Загальна сума витрат на утримання пункту централiзованої охорони на рік

1.         Загальна сума витрат на утримання пункту централiзованої охорони на рік.

2.         Загальна кiлькiсть годин охорони на рiк усiх об’єктiв (вiдокремлених примiщень), пiдключених на ПЦО.

Доходи, одержанi вiд надання платних послуг з охорони об’єктiв, що пiдлягають обов’язковiй охоронi пiдроздiлами ДСО, спрямовуються на вiдшкодування витрат, пов’язаних iз наданням цих послуг, сплату податкiв, внескiв, вiдрахувань, зборiв та iнших обов’язкових платежiв згiдно з чинним законодавством.

Суми перевищення доходiв над витратами (прибуток) повиннi спрямовуватись у першу чергу на матерiальне забезпечення працiвникiв охорони, оплату витрат, пов’язаних iз господарським утриманням вищих органiв управлiння, iншi невiдкладнi витрати пiдроздiлу ДСО.

Спрямування прибутку на придбання обладнання, здiйснення капiтального ремонту примiщень дозволяється лише за умови повного забезпечення фiнансовими ресурсами вищезазначених невiдкладних витрат пiдроздiлу ДСО.

Вiдповiдальнiсть за обґрунтованiсть розмiрiв плати за послуги охорони несуть керiвники пiдроздiлiв ДСО згiдно з чинним законодавством.

Якщо організація вирішила скористатися послугами приватного охоронного підприємства, потрібно врахувати, що договір про надання охоронних послуг має бути укладений у письмовій формі. Оскільки в ст. 978 Цивільного кодексу про договори охорони зазначено:

За договором охорони охоронець, що є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої і майнової безпеки і щомісяця платити охоронцю встановлену плату [23; 154].

Яких-небудь додаткових (до загальноприйнятих) вимог за формою, змістом, або умовами договору немає. Тобто сторони договору самі визначають всі істотні, на їхній погляд, моменти (предмет договору, ціну, обов’язки сторін, розрахунки, відповідальність і т.д.), які повинні бути зазначені в договорі.

Для здійснення приватної охоронної діяльності необхідна ліцензія. Такі ліцензії видає тільки МВС України.

Тому при укладанні договору потрібно звернути увагу на те, щоб у ньому були зазначені номер ліцензії, дата її видачі (дата закінчення дії), а також перелік надаваних послуг, щоб не вийшло так, що ви фактично сплачуєте послуги, які охоронне підприємство не має право надавати.

В бухгалтерському обліку витрати на охорону відображаються в тому звітному періоді, в якому послуги були фактично надані охоронним підприємством (п. 7 П(С)БО 16).

Відносно ж того, куди необхідно віднести витрати на охорону (на собівартість продукції, адміністративні витрати або загальвиробничі витрати тощо), то тут необхідно керуватися самим договором про надання охоронних послуг і актами виконаних робіт.

Тобто, якщо охоронні послуги стосуються тільки охорони, наприклад, директора, то вони відносяться на адміністративні витрати, якщо такі послуги стосуються охорони, наприклад, продукції в процесі виробництва, то витрати можна віднести на собівартість продукції.

Що стосується податкового обліку оплати послуг охоронного підприємства, то тут необхідно, щоб одержання таких послуг підприємством було пов’язане з його господарською діяльністю (у зв’язку з тим, що в Законі № 334 прямо нічого не сказано про порядок обліку витрат на охорону).

На думку деяких фахівців, оплата послуг охоронного підприємства відноситься до валових витрати відповідно до п. 5.2.1 Закону № 334 тільки в тому випадку, якщо здійснюється охорона активів підприємства (матеріальних або нематеріальних), які прямо пов’язані з господарською діяльністю підприємства. У протилежному випадку оплата таких послуг має здійснюватися за рахунок чистого прибутку (прибутку після сплати всіх податків, зборів і платежів) підприємства.

Окремо хотілося б сказати, про те, що деякі договори про надання послуг охорони передбачають, що підприємство, що одержує такі послуги, забезпечує охоронне підприємство приміщенням, а також офісною технікою і офісними меблями.

