Звільнення від кримінальної відповідальності

Зміст стр.

Вступ

РОЗДІЛ 1. Поняття та суть звільнення від кримінальної відповідальності в Україні

РОЗДІЛ 2. Види звільнення від кримінальної відповідальності в Україні

2.1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

2.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

2.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки 2.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

РОЗДІЛ 3. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності в кримінальному праві Російської Федерації

Висновки

Перелік посилань

Список використаних джерел

Вступ

Злочинність являє собою складне соціальне явище, що має свої об’єктивні причини і умови. Здійснення на сучасному етапі задачі зниження рівня злочинності можливо лише шляхом правильного застосування в боротьбі з правопорушниками заходів громадського впливу і державного примусу, правильної координації діяльності громадськості і державних органів.

В комплексі заходів направлених на скорочення і ліквідацію злочинності в нашій державі важливе значення має і кримінальне законодавство.

В КК України неодноразово використовується поняття «звільнення від кримінальної відповідальності». Про звільнення від кримінальної відповідальності йдеться й у деяких статтях Особливої частини КК України. Проте КК України ніде не розкриває цього поняття. Системне і логічне тлумачення Закону дає підставу вважати, що КК України під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє звільнення лише від майбутньої, потенційної відповідальності. Що ж стосується звільнення від реальної кримінальної відповідальності, то Закон використовує тут поняття «звільнення від покарання». Це пояснюється тим, що кримінальна відповідальність реалізується в трьох формах, а саме:

1) не пов’язаній з призначенням винному покарання;

2) пов’язаній з призначенням покарання, але без його реального відбування;

3) пов’язаній з відбуванням призначеного покарання.

Тому звільнення від реальної кримінальної відповідальності - це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування. В усіх інших випадках має місце звільнення від майбутньої, потенційної кримінальної відповідальності.

Обов’язок особи, яка вчинила злочин, зазнати кримінальної відповідальності реалізується в рамках кримінально-правових відносин. Держава як один із суб’єктів цих відносин має право не тільки піддати цю особу заходам кримінальної відповідальності, а й відмовитися від цього за наявності підстав, передбачених КК України. Відповідно до частини 2 статті 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, а також на підставі Закону України «Про амністію» чи акта помилування. Таким чином, повноваження держави обмежені КК України, який містить вичерпний перелік підстав звільнення від кримінальної відповідальності. Такими підставами є:

1) добровільна відмова від доведення злочину до кінця;

2) дійове каяття;

3) примирення з потерпілим;

4) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання про передачу її на поруки;

5) зміна обстановки;

6) закінчення строків давності;

7) спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК України;

8) акти амністії і помилування.

Згідно з частиною 2 статті 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Законом.

Внаслідок того, що види звільнення від кримінальної відповідальності знаходять все більше розповсюдження, вивчення ефективності їх застосування і подальше вдосконалення цих інститутів набуває важливого значення як для практики так і для сучасної правової науки.

Звільнення від кримінальної відповідальності застосовувалося ще в радянському суспільстві та вивчалося тодішніми вченими. Тому ступінь наукової розробки проблеми можна визначити як достатньо досліджений. Зокрема відомі монографії таких авторів як Гальпєріна І.М., Скібіцької В.В., Зєльдова С.Й., Сідорова В.М. Також вже в період незалежності України вийшли монографії українських авторів Ломако Володимира Андрійовича та Р. Матюшенка. На сучасному етапі вийшли і окремі статті Ткаченка В.М., Михлина А.П., Шмарова Н., в яких лише трохи зачіпаються окремі аспекти окресленої проблеми.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі стали роботи вітчизняних та зарубіжних криміналістів, які безпосередньо стосуються проблематики застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні, а також відповідні норми Кримінального кодексу України.

Предметом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення та узагальнення правозастосовної практики та досвіду, досягнень правознавчої науки розкрити суть та зміст такого інституту кримінального права як звільнення від кримінальної відповідальності в сучасних умовах нашої держави.

Відповідно слід вирішити наступні завдання:

- розкрити суть інституту звільнення від кримінальної відповідальності;

- всебічно проаналізувати та описати вказаний вище інститут, а також порядок його застосування на сучасному етапі;

- дослідити зміст кримінально-правового інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні.

Методологічною основою курсової роботи стали такі методи, як: порівняльний, описовий та системного аналізу.

РОЗДІЛ 1. Поняття та суть звільнення від кримінальної відповідальності в Україні

Звільнення від кримінальної відповідальності означає відмову держави від осуду особи, яка вчинила злочин, але надалі повністю або значною мірою втратила суспільну небезпеку, що підтверджується певними, зафіксованими в Законі обставинами.

