Земельна площа і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Посівні площі сільськогосподарських культур по регіонах (карта, діаграми)
Перелік регіонів першої «сімки» по валовому збору: зерна, цукрового буряка, насіння соняшника, картоплі, овочів
Перелік регіонів першої «сімки» по наявності поголів’я худоби (велика рогата худоба, свині, вівці та кози), виробництву м’яса, молока, яєць
Навигация
Земельна площа і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Регіональна економіка сільського господарства України
39096
знаков
12
таблиц
25
изображений
2 Земельна площа і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Ефективність регіональної політики залежить від чіткого визначення території регіону, його меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Адже регіон — це об'єкт регіональної політики, — тому велике значення має економічне районування країни, тобто виокремлення на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони.
Економічне районування України — непроста проблема. Регіональний аналіз для здійснення районування доцільно почати на рівні адміністративних областей. Шляхом синтезу найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної цраці; виробництво продукції промисловості й сільського господарства на душу населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо) В. Поповкін визначив вагу кожної області в економіці країни й сформував групи-мезорайони: Донбас, Катеринославське Придніпров'я, Слобідська Україна, Київське Полісся, Волинське Полісся, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпров'я, Північне Причорномор'я, Крим. На підставі мезорайонування він виокремив п'ять макроекономічних районів [12]:
1) Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області);
2) Донбас та Нижнє Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);
5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франків-ська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Мережа районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо об'єктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку України. Тому характеристика макрорегіонів України в курсовій роботі дається саме за В. Поповкіним. Назви деяких регіонів спрощені, а саме: Донбас і Нижнє Придніпров'я ми названі Донецько-придніпровським районом, а Слобідська Україна — Північно-Східним.
1) ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й Кіровоградської областей. За територією (136,2 тис. км2, або 22,6% загальноукраїнського показника) він поступається лише Західноукраїнському, а за кількістю населення (9,9 млн чол.) — Донецько-Придніпровському й Західноукраїнському.
Агропромисловий комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури народного господарства. Значення сільського господарства й харчової промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21% виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22% м'яса, 27% картоплі.
Агропромисловий комплекс району характеризується великою структурно-галузевою різноманітністю, що зумовлює його розташування у трьох природно-кліматичних зонах. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві й картоплярстві. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей України, хоч загалом район у цьому відношенні поступається Західноукраїнському. Спеціалізація лісостепової зони — цукрові буряки, зернові культури (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочне скотарство, свинарство. Більша частина території району входить до "цукрового поясу" України. Південна половина Кіровоградщини входить до степової зони. Тут ще є цукрові буряки, але вже з'являється соряшник. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) мають більшу питому вагу в посівах в порівнянні з попередніми зонами. Скотарство має м'ясо-молочний напрямок; поширене свинарство, яке базується, зокрема, на зерні, відходах цукроваріння й олійництва.
2). ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До складу району входять Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Фран-ківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області. Це — найбільший район в Україні за площею (158 км2, або 26,1% території України) і другий за кількістю населення (13,2 мільйони чоловік, або 26,0%) після Донецько-Придніпровського.
Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою різноманітністю; це район зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м'яса (27%), у Закарпатті вирощується виноград.
За природними умовами район поділяється на кілька зон сільськогосподарської спеціалізації. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві, картоплярстві. Передкарпатська зона представлена льонарством, цукровими буряками, скотарством м'ясо-молочного напряму, свинарством. Гірська зона Карпат зайнята пасовиськами зі спеціалізацією на м'ясо-молочному скотарстві й вівчарстві.
Найбільшу територію займає лісостепова зона, яка спеціалізується на виробництві цукрових буряків, зернових культурах (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочному скотарстві, свинарстві. Три області Поділля (Вінницька, Хмельницька і Тернопільська) виробляють 68% цукрових буряків району, 61% зерна, 42% овочів, 44% м'яса. Найбільш розвинений АПК у Вінницькій області. Закарпаття спеціалізується на виноградарстві, овочівництві, тютюнництві, м'ясо-молочному скотарстві, вівчарстві.
3). ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Складається з Донецької, Луганської, Дніпропетровської й Запорізької областей. Територія району — 112,3 тис. км2 (18,6% території країни), населення — 13,6 млн чол. (26,9%). Важка промисловість визначає профіль економіки району.
