Особливості збирання речових доказів та письмових документів

3. Особливості збирання речових доказів та письмових документів.

Зв'язок речі, предмету зі злочином, що обумовлює їх доказове значення, може виражатися по-різному. В загальній формі цей зв'язок виражений в законі (ст. 78 КПК України):

- __________________________________________

¹ Белкин А.Р. Теория доказьівания. Научно-методическое пособие. - М: Издательсв.: НОРМА, 1999 - с. 157.

річ може бути знаряддям вчинення злочину, тобто тим засобом, за допомогою якого був вчинений злочин;

 річ може носити на собі сліди злочину: сліди застосування знарядь злочину , сліди інших дій злочинця, пов'язаних з досягненням злочинного результату та ін.;

- річ може бути предметом злочинного посягання: на зміну її стану, якості, зміну володільця, та ін.;

- річ може бути результатом злочинних дій: це гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

У всіх випадках доказове значення речі обумовлене її прямим зв'язком їз подією злочину, в тому числі з особою, що вчинила злочин. Саме цей зв'язок і перетворює річ у речовий доказ. Як уже зазначалося, доказове значення має не сама річ як матеріальне тіло, а її властивості. Але зрозуміло, що зусилля суб'єкту доказування направлені, в першу чергу, на виявлення самої речі, доказове значення якої лише може допускатися. Способами виявлення таких речей служать слідчі дії, і в першу чергу, такі, як огляд та обшук. Причому із всіх видів слідчого огляду основне пошукове значення має огляд місця події, а з видів обшуку - обшук приміщення.

Матеріальне середовище, та обстановка, в якій вчинюється злочин і залишаються його сліди, обмежене визначеним простором, яке прийнято називати місцем події. Вивчення обстановки місця події необхідне для того, щоб:

- одержати уявлення про загальний вигляд місця події;

-           встановити, які об'єкти знаходяться на місці події і що вони собою являють, висунути версії про причини появи чи відсутності на цьому місці тих чи інших об'єктів;

- зафіксувати положення об'єктів на місці події та їх взаемо розташування.

Як вважають деякі автори, обстановка місця події, взята в цілому, являє собою своєрідний комплексний речовий доказ. Об'єкти, що становлять цей комплекс, самі по собі можуть мати, а можуть і не мати доказового значення. І саме в якості комплексного речового доказу огляд місця події повинен фіксуватися в протоколі огляду, фотозйомкою чи відеозаписом. Це не виключає приєднання до справи окремих предметів обстановки в якості речових доказів.¹

Серед предметів, що володіють статусом речових, законодавець називає і документи, якщо їм присутні ознаки, вказані в статті 79 КПК України. Іншими словами, якщо документ служить знаряддям злочину, був предметом злочинного посягання чи зберіг на собі сліди злочину -це речовий доказ. У всіх інших випадках, коли документ містить факти чи обставини, що засвідчені певним чином, це письмовий доказ (ст. 83 КПК України). Під це визначення підпадають і протоколи слідчих та судових дій, вони - теж документи за змістом ст.. 82 та ст.. 83 КПК України.

На практиці використовуються різні класифікації документів. Так, за способом виготовлення розрізняють:

- рукописні, машинописні документи;

- документи, що виготовляються поліграфічними способами, за допомогою комп'ютерних принтерів, різними апаратами;

- за джерелом: офіційні та приватні;

- за способом передачі інформації: відкриті та кодовані;

- за юридичною природою: підроблені та справжні.

Доречи, підроблений документ, що відноситься до справи, завжди фігурує в якості речового доказу, тоді як справжній документ може ним бути, а може і не бути.

Комп'ютерні носії інформації (дискети, гнучкі диски, магнітні стрічки та ін.), що фігурують по справі в якості речових доказів чи інших документів, використовуються у звичайній для відповідних об'єктів процесуальній процедурі. Деякі особливості при цьому має їх огляд,

центральною частиною якого являється вивчення змісту цих носіїв інформації відповідно до їх процесуального значення.

