2.3 Буржуазне (капіталістичне) держава

Розвиток торгівлі дозволив за досить короткий період виділитися новому класу населення - капіталістам. Найбільш активне зростання капі-Тала мав місце в Європі після відкриття Америки (1492 р.). Постійний товарообіг, безперервний потік дорогоцінних металів дозволили зосередити велику кількість вільних грошових коштів в руках вузького кола людей, значення сільського господарства поступово падало, вірніше сказати, люди переставали залежати від землі так, як це було за часів феодалізму. А, отже, значення класу феодалів поступово втрачалося. Головну роль грали вже не земельні ділянки, а фінансові кошти, зосереджені в руках невеликої кількості підприємливих людей.

Падали економічні показники поміщицького класу, і розвивалася сила нового класу - представників капіталу. Тепер економіку держави становила власність капіталістів. І призначення держави змінювалося, в тому сенсі, що клас буржуазії підпорядкував собі всіх інших. Перебудова суспільства відбувалася таким чином, щоб усі громадяни стали як би рівними, що відпав колишній поділ на рабовласників і рабів, щоб усі вважалися рівними перед законом, не залежно від того, хто яким капіталом володіє. Закон однаково охороняє всіх, охороняє власність, у кого вона є, від замахів з боку тієї маси, яка, не маючи власності, не маючи нічого, крім своїх рук, поступово убожіє, розоряється і перетворюється в пролетарів. Така капіталістичне суспільство.

Проголошена свобода капіталістичного суспільства це свобода не для всіх, а для тих, хто має власність, яку необхідно охороняти. Свобода капіталістичного суспільства неповноцінна. Це суспільство, яке виступило проти кріпосництва, проти самого кріпосного права з лозунгом свободи, свободи всенародної, говорить, що вона виражає волю всього народу, заперечує, що вона класова держава. [10;25]

Суть суспільства тут не змінюється, адже власність буржуазії мало, чим відрізняється від власності феодалів. Як писали класики марксизму, будь-яка власність робить якийсь клас людей залежним від іншого класу. Капіталістичне суспільство не виняток з цього правила. Борючись проти кріпосного права, воно оголосило власність вільною і особисто пишалося тим, що ніби держава перестала бути класовою.

Цей тип держави виявився самим життєстійким, здатним адаптуватися до умов, що змінюються. Перші капіталістичні держави виникли більше трьох століть тому. Буржуазія йшла до влади під лозунгом «Свобода, рівність і братерство». Встановлення буржуазної держави в порівнянні з феодальною - величезний крок вперед на шляху соціального прогресу.

Економічну основу буржуазного держави на перших етапах його розвитку становила капіталістична приватна власність на засоби виробництва. У цій державі всі громадяни рівні перед законом, але зберігається економічна нерівність. Буржуазне суспільство тривалий час складалося з двох основних класів - буржуазії і робітників, відносини між якими зазнавали істотних змін.

Буржуазна держава проходить у своєму розвитку ряд етапів.

Перший етап можна назвати періодом становлення і розвитку капіталістичної держави. В економічному плані це період вільної конкуренції великого числа власників. Держава тут не втручається в економіку. Економічне життя визначають стихійний ринок і конкуренція. Для - виявлення загальнокласових інтересів і волі буржуазії необхідний був новий, більш сучасний механізм. Таким механізмом стали буржуазна демократія, парламентаризм, законність. Держава забезпечувала сприятливі умови для розвитку капіталістичних суспільних відносин. Класова боротьба ще не досягла особливої гостроти.

Другий етап розвитку буржуазної держави збігся з періодом монополістичного капіталізму. Його можна назвати етапом початку і поглиблення кризи буржуазної державності (кінець XIX ст .- перша половина XX ст.). В економіці на даному етапі відбуваються великі зміни. Малі підприємства і фірми для підвищення конкуренції об'єднуються, монополізуються різні види виробництва і розподілу, виникають потужні об'єднання - трести, синдикати, корпорації і т. п.; посилюється експлуатація робітничого класу, платоспроможний попит населення відстає від виробництва товарів. [7;48]

Наслідком цього стали періодичні кризи і депресії, супроводжуючись банкрутством підприємств, зростанням безробіття, загостренням класової боротьби. Монополізація і концентрація капіталу призвели до обсягів збільшення робітничого класу, який став носієм революційних ідей. Паризька Комуна 1871 р. - історично перша спроба робітничого класу завоювати революційним шляхом державну владу і використовувати її в своїх інтересах.

