Об'єкт інформаційно-правових відносин

Реферат

«Об'єкт інформаційно-правових відносин»

ПЛАН

1.         Предмет і об'єкт інформаційно-правових відносин

2.         Інформація: поняття і культура інформації

3.         Право на інформацію

4.         Види і мета юридичної відповідальності в інформаційному праві

1. ПРЕДМЕТ І ОБ'ЄКТ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Особливість і складність розуміння категорії об’єкт інформаційно-правових відносин обумовлена поширеністю у науковій юридичній літературі близьких за назвою але не синонімічних за юридичною наповненістю понять: “об’єкт правових інформаційних відносин”; “предмет інформаційних правовідносин”; “інформація як об’єкт права” та інші.

У більшості нормативно-правових джерел сучасного інформаційного законодавства України в якості об’єкту інформаційних правових відносин вказується інформація, як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.Так визначається інформація в статті 200 Цивільного Кодексу України. Аналогічне визначення зустрічаємо в статті 1 та статті 8 Закону України “Про інформацію”. Зокрема стаття 8 цього Закону, у порівнянні з ЦКУ поширює розуміння об 'єкту інформаційних відносин до наступного формулювання: “Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах”.

В такому розумінні об’єкт інформаційних правовідносин як певне соціальне благо матеріального або нематеріального характеру, з приводу якого відбуваються інформаційні правові відносини фактично збігається з розумінням предмету цих відносин – інформацією.

Водночас, закріплене Конституцією України у статті 34 право на інформацію як “право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір” дає підстави стверджувати, що саме з приводу здійснення суб’єктами права цієї нормативно закріпленої можливості відбуваються правові інформаційні відносини. Іншими словами саме право на інформацію виступає об’єктом правових інформаційних відносин.

2. ІНФОРМАЦІЯ: ПОНЯТТЯ І КУЛЬТУРА ІНФОРМАЦІЇ

Значно звуженим у чинному законодавстві та змістовно перекрученим виступає і закріплення самої категорії “інформація”. На різних етапах історії наукового дослідження цього терміну підходи до його розуміння змінювались та збагачувались.

Походження слова "інформація" зв'язано з повідомленням, відомостями, освідомленням. Таке його значення протрималося приблизно до середини нашого століття. Саме в цей час, завдяки бурхливому розвитку телеграфу, телефону, радіо, телебачення й інших засобів масового спілкування і впливу з'явилася необхідність вимірювати кількість переданих зведень, тобто інформації.

Виникли математичні підходи до виміру інформації. Це привело до того, що значення слова "інформація" стало змінюватися, з'явилися його суперечливі тлумачення.

Під впливом математичних теорій поняття "інформація" усі частіше стало зв'язуватися з такою категорією як імовірність.

Найбільше чітко цей зв'язок був встановлений і досліджена в роботі засновника теорії інформації, члена Національної Академії Наук США Клода Эльвуда Шеннона "Математична теорія зв'язку", опублікованої в 1948 році .

У теорії К.Э. Шеннона інформація розглядається невизначеність, що як знімається, а ця, остання, у свою чергу, виміряється за допомогою імовірності. Але чи завжди кількість інформації повинна вимірятися за допомогою імовірності? Виявляється не завжди.

Теорія К. Шеннона називається "ймовірносно-статистичною теорією інформації". Саме в цій теорії від первісного, недостатньо чіткого представлення про інформацію, як про зведення, якими обмінюються люди, був зроблений перехід до точного поняття "кількість інформації". Це поняття в статистичній теорії визначалося на основі на основі поняття "імовірність".

Як відомо, поняття " імовірність" завжди застосовується для опису невизначених ситуацій, коли ця невизначеність присуща чи нашим знанням про об'єкт, чи ж самому цьому об'єкту. Якщо повідомлення не дає нам нічого нового, не знімає невизначеності, то, з позицій розглянутої теорії, передбачається, що в ньому не міститься інформації.