У зв’язку із цим виникає питання про те, хто в такому випадку буде матеріально-відповідальною особою, а точніше, хто буде відповідати за схоронність переданих цінностей і приміщення. Є два варіанти:

Варіант 1. Підприємство, що одержує охоронні послуги саме повністю контролює порядок використання переданих цінностей і приміщення. Цей варіант можливий, але все-таки малоймовірний, оскільки фактично це буде виглядати як втручання в діяльність охоронного підприємства, особливо при перевірках цілісності майна.

Приклад: Відповідно до умов договору з охоронною фірмою організація здійснює щоквартальні авансові платежі за послуги із забезпечення охорони офісу в сумі 36000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6000,00 грн., з розрахунку 12000,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.

Акт прийому-передачі наданих послуг складається та підписується щомісяця.

Рахунки-фактури також виставляються щомісяця. Відобразимо ці операції в бухгалтерському обліку, зважаючи на те, що оплата за 2-й квартал 2009 р. була здійснена 01.07.2009 р.

Таблиця 1 - Розрахунок витрат на охорону

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.	Податковий облік
		Дт	Кт		ВД	ВВ
1	Здійснено авансовий платіж за послуги з охорони	371	31	36000,00	-	30000,00
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	644	6000,00	-	-
Проводки за підсумками липня:
3	Зараховано частину авансу в рахунок фактично наданих послуг	631	371	12000,00	-	-
4	Списано суму податкового кредиту на частину зарахованого авансу	644	631	2000,00	-	-
5	Списані на витрати підприємства витрати з охорони	91	631	10000,00	-	-

Варіант 2. Охоронне підприємство надає підприємству, що одержує охоронні послуги, гарантії або заставу відносно забезпечення схоронності переданих йому в користування матеріальних цінностей. Фактично в цьому випадку підписується додатково договір гарантії або договір застави. У випадку підписання останнього заставою, як правило, виступають грошові кошти.

(При забезпеченні схоронності переданих цінностей шляхом надання застави необхідно враховувати, що право власності на такі цінності охоронному підприємству не надається.)

При першому і другому варіанті в багатьох бухгалтерів виникає закономірне питання, чи будуть передані в користування охоронному підприємству цінності (приміщення) вважатися такими, які використовуються в господарській діяльності підприємства. На наш погляд, передане майно буде використовуватися в господарській діяльності підприємства, якому надаються послуги охорони, оскільки охоронне підприємство використовує його для того, щоб надавати послуги, пов’язані з охороною підприємства або його майна. Для того щоб себе додатково убезпечити, підприємство, що передає майно, може в акті передачі передбачити пункт, відповідно до якого охоронне підприємство зобов’язується використати передані йому цінності тільки в охоронній діяльності, спрямованій на охорону такого підприємства. На наш погляд, підприємство на час передачі в користування цінностей навіть не повинне припиняти нарахування амортизації, якщо вона нараховується.

Підприємство може не тільки одержувати охоронні послуги ззовні, але і створити свій підрозділ, який виконував би ті самі функції (це може бути і служба охорони, і служба безпеки, що виконує охоронні функції (далі - охоронна служба)). А раз є такий підрозділ на підприємстві, то є і витрати, які необхідно враховувати. В бухгалтерському обліку витрати на охоронну службу відображаються в тому обліковому періоді, в якому вони були понесені (відповідно до п. 7 П(С)БО 16), оскільки їх не можна зіставити з певними видами доходу, одержуваного підприємством. Що стосується податкового обліку витрат на охоронну службу, то тут у підприємства буде така сама ситуація, що і при відображенні в податковому обліку витрат підприємства на оплату послуг сторонньої охоронної організації.

Окремо хотілося б зазначити щодо витрат на придбання інвентарю та інших матеріальних цінностей, наприклад, камер відеоспостереження. У випадку, якщо такі витрати на матеріальні цінності відносяться до витрат з охорони, не пов’язаної з господарською діяльністю підприємства, то вони здійснюються за рахунок його чистого прибутку.

У випадку, якщо витрати на матеріальні цінності відносяться до витрат з охорони, пов’язаної з господарською діяльністю підприємства, то такі витрати здійснюються залежно від того, яке майно використовується охоронною службою (те, що підлягає амортизації (основні фонди), або те, що не підлягає амортизації, і буде залежати порядок оподаткування (відображення в податковому обліку).

Це пов’язане з тим, що відповідно до п. 5.3.2 Закону № 334 не включаються до валових витрат підприємства витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів і витрати, пов’язані із придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, відповідно до ст. 8 цього Закону. З огляду на це, виходить, що витрати на майно, що не підлягає амортизації, включаються в повному обсязі до валових витрат підприємства, а витрати на майно, що підлягає амортизації, до валових витрат включаються поступово, через амортизацію.

