Навигация
Суть та фактори картографічної генералізації
17740
знаков
0
таблиц
0
изображений
Суть та фактори картографічної генералізації
Важливою властивістю географічної карт є можливість безпосередньо огляду та вивчення дійсності у просторі будь-якої протяжності і площі. Ця властивість карти зумовлена використанням масштабу та передачею картографованих явищ в генералізованому вигляді.
Картографічним зображенням властиві основні риси моделі: абстрагування від цілого для дослідження частини; спрощення – показ найсуттєвіших характеристик та зв’язків; узагальнення – виділення загальних рис, ознак, властивостей. Ці абстракції, які спрощують об’єкт дослідження (а разом із тим і картографічне дослідження), сприяють більш глибшому пізнанню зображуваних граней дійсності. Вони складають суть картографічної генералізації та її філософське тлумачення.
Термін ”генералізація“ походить від французького ”generalisation“ – узагальнення, а те, в свою чергу, – від латинського ”generalis“ – загальний, головний. Держстандарт визначає картографічну генералізацію як відбір та узагальнення зображених на карті об’єктів відповідно до призначення і масштабу карти та особливостей зображеної території. Основний зміст генералізації – відображення картографованої частини дійсності в її основних типових рисах та характерних особливостях.
Разом з тим розуміння карт як моделей географічних систем чи їхніх частин (аспектів) дає можливість побачити в генералізації засіб виділення в геосистемах їхніх ведучих (головних) елементів (компонентів), процесів та зв’язків, а також шлях до переходу до географічних систем більш високого рівня ієрархії.
У визначенні генералізації вказані основні її фактори.
1. Вплив призначення карти на її зміст (і форму) можна проілюструвати на прикладі двох загальногеографічних карт, одна із яких довідкова, інша – для середньої школи. На довідковій карті значно більше географічних об’єктів, зображених точно, детально, в той же час, як на навчальній – схематичніше, яскравіше, крупніше. Величина умовних позначень та шрифтів продиктована призначенням карти – демонстрація в класі на значній відстані.
2. Тематика карти безпосередньо вказує на головні, суттєві елементи змісту карти. На загальногеографічній карті та карті земельних угідь є населені пункти та шляхи сполучення, але на другій вони мають значення орієнтирів, а тому зазнали більшого відбору й узальнення. Іншим прикладом може бути зображення рельєфу на гіпсометричній карті і карті шляхів сполучення в ”Атласе СССР“.
3. Вплив масштабу карти не обмежується технічними можливостями карти: зменшення загальних розмірів зображення не дозволяє зобразити місцевість і взагалі картографовані явища із збереженням всіх їх деталей.
Масштаб карти визначає її просторові межі. Карти великих масштабів зображають на окремих аркушах (порівняно невеликі території), тоді як аркуші дрібномасштабні карти охоплюють великі території. Різне просторове охоплення дає різну оцінку деталей. Те, що для територій малих розмірів (район) є важливою деталлю, для території значно більшої (область, країна) буде другорядною або взагалі втратить своє значення (актуальність). На районній карті можуть детально зображатися навіть ґрунтові дороги, на карті області і країни їх не зображають взагалі, тут пріорітетним є показ доріг обласного, державного і міждержавного значення.
У цьому випадку генералізація, пов’язана із масштабом, необхідна для переходу від індивідуальних рис до родових характристик, до понять загального значення.
4. Особливості картографованої території (картографованого явища). Значення цього фактора легко уяснити, згадавши основну мету картографічної генералізації – намагання відтворити на карті із можливою об’єктивністю типові риси та характерні особливості дійсності. Одні і ті ж об’єкти чи їхні властивості по-різному оцінюються в різних ландшафтах, або залежно від своєрідності зв’язків цих об’єктів із іншими явищами. Наприклад, криниці в середній смузі України на карті не зображаються, на півдні – це важливий елемент їхнього змісту. У горах, де амплітуда висот сягає сотні метрів, висота перерізу рельєфу складає десятки метрів, а на рівнинному Причорномор’ї різниця висот у два-три метри викликає зумовлює зміни в умовах сільського господарства.
Серед інших, менш важливих чинників генералізації, можна назвати:
5. Джерела, які залучаються для складання карти. При відсутності даних про людність населених пунктів ця ознака не знаходить свого відображення на карті.
6. Система картографічних знаків впливає через мінімальні розміри знаків (особливості наших очей бачити і розрізняти знаки при читанні карти) та від технічних можливостей їх виконання та відтворення.
З точки зору наукової інформації суть генералізації полягає в усуненні зайвої інформації, малозначимої й несуттєвої, при розв’язанні певних завдань.
Види картографічної генералізації
Картографічна генералізація проявляється у відборі картографованих явищ, узагальненні їхньої кількісної та якісної характеристик, узагальненні планових обрисів об’єктів, переході від простих об’єктів до складніших та їх узагальнюючих позначень.