При такому підході, під інформацією стали розуміти лише такі зведення, що зменшують існувала до їхньої появи невизначеність, кількість можливих гіпотез, припущень і т.д.

Зменшення невизначеності завжди зв'язано з вибором (добором) одного чи декількох елементів з якоїсь їхньої сукупності.

У статистичній теорії інформації ставилася задача підрахунку кількості переданої інформації, тому тут малися деякі відволікання від змісту, істотності, цінності, різнорідності й інших характеристик переданих повідомлень.

Однак, сама формалізація поняття "інформація", уперше здійснена в статистичній теорії, дала найбільше сильний поштовх до розвитку вивчення його змісту і стимулювала виникнення інших концепцій поняття "інформація", які розроблялись Колмогоровим, Урсулом та іншими. Відповідно до статистичної теорії інформації одержувач (наприклад, людина) обов'язково повинна заздалегідь будувати гіпотези, задавати питання, на які він одержує позитивну чи негативну відповідь. Але всім добре відомо, що іноді нам повідомляють таке, про що ми не догадувалися і ніяких гіпотез не будували. Так, величезна кількість населення України до самого внесення в 1994 році змін у Кримінальний кодекс України - введення статті 198-1, не тільки не задавало собі відповідного питання, але і не догадувалося про принципову можливість здійснення комп'ютерних злочинів. Ситуація в цьому напрямку знаходить свої зміни тільки у 2001-2002 роках в зв’язку з набуттям чинності новим кримінальним кодексом, в якому передбачався вже відповідний розділ та почала формуватись судова прецедентна база розгляду означеного виду кримінальних справ.

Наявність подібних ситуацій свідчить, що статистична теорія інформації формалізувала не весь зміст, що відповідає повсякденному представленню про інформацію.

Така ситуація склалася не тільки в цій теорії, але й в інших теоріях (наприклад, кібернетичної теорії, теорії зв'язку і т.д.).

Наявність неймовірністних підходів до визначення поняття "кількість інформації" показало обмеженість концепції інформації як знятої невизначеності. Більш загальне розуміння інформації виявилося зв'язаним з поняттям " розходження", "розмаїтості".

Розуміння інформації як відомостей, даних чи як знятої невизначеності не є самою загальною характеристикою поняття "інформація" - це його приватна чи особлива форма. Кожне таке особливе поняття "працює" у своїй вузькій області.

Констатуючи багатоаспектність поняття "інформація" не можна на цій підставі залишити спроби дати загальне визначення цього поняття. Доречно звернути увагу на те, що невичерпність того чи іншого поняття, наявність у житті його особливих форм не повинні служити перешкодою для формулювання загального поняття. Наприклад, незважаючи на невичерпність видів і властивостей матерії, можливо дати єдине точне філософське визначення категорії "матерія", чи, скажемо, звертаючи до юридичної науки, при наявності в житті величезного різноманіття видів, типів і форм держав, проте, можна сформулювати єдині для усіх їх загальні характерні ознаки, що допомагають дати загальне визначення поняттю "держава"(з погляду юридичної науки). При розгляді поняття "право" у юридичній науці, ученими-юристами звертається особлива увага на те, що це багатоаспектне поняття. Однак, проте, загальні визначення цього поняття в юридичній науці сформовані й у достатньому ступені стабільні.

Повинно існувати і досить загальне визначення поняття "інформації", що відбивало би невичерпність видів і властивостей інформації.

Таке визначення не може бути тільки формальним узагальненням тих понять "інформації" у їхній особливій формі, що існували і тих, котрі існують сьогодні.

Ясно, що теорія інформації буде і далі розвиватися, тому ошукуване визначення, поняття повинне бути дане з "запасом", воно повиннео бути досить ємким. Для того, щоб сформулювати його, варто не тільки узагальнити сучасні знання про інформацію, але і виявити історичні і логічні тенденції розвитку цього поняття, рух яких походить від знищення невизначеності до всебічного обліку категорій розходження, різноманітності.

