2.4 Соціалістична держава

Соціалістична держава - це остання стадія розвитку суспільства за класифікацією прийнятої в формаційному підході. Вона протиставляється трьом іншим типам держави, не будучи саме державою в загальноприйнятому значенні цього слова.

Соціалістична держава - вже не є, на відміну від трьох попередніх, типом експлуататорського держави. Існували й існують до цих пір суспільства, що рухається в класових протилежностях, була необхідно держава, тобто організація експлуататорського класу для підтримки зовнішніх умов виробництва, значить, особливо для насильницького утримання експлуатованого класу в визначенні даним способом виробництва умовах придушення (рабство кріпацтво найману працю).

Істотна відмінність соціалістичної держави від всіх решти типів держав полягає у відсутності цих умов придушення. Тут відсутні класи, а, отже, немає ні експлуататорів, ні людей яких експлуатують. У соціалістичній державі немає того апарату насильства, котрий притаманний державі, можна сказати, що держава, як така відсутня, немає тих факторів, які підтримували державу, будь вона рабовласницька, феодальна або капіталістична. Більше немає класів і встановленого апарату підпорядкування.

Коли держава стає дійсно представником всього суспільства вона сама себе робить зайвою. Коли немає класів, немає державного, немає ні якого апарату насильства, нікого пригнічувати, держава поступово відмирає. На підставі цього слід оцінювати фразу про «вільну народну державу», як науково неспроможну.[14;93]

Держава, що втратила деякі зі своїх властивостей не може мати ті ж функції, що й раніше. Форми власності стають іншими. Люди вже не відносяться до речей як до своїх або чужим, тепер всі дбають про майбутнє. У захисті і примноженні загальної соціалістичної власності і складається функція такої держави. Саме громадська власність і є економічним базисом держави.

Ідеї про справді демократичні, гуманні і справедливому держави містяться в багатьох світових релігіях, зокрема, в християнській. Вони висувалися і розвивалися соціалістично-утопістська теорії, містилися в билинах і переказах.

Основи вчення про соціалістичну державу заклали у своїх працях К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін. Причому К. Маркс і Ф. Енгельс свої ідеї про майбутнє пролетарської державі черпали з досвіду Паризької Комуни. В.І. Ленін розвивав ці ідеї, спираючись на досвід Жовтневої революції і перші роки Радянської влади. Вважалося, що нове антиексплуататорська держава виникає в результаті пролетарської революції і зламу старої буржуазної державності. Державна влада в ній належить трудящим на чолі з робітничим класом. За своєю суттю це держава диктатури пролетаріату, покликана придушити опір повалених експлуататорських класів, перетворити всіх працездатних громадян у трудящих.

Держави колишніх соціалістичних країн визнавалися державами вищого та історично останнього типу. Вони протиставлялися всім експлуататорським державам.

Насправді це були, швидше за все, держави, обтяжені великими деформаціями переходу до соціалістичного типу. Сьогодні китайські теоретики більш реалістичні, вони доводять, що для побудови соціалізму в Китаї потрібні не десятиліття, а сторіччя. Крім того, догматизм в теорії, волюнтаризм, суб'єктивізм, постійний забіг вперед стали причинами численних помилок і деформацій у практичній діяльності.


3. Історична типологія держав при цивілізаційному підході

Цивілізація - це соціокультурна система, що включає соціально-економічні умови життєдіяльності суспільства, етнічні, релігійні його основи, ступінь гармонізації людини і природи, а також рівень економічної, політичної, соціальної та духовної свободи особистості.

Виділяються такі типи цивілізацій (Дмитрук В. М.):

1. стародавні держави;

2. середньовічні держави;

3. сучасні держави.

На відміну від формаційного підходу, цивілізаційний підхід містить велику кількість різних теорій. Тут і теорії економічного зростання, і так звані теорії виклику, теорії зближення капіталістичних і соціалістичних систем.

Теорії економічного зростання чимось нагадують марксистський підхід, однак розглядають державу не просто, як економічну формацію, а як складну систему, що розвивається, що включає в себе багато різних факторів, що в тій чи іншій мірі діють на неї (релігія, рівень техніки, науки, і т.д.). Цю теорію підтримував У. Ростоу. Він виділяв п'ять стадій економічного розвитку, і кожне існуюче суспільство можна віднести до однієї з них. Першою сходинкою розвитку є традиційне - первісне суспільство, за ним етап перехідного суспільства, далі суспільство, що знаходиться в процесі зсуву, дозріваюче право і суспільство, досягло високого рівня споживання. Кожне з цих товариств має свої властивості й характеристики, що відрізняються один від одного. [4;59]

До теорій економічного зростання тісно примикають теорії менеджментаризму і теорії єдиного індустріального суспільства. Згідно з ними наукова революція несе всі необхідні соціальні перетворення, не зачіпаючи при цьому основи державного устрою (це протиставлення марксистському вченню.) Взагалі багато теорії цивілізаційного підходу «призвані кинути виклик марксизму і витіснити його як метод розгляду сучасної історії ».

