2. Видатки
Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку. [ 2, с. 180]
Державні видатки поділяються:
1) За економічною класифікацією (за терміном використання) на:
а) поточні видатки;
б) капіталовкладення.
2) За функціональною класифікацією(за напрямом використання) на:
а) споживання в державному секторі;
б) трансферти приватному сектору;
в) державні інвестиції;
г) проценти по державних боргах.
Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду. [ 8, с. 405]
У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодо ліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи. [ 8, с. 405]
Бюджетній кодекс України від 21.06.2001 р. (№ 2542-Ш) у ст. 2 «Визначення основних термінів» дає розмежування понять «видатки бюджету» і «витрати бюджету». [ 1, с. 56]
Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. [ 1, с. 57]
Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільові фонди включені у бюджет на відповідний рік). [ 1, с. 57]
Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування. [ 1, с. 57]
Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі. Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності. [ 1, с. 57]
За новою бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:
1) функціональну класифікацію видатків; 2) економічну класифікацію видатків; 3)відомчу класифікацію видатків; 4) програмну класифікацію видатків. [ 1, с. 57]
Розмежування видатків за економічними ознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України. [ 2, с. 180]
Поточні видатки – це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення. [ 2, с. 181]
Вони включають:
1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4) придбання предметів постачання і матеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 8) виплату процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління. [ 1, с. 58]
Капітальні видатки (видатки розвитку) — це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:
1) капітальних вкладень виробничого і невиробничою призначення;
2) фінансування структурної перебудови народного господарства;
3) субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. [ 2, с. 181]
За бюджетною класифікацією до капітальних видатків відносяться:
1) придбання основного капіталу; 2) придбання обладнання і предметів довгострокового користування; 3) капітальне будівництво; 4) капітальний ремонт; 5) створення державних запасів і резервів; 6) придбання землі і нематеріальних активів; 7) капітальні трансферти; 8) нерозподілені витрати. . [ 1, с. 58]
Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Функції, що виконуються державою, можна розділити на чотири групи. [ 1, с. 59]
До першої групи видатків відносять державні видатки на послуги загального призначення: 1) державне управління; 2) судова влада; 3) міжнародна діяльність; 4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; 5)національна оборона; 6)правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. [ 1, с. 59]
До другої групи видатків можна віднести видатки на суспільні і соціальні послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам:
1) освіта; 2) охорона здоров'я; 3) соціальний захист та соціальне забезпечення; 4) житлово-комунальне господарство; 5) культура та мистецтво; 6) засоби масової інформації; 7) фізична культура і спорт. [ 1, с. 59]
Динаміка видатків Бюджету на утримання соціально-культурної сфери Таблиця.2.2
2000 р. | 2001р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | ||||||
млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн | у % до ВВП | млн. грн | у % до ВВП | |
Видатки на соціально-культурні заходи УСЬОГО: | 19060,5 | 11,2 | 25519,6 | 12,5 | 33868,7 | 15,0 | 39684,4 | 15,0 | 52487,2 | 15,2 |
У тому числі: Освіта | 7085,5 | 4,2 | 9557,1 | 4,7 | 12269,0 | 5,43 | 14977,7 | 5,6 | 18333,2 | 5,3 |
Охорона здоров’я | 4888,2 | 2,87 | 6238,9 | 3,0 | 7537,9 | 3,33 | 9708,2 | 3,7 | 12159,4 | 3,5 |
Соціальний захист і соціальне забезпечення | 5985,2 | 3,5 | 8332,8 | 4,1 | 12643,9 | 5,6 | 12953,2 | 4,9 | 19310,5 | 5,6 |
Культура і мистецтво | 634,0 | 0,37 | 830,2 | 0,4 | 804,7 | 0,35 | 1162,9 | 0,4 | 1471,2 | 0,4 |
Засоби масової їнформації | 214,3 | 0,12 | 258,2 | 0,13 | 252,8 | 0,1 | 318,2 | 0,1 | 456,7 | 0,1 |
Фізична культура і спорт | 253,3 | 0,14 | 302,4 | 0,15 | 352,1 | 0,2 | 564,2 | 0,1 | 756,2 | 0,2 |
[ 10, с. 27]
До третьої групи видатків відносяться видатки, спрямовані на державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю, а також видатки на регулювання і підвищення ефективності господарської діяльності . Вони пов'язані з економічним розвитком, створенням нових робочих місць, організацією роботи транспорту, охороною навколишнього середовища.
До останньої, четвертої групи видатків, відносяться державні видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу, видатки з цільових фондів, які включені до Державного бюджету відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, видатки з Резервних фондів, видатки на проведення виборів та референдумів. [ 1, с. 60]
Список використаної літератури
1. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – Київ: Атака, 2002. – 368 с.
2. Василевська Г.В. «Податкова політика у регулюванні економічного зростання». «Фінанси України ». – 2003, № 2. – 39-43 с.
3. Кемпбелл Р. М., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и політика. В 2Т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. – М.: Республіка, 1992. – 400 с.
4. Михасюк І., Мельниу А. «Державне регулювання економіки». – Київ, 2000. – 570 с.
5. Отрошко О. В. «Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки». «Фінанси України ». – 2005, № 6. – 69-75 с.
6. Панчишин С. М. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ: Либідь, 2002. – 614 с.
7. Піхоцький В. Ф. «Реформування податкової системи України – вимога сьогодення». «Фінанси України ». – 2003, № 9. – 80-84 с.
8. Попович В. М. «Реформування податкової системи – підґрунтя для зміцнення дохідної частини держбюджету». «Фінанси України».–2003, № 6. – 22-26 с.
9. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М., Макроекономіка: Підручник. – Київ: Либідь, 1999. – 288 с.
10. Сова О. Ю. «Сутність та види дефіциту державного бюджету». «Фінанси України ». – 2005, № 9. – 20-24 с.
11. Януль І. Є. «Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконаленн».«Фінанси України ». – 2005, № 9. – 25-28 с.
... є мету на майбутнє і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. 2. Аналіз поточного планування на підприємстві ВП „Шахта Центральна” ДП “Красноармійськ-Вугілля” 2.1 Характеристика фінансово-економічного стану підприємства Місцезнаходження Підрозділу: Україна, 85322, Донецька обл., місто Димитров, вул.Артема, 4. Мета діяльності підприємства – ...
... має свої недоліки, які не дозволяють використовувати його в деяких ситуаціях. Для них розроблені модифікації згаданого критерію. Тут розглядаються часто використовувані підходи до ухвалення рішень в умовах ризику. 2.1 Критерій очікуваного значення Критерій очікуваного значення зводиться або до максимізації очікуваного (середньої) прибутку, або до мінімізації очікуваних витрат. В даному ...
0 комментариев