Навигация
1.2 Покарання людей за гріхи
Згідно з уявленням давніх єгиптян, бог Ра розгнівався на людей, що перестали підкорятися богам, і послав свою доньку Хатор в образі левиці покарати їхні гріхи. Вона знищує людей і стає настільки жорстокою, що живими залишається зовсім мало людей. Тоді боги вирішують врятувати решту людства. Вони напоїли Хатор червоним пивом, яке вона прийняла за людську кров, після того Хатор заснула і забула про свою помсту людству.
1.3 Культ померлих
Єгиптяни вважали, що сутність людини являє собою єдність тіла, душі (ка, ба), імені і тіні. Це уявлення формувало певний світогляд і світосприйняття давніх єгиптян.
Так, пам’ятники давньоєгипетської архітектури правили перш за все за усипальниці. Бо перебування людини на землі швидкоплинне і тимчасове, а справжнє, вічне життя наступає лише після фізичної смерті. Досягнути вічного блаженства міг лише той, у кого тіло, що є пристановищем душі, було збережене в цілості (при цьому вважалося, що у кожної людини декілька душ: ба, яка зображувалася у вигляді птаха з людською головою, і ка – двійника людини). Звідси звичай муміфікації трупів.
Для збереження муміфікованого тіла будувалася гробниця, яка забезпечувалася предметами, що вживав до смерті покійний. В гробницю клали маленькі статуетки слуг. Єгиптяни вірили, що силою магічних заклинань покійний оживить ці статуетки і вони будуть працювати на нього в потойбічному світі.
Після смерті душа покійного вирушала подорожувати у потойбічному світі, де її підстерігали чудовиська, врятуватись від яких можна лише за допомогою заклинань і молитв, що знаходяться у „Книзі мертвих” – невід’ємної частини поховального інвентаря. 125 глава „Книги мертвих” присвячена потойбічному суду над людською душею. Перед верховним суддею потойбічному світу – Осірісом відбувається психостасія – зважування серця покійного на терезах, врівноважених символом істини. Серце, обтяжене гріхами, порушувало рівновагу, і тоді покійний пожирався страшним чудовиськом Амамат (Амт) – пожиральницею, що являла собою лева з головою крокодила. Праведники, серця яких не порушували рівноваги, вирушали в рай – „поля Іалу (Іару)”.
Релігійні уявлення про бога рослинності – Осіріса, що вмирає і відроджується знову, втілилися у міф. Згідно з цим міфом, Осіріса убив його молодший брат Сет, що прагнув влади. Сестра і дружина Осіріса, Ісіда, шукає його по всьому світу, знаходить і оплакує його тіло і зачинає від мертвого чоловіка сина Гора. Змужнівши, Гор вступає в боротьбу з Сетом. На суді богів він за допомогою Ісіди домагається визнання себе справжнім сином Осіріса і повноправним його спадкоємцем. Перемігши Сета, Гор воскрешає батька. Але Осі ріс, не бажаючи залишатися на землі, стає царем загробного світу і верховним суддею померлих. Трон Осіріса переходить до Гора.
У Давньому Царстві живі фараони розглядалися як „служителі Гора”, а померлі – Осіріса. Вважалося, що Фараон, завдяки магічному погребальному обряду, також оживляє після смерті, як ожив Осіріс. Починаючи з епохи Середнього Царства, цю властивість переймають й інші померлі.
Надзвичайно широке розповсюдження культу Осіріса відбилось на уявленнях про Ісіду. Вона вважалася люблячою сестрою і самовідданою дружиною Осіріса, турботливою матір’ю немовляти Гора і водночас великою чаклункою. Ісіда у греко-римську епоху перетворилася на все єгипетську богиню-матір, а її культ розповсюдився далеко за межі Єгипту.
1.4 Посвячення
Міф про померлого і воскреслого бога Осіріса став основою акту посвячення, який відіграв велику роль в давньоєгипетській релігії. Більше того, без цього містичного акту вважалося неможливим істинне розуміння божественних таємниць. Ритуал посвячення у божественні таїнства греки пізніше назвали містеріями. Але батьківщиною давніх містерій був Єгипет.