Окремо хотілося б сказати про податковий облік спецодягу, спецвзуття, форменого одягу, обмундирування тощо (далі - спецодягу). Тут все також залежить від того, на які витрати відноситься вартість спецодягу.

Якщо на витрати з охорони, не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, то всі витрати на її купівлю здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства. А якщо на витрати з охорони, пов’язані з господарською діяльністю підприємства, то в такому випадку до валових витрат витрати на придбання спецодягу включаються тільки за певних умов. Відповідно до пп. 5.4.1 Закону № 334 до валових витрат включаються: "...витрати платника податку на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, які необхідні для виконання професійних обов’язків <...> за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України."

Перелік як такий КМУ не встановив, але в той же час у своєму розпорядженні № 462 він надав право користуватися для зазначених цілей типовими (галузевими) нормами і нормативами: " Встановити, що до валових витрат виробництва та обігу включаються згідно з підпунктом 5.4.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати платника податку на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, які необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування відповідно до переліку і норм, установлених діючими правовими нормативними актами."[3;98].

Аналогічна вимога щодо забезпечення працівників спецодягом відповідно до встановлених норм і з віднесенням їх на валові витрати закріплені ще в одному, свіжішому документі КМУ - Переліку № 994.

Отже, витрати на придбання і видачу працівникам спецодягу в межах установлених типових (галузевих) норм включаються до валових витрат.

У випадку, якщо норми ці не встановлені на законодавчому рівні, то вони повинні бути встановлені на самому підприємстві наказом керівництва. Наказ має посилатися на відповідний акт спеціально створеної комісії[4; п.5].

Якщо спецодяг видається понад установлених норм, витрати на його придбання до валових витрат не включаються.

3.3 Правове регулювання повноважень приватного охоронця під час здійснення службових обов’язків

Порядок здійснення заходів охорони та безпеки у випадках, передбачених законодавством, повною мірою або частково визначається цивільно-правовими угодами, укладеними згідно із законодавством.

До персоналу охорони можуть входити тільки дієздатні громадяни України, які досягли 20-річного віку, а за умови, що їх функціональні обов’язки передбачають використання вогнепальної зброї, з 25 років, пройшли відповідну освітню підготовку та уклали трудовій договір із суб’єктом охоронної діяльності і які:

-              не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії;

-              не мають непогашену чи не зняту судимість за вмисні злочини;

-              не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функцій з охорони;

-              не мають обмежень за станом здоров’я для виконання функціональних обов’язків;

-              зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку.

Головний фахівець повинен відповідати вимогам частини 1 цієї статті та мати фахову вищу освіту в галузі безпеки або вищу освіту та свідоцтво про перепідготовку, підвищення кваліфікації в галузі охоронної діяльності чи вищу освіту та досвід роботи не менше п’яти років у правоохоронних органах або військових формуваннях і звільнений не з негативних причин.

Головний фахівець суб’єкта охоронної діяльності, персонал якого має на озброєнні вогнепальну зброю та спеціальні засоби, додатково повинен мати стаж проходження служби у правоохоронних органах або військових формуваннях не менше десяти років на посадах командного, адміністративного, викладацького чи виховного складу та звільнений не з негативних причин.

Працівники чергової частини повинні відповідати кваліфікаційним вимогам охоронника або охоронця, до функціональних обов’язків якого входить використання вогнепальної зброї та/або спеціальних засобів.

Особи, які претендують на заняття посад персоналу охорони, при укладенні трудового договору із суб'єктом охоронної діяльності зобов'язані надати поряд з документами, передбаченими трудовим законодавством, також документи, що засвідчують відсутність обмежень, передбачених цією статтею.

Персонал охорони може знаходитися в штаті тільки одного суб’єкта охоронної діяльності.

Працевлаштування інвалідів здійснюється суб’єктом охоронної діяльності з кількості штатних працівників, незадіяних до виконання охоронних функцій, згідно з нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого законодавством.

