Розслідування злочинів групою слідчих

2. Розслідування злочинів групою слідчих

 Для розкриття і розслідування розкрадань у великих та особливо ве­ликих розмірах, а також інших тяжких злочинів, якщо це пов'язано з виконанням значного обсягу слідчих дій і оперативно розшукових заходів, спільним рішенням керівників органу дізнання, слідчого підрозділу можуть створюватися спеціальні слідчі та слідчо-оперативні групи, у складі яких, як правило, буває кілька слідчих і оперативних працівників; про створення слідчо-оперативної групи виноситься постанова. Створення і діяльність слідчо-оперативні групи не регламентовані чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Суперечності між керівником групи та її учасниками вирішуються прокурором або начальником відповідного органу внутрішніх справ.

Відомо, що потреба в проведенні оперативно-розшукової роботи, як правило, виникає при вчиненні таємних замаскованих злочинів, а велика кількість співучасників, значна кількість злочинних епізодів, розгалуженість злочинної діяльності обумовлює тривалість та інтенсивність оперативно-розшукової роботи, роблять необхідним залучення слідчим працівників органів дізнання або постійного сприяння при провадженні слідчих і розшукових дій.

Слідчо-оперативна група створюється при черговій час­ині органу внутрішніх справ для забезпечення невідкладного реагування на повідомлення про злочини на кожну добу в складі слідчого, оперативних уповноважених, експерта-криміналіста, кінолога.

Наприкінці чисельність слідчо-оперативної груп буває різною тому групи, які створюються для роботи по злочинах у сфері економіки, як правило, чисельніші, ніж у справах про злочини по лінії карного розшуку.

При комплектуванні слідчо-оперативних груп слід враховувати не тільки ділові, а й моральні якості слідчих і співробітників органів дізнання, які залучаються до роботи. Успіх у роботі групи значною мірою залежить від неформальних взаємовідносин її учасників, від соціально-психологічної атмосфери, що склалася. На це справедливо звертають увагу в спеціальній літературі[19].

Особливе значення має вибір керівника групи. Ним при­значається один із слідчих або начальник слідчого підрозді­лу. Ця особа повинна бути не тільки кваліфікованим спеціа­лістом з розкриття злочинів, а й володіти відповідними організаторськими та особистими якостями, що забезпечу­ють йому роль лідера. За даними експериментальної психо­логії, для висунення лідера в процесі групової діяльності мають значення такі особисті якості, як ініціативність, енергійність, уміння організувати роботу, спілкуватися з людьми, зважати на думку інших, тактовність, скромність, впевненість, витримка, розум, винахідливість, самостійність[20].

Про створення слідчо-оперативної групи начальник органу внутрішніх справ видає наказ, в якому перелічуються слідчі й оперативні працівники, які виділені для вклю­чення до складу групи, а також призначається керівник групи. Робота всіх членів групи проводиться за планом заздалегідь погоджених слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. План складається членами групи та обговорюється всім її складом. У ньому зазначаються характер роботи та її виконавці. Загальний план розслідування складає керівник групи. Індивідуальні плани для розслідування окремих епізодів злочину, дій конкретних осіб, плани виконання окремих слідчих дій складає слідчий.

3. Взаємодія слідчого з органом дізнання.

Необхідність взаємодії слідчого з органом дізнання при розслідуванні злочинів зумовлена тим, що вони мають спільне завдання боротьби зі злочинністю, але є самостійними, не підпо­рядкованими один одному органами, мають різні спо­соби й методи боротьби зі злочинністю, правильне поєднання яких повинно забезпечити успіх у поперед­женні, розкритті й розслідуванні злочинів, притягненні до відповідальності осіб, які вчинили злочин, і відшкодуванні завданої ними шкоди, у спільному розшу­ку таких осіб у разі ухилення їх від слідства.

При цьому на слідчого, у провадженні якого зна­ходиться справа і який користується процесуальною са­мостійністю, покладається організуюча роль і відпові­дальність за своєчасне та якісне розслідування злочинів із збереженням за органом дізнання самостійності у ви­борі в межах чинного законодавства засобів і методів оперативно-розшукової діяльності.

