Навигация
Основні властивості води Червоного та Чорного морів
45976
знаков
1
таблица
0
изображений
2.3 Основні властивості води Червоного та Чорного морів
В прибережній зоні Червоного моря води характеризуються високою температурою. З глибиною температура води дещо змінюється. Її поверхневі значення зберігаються до горизонтів 25-30 м, потім вона досить плавно знижується до горизонту 75 м, де стає близькою до 25-27°, звідси її величина ще знижується до горизонту 150 м і стає рівною 22- 23°, далі температура трохи убуває до горизонтів 200- 300 м, нижче за які вона залишається рівною 21,6-22,0° до дна.
Солоність на поверхні Червоного моря взимку зменшується від 42,0-40,20/00 на півночі до 39-38 0/00 в центральній і до 36,20/00 в південній частинах. У західного побережжя солоність дещо більше, ніж у східного. З глибиною солоність підвищується. У північних районах вона збільшується від 40 0/00 на поверхні і до 40,5-40,6 0/00 в придонних горизонтах. На півдні її поверхневі значення простежуються до горизонтів 25-30 м, звідки вона значно збільшується і на горизонтах 100-150 м рівна 40,0-40,5 0/00, глибше вона дещо збільшується до горизонту 300 м, де рівна 40,6 0/00. Ця або близька до неї величина простежується до дна. Влітку солоність на поверхні зменшується від 40 0/00 на півночі до 37,2 0/00 на півдні моря. Зберігається і деяке перевищення величин солоності біля західного берега в порівнянні з східним. У Червоному морі основні сезонні зміни термохалинних характеристик відбуваються у верхньому в 150-метровому шарі [16].
Головним гідрохімічним показником структури води Чорного моря є її солоність. Багато характеристик динамічної структури водних мас (щільність, питомий об'єм, стійкість шарів, розподіл динамічних висот і ін.) залежать від неї і від температури води. Солоність поверхневих вод в центральній частині Чорного моря складає в середньому 18 0/00, в деяких випадках вона перевищує 18,2 0/00 і навіть досягає 18,5 0/00. Сезонні коливання солоності в цій частині моря малі - у весняно-літній період, ближче до периферійних районів, мінімум її досягає 17,5 0/00. Поблизу берегів під впливом річкових вод солоність зменшується, сезонні коливання її тут значні.
Середня річна температура поверхневих чорноморських вод залежить в основному від географічного положення пункту спостереження і від переважаючих течій. З видаленням від берега середня річна температура змінюється порівняно мало.
Залежно від температури і солоності щільність води в Чорному морі значно змінюється як в часі, так і в просторі. У верхніх шарах весною і влітку вона зменшується. У центральних районах моря середня щільність води в поверхневому шарі близька до 1,0123 на максимальних глибинах вона досягає 1,0173.
Якщо випарувати 1 л поверхневої чорноморської води, вийде сухий залишок - приблизно 18 г солей. Як у всіх морях, головний компонент його - хлорид натрію (куховарська сіль), а також сульфат магнію, карбонат кальцію і ін. У глибинних водах Чорного моря під впливом анаеробних бактерій мікроспора сульфати відновлюються, при цьому утворюються сірководень і бікарбонати. В результаті вміст сульфатів в цих водах значно зменшений, а бікарбонатів - збільшено.
Під лужністю природних вод розуміється сумарний вміст слабких кислот в них, виражений в еквівалентах міліграма на 1 л води. Середня лужність поверхневих вод в Чорному морі складає 3,33 мг-экв/л, мінімальна лужність (близько 3,29 мг-экв/л) наголошується на глибині 100-150 м. Водневий показник (рН) в поверхневих чорноморських водах міняється від 8,1 до 8,5. Мінімум рН наголошується звичайно взимку, а максимум влітку [12].
З газів, розчинених у воді, найбільш поширений азот. У 1 л води поверхневого шару міститься в середньому 12,7 мл вільного азоту, що складає 15,9 мг/л. Вільного кисню в Чорному морі менше, проте від нього залежить життя. Він поступає у воду з повітря, коли температура води знижується - в цьому випадку розчинність газів збільшується, і виділяється в атмосферу, коли температура води підвищується сірководень, наявність якого у великій кількості ставить Чорне море в унікальне положення, з'являється на глибинах 150-200 м. Концентрація його спочатку складає біля 0,04- 0,16 мл на 1 л, на глибині 300 м вона наближається до 1 мл/л, на глибині 500 м - перевищує 3 мл/л, а нижче 1000 м-достигает 6 мл/л. Ці цифри відносяться до вільного і гідросульфидному сірководню.