Персонал охорони при виконанні функціональних обов'язків має право:

-            вимагати від осіб припинення протиправних дій, дотримання законності та правопорядку;

-            вимагати від службових осіб об'єктів охорони та інших осіб дотримання пропускного та внутрішньооб’єктового режимів, виводити, а за необхідності затримувати осіб, які намагаються проникнути (проникли) на об'єкт охорони або намагаються залишити його з порушенням установлених правил, в тому числі із застосуванням фізичної сили;

-            застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю і використовувати службових собак;

-            під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, на транспортних засобах, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб, унесення (винесення), увіз (вивіз) майна, в'їзд (виїзд) транспортних засобів, і їх відповідності складу матеріальних цінностей, що переміщуються на об'єкти охорони (з об'єктів охорони);

-            проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку та звукозапис подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям і документування правопорушень;

-            здійснювати фізичне затримання осіб, які підозрюються або вчинили правопорушення на об'єкті охорони або відносно особи, яка охороняється, або персоналу охорони, примусово доставляти цих осіб у приміщення охорони та негайно повідомляти про це відповідний територіальний орган внутрішніх справ.

Персонал охорони при виконанні функціональних обов'язків зобов'язаний:

-   забезпечувати цілісність об'єктів охорони та недоторканість майна, що на них зберігається, недоторканість фізичних осіб;

-   припиняти шляхом здійснення заходів реагування безпосередні правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони;

-   негайно у будь-який спосіб повідомляти відповідні правоохоронні органи про скоєння протиправних дій щодо власності та фізичних осіб та інших незаконних дій у місцях здійснення заходів охорони, що мають ознаки злочину;

-   зберігати таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність суб’єктів господарювання, оголошену такою в установленому порядку, відомості про приватне життя фізичних осіб, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

-   не вчиняти дії, що порушують громадський порядок.

Персонал охорони отримує початкову фахову освіту, проходить перепідготовку, підвищення кваліфікації, здійснює періодичні навчальні стрільби за кошти суб’єктів охоронної діяльності в навчальних закладах, створеними правоохоронними органами або військовими формуваннями відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України.

Порядок і рівень підготовки, терміни щодо перепідготовки (спеціалізації) та підвищення кваліфікації персоналу охорони визначаються спільно Міністерством освіти та науки України та органом ліцензування.

Опір, погроза або насильство відносно персоналу охорону, який виконує покладені на нього функціональні обов’язки, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

З метою захисту інтересів персоналу охорони трудові колективи суб’єктів охоронної діяльності мають право створювати громадські об’єднання в порядку, встановленому законодавством.

Персонал охорони підлягає обов’язковому страхуванню за рахунок коштів суб’єкта охоронної діяльності, працівником якого він є, на випадок загибелі, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я у зв’язку з виконанням покладених на нього функціональних обов’язків, охороною громадського порядку.

Персонал охорони в межах повноважень, наданих цим Законом, іншими законодавчими актами, а також договором, під час здійснення заходів охорони несе за свої дії або бездіяльність відповідальність, в тому числі й майнову відповідно до Кримінального кодексу України, Кодексу про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про працю та інших актів законодавства.

Під час здійснення недержавної охоронної діяльності персоналу недержавних охоронних установ забороняється:

1.         удаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, ставлять під загрозу їх життя, здоров'я, честь, гідність та майно;

2.         видавати себе за представників правоохоронних органів;

3.         використовувати формений одяг працівників Міністерства внутрішніх справ України, інших правоохоронних органів, Державної служби охорони, військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Також , під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється:

-        придбавати та використовувати майно, що визначено законодавством для виключного використання державними військовими формуваннями та правоохоронними органами;

-        охороняти майно та фізичних осіб, охорону яких віднесено до компетенції вповноважених на те організацій;

-        перешкоджати представникам правоохоронних та інших органів державної влади й місцевого самоврядування, посадовим особам, а також громадянам у здійсненні повноважень, наданих законами та іншими нормативно-правовими актами, при пред'явленні ними відповідних документів;

-        розголошувати відомості про вжиття заходів з організації та здійснення охоронної діяльності, інформацію про господарську діяльність, віднесену в установленому порядку до комерційної таємниці, а також відомості про приватне життя особи, яка охороняється, особисту та сімейну інформацію, які стали відомими в процесі здійснення охоронної діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

-        здійснювати діяльність, пов’язану з охороною майна та/або фізичних осіб у разі відсутності договорів на їх охорону;

-        приховувати факти про злочини, що готуються або здійснені, незалежно від інтересів замовників охоронних послуг;