Якщо раніше поняття "інформація" виступало як знята невизначеність, то зараз, у самому загальному виді, можна сказати, що "інформація"- це знята, знищена одноманітність, тобто встановлення розходження, розмаїтості за твердженням професора Урсула.

Найпростішою одиницею виміру інформації є елементарне розходження, тобто розходження двох об'єктів. Чим більше в сукупності відмінних один від одного елементів (причому поняття "елемент" у даному випадку, варто розуміти поширено - це не тільки об'єкти, але і зв'язки, відносини і т.п.), тим більше ця сукупність містить інформації.

У механістичному розумінні це наприклад, якщо в шухляді мається дві кулі, що відрізняються одна від іншої по кольору, то їхня сукупність має розмаїтість з кількістю інформації в один "біт" (двоична одиниця інформації). Якщо ж кулі не розрізняються, то говорять, що в цьому відношенні сукупність не містить інформації. Ми часто задаємо питання, що допускають лише відповіді "так" чи "ні", причому імовірність позитивної чи негативної відповіді приблизно рівна. В усіх випадках кількість одержуваної інформації дорівнює одному біту; "біт" виступає як можлива міра розходження, розмаїтості елементів безлічі. Закономірний у цьому випадку, питання: як можуть бути ці наукові, неюридичні дані використані чи наступний виклад у дійсному дослідженні ? Це може бути лише в тому випадку, якщо при розгляді поняття "засобу масової інформації" ми будемо відштовхуватися від розуміння інформації не просто як визначених даних, а таких даних, що несуть корисні, нові зведення. Це тим більше важливо для розгляду правового статусу засобів масової інформації й інформації взагалі так, як дає важливий критерій для віднесення тих чи інших даних до поняття "інформація".

Отже, інформація існує там, де існує розходження, розмаїтість. Розходження, розмаїтість - об'єктивна основа інформації.

Та обставина, що інформація як розмаїтість передається від одного об'єкта до іншого в процесі відображення, дозволило установити і нерозривний зв'язок відображення й інформації. Дослідження цього зв'язку привело до більш точного визначення поняття "інформація".

Якщо спочатку запропонована К. Шенноном, формула кількості інформації дозволяла визначити цю кількість, так сказати, "абсолютно", безвідносно до інших систем, то наступна формула, що вимірює кількість інформації, яка міститься в одному об'єкті щодо іншого, тісно зв'язана з поняттям" відображення".

Ідеальне завжди виступає відображенням матеріального. У такий спосіб інформаційний взаємозв'язок двох об'єктів - це не будь-який зв'язок, а лише узята у відбивному аспекті.

Як уже відзначалося, інформація в самому загальному виді характеризується як поняття, що з'єднує найбільш загальні концепції інформації - розмаїтість і відображення. Мова йде тільки про ті розмаїтості, що об'єкт, що відбиває, містить про відбиваний, не про відображення сукупності його властивостей і сторін, а лише про ту сторону відображення, що характеризує його розмаїтість.

Ґрунтуючись на визначенні поняття "інформація", як відбитого розмаїтості, можна зробити класифікацію видів інформації, у залежності від видів (форм) відображення і розмаїтості. Так, у залежності від видів відображення, у самому загальному плані, існує інформація про неживу, живу природу і суспільство. Вищим видом інформації є соціальна інформація. Серед функцій соціальної інформації, що мають важливе значення для визначення об’єкту інформаційних правовідносин можна виділити: просвітительську, рекламну, ідеологічну управлінську, відбивну, комунікативну. Усі вони здійснюються і через засоби масової інформації.

Семантична і прагматична властивості інформації значно більш яскраво виражені в соціальній інформації, що є найбільш складним і вищим видом інформації з усіх відомих.