Сільське господарство перебувають у "затінку" важкої індустрії, але й вона дають значний внесок в економіку країни: район посідає перше місце за виробництвом, зерна (22% ), соняшнику (44% ), овочів (25%).
4). ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До складу району входять Харківська, Полтавська й Сумська області. За територією—84 тис. км2 (13,9% території України) та кількістю населення — 6,1 млн чол. (12,1%) Північно-Східний район найменший. Проте його роль в економічному потенціалі держави досить велика. Він має розвинений агропромисловий комплекс; за виробництвом цукрового буряка (23,5% обсягу в країні) й соняшника (17,4%) район посідає третє місце.
5). ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ (ПІВДЕННИЙ) ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Площа району — 113,4 тис. км2 (18,8% загальноукраїнської території), населення — 7,7 млн чол. (15,2%).
Сільськогосподарські угіддя займають приблизно 70 % всієї території України. З них рілля становить 55 % від загальної площі, пасовища – 9 %, сіножаті – 4 % та багаторічні насадження – менше 2 %. Землезабезпеченість в Україні становить 0,80 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,64 га ріллі на одну людину. Однак внаслідок різної щільності населення та міграцій існує значна варіація цих показників в різних регіонах та в різні проміжки часу.
Рис.1.1 - Природно-кліматичні зони України [8]
Рис.1.2 – Рейтинг регіонів України по адміністративній площі територій та населенню (питома вага в %) [16]
За природно-кліматичними умовами Україна поділяється (рис.1):
1. БОЛОТИСТА ЛІСОВА МІСЦЕВІСТЬ і КАРПАТСЬКА ЗОНА (ПОЛІССЯ): Івано-Франківська, Чернігівська, Львівська, Рівненська, Волинська, Закарпатська і Житомирська області (ПІВНІЧНА ЗОНА)
Це зона змішаних лісів; вона займає північну частину України. Південна межа між поліссям та лісостепом проходить по лінії Володимир-Волинський-Луцьк-Рівне-Корець-Шепетівка-Полонне-Чуднів-Троянів-Житомир-Крнин-Київ-Ніжин-Батурин-Кролевець-Глухів. На захід від Шепетівки до Рави-Руської тягнеться між Волинською височиною на півночі і Подільською на півдні смуга так званого Малого полісся.
Загальна площа Полісся становить 113 500 кв. км або близько 19 % всієї території України. Характерною рисою природних умов цієї зони є здебільшого мозаїчний характер природних комплексів з низинним рельєфом, якому притаманні широкі та здебільшого заболочені низини.
Клімат Полісся континентальний з теплими і вологими літами та м’якими зимами. Середня температура повітря в липні становить +17 – +19°C, у січні вона знижується до -4.5 – -7.8°C. Період вегетації триває з другої декади квітня до третьої декади жовтня. Період із середньодобовими температурами понад +15°C триває приблизно 95-125 діб. Річна сума температур, які перевищують +10°C, становить близько 2 600. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту складає 160-180 днів. Рельєф – рівний, середньорічний рівень опадів становить 550-650 мм. Найбільша кількість опадів, на рівні 400-450 мм, випадає в зоні торф’яно–підзолистих ґрунтів, домінуючих у верхніх шарах ґрунту, які займають десь 75 % території Полісся, вони . Середній рівень лісистості зони становить 30 %. Рілля займає 33 % всієї території зони, що становить понад 4 мільйони га, сінокоси – 1,2 мільйони га та пасовиська – 0,7 мільйонів га. Ця територія є широкою просторовою базою для виробництва зернових (жита, вівса і гречки), технічних культур, льону, хмелю, цукрового буряка та картоплі, а також для переробки льону, м’яса і молочних продуктів.
2. ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА (Лісостеп) — Черкаська, Чернівецька, Харківська, Хмельницька, Київська, Полтавська, Сумська, Тернопільська і Вінницька області (ЦЕНТРАЛЬНА ЗОНА)
Ця зона розташована між Поліссям і Лісостепом. Південна межа проходить по лінії Фрунзівка-Озеро Ананіїв- Криве- Вільшана — на північ від Кіровоград-Знам’янка-Кременчук-Красноград-Зміїв. Площа зони становить 202 000 кв. км., в основному це рівнинна територія, лівобережну частину якої складає Волинсько-Подільська височина, а правобережну – Дністровська височина Дніпра.