На рубежі XIX і XX століть буржуазна держава все більш пре-обертається в політичний інститут великої монополістичної буржуазії, яка починає відмовлятися від демократії і законності. У ряді країн це призводить до виникнення реакційних політичних режимів (нацистський режими у Німеччині та фашистський в Італії). У внутрішній діяльності буржуазних держав посилюється функція боротьби з революційним робітничим рухом, у зовнішній - функції ведення воєн за захоплення чужих територій і ринків збуту.

Все це супроводжується зростанням військово-бюрократичного державного-венного апарату. Перші десятиліття XX ст. - це роки першої світової війни, пролетарські революції, розпад колоніальної системи, важкі економічні кризи і депресії. Перед буржуазним суспільством і державами невідворотно встала жорстка альтернатива - або саморуйнування під натиском гострих суперечностей, або реформи і перетворення. Вони вибрали другий шлях.

У 30-ті рр.. ХХ століття буржуазне держава вступила в третій (сучасний) етап свого розвитку, який, ймовірно, є перехідним до більш високого типу держави. Початок йому поклав «Новий курс» президента США Ф. Рузвельта, але більш масштабні зміни, що збіглися з розгорнулася науково-технічною революцією, відбувалися після другої світової війни.

На даному етапі суттєво змінюється економічна основа держави, «чиста» приватна власність перестає бути домінуючою. До 30% і більше економічного потенціалу розвинених країн перетворюється у державну власність, швидкими темпами розвивається власність акціонерів, виникає кооперативна власність. Словом, економіка набуває змішаний характер. Різноманіття видів і форм власності надає економіці більший динамізм, здатність пристосовуватися до мінливих умов. [5;12]

Не менші зміни відбуваються і в соціально-класовій структурі суспільства. Багато робітників стають власниками акцій і, разом з іншими верствами суспільства (науково-технічною інтелігенцією та ін.) утворюють «середній» клас - основний стабілізатор суспільних відносин.

Держава зберігає буржуазно-класові риси, але робиться більш демократичною і соціальною. Багато основних функцій випливають з потреб усього суспільства - економічна, соціальна. Вона активно втручається в економіку шляхом гнучкого планування, розміщення державних замовлень, кредитування тощо

Зміни, що відбуваються в розвинених капіталістичних країнах, знайшли своє відображення в різних теоріях.

 


Информация о работе «Історичні типи держав»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 47221
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
28064
1
2

... майном); ·          Заборонена – пасивна поведінка, коли суб’єкт повинен стримуватись від порушення заборон, установлених правовими нормами (не порушувати громадський порядок). За зовнішньою формою виразу правомірна поведінка поділяється на дію та бездіяльність. За характеристиками суб’єктів: на індивідуальну і колективну, посадову та ін. За галузевою належністю: на адміністративно-правову, цив ...

Скачать
129608
2
0

... і) так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання. Відомі західні соціологи (А.Мейо, Я.Морено, Дж.Хоманс та ін.) обґрунтували теорію малих груп. К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та домінантну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи. До речі, В.Ленін підкреслював досить високу невизначеність поняття соціальної ...

Скачать
45880
1
0

... ії, однією з яких була «військова демократія» (органи самоврядування ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєначальника і його дружини набирають сили). Таким чином, причинами виникнення держави є: 1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням ...

Скачать
53375
0
0

... ішню політику, транспортну, інформаційну, енергетичну системи. 1.4 Шляхи виникнення держави Держава у різних народів формувалась неоднаково. Наприклад, класично у Стародавніх Афінах із класових протиріч всередині родового суспільства виникла держава. У Стародавньому Римі особливості виникнення держави характеризувалися боротьбою патриціїв (родової знаті) і плебеїв (прийшлого населення). У ...

0 комментариев


Наверх