Процесуально-правові засади участі адвоката-представника у вирішенні господарських спорів судом першої інстанції

3. Процесуально-правові засади участі адвоката-представника у вирішенні господарських спорів судом першої інстанції

Заінтересовані юридичні особи мають право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого чи інших осіб порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Це право може бути реалізоване ними особисто або через адвоката [5, с. 7].

На підставі наданих повноважень адвокати можуть брати участь у реалізації заінтересованими особами права на звернення до суду за захистом шляхом порушення справи в господарському суді.

Для цього використовуються процесуальні засоби порушення справ у суді позовного провадження — позовна заява, і окремого провадження — заява і скарга.

До подачі позовної заяви (заяви, скарги) адвокат має виконати значну і складну роботу по вивченню матеріалів справи і написанню письмової заяви. Матеріали справи збираються і вивчаються на підставі усних пояснень заінтересованих осіб і поданих ними письмових документів — договорів, посвідчень, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового і особистого характеру, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 6 Закону «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в справах, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення по процесуальному представництву документами і матеріалами за винятком тих, таємниця яких перебуває під охороною закону, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, а також, виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Вивчення матеріалів справи надає можливість процесуальному представникові визначити правову природу справи, наявність необхідних умов для реалізації права на звернення до суду з вимогою на порушення справи, склад сторін, інших осіб, які будуть брати участь у справі, та інших учасників процесу, визначити обставини предмета доказування і коло необхідних доказів для їх підтвердження, зібрати їх та пред'явити до суду разом з позовною заявою, заявою, скаргою [4, с. 87].

Позовна заява, заява, скарга виконуються процесуальним представником у письмовій формі, визначеного змісту з необхідними додатками і подаються в господарський суд з дотриманням правил родової і територіальної підсудності, безпосередньо (судді, до канцелярії суду) або опосередковано (надісланням поштою).

Ухвала судді про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржена представником за наявності у нього на це необхідного повноваження. З прийняттям заяви порушується справа в суді і процесуальний адвокат може виконувати процесуальні дії, передбачені ГПК і визначені наданими повноваженнями.

Процесуально-правове становище адвоката в стадії підготовки справи до розгляду дає йому можливість активно сприяти досягненню мети підготовки господарських справ до судового розгляду, якою є забезпечення своєчасного та правильного вирішення справи.

Процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі, а також їх процесуальних представників, здійснюються в основному на вимогу судді як відповідь на його дії.

Така взаємозалежність визначається характером існуючих цивільних процесуальних правовідносин цих суб'єктів. Разом з тим процесуальні дії по підготовці справи до судового розгляду можуть здійснюватися за ініціативою процесуальних представників і спрямовуватися на встановлення обставин, які підлягають з'ясуванню по справі, залучення необхідних доказів і визначення всіх осіб, що братимуть участь у справі, тощо.

Вони мають право порушувати перед суддею питання про сприяння у витребуванні доказів, про забезпечення доказів і позову, про зміну умов забезпечення позову та його скасування.

Процесуальний представник, за наявності відповідних повноважень, може використати загальні процесуальні засоби для захисту прав й інтересів, а також спеціальні процесуальні засоби — заперечення проти позову і зустрічний позов, які подаються до господарського суду після ознайомлення відповідачем зі змістом пред'явленого позову і поданими на його обґрунтування доказами. Заперечення проти позову можуть бути подані в письмовій формі за ініціативою відповідача і на пропозицію судді [1, с. 74].

Для реалізації права на пред'явлення зустрічного позову він має бути втілений у процесуальну форму письмової зустрічної позовної заяви з додержанням вимог і оплачений державним митом.

У цій стадії з метою підготовки справи до судового розгляду адвокати сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають право заявляти судові клопотання про призначення експертизи, проведення місцевого огляду, об'єднання і роз'єднання позовів та вирішення інших питань, необхідних для забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи.

Процесуальним забезпеченням участі процесуальних представників у судовому засіданні по розгляду господарських справ є право на своєчасне одержання від суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірної справи, а також відкладення судом розгляду справи за відсутності відомостей, що їм вручені повістки.

У підготовчій частині судового засідання адвокати можуть спрямовувати свої зусилля на з'ясування можливості розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному судді (суддях — при колегіальному розгляді справи) і учасниках процесу; на ознайомлення осіб, інтереси яких вони представляють, з процесуальними правами і обов'язками, порядком і способом їх реалізації та процесуальними наслідками, які можуть настати в разі їх здійснення.

З цією метою вони мають право знати склад суду, а також прізвище прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Обов'язок судді роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права, доповнюється правом процесуального адвоката проконсультувати особу, яку він захищає, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки зазначених дій [7, с. 5].

Вони можуть заявляти клопотання про витребування від громадян і юридичних осіб, які не беруть участі в справі, необхідного доказового матеріалу, про внесення змін до складу осіб, які беруть участь у справі, про зміну у позовному спорі; подавати заяви про залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів державної влади прокурора, зміну неналежних сторін.

