Злочинність неповнолітніх як девіантне явище, її профілактика
Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність
Злочини, які вчиняються щодо неповнолітніх чи із залученням неповнолітніх у системі Особливої частини КК
Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти
Примушування чи втягнення неповнолітнього у заняття проституцією, тобто у надання сексуальних послуг за плату
Формування системи ювенальної юстиції в українському судочинстві
Приклади із джерел масової інформації
Діти не винні
Благодійники стільки не заробляли
Навигация
Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
Злочинність неповнолітніх та її особливості
145978
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
1. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння
Відповідальність за цей злочин передбачена ст.. 304 КК.
Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа спонукає або примушує неповнолітнього вжити спиртні напої, внаслідок чого підліток опиняється у стані сп’яніння. Злочин вважається закінченим за наявності факту сп’яніння неповнолітнього.
Мова йде про одноразове споювання неповнолітнього на відміну від неодноразового споювання як втягнення у пияцтво, що тягне за ст.. 304 КК. Замах на доведення неповнолітнього до стану сп’яніння кваліфікується за ст.. 304 КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний усвідомлює, що своїми діями доводить неповнолітнього до стану сп’яніння, і бажає або свідомо допускає настання такого результату, тобто діє за прямим або непрямим умислом.
Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої перебуває неповнолітній: працівники підприємств, установ, організацій, які в силу службових, професійних обов’язків або відповідно до діючих правил, інструкцій, положень, відповідають за організацію роботи або виховання неповнолітніх (начальник цеху, дільниці, зміни, майстер, бригадир та ін.), а також посадові особи, викладачі, вихователі навчальних закладів стосовно учнів, студентів.
2. Схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і належний стан здоров’я, предметом – наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги.
Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій (умовляння, залякування, пропонування, давання порад тощо), спрямованих на збудження у неповнолітнього бажання вжити ці засоби (речовини) хоча б один раз.
Суспільна небезпечність передбачених ч. 2. ст..315 КК дій полягає у тому, що вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю неповнолітнього та викликати захворювання, що виникає внаслідок розвитку хворобливої залежності від наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій, незалежно від того, чи насправді їх ужив і чи опинився у стані одурманення неповнолітній.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
У ч. 2 ст. 315 КК зазначається, що схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів неповнолітнього, карається позбавленням волі від п’яти до дванадцяти років.
3. Втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання
Відповідальність за цей злочин передбачена ст..304 КК.
Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і належний стан здоров’я, предметом – засоби лікарські (ті, які не належать до числа наркотичних і дозволені в медичній практиці, але можуть викликати одурманювання, - димедрол, теофедрин, еленіум , реланіум тощо ) та інші (скажімо, легкі хімічні речовини – лаки, фарби, аерозолі тощо), що можуть викликати одурманювання, однак не є наркотичними.
Суспільна небезпечність передбачених ст..304 КК дій полягає у тому, що вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю неповнолітнього та викликати токсикоманію – захворювання, що виникає внаслідок розвитку хворобливої залежності від засобів, що не є наркотичними і в той же час не є спиртними напоями.
Об’єктивна сторона полягає в діях, спрямованих на те, щоб спонукати або змусити неповнолітнього хоча б до одноразового немедичного вживання лікарських або інших засобів, що викликають одурманювання. Дії винних можуть виявлятися у данні згаданих засобів неповнолітньому, поєднаною з пропозицією вжити такі засоби для одурманювання, дачі неповнолітньому грошей для придбання і вживання вказаних засобів, ініціюванні їх спільного вживання тощо.
Немедичне вживанням лікарських засобів може бути приймання їх без припису лікаря, а також у значно більшій кількості, ніж приписав лікар, з метою викликати одурманювання (скажімо, вживання їх у великій кількості разом із спиртними напоями для посилення одурманюючої дії останніх).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється втягнення неповнолітнього у немедичне вживання лікарських чи інших засобів, що викликають одурманювання, незалежно від того, чи насправді їх ужив і чи опинився у стані одурманення неповнолітній.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
4.Втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом
Втягнення у заняття жебрацтвом (ст. 304 КК ( 2341-14 ) - це умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами.
Заняття жебрацтвом визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу
Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа спонукає або примушує неповнолітнього до заняття жебрацтвом з метою власного збагачення. Схиляння може виявитись у підмовлянні або примушуванні неповнолітнього до самостійного зайняття такою антигромадською діяльністю, або в залученні його до участі в ній разом із дорослим.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, винний розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у жебрацтво.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
5. Примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру
Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа примушує неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру.
Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 3 ст. 300 КК ( 2341-14 ), а також творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру (ч. 3 ст. 301) розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо.
У ч. 3 ст. 300 КК зазначається: « примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно та відео-продукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування.».
У ч. 3 ст. 301 КК зазначається: (примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно та відео-продукції, крмп’ютерних програм, засобів їх виготовлення і демонстрування.».
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, винний розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у антигромадську діяльність.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.
Більш конкретніше відкривається це питання у Законі України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року N 1296-IV, де у ст.. 1 зазначається, що продукція еротичного характеру - будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою. Це вказує на те що такі види продукції не розраховані на неповнолітніх. У тій же статті зазначається, що для такої продукції відведене «спеціально визначене місце - територія чи приміщення, відведене для реклами, розповсюдження продукції чи проведення видовищних заходів сексуального характеру, з пристойним зовнішнім оформленням, максимально віддалене від місць масового відпочинку, освітніх закладів для неповнолітніх, пам'яток історії й культури, сакральних і ритуальних об'єктів та військових частин», тобто ця продукція не повинна опинитися у місцях знаходження неповнолітніх.
Головною функцією Закону України «Про захист суспільної моралі», зокрема ст.. 7 та ст.. 8 цього закону є захист неповнолітнього від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру та заборона втягнення неповнолітнього у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, що тягне за собою неминучість відповідальності за порушення цього закону.
Ст. 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року N 1296-IV:
Захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру.
З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх забороняється:
втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, наданні послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;
використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.
У ст.. 8 цього Закону забороняється розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру у місцях масового
Стаття 8. Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру
Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, і лише у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, встановлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.
Розповсюдження та реклама продукції сексуального характеру в житлових будинках, приміщеннях органів державної влади, закладах культури і мистецтва, в підземних переходах, станціях метрополітену, електропотягах і вокзалах, в кіосках продажу періодичної преси і павільйонах, в місцях громадського відпочинку, на вуличних лотках і ринках забороняється.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, можуть визначати, зважаючи на особливості місцевих умов, звичаї й традиції, додатково території та місця, в яких заборонено розповсюдження продукції сексуального характеру та проведення видовищних заходів сексуального характеру.
Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, допускається в спеціалізованих медичних закладах і установах, які мають відповідну ліцензію та ліцензію для надання медичної допомоги особам з сексуальними розладами.
Розповсюдження предметів сексуального чи еротичного характеру допускається лише у спеціалізованих магазинах. Власник магазину, що здійснює продаж відповідної продукції, зобов'язаний інформувати громадян про його специфіку.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови недоступності її неповнолітнім і не нав'язування споживачам.
Рішення про обмеження обігу матеріалів і продукції сексуального характеру за віковою ознакою, приймають органи державної влади та органи місцевого самоврядування за погодженням з відповідними державними органами освіти.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови герметичної упаковки, спеціального маркування і за наявності повідомлення "продукція сексуального характеру, продаж неповнолітнім заборонено".
Похожие работы
... доказування по справах про злочини неповнолітніх [2, 433]. Положення цієї статті деталізують деякі загальні положення ст. 64 КПКУ, в якій визначено обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі про злочини неповнолітніх, але жодною мірою не встановлюють і не замінюють їх, як і не створюють якийсь «особливий» предмет доказування. Згідно зі ст. 433 КПКУ при провадженні досудового слі ...
... прямо або побічно «виходять» на особистість неповнолітнього правопорушника замикаються на ній, виявляються через неї. Об’єкт дослідження – Думка працівників міліції щодо підліткової злочинності. Предмет дослідження – фактори , що впливають на розвиток підліткової злочинності. Мета даної роботи – вивчення факторів, що впливають на розвиток підліткової злочинності та дії працівників міліції що ...
... для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування у встановленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 99КПК). 3.2. Особливості розслідування проституції на першочерговому етапі розслідування а)Оперативно-розшукові заходи Оперативно-розшукові заходи. Велике значення для боротьби з організованими формами проституції, що супроводжує ...
... 1. Криминология. Учебник. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. – Киев, 1997. 2. А.Ф.Зелинский. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996. 3. Г.И.Шнайдер. Криминология. – М., 1994. Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх Серед осіб, що вчинили злочини, неповнолітні становлять близько 13%. Щорічний приріст дитячої злочинності майже вдвічі перевищує приріст ...
0 комментариев