Для соціальної інформації важливий не тільки кількісний аспект (на що основну увагу звертають математичні теорії інформації), а, насамперед, якісний, такі характеристики інформації, як зміст і цінність. Говорячи про вищезгадані функції інформації (управлінської, відбивної, комунікативної), хотілося б докладніше зупинитися на комунікативній функції. Дана функція становить інтерес, як сполучна ланка між поняттям "інформація" і засобами масової комунікації (інформації). За допомогою інформаційних процесів відбувається спілкування між людьми і їх колективами. Теорія інформації виникла, як теорія зв'язку, передачі повідомлень. Будь-яка система зв'язку складається з наступних п'яти частин: джерела інформації, що створює повідомлення; передавача, що перетворить, що кодує повідомлення, у сигнали, придатні для передачі по каналі зв'язку; самого каналу зв'язку, середовища з'єднуючої приймач і передавач; приймача, що відновлює і сприймає сигнали; чи адресата одержувача інформації.

У соціальних системах джерелом може бути, напри- мір, учений, що виступає з лекцією по телебаченню.

Передавачем тут є телепередавач, каналом зв'язку - може бути смуга частот виділена для даної телестанції, приймачем - телевізор, а адресатом - глядач телепередачі, скажемо, студент - заочник.

Оскільки сучасні варіанти математичної теорії абстрагуються від змісту і цінності переданої інформації, вивчення комунікативних явищ у суспільстві необхідно, повинне доповнюватися змістовним соціологічним та правовим аналізом.

Головним у соціальній інформації є аспект, що виражає значення і цінність інформації, тобто зв'язаний з положенням особистості, соціальних груп і класів у суспільстві, їхніми інтересами і потребами, мотивами їхньої діяльності, самою цією діяльністю, їх емоційним і психічним станом, соціальним досвідом і т.ін.

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна сказати, що слово "інформація" укладає в собі важливий філософський зміст. ІНФОРМАЦІЯ - ВІДОБРАЖЕНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ. "Різноманітість" означає порушена одноманітність. "Відображене"- означає, що порушення має відносний сенс, у залежності від того, хто приймає інформацію. Інформація - це не те нове, що викладено, наприклад, у газетному повідомленні, а те нове, що отримано з нього. Сприйняття загальновідомих фактів не є в повному розумінні інформація.

Усупереч поширеній думці, факти самі по собі ні про що не говорять. Вони здобувають значення в порівнянні з іншими фактами. Наприклад, якщо в пресі повідомляється, що в Харківській області скоєно 1000 злочинів, а ми не знаємо про який період часу мова йде, багато це чи мало, скільки відбувається таких злочинів в інших областях, то для читача це не інформація. Якусь відносно невелику інформацію може дати той факт, що за рік у тій же області розслідується 1000 злочинів (наприклад, квартирних крадіжок), тому, що можна собі представити, скільки часу займає розслідування, судовий розгляд і наскільки вони є працеємкою справою.

Не можна вважати, що словосполучення "інформаційне повідомлення" - це "масло маслене", тому що інформація і є повідомлення.

У дійсності інформаційне (сприймане як нове) повідомлення - порушена одноманітність інших повідомлень (на тлі інших повідомлень інформаційне повідомлення передається не часто).

Отже, інформація - щось нове. Але всяке нове засновано на чомусь старому. Нове, без старого не сприймається. Щоб інформація дійшла до того, кому вона призначається, її повторюють - цим створюється надмірність, тобто гарантована повнота інформації. У соціальних системах надмірність легко переходить у зверхнадмірність - занадто часто повторювану інформацію, що перестає сприйматися чи стосовно неї виробляється негативна установка. Така ситуація, зокрема, нерідко складається у відношенні вітчизняного законодавства, у тих випадках, коли ряд прийнятих законодавчих актів є "мертвонародженими", тобто не діючими чи неефективними. Стосовно такого законодавства в населення починає вироблятися негативна установка, що відбивається і на відношенні до законодавства в цілому. Така ж ситуація виникає і з приводу низькоякісної реклами в засобах масової інформації. У цьому випадку інформація зачасту не сприймається суб’єктом.