Джерелом сірководню є розкладання залишків водних організмів. Як було встановлено півстоліття тому видатним російським хіміком Н.Д. Зелінським, сірководень в Чорному морі має біохімічне походження. Учений показав, що мешкають у великій кількості в глибинах моря особливі бактерії, що живуть в безкисневому середовищі, розкладають залишки тварин і рослин на ряд більш, простих хімічних сполук, які вступають у взаємодію з солями морської води. В результаті цієї реакції і утворюється вільний сірководень. У Чорному морі, де водообмін практично відбувається до глибини 150-200 метрів, а на дно постійно йде "дощ залишків" рослинних і тваринних організмів, зміст сірководня досягає 7,5 кубічного сантиметра на літр води, а загальна кількість сірководня в Чорному морі складає мільярд тонн. Протягом останніх 1-2 тисяч років ця кількість зберігається приблизно постійною. Хоча весь час відбувається утворення сірководня в глибинах моря, але паралельно з ним йде процес окислення сірководня іншими бактеріями, що мешкають на дні і в глибинах Чорного моря.
Глибина залягання сірчановодневого шару в Чорному морі не скрізь однакова. Біля берегів Криму верхня межа цього шару лежить на глибині 150 метрів, біля берегів Кавказу - 200 метрів, а в центральній частині моря - 80-100 метрів. Поверхня сірчановодневого шару в море піднімається до центру у вигляді куполу і опускається біля берегів. Таке положення поверхні сірчановодневого шару - слідство більшого перемішування вод в прибережній частині.
У морській воді органічні речовини знаходяться в розчиненому і колоїдному або в зваженому стані. У поверхневому шарі Чорного моря міститься в середньому 3-4 міліграми сухої речовини на 1 л води. Зміна кількості органічної речовини протягом року залежить від температури води і інтенсивності фотосинтезу. З глибиною кількість розчинених органічних речовин звичайно зменшується, але в шарах, де щільність різко підвищується, кількість їх часто збільшується [6].
Похожие работы
... , не утратив своїй значимості і пропускній здатності. II розділ. Сучасний стан розвитку та характер розміщення залізниць України 2.1. Рівень розвитку та характер розміщення залізничного транспорту України 2.1.1. Сучасна схема залізничних зв'язків Залізнична мережа України по її конфігурації ортогональна. У ній є більш-менш рівнобіжні магістралі, широтні, меридіональні. За рівнем розвитку залі ...
... , очевидно, від якихось хижих, близьких до предків собак звірів (а можливо, і від комахоїдних!), усі зв'язки із сушею в них давно загублені, а пристосування до життя в морях, деяких озерах і ріках виражені краще, ніж у всіх водяних ссавців. Тіло схоже на риб'яче, але з горизонтальними лопатами хвостових плавців. Передні кінцівки еволюція перетворила в ласти, задні зникли зовсім, збереглися лише ...
... до 30-х років 20 ст. У вивчені природніх умов Каспійського моря в 19 ст. внесли великий вклад такі вчені – П. С. Паллас, С. Г. Гмелин, Г.С. Карелін, К.М. Бєр, Г.В. Абіх, О.А. Грім, Н.І. Андрусов, І.Б. Шпіндлер. РОЗДІЛ ІІІ. КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ ЯК ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБ’ЄКТ 3.1 Геологічна будова Північна частина Каспію є околицею Прикаспійської синеклізи Східно-Європейськой платформи; Мангишлакський ...
... на Україні: («Тарас Бульба» М. Гоголя і «Чорна рада» П. Куліша в світлі історичної романтики Вальтера Скотта) // Пер. з англ. – К., 1993. – 290 с. 3. Бандура О. Вивчення роману П. Куліша «Чорна рада»: Хроніка 1663р. // Українська мова і література в школі. – 1992. – № 11-12. – с. 24-29. 4. Балтівець С. Психологічні особливості вивчення поезії П.Куліша // Дивослово. – 1995. - № 4. – с. 44-49. ...
0 комментариев