Ритуал посвячення полягав у тому, що неофіт (новак) проходив ряд випробувань, які символізували його смерть і наступне воскресіння з мертвих. А так як у Єгипті таке перетворення було характерним для Осіріса, то неофіт під час цього ритуалу сподоблявся богу Осірісу, який, як вважалося, посвячував людину у таємні знання.
Головним у ритуалі посвячення була трансформація психіки, що відбувалася у людині: в ній вбивалася земна, нижча природа і прокидалася, воскресала вища, божественна, бо як цю трансформацію психіки описує Р.Штейнер: „Мене притягувала нескінченна перспектива, в кінці якої лежить довершеність божественного. Я відчував, що сила цього божественного міститься в мені. Я опустив у могилу те, що затримувало в мені цю силу. Я помер для земного. Я був мертвий. Як нижча людина помер я. Я був у пеклі і спілкувався з мертвими...Після перебування в пеклі я воскрес із мертвих. Я переміг смерть, і ось я став тепер іншим. Я не маю більше справ із минущою природою. Вона проникнута у мені Логосом. Відтепер я належу до тих, що живуть вічно і займають місце біля Осіріса. Я сам буду істинним Осірісом, з’єднаним з вічним світо порядком, і суд над життям і смертю буде у руці моїй”.
Посвячений давав сувору обітницю нерозголошення таємниць, які він пізнав і якими оволодів. Тому ми так мало знаємо про те, що відбувалося в містеріях.
РОЗДІЛ ІІ. РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Давньогрецька релігія виникла в V-VІ ст.. до н.е. і проіснувала до ІV ст.. н.е., коли римський імператор Костянтин проголосив християнство державною релігією Римської Імперії.
Греки, як і всі народи, пройшли через фетишизм, який потім зберігся в поколінні прекрасним статуям, що зображали їхніх численних богів. В їх віруваннях і міфах можна помітити і сліди анімізму.
Але греки досить рано перейшли до антропоморфізму, створивши своїх богів за образом і подобою людей, наділених красою, вмінням приймати будь-який образ, і безсмертям. Давньогрецькі боги, як і люди, були добрі, великодушні та милостиві і разом з тим, часто жорстокі, мстиві і підступні. Людське життя закінчувалося смертю, боги ж були безсмертні і не мали обмежень у здійсненні своїх бажань. Але все одно вище богів була доля – Мойри, призначення, змінити котре не міг ніхто з богів.
Похожие работы
... , мислячим і хоробрим народом, що добре надбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного, політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни – центром всіх подій. Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним. Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін в греко-перських війнах (500-499 рр. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоський союз ...
... ів формуються розумові конструкції: поняття, судження, висновки. Розходження у поглядах релігієзнавців починаються з тлумачення джерела цих почуттів (любов, страх). Богословсько-теологічна думка в релігієзнавстві пов'язує ці почуття з надприродним джерелом, «із зустріччю віруючого з божеством, священним». Представники психології релігії вважають, що питання про природне та надприродне джерело ...
... Дотримання цих умов обов’язкове для покупця жінки. Спробуємо тепер перевірити правильність наших висновків. Звернемося до історії, оскільки вона зберегла до нас дані щодо правового становища заміжньої жінки, заснованого в стародавності на викраденні, давнині, купівлі й інших способах. Найдавніша історія скупа у своїх свідченнях. Дещо зберегла вона для нас із глибокої давнини. Але і це дещо часто ...
... ією фараонів”. У релігійному житті країни все повернулося на круги своя - знеславлений фараоном-реформатором Амон знову очолив староєгипетський пантеон. Особливе місце в релігійно-міфологічній культурі стародавніх єгиптян посідав цикл міфів і ритуалів, пов'язаних з богом підземного царства Озірісом. Центральне святилище Озіріса містилося в Абідосі, проте його культ вшановувався в усіх єгипетських ...
0 комментариев