Серед речових доказів виділяється категорія мікрооб'єктів, збирання яких здійснюється за спеціально зробленими методиками і за допомогою спеціального інструментарію.

________________________________________4

Собирание, исследование й оценка доказательств. Белкин Р.С. - М., 1966 - с. 80.

За своєю природою мікрооб'єкти поділяються в літературі на:

- мікросліди,

- мікрочастинки речовини.

Доказового значення можуть набути мікрооб'єкти будь-якого виду. Можливість 'їх використання у доказуванні залежить від дозволяючи можливостей. Апаратура, що використовується для пошуку, виявлення та дослідження мікрооб'єктів, для встановлення їх зв'язку з досліджуваним об'єктом. Ніяких заперечень проти використання мікрооб'єктів в якості речових доказів бути не може, можуть бути лише складності технічного порядку, пов'язані з необхідністю не лише іноді складного дослідження їх, а й демонстрацією результатів дослідження в суді.

І все ж таки у розкритті та розслідуванні злочинів все більшого значення набувають саме ці ж мікрооб'єкти. Вони

- залишаються практично на кожному місці вчинення злочину,

- мають свого роду "імунітет" проти знищувальної дії збоку зацікавлених осіб, оскільки невидимі для неозброєного ока;

^-                      здатні нести інформацію доказового значення, що часто прямо вказує на особу, яка вчинила злочин, а це дозволяє забезпечити швидке розкриття та розслідування злочину.¹

^-                      __________________________________

-           ¹ Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К. АСК; 2002 - с. 366.

Висновок

Збирання доказів являється однією з основних частиною процесу доказування, яка включає в себе:

- виявлення,

- отримання,

- фіксацію,

- вилучення та

- збереження доказів.

Саме по собі збирання доказів є настільки важливим і необхідним
процесом, що без нього взагалі не можливо б було здійснювати
доказування. ^

Існують дуже різноманітні методи і засоби збирання доказів. Також вважається, що існують і різні форми фіксації доказової інформації:

- вербальна,

- графічна,

- предметна,

- наглядно-образова,

серед яких виділяють:

- протоколювання,

- звукозапис,

- одержання зліпків та відтисків,

- кінозйомка.

Доказове значення речі, обумовлене її прямим зв'язком із подією злочину, а також з особою, що вчинила злочин, і саме це перетворює

річ на речовий доказ, який має ряд особливостей збирання, котрі ми уже розглянули у нашій роботі.

Отже, як ми уже визначили, збирання доказів посідає значне місце у процесі доказування.

Список використаної літератури.

1. Конституція України - відомості ВР України. 1996 - №30.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України - К., вид. Паливода А.В. 2001.

3. Белкин Р.С. Собирание, исследование й оценка доказательств. Сущность й методьі. М., 1966

4. Белкин Р.С. Теория доказьівания. Научно-методическое пособие. М., изд. НОРМА, 1999.

5. ВинбергА.И. Криминалистика. М., 1962

6. Калмаков В.Б. СпособьІ собирания й закрепления доказательств // Соц.законность. М.,1955 №4

7. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. М.,1966.

8. Лупинская П.А. Курс советского уголовного процесса. М., 1966.

9. Михайловская Й.Б. Уголовно-процессуальньїе основьі деятельности органов внутреннихдел. М., 1968.

10. Николайчик В.М. Следственньїй осмотр вещественньїх доказательств. М., 1968.

11. Подлогин Е.Е. О протокольном язьіке // ВопросьІ совершенствования предварительного следствия. Л., 1974

12. Ратинов А.Р. Теория доказательств советского уголовного процесса. М., 1969

13. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. М., 1968

14. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до кримінально-процесуального кодексу України. К., АСК, 2002

15. Трусов А.И. ОсновьІ теории судебньїх доказательств. М., 1969.

16. Шейфер С.А. Следственньїе действия. Система й процессуальная форма. М., 1981.