Існує так само теорія зближення соціалістичної і капіталістичної систем. Так А.Д.Сахаров вважав, що ці дві системи повинні злитися в єдину, переймаючи один в одного все краще.

Інший підхід у рамках цивілізаційного підходу полягає в тому, що кожне суспільство представляє собою замкнуте утворення зі своїми особливостями економіки, культури, релігії, психології і т.д. Ці теорії розробляли А. Тойнбі, Л. М. Гумільов.

Питання про класифікацію держав був глибоко досліджено Л.М. Гу-Мілевим. [2; 9-47] Він розробив оригінальну теорію, за якою кожен народ (етнос) у своєму розвитку проходить певні стадії, кожна з яких має свої особливості культури та особливості народного характеру.

Суть його теорії в тому, що люди об'єднуються за принципом комплементарним. Компліментарності - це неусвідомлена симпатія до одних людям і антипатія до інших, тобто позитивна і негативна компліментарність. Коли створюється початковий етнос, то ініціатори цього руху вибирають собі підходящих людей саме з цього випливає, що компліментарною ознакою - вибирають тих, хто їм просто симпатичний. Симпатія і антипатія грають дуже великі ролі у формуванні етнічних груп та створюваних ними держав.

Раса у людини - це те ж, що прайди у левів, зграї у вовків, стада у копитних тварин і т.д. Це форма існування виду Homo sapiens і його особин, яка відрізняється як від соціальних утворень, так і від чисто біологічних характеристик, якими є раси.

За теорією запропонованої Гумільовим етноси у своєму розвитку проходять певні щаблі, на кожному з яких свої особливості культури, науки, суспільного укладу, соціальних і правових інститутів даного етносу. Проходження і сама наявність цих ступенів розвитку пов'язане з відкритим Гумільовим явищем пасіонарності, рівень якої і визначає фазу (ступінь) розвитку етносу. Гумільов виділяє шість таких ступенів: [1;75]

1. Спалах пасіонарності і період підйому - характеризується тим, що суспільство говорить людині одне: «Будь тим, ким ти маєш бути. Якщо ти король - будь королем, якщо ти слуга - будь слугою ». Під час спалаху пасіонарності відбувається велика кількість воєн, конфліктів.

2. Акматична фаза - люди тепер вже не хочуть займати своє місце. Вони перестають працювати на спільну справу і починають боротися кожен сам за себе. Тому імператив змінює своє значення - «Будь самим собою». У таких випадках може виникнути анархія за рахунок сильно пасіонарних особин.

3. Фаза надлому - в історії Європи фаза надлому збіглася за часом з реформуванням. У силу вступив новий імператив суспільної свідомості: «Ми втомилися від великих, дайте пожити» Виживуть, правда, далеко не всі (в ті часи в Німеччині залишилося лише 25% населення).

4. Інерційна фаза - виникає загальновизнаний ідеал нової фази (частіше - це абстрактний ідеал людини). Це час, коли не трапляється широкомасштабних воєн, революцій та інших лих, притаманних громадськості. Саме зараз людина починає підкорювати природу.

5. Фаза обскурціі - це час коли сам по собі імператив поведінки змінюється мало. Вони кажуть: «Ми на все згодні, тільки ви нас годуйте...». Всякий ріст стає явищем одіозним. Працьовитість піддається осміянню, інтелектуальні радості викликають лють.

6. Гомеостаз - це все що залишилося після фази обскурціі, Гумільов назвав це «Реліктовий етнос». Час гармонійних стосунків людини і природи, недосяжний ідеал сучасного господарства. Людина етнічного гомеостазу - хороша людина, з гармонійним складом психіки. [1;55]

При розгляді цивілізаційного варіанта типології держав, можна виділити три основні проблемні моменти. По-перше, в даній історичній типології не виділяється те головне, що характеризує державу, - приналежність політичної влади. По-друге, це розмитість і аморфність кордону між поняттями «культури» і «цивілізації». І, нарешті, по-третє, це недостатня розробленість такої типології, про що свідчить, множинність підстав для виділення самих цивілізацій і відповідних їм типів держави. Не випадково, що в роботах, що базуються на такому підході, розгляд конкретних типів держави, їх зміни йдуть в конкретному ключі, заснованому на формаційному підході, а про «цивілізованих» типах говориться побіжно.