За наявності належних повноважень адвокат позивача може подавати заяви про зміну предмета позову; повної або часткової відмови від позовних вимог та ін.; адвокат відповідача — про визнання позову повністю або частково.

Представники сторін можуть укласти мирову угоду. Правами позивача наділена і третя особа із самостійними вимогами, а, отже — і процесуальний її представник, за наявності у нього належно оформленого повноваження.

При дослідженні в судовому засіданні матеріалів справи, коли сторони та інші особи дають пояснення судові про обставини справи та інші питання, які підлягають розгляду, адвокат має право ставити їм запитання для уточнення вимог, їх підстав і заперечень, висловлювати свої міркування з приводу питань, що постають у процесі провадження в справі. До початку судового засідання адвокат має проконсультувати довірителя, щоб останній у поясненнях уникав зайвої деталізації обставин, щоб повідомляв судові тільки правду і називав лише ті факти, які стосуються справи.

Основною ланкою в поясненні виступає реалізація обов'язку сторін та їх процесуальних представників, пов'язаного з доказуванням підстав позову і заперечень проти нього.

Адвокати мають право на участь у судових дебатах, з дозволу суду обмінятися репліками. У судових дебатах представники осіб, які беруть участь у справі, підбивають підсумки розгляду судом справи, дають оцінку дослідженим доказам і правову оцінку спірних правовідносин, викладають свої загальні судження з приводу напрямів розв'язання справи по суті — підлягає чи ні задоволенню позов тощо [3, с. 57].

У промові адвокат висловлює свою думку щодо розподілу між сторонами судових витрат, про допущення судом негайного виконання, про розстрочку і відстрочку виконання, про забезпечення виконання тощо, а при встановленні судом при розгляді справи порушення законності має право порушити клопотання про постановлення судом окремої ухвали. При проголошенні суддею рішення має право одержати роз'яснення його змісту, порядку і строків оскарження.

В подальшому адвокат має право подати зауваження на протокол судового засідання і взяти участь у його розгляді в судовому засіданні, порушити перед судом питання про виправлення описок і явних арифметичних помилок у рішенні, про постановлення додаткового рішення, про роз'яснення рішення і взяти участь в їх розгляді у судовому засіданні.

Висновки

Отже, у сучасних цивілізованих, правових і демократичних державах невід'ємною складовою системи правового захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У передбачених законом випадках ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Організація і принципи діяльності адвокатури в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру" від 19.12.92, згідно з яким адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, яке сприяє захисту прав і свобод і представляє законні інтереси громадян України, осіб без громадянства, юридичних осіб, надає їм іншу юридичну допомогу.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, стосовно яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, як-от: консультації, поради, роз'яснення та інші відомості, одержані адвокатом під час здійснення своїх професійних обов'язків.

У ст. 10 Закону України "Про адвокатуру" передбачено гарантії професійної діяльності адвоката. Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов'язані з використанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без вмотивованого рішення суду.

Представництво — це правовідношення, в силу якого одна особа (представник) виступає в суді від імені та в інтересах іншої особи (представлюваний). Представництво передбачене цивільним процесуальним законодавством, по-перше, з метою надання юридичної допомоги громадянам і організаціям при розгляді і вирішенні цивільних справ у суді. По-друге, метою представництва є надання допомоги суду в установленні дійсних прав і обов'язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Участь адвоката в цивільному процесі України полягає у здійсненні ним представництва і захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридичних осіб) та в сприянні суду у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін. Правовідносини між адвокатом і довірителем (стороною, третьою особою та ін.) мають матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правові ґрунтуються на договорі доручення. Процесуально-правові зв'язки виникають з приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі.

На підставі наданих повноважень адвокати можуть брати участь у реалізації заінтересованими особами права на звернення до суду за захистом шляхом порушення справи в господарському суді.

Для цього використовуються процесуальні засоби порушення справ у суді позовного провадження — позовна заява, і окремого провадження — заява і скарга.

До подачі позовної заяви (заяви, скарги) адвокат має виконати значну і складну роботу по вивченню матеріалів справи і написанню письмової заяви. Матеріали справи збираються і вивчаються на підставі усних пояснень заінтересованих осіб і поданих ними письмових документів — договорів, посвідчень, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового і особистого характеру, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Список використаних джерел

1.    Веприняк Д.М., Кулик О.М. Адвокатура і нотаріат. — К.: НАУ, 2005. — 100 с.

2.    Бакаянова Н.М. Этические принципы адвокатуры в Украине / Одесская национальная юридическая академия. — О.: Юридична література, 2005. — 151 с.

3.    Меліхова О.В. Адвокатура в Україні. — К.: КНЕУ, 2005. — 90 с.

4.    Головань І.В. Бізнес-адвокатура в Україні. — Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2004. — 128 с.

5.    Варфоломєєва Т.В. Про адвокатуру відверто // Адвокат.- 2003.- № 1.- C.22-28.

6.    Головань І.В. Юридична практика і адвокатська діяльність в Україні // Адвокат.- 2005.- № 8.- C.3-12.

7.    Науково-практичний коментар до закону України "Про адвокатуру" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 2003.- № 7.