-        свідомо охороняти фізичну особу, яка вчиняє протиправні дії;

-        здійснювати дії, що зазіхають на права, свободи та власність фізичних осіб, а також ставлять під загрозу їх життя та здоров'я, честь, гідність і ділову репутацію;

-        використовувати не сертифіковані в установленому порядку складові систем охоронної сигналізації засоби, засоби радіозв'язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах;

-        використовувати методи та засоби негласного одержання інформації;

-        здійснювати заходи, що відносяться до оперативно-розшукових згідно із Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність";

-        залучати до охоронних заходів осіб, які не надали документів, необхідних для влаштування на роботу, або не відповідають кваліфікаційним вимогам;

-        реалізовувати в будь-якій формі, здійснювати монтаж, використання систем охоронної сигналізації, їх компонентів без наявності якості національного або міжнародного стандарту та без визначення відповідного класу безпеки згідно з європейськими нормами;

-        здійснювати проектування, монтаж і технічне обслуговування систем охоронної сигналізації, їх компонентів без затвердження проектів органом ліцензування;

-        створювати та експлуатувати пункти централізованої охорони без висновку;

-        утягувати керівниками суб’єктів охоронної діяльності їх працівників в силові дії, виконання мір примусового характеру, повернення грошових коштів, індивідуальні спори або колективні трудові спори чи вчинення опору діям компетентним органам влади з відновлення правопорядку.

Недержавним охоронним установам під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки дозволяється використовувати лише спеціально призначені системи та прилади тривожної сигналізації, засоби радіозв'язку, сертифіковані в установленому порядку, а також інші технічні засоби, що не завдають шкоди життю та здоров'ю громадян, довкіллю[24].

Висновки

З появою на теренах України нового економічного явища - підприємництва, і в його складі надання послуг з охорони власності та громадян, постало питання про всебічне правове регулювання надання таких послуг та необхідність дослідження організаційно-правових аспектів, пов язаних з наданням охоронних послуг, у тому числі і як виду підприємницької діяльності. Держава сформувала досить ґрунтовну нормативно-правову базу, на основі якої і здійснюється цей вид господарсько-підприємницької діяльності. Проте в ній неоднозначно трактуються деякі поняття, що пов язано з невідповідністю та неузгодженістю однорідних норм підзаконних та законодавчих актів. У практиці діяльності це викликає певні, інколи досить значні, незручності як для суб єктів підприємництва з надання охоронних послуг, так і в роботі державних органів, які покликані здійснювати контроль за згаданими суб єктами. За період становлення і розвитку незалежної України теоретичні розробки в галузі адміністративного права не торкнулися сфери цієї діяльності. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти охоронної діяльності, що стосуються практичного боку надання охоронних послуг.

Охоронна діяльність здійснюється відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів.

Працівники охорони - це працівники державних та недержавних суб'єктів охоронної діяльності, які одержали відповідну фахову підготовку, що засвідчується документами встановленого зразка, і на професійній основі безпосередньо виконують, функції з організації та / або здійснення заходів охорони та безпеки, і громадяни-підприємці, які беруть участь у здійсненні цих заходів. Для працівників охорони законодавством встановлюються єдині кваліфікаційні вимоги.

Правовідносини, що виникають на підставі договору про охорону стаціонарних об'єктів, мають усі ознаки, властиві цивільно-правовим зобов'язанням про надання послуг .

За цим договором, одна сторона (охоронець), що є суб'єктом підприємництва, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна. Володілець майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця сплачувати встановлену плату.

Договір про охорону має багато спільного з договором зберігання: ці договори спрямовані на досягнення однієї мети — забезпечення охорони майна. Водночас вони мають суттєві відмінності.

За договором про охорону, власник доручає органам охорони здійснювати щоденно охорону майна або особи, без передачі їх у господарську сферу органу, що здійснює охорону. За договором зберігання поклажодавець передає майно зберігачу. Крім того, учасниками договору про охорону можуть бути тільки суб'єкти підприємництва, а учасниками договору зберігання -- також громадяни. Договір про охорону завжди сплатний, а договір зберігання може бути як сплатним, так і безоплатним.