Крім цих основних недоліків можна виділити і ще один так само не менш важливий. Основна увага в цивілізаційному підході приділяється культурі. Тому якщо у формаційних теорія починає осягнення суспільства "знизу", висуваючи на перше місце матеріальне виробництво, то прихильники цивілізаційного підходу починають розуміння суспільства, його історії "зверху", тобто з культури у всьому різноманітті її форм і відносин (релігія, мистецтво, моральність, право, політика та ін.). Присвячуючи аналізу культури всю свою увагу і енергію, прихильники цивілізаційного підходу часто взагалі не звертаються до матеріального життя. Таким чином, тут з'являється небезпечна можливість розвитку в цій теорії ознак монізму - жорсткої прив'язки до духовно-релігійному або психологічного початку.

Таким чином, цивілізаційний підхід до типології держави, також як і формаційний потребує ретельної доробки, доповнення та удосконалення.


Висновок

Вивчивши теоретичні аспекти даної проблеми, можна сказати, що історична типологія являє собою метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленовування об'єктів та їх угруповання за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу; а також результат типологічного опису і зіставлення. Історична типологія держав - це їх специфічна класифікація, здійснюється вона в основному з позиції двох підходів, а саме - формаційного і цивілізаційного. Ще не так давно формаційний підхід до дослідження історичної типології держави вважався в нашій країні єдино вірним. Брався тільки аналіз суспільного життя, її політичної і правової сторони, тільки як складової частини класової суспільно-економічної формації. К. Маркс і Ф. Енгельс говорили, що ними створена абсолютно нова наука про суспільство.

Вивчення цивілізаційного підходу навпаки, більше спираються на своєрідність культури, релігії, етнічна самосвідомість, економіку, але, не зводячи її в ранг єдино можливого підходу до даного питання.

Цивілізаційний підхід обґрунтовується ідеєю єдності, цілісності сучасного світу, пріоритетом загальнолюдських цінностей, а цивілізація розуміється як базується на розумі та справедливості поділу матеріальних і духовних досягнень суспільства, що знаходиться поза рамками конкретних соціальних систем. Такий підхід ігнорує важливі подання історичного матеріалізму про провідну роль базису по відношенню до надбудови, про виділення способів виробництва і суспільно-економічних формацій як ступенів суспільного розвитку

Цивілізаційний підхід до вивчення типів держав теж не бездоганний, не здатний замінити підхід формаційний, але в певному значенні вони, можуть стати підходящою основою для наукової класифікації держав.


Список використаної літературі

1. В. С. Кульчицький, М.. Настюк, Б.Й. Тищик. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер,1999.

2. Гумилев Л. Н. «Этногенез и биосфера Земли»- М.: 1996.

2. Гумилев Л. Н. «Конец и вновь начало» -М.: 1994.

3. Історія держави і права України: Курс лекцій. За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996.

4. Історія держави і права України. Частина 1. Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак. А.Й.Рогожин та інші. – Х.: Основа, 1993.

5. Історія держави і права України. Частина 2: У 2-х книгах / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.; За ред. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996.

6. Історія держави і права України: У 2-х т. / За ред. В. Я. Талія, А. Й. Рогожина. - Том 1. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000.

7. Історія держави і права України: Навч. посіб. За ред. А.С.Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

8. История древнего мира / Под ред. Дьякова И.М.: В 2 т. – М., 1983.

9. История государства и права СССР. Под ред. О. Й. Чистякова, Й. Д. Мартысевича.: М., 1985.

10. Комаров С. А. Теория государства и права в схемах и определениях. - М., 1997.

11. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996.

12. Ленин В.И.Полное собрание сочинений – М.: 1984.

13. Маркс К. Энгельс Ф. Ленин В.И. Сочинения - М.: 1986.

14. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.


Информация о работе «Історичні типи держав»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 47221
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
28064
1
2

... майном); ·          Заборонена – пасивна поведінка, коли суб’єкт повинен стримуватись від порушення заборон, установлених правовими нормами (не порушувати громадський порядок). За зовнішньою формою виразу правомірна поведінка поділяється на дію та бездіяльність. За характеристиками суб’єктів: на індивідуальну і колективну, посадову та ін. За галузевою належністю: на адміністративно-правову, цив ...

Скачать
129608
2
0

... і) так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання. Відомі західні соціологи (А.Мейо, Я.Морено, Дж.Хоманс та ін.) обґрунтували теорію малих груп. К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та домінантну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи. До речі, В.Ленін підкреслював досить високу невизначеність поняття соціальної ...

Скачать
45880
1
0

... ії, однією з яких була «військова демократія» (органи самоврядування ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєначальника і його дружини набирають сили). Таким чином, причинами виникнення держави є: 1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням ...

Скачать
53375
0
0

... ішню політику, транспортну, інформаційну, енергетичну системи. 1.4 Шляхи виникнення держави Держава у різних народів формувалась неоднаково. Наприклад, класично у Стародавніх Афінах із класових протиріч всередині родового суспільства виникла держава. У Стародавньому Римі особливості виникнення держави характеризувалися боротьбою патриціїв (родової знаті) і плебеїв (прийшлого населення). У ...

0 комментариев


Наверх