1. Відбір картографованих явищ полягає у обмеженні змісту карти необхідними явищами та об’єктами та виключення інших. Це робиться за допомогою цензів – границь відбору об’єктів різних категорій, які визначаються кількісними чи якісними показниками. Вони встановлюються двояко: як виключаючі: виключаються річки довщиною менше 10 км, виключаються населені пункти із людністю менше 10 000 мешк.; як вибіркові: показуються всі районні центри, незалежно від людності, всі притоки другого порядку, незалежно від довжии.
Норма відбору вказує кількість об’єктів, які зберігаються для показу на 1 дм2 площі карти. Цензи і норми відбору істотно різняться між собою: при цензовому відборі підхід до об’єктів індивідуальний (задовольняє чи ні об’єкт вимоги цензу); норма відбору має статистичний зміст – визначається ступінь представництва сукупності об’єктів.
І цензи і норми відбору встановлюються, виходячи із призначення та масштабу карти, а в межах карти змінюються для різних географічних районів, враховуючи особливості території.
2. Узагальнення кількісної характеристики полягає у переході від неперервної шкали до ступінчастої і далі до укрупнення інтервалів, в межах яких зміна кількісного показника не знайде свого відображення на карті. Наприклад, людність поселень. На топокарті масштабу 1:10 000 дано 4 групи сільських поселень – менше 100, 101–500, 501–1 000, більше 1 000; на карті масштабу 1:1 000 000 – 2 інтервали: менше 1 000, більше 1 000 мешканців.
3. Узагальнення якісної характеристики проводиться з метою скорочення числа якісних відмін в даній категорії об’єктів. Це здійснюється: 1) заміною дрібних класифікацій узагальненими (знак хвойного, мішаного, листяного лісу на топокарті замінюється на дрібномасштабній карті одним знаком – ліс); 2) виключенням низьких ступенів класифікації (при характеристиці населених пунктів за адміністративною ознакою виключаються особливі знаки для сільських і районних рад).
4. Геометричний бік генералізації полягає у продуманому спрощенні планових обрисів об’єктів – лінійних і площинних, але при цьому зберігаються особливості обрисів, характерні для даного об’єкта, та ті, що виділяють його суттєві ознаки. Інколи при цьому втрачаються деякі деталі зображення, збільшуються інші, занадто спрощуються (обриси населеного пункту на крупномасштабній карті замінюються знаком ”пунсон“ на дрібномасштабних).
5. Перехід від окремих об’єктів їхнім збірним позначенням проявляється в заміні знаків окремих об’єктів позначеннями узагальненого поняття (населений пункт: окремі будівлі®квартали®загальний контур®пунсон; нафтопромисли: окремі свердловини®родовище®група родовищ®басейн). Інший шлях – об’єднання об’єктів різних категорій спільним знаком (заміна суміжних дрібних контурів чагарника і луки спільним знаком ”чагарник на луці“ без зображення границь окремих контурів).
Виділення вказаних сторін (видів) генералізації дає можливість уявити можливі шляхи енералізації, враховуючи, що всі види тісно пов’язані між собою і нероздільні.
Генералізація на карті призводить до протиріччя між вимогами геометричної точності та вимогами географічної вірності (відповідності).
Написи на географічних картах
Написи виступають суттєвим елементом географічної карти. Вони поділяються на:
Похожие работы
... є обчислення і побудова картографічної сітки нормальної конічної проекції, а також на основі набутих знань про картографічні твори сформувати авторській оригінал карти. 1. Обчислення і побудова картографічної сітки нормальної рівнокутної конічної проекції 1.1 Загальні відомості про картографічні проекції Подібне зображення земного еліпсоїда або кулі можна отримати на сферичній поверхні, ...
... навчання на уроках географії, таких як моделюючий малюнок, картографічні засоби навчання, підручник з географії та електронний атлас. На основі аналізу класифікації функцій та методики застосування наочних засобів навчання географії нами були розроблені плани конспектів-уроків для 6, 7 та 8 класів із безпосереднім використанням, які б могли покращити рівень навчального процесу та успішності учн ...
... ГІС може бути дослідною, охоплювати територію певного регіону, базуватися переважно на векторних форматах просторових даних та мати доступ до корпоративної мережі. 1.3 Геоінформаційні системи в екології Становлення екологічного управління і регулювання екологічних процесів вимагає серйозної технічної підтримки і використання сучасних технологій для вирішення задач різного плану і різного ...
... ін одним з перших став попереджати про можливу екологічну кризу. Він довів, що історичний розвиток людства пов’язаний із регіональними відмінностями територій і, навпаки, по мірі ускладнення соціально-економічної структури суспільства географічний фактор його розвитку збільшує свій вплив (наприклад, зростає залежність економіки від природних ресурсів через збільшення обсягів їх використання). Дію ...
0 комментариев