Договір про охорону укладається в тому самому порядку, що й інші договори. Специфіка цього договору полягає в тому, що його укладенню передують організаційно-технічні заходи, проводиться обстеження об'єкта з метою узгодження виду охорони, визначення кількості постів, необхідності обладнання засобами сигналізації і пожежогасіння, технічного управління, виходячи з розмірів території, яку займає об'єкт, технології виробництва продукції, режиму роботи та інших умов забезпечення схоронності власності. Результати обстеження оформлюють актом. На договірній основі силами підрозділів охорони чи інших організацій здійснюється монтаж засобів сигналізації.

Приймання об'єктів під охорону оформлюється договором між охороною і власником. При укладенні договору сторони готують окремий документ, що називається Дислокацією об'єктів охорони. Внаслідок проведення зазначених заходів погоджують такі важливі умови договору, як об'єкт охорони, предмет договору і вартість послуг охорони.

Порушення прав і свобод людини і громадянина працівниками охорони не допускається. Звертаючись до особи, працівник охорони зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду та на її вимогу пред'явити службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник охорони повинен виявляти високу культуру і такт.

У разі потреби та за наявності законних підстав для затримання особи за скоєння злочину чи іншого правопорушення працівники охорони після її затримання складають відповідно до своїх повноважень у випадках, передбачених законом, адміністративний протокол або негайно передають цю особу відповідному правоохоронному органу.

На підставі викладеного вище вважаємо за доцільне так регламентувати правовий статус і правовий захист працівників приватних охоронних організацій: приватні охоронці під час виконання ними службових обов'язків є представниками клієнтів приватних охоронних підприємств, з якими вони перебувають у трудових відносинах, а також під захистом держави. Ніхто, крім державних органів і посадових осіб, уповноважених на те законами України, не має права втручатися в їхню службову діяльність.

Недержавна охоронна діяльність потребує досконалішого правового регулювання, зокрема необхідно розробити і прийняти Закон України "Про недержавну охоронну діяльність", який повністю визначав би принципи, засади та компетенцію діяльності приватних охоронних організацій.

На даний час в Україні скалася ситуація, коли охоронну діяльність суб’єкти недержавних установ мусять здійснювати сумісно з державними установами, тобто служба охорони в разі проникнення на теріторію об’єкта,що охороняється, має викликати наряд державної міліції.

Проведений в роботі аналіз показує, що обсяг охоронних послуг, які можуть надаватися недержавними охоронними підприємствами (громадянами-підприємцями), значно менший, ніж у державного охоронного підприємства, яким є Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Таке нерівноправне становище на ринку охоронних послуг, вважаю, не дає рівних шансів на успіх підприємницької діяльності в цій сфері. Чинне законодавство України тим самим ставить Державну службу охорони при МВС України певним чином в монопольне становище відносно недержавних охоронних підприємств.

В Україні існує потреба в удосконаленні правової бази охоронної діяльності з метою визначення обсягів повноважень суб’єктів охоронної діяльності, принципів їх діяльності , фінансування, забезпечення кваліфікованої підготовки та надійного соціального захисту працівників охоронних підприємств.

Список використаної літератури

1.      Абрамов, В. С. Профессиональная подготовка охраны [Текст] / В.С. Абрамов.- М., 1999. - 342 с.

2.      Алексеенко, В.Н. Система защиты коммерческих объектов. Технические средства защиты [Текст] / В.Н. Алексеенко. - М., 1992. - 342 с.

3.      Балев, М. Профессия - частный охранник [Текст] / М. Балев - М.: "Еднство", 2001. - 215 с.

4.      Білозьоров, Є. Правові гарантії захисту прав і свобод людини в Україні: реалії та проблеми [Текст] / Є. Білозьоров // Адвокат. - К., 2009. - № 8. - С. 26 - 30.

5.      Биструхін, Г. Протидія міжнародному тероризму [Текст] / Г. Биструхін // Україна - НАТО. - К., 2006. - № 4 (14). - С. 24-31.

6.      Биструхін, Г. Протидія тероризму та криза сучасних правових норм розвинутих держав [Текст] / Г. Биструхін // Підприємництво, господарство і право. - К., 2006. - № 8. - С. 133 - 136.

7.      Богомол, А. Борьба с терроризмом: украинский вариант [Текст] / А. Богомол // Свобода. - 2003. - № 22. - 3-9 черв. - С. 5.

8.      Борисов, И.Н. Анализ услуг в области безопасности [Текст] / И.Н. Борисов // Безопасность предпринимательства и личности, 1995, No 1, январь. – С.34-36.