Клімат зони помірно-континентальний. Середня температура липня в північно-західній частині становить +18°C, а на півдні вона сягає +22°C. Середня температура січня – в межах від -5 до -8°C. Період вегетації в середньому триває 200-210 днів. Період, коли середня добова температура перевищує +15°C, на заході складає приблизно 100 днів, а на південному сході – приблизно 120 днів. Річна сума температур, які перевищують +10°C, на півночі становить 2 500 – 2 600, а на півдні – приблизно 2 800. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту триває приблизно 135-140 днів. В західній частині зони випадає в середньому близько 550-700 мм опадів, в центральній частині – 500-550 мм, а на південному сході – 450 мм. Найбільша кількість опадів, близько 75 %, випадає від квітня до вересня.
Верхні шари ґрунту є досить різноманітними за складом, від підзолистих грунтів до типових чорноземів. Лісистість території незначна – близько 12 %. Сільськогосподарські угіддя займають 70 % території, в т.ч. 66 % – це рілля. Спеціалізація сільського господарства Лісостепу – буряківництво та зерновиробництво, а також в молочне та м’ясне тваринництво і відгодівля свиней. У структурі посівних площ: озима пшениця займає понад 30 %, кукурудза – 10 %, близько 8 % – ячмінь та бобові. Більше 10 % посівних площ зайнято цукровим буряком та соняшником.
3.СТЕПОВА ЗОНА (СТЕП) – Кримська, Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська та Запорізька області (ПІВДЕННА ЗОНА)
Ця зона включає всю південну та східну частини України, від Чорного і Азовського морів на півдні до зони Лісостепу на півночі. Площа становить близько 240 200 кв. км., рельєф здебільшого рівнинний.
Клімат зони помірно-континентальний із спекотним літом і холодною зимою. Середня температура січня становить від -5 до -7°C, в липні – +21- +23°C. Тривалість періоду вегетації, як правило, становить210-245 днів, а періоду із середньою температурою понад +15°C – 120-140 днів. Річна сума температур, які перевищують 10°C, становить від 2 800 до 3 600.
Середньорічна кількість опадів становить від 350 мм на півдні до 500 мм на півночі. Більшість опадів випадає в літні місяці, часто бувають зливи. Коефіцієнт зволоження на півдні зони становить 0,8, на півночі – 1,3. У південній частині часто бувають пилові бурі та суховії.
Чорноземи (займають приблизно 90 % площі зони) переважають у верхньому шарі ґрунтів. Темні каштанові чорноземи є типовими для південної частини. Зона Степу є найбільш розораною в Україні, і приблизно 48 % ріллі країни знаходиться тут.
Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, фруктів і овочів, а також на виноградарстві. Основними зерновими є озима пшениця, куку-рудза, ячмінь і технічні культури, соняшник. Широко поширене овочівництво, особливо в приміських зонах великих міст, наприклад, Донецька.
Таблиця 2
Площа регіонів та площа сільскогосподарських угідь по регіонах України [16]
Похожие работы
... на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці має відповідати державним інтересам. Однак лише невелика частина регіональних інтересів автоматично реалізується через загальнодержавну політику. Саме тому регіональна економічна політика повинна зайняти чільне місце серед засобів управління економікою держави. 2. Концепція державної регіональної економічної політики в Україні та ...
... населення — потенціал живої праці, який мають регіони на певний момент часу. Їх відтворення і раціональне використання є одним з найважливіших напрямів регіональної економічної політики, дотримання якого націлює управління на вирішення таких завдань: —створення умов для повного здійснення громадянами конституційного права на працю; —забезпечення рівних можливостей у виборі професії та роду ...
... умов життєдіяльності населення цієї території, Особливо важливе значення районне планування має для санаторно-курортних зон, сільських адміністративних районів, приміських зон великих міст. РОЗДІЛ 2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА 2.1 Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — ...
... ірності та принципи, що лежать в основі розвитку і розміщення соціальної інфраструктури; систематизовано фактори, що визначають формування, використання і розвиток соціальної інфраструктури на державному і регіональному рівнях в умовах ринкових відносин. Розвиток методології дозволяє на підґрунті накопиченого досвіду визначити ряд зв’язків і наслідків, що з них випливають, та попередити деякі ...
0 комментариев