3. У випадках, коли за допомогою психофармакотерапії не вдається досягти повного відновлення нормальної психічної діяльності хворого, воно все-таки сприяє ефективному застосуванню методів реабілітації. Зокрема, ослаблення під впливом лікування рухового занепокоєння, тривоги й страху, зниження актуальності маревних і переживань відкриває шляхи до впливу, дозволяє використовувати власну активність хворого у відновленні порушених психічних функцій.
Похожие работы
... интоксикацией (ХТИ) // Возрастная нейропсихология и нейропсихиатрия: Материалы научно-практической конференции с международным участием. Киев, 2007 г. – С. 37. Анотація Макаренко С.М. Особливості психічних порушень у дітей з хронічною тонзилогенною інтоксикацією. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Украї ...
... час є більш широке використання адаптованих для санаторно-курортних умов сучасних форм групової психотерапії, функціональних тренувань, поведінкових прийомів і ін. 3. Аналіз практичної роботи психолога в психоневрологічних закладах 3.1 Оцінка та анамнез проблем пацієнтів з депресивними станами Типовий зовнішній вигляд хворого. В одязі помітні недбалість, недоглянутість. Сповільненість ...
... роль серотоніну та пролактину у розвитку депресії у хворих на ЦД 2 типу). АНОТАЦІЯ Земляніцина О.В. Особливості гормонально-метаболічного гомеостазу у хворих на цукровий діабет 2 типу із симптоматичними психічними розладами та у хворих на шизофренію під впливом психотропної терапії. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.14 – ...
... 2003; Опубл. 15.01.2004, Бюл. 1. (Дисертантом проведено добір матеріалу, патентний пошук) АНОТАЦІЯ Гончарова Ірина Євгенівна. Ефективність терапії із застосуванням методу краніоцеребральної гіпотермії в лікуванні психічних розладів внаслідок хронічної гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю ...
0 комментариев