Правову основу взаємодії слідчого з органом дізнання становлять, зокрема, положення ст. 104, 114, 139 КПК, Закону України «Про міліцію»[21], «Службу безпеки України»[22], «Оперативно-розшукову діяльність»[23], а також «Про організацій­но-правові основи боротьби з організованою злочинніс­тю» [24], відомчі нормативні акти, прийняті на основі чин­ного законодавства Генеральною прокуратурою України, МВС і Службою безпеки України. Вони визначають фор­ми взаємодії слідчого з органом дізнання вже з моменту виникнення приводу для порушення кримінальної справи й до завершення розслідування.

Форми взаємодії слідчого з органом дізнання можуть бути як процесуальні, так і непроцесуальні.

До основних процесуальних форм взаємодії можна віднести:

1. Виконання органом дізнання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за дорученням слідчого. Згідно з ч. З ст. 114 КПК слідчий у справах, які він розслідує, має право давати органам дізнання доручення і вказівки про проведення окремих розшукових і слідчих дій. Вони є обов'язковими для органу дізнання. Доручення і вка­зівки слідчого надсилаються начальнику органу дізнання у письмовій формі у вигляді листа або постанови, де повинні бути чітко сформульовані питання, які належить з'ясувати, і викладена інформація, необхідна для вико­нання доручення. Строк виконання доручення, як пра­вило, не повинен перевищувати 10 діб. Якщо за цей час виконати його неможливо, то слідчий і орган дізнання визначають окремий строк з урахуванням конкретних обставин справи.

2. Сприяння працівників органу дізнання слідчому при проведенні окремих слідчих і розшукових дій. Най­частіше слідчий залучає їх через начальника органу ді­знання до проведення таких слідчих дій, як огляд місця події, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події, до опитування громадян, які проживають неподалік від місця події, для виявлення осіб, причетних до вчи­нення злочину, свідків, потерпілих, їх участь у прове­денні слідчих дій засвідчується відповідним записом у протоколі слідчої дії.

Для забезпечення негайного реагування на повідом­лення про злочини і виїзду на місце події при чергових частинах органів внутрішніх справ на кожну добу ство­рюється у необхідному складі слідчо-оперативна група, до якої входять слідчий, оперуповноважений, експерт-криміналіст, кінолог.

3. Використання слідчим відомостей, одержаних орга­ном дізнання в результаті оперативно-розшукової діяль­ності, для вирішення питання про порушення криміналь­ної справи (п. 5 ч. 1 ст. 94 КЛК), для прийняття певних
процесуальних рішень у ході розслідування, зокрема про обрання запобіжного заходу, проведення обшуку, виїмки, попередження, припинення і розслідування злочинів, роз­шуку осіб, які вчинили злочин, тощо (ст. 10 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність). Орган дізнання, який одержав оперативно-розшуковим шляхом інформацію, що стосується злочину, який розслідується слідчим, або ін­ших фактів злочинної діяльності обвинуваченого (підоз­рюваного), своєчасно знайомить з нею слідчого без вка­зівки на джерела і способи їх одержання.

До непроцесуальних форм взаємодії слідчого з орга­ном дізнання належать: спільний аналіз та оцінка опе­ративної обстановки й результатів роботи, узгоджене пла­нування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, виконання на основі спільних планів комплексних за­ходів з профілактики правопорушень, роз'яснення зако­нодавства в трудових колективах і за місцем проживання громадян, взаємний обмін інформацією за повідомлен­нями про злочини і в ході розслідування, спільне викорис­тання техніки, засобів зв'язку і транспорту, що має в своєму розпорядженні орган дізнання, можливостей ав­томатизованих банків даних, криміналістичних та опе­ративно-довідкових обліків тощо.

Координацію діяльності органів дізнання і попередньо­го слідства по розкриттю і розслідуванню злочинів здійс­нюють керівники відомств (СБУ, МВС, податкової мі­ліції) у межах свого відомства, а прокурор — всіх органів розслідування.