Випадки звільнення від кримінальної відповідальності передбачені в розділі IX Загальної частини КК України (статті 45-49 ККУ), а також у Законах України «Про амністію» чи актах помилування [1, 44]. Стаття 97 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

В Особливій частині КК України зафіксовані підстави звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили деякі конкретні види злочинів.

Звільнення від кримінальної відповідальності треба відрізняти від звільнення від покарання, хоча загальним для їх застосування є єдина (спільна) обставина - в обох випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого в Законі про кримінальну відповідальність. Загальним є і те, що обидва види звільнення може здійснити тільки суд (крім звільнення за актом амністії та актом помилування). Різниця ж полягає в тому, що при звільненні від кримінальної відповідальності через втрату повністю або в значній мірі суспільної небезпеки особою, яка вчинила злочин, виходячи з принципів гуманізму й економії заходів кримінально-правового впливу, кримінальна справа припиняється судом до постановлення Вироку, а при звільненні від покарання однією з підстав, передбачених у Законі, є винесення (постановлення) обвинувального Вироку.

Отже, суд, розглядаючи кримінальну справу, в обумовлених Законом випадках приходить до висновку про необхідність чи доцільність її закриття без постановлення Вироку, звільнивши особу, що вчинила злочин, від можливого призначення їй покарання в подальшому.

При звільненні від покарання суд постановляє обвинувальний Вирок, не призначаючи покарання або звільняючи від його відбування з випробуванням осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, на підставах, зазначених у КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітацією особи, що звільняється. Походячи із вказаних принципів і виконуючи запобігальну функцію кримінального права, суд визнає необхідність або недоцільність доведення справи щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до винесення обвинувального Вироку, якщо в подальшому може постати питання про звільнення від покарання [2, 213].

Звільнення від кримінальної відповідальності водночас означає, що державні органи припиняють кримінальне переслідування звільненої особи, а вчинене нею раніше діяння вважається таким, що не має будь-яких юридичних наслідків.

Оскільки в діях осіб, які охоплюються обставинами, що виключають злочинність діяння, немає ознак складу злочину і вони носять правомірний характер, інститути необхідної оборони, затримання злочинця, крайньої необхідності та інші не належать до проблеми звільнення від кримінальної відповідальності. Відсутність злочину означає відсутність підстав для застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведені у КК України види звільнення від кримінальної відповідальності діляться на загальні та спеціальні.

Загальні передбачені в Загальній частині КК України. Це звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку:

- з дійовим каяттям (стаття 45 КК України);

- з примиренням винного з потерпілим (стаття 46 КК України);

- з передачею особи на поруки (стаття 47 КК України);

- із зміною обстановки (стаття 48 КК України);

- із закінченням строків давності (стаття 49 КК України);

- із застосуванням примусових заходів виховного характеру (стаття 97 КК України);

- за актом амністії (статті 85-86 КК України).

Спеціальні передбачені у статтях Особливої частини КК України щодо конкретних видів злочинів і мають бути розглянуті у їх контексті (частина 2 статті 111, частина 2 статті 114, частина 3 статті 175, частина 4 статті 212, частина 2 статті 255, частина 5 статті 258, частина 6 статті 260, частина 3 статті 263, частина 4 статті 289, частина 4 статті 307, частина 4 статті 309, частина 4 статті 311, частина 3 статті 369 КК України).

Залежно від того, чи є звільнення від кримінальної відповідальності обов’язком чи правом суду, вони поділяються на дискретні (або факультативні) та імперативні (або обов’язкові).

Дискретність означає, що вирішення питання, за наявністю всіх вказаних у Законі обставин для прийняття такого рішення, залишається правом суду. Імперативність означає, що, суд за наявністю всіх вказаних у Законі обставин зобов’язаний звільнити від кримінальної відповідальності.

До першого виду належать випадки, передбачені у статтях 47, 48 КК України, у частині 4 статті 49 КК України (питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із Законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом) і частиною 1 статті 97 КК України.

До другого належать випадки, передбачені в статтях 45, 46, 49 (крім передбаченого частиною 4) і у статтях Особливої частини КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності може бути безумовним, тобто таким, яке ні за яких умов не може бути переглянуто, і умовним, тобто таким, що може бути переглянуте у зв’язку з негативною поведінкою особи [3, 344].

До першого виду належить абсолютна більшість випадків звільнення від кримінальної відповідальності, до другого - випадки, передбачені у статті 47 та частиною 1 статті 97 КК України.

РОЗДІЛ 2. Види звільнення від кримінальної відповідальності в Україні