9.      Васильєв, Г. Заслін злу можна поставити спільними зусиллями: [Текст] / Г. Васильев // Голос України. - 2002. - №223-224.-28 листоп. - С. 4.

10.    Влэквел, Д. Это полезно знать [Текст] / Д. Блэквел // Частный сыск и охрана.- 1993.- No 6. - С.45-48.

11.    Волошин В. Не тільки свобода, а й відповідальність [Текст] / В. Волошин // Політика і час. - К., 2006. - № 6. - С. 22 - 26.

12.    Герасимчук, В.Г. Маркетинг: теорія і практика [Текст] / В.Г. Герасимчук - К.: Вища школа, 2004.- 327 с.

13.    Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело [Текст] / И.Н. Герчикова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2006.- 501 с.

14.    Гладишенко, М. Правові та організаційні аспекти діяльності підприємця для захисту комерційної таємниці: [Текст] / М. Гладишенко // Персонал. - 2005. - № 3. - С.51-55.

15.    Гоголь, Б.М. Проблеми цивільно-правової охорони комерційної таємниці в Україні: [Текст] / Б.М. Гоголь // Вісник господарського судочинства. - 2004. - № 3. - С.264 - 266.

16.    Голошубова, Н. Равняясь на конкурентов [Текст] / Н. Голошубова, О. Голошубов // Капитал.- 2007.- № 7-8.- С. 58-59.

17.    Голубков, Е.П. Маркетинг: выбор лучшего решения [Текст] / Е.П.Голубков , Е.Н. Голубкова, В.Д. Секерин. - М.: Экономика, 1993.- 222с.

18.    Гончар, И. Режим коммерческой тайны: [Текст] / И. Гончар // Юрид. практика. - 2005. - 4 окт. - С.9.

19.    Гуцалюк, М. Захист інформації у підприємницькій діяльності [Текст] / М. Гуцалюк // Приватне право і підприємництво. - К., 2003. - Вип.3. - С.88–91.

20.    Деревянко, Е. Ловушка для шпиона: Небезкорысная любознательность посторонних может нанести непоправимый ущерб бизнесу: [Текст] / Е. Деревянко // Бизнес. - 2004. - (№9). - С.66 - 69.

21.    Дайновський, Ю.А. Ефективні рішення в мікроекономіці: 505 прийомів бізнесу [Текст] / Ю.А. Дайновський.- Львів: Ініціатива, 2007.-160 с.

22.    Дашков, Г. В. Обеспечение законности в деятельности частных правоохранительных служб за рубежом [Текст] / Г.В. Дашков, В.Н. Кигас, И.А. Мелик-Дадаева, Л.П. Тюрина.- М., 1994. - 136 с.

23.    Дикань, В. Управління якістю як фактор конкурентоспроможності підприємства [Текст] / В.Дикань // Економіка України.- 2001.-№ 1.-С. 43-47.

24.    Дунас, Т. Роль прокуратури у захисті прав і свобод людини та громадянина [Текст] / Т.Дунас // Підприємництво, господарство і право. - К., 2003. - № 2 - С. 100-105.

25.    Задыхайло, Д.В. Предпринимательское право в Украине [Текст] / Д.В. Задыхайло. - Харьков: Эспада-Синтекс, 2007.- 456 с.

26.    Захаров, Є. Старі й нові виклики [Текст] / Є. Захаров // Свобода. - 2005. - № 44. - 20 -26 груд. - С. 6.

27.    Захаров Є. Загальний огляд порушень прав людини і основоположних свобод у 2008 році в Україні [Текст] / Є. Захаров // Громадянське суспільство. - К., 2009. - № 3. - С. 2-6.

28.    Захаров, П.М. Цивільні правовідносини [Текст] /П.М. Захаров. - Х.: Наука, 2002. – 684 с.

29.    Iлюшин, Ю. Недержавна правоохоронна діяльність [Текст] / Ю. Iлюшин, Л.Собелевський // Право України. - 1993. - №2. - С. 48-49.

30.    Калинин, Г. Негосударственная служба безопасности в Украине: текущий момент и перспективы [Текст] / Г. Калинин // Служба безопасности. - 1996. - №10. - С. 18-19.

31.    Калюжний, Р. А. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання) [Текст] / Р.А. Калюжний. - К., 2002. - С. 124-127.

32.    Крысин, А. Охранный бизнес Украины [Текст] / А.Крысин // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. - 1995. - №2. - С. 88-92.

33.    Курило В. Надання охоронних послуг як об’єкт підприємництва [Текст] / В.Курило //Право України.- 2003, №2 - C. 55-56.

34.    Крысин, А.В. Частные банковские службы безопасности Великобритании [Текст] / А.В.Крысин // Частный сыск и охрана. - 1993. - No10. - С.4-8.

35.    Крысин, А.В. Частные сыскные и охранные агентства за рубежом: практика создания, функционирования и подбора кадров [Текст] / А.В. Крысин. - М., 1992. - 268 с.

36.    Крысин, А.В. О деятельности частных охранно-сыскных бюро и служб безопасности в Японии [Текст] / А.В.Крысин // Частный сыск и охрана, 1993, No 9. – С.68-72.

37.    Крысин, А.В. О деятельности частных охранно-сыскных бюро и служб безопасности стран Северной Европы [Текст] / А.В.Крысин // Частный сыск и охрана, 1993, No 5-6. – С.45-47.

38.    Курило, В. Надання охоронних послуг як об’єкт підприємництва [Текст] / В. Курило //Право України 2003 рік, №2 – С.87.

39.    Литвиненко, В. И. Методика приема объекта под охрану [Текст] / В.И. Литвиненко. - М., 1999. - 180 с.

40.    Литвиненко, В. И. Личная безопасность предпринимателя. Профессия – телохранитель [Текст] / В.И. Литвиненко. // Информационно - аналитический бюллетень "Бизнес и безопасность", 1992, No 2. – С.57.

41.    Мак-Мак, В. Консультирование по вопросам охраны [Текст] / В. Мак-Мак // Частный сыск и охрана. - 1993.- No10. - С. 56-58.

42.    Мак-Мак, В. Охрана личности от противоправных посягательств на улицах и в общественных местах [Текст] / В. Мак-Мак // Частный сыск и охрана. - 1993.- 1993, № 9. – С.5-7.

43.    Максимов, А. Подготовка должна быть и общей и специальной [Текст] / А.Максимов //Частный сыск и охрана.- 1993.- No 7. - С.34-36.

44.    Маляренко, В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України [Текст] / - Київ. Юрінком Інтер .- 2004.- с.7 – 69.

45.    Матвеева, Я. За каменной спиной [Текст] / Я. Матвеева // Суббота плюс №46.- 16-16 ноября 2006 г.- с.7.

46.    Маньковський, А. Л. Спеціалізовані системи автоматизації діловодства і документообігу [Текст] / А.Л. Маньковський // Студії з арх. справи і документознавсва. - 2002. - С. 142 - 143.

47.    Марущак, А. Алгоритм створення та збереження комерційної таємниці суб’єкта господарювання: правові засади: [Текст] / А. Марущак // Інтелект. власність. - 2006. - № 3. - С.29-32.

48.    Мезеркин, Д. Аналитическая работа службы безопасности предприятия [Текст] / Д. Мезеркин //Частный сыск, охрана, безопасность.- 1993.- No 1. – С.83 -85.

49.    Нагалевкий, Т. Правила жизни [Текст] / Т. Нагалевкий // Профиль. - К., 2008. - № 24. - 27 июня. - С. 14 - 17.

50.    Наливайко, Т. Права і свободи в Україні: конституційно-правовий механізм захисту [Текст] / Т. Наливайко // Часопис Київського університету права. - К., 2009. - № 2. - С. 49 - 55.

51.    Нікітюк, В. Проблема прав людини в контексті національної безпеки [Текст] / В. Нікітюк // Наука і оборона. - 2002. - № 4Наука і оборона. - 2002. - С. 24-31.

52.    Радутний, О. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення комерційної таємниці [Текст] / О. Радутний // Право України. - 2002. - № 3. - С.110 - 113.

53.    Рудометов, Е.А.Электронные средства коммерческой разведки и защита информации [Текст] / Е.А. Рудометов, В.Е. Рудометов. - СПб.: Полигон; М.: АСТ, 2000. - 218 с.

54.    Федоткин, С. Н. Основы частной охранной деятельности [Текст] / С.Н. Федоткин. - М., 2001. - 342 с.

55.    Федоткин, С. Н. Справочник сотрудника частной охраны [Текст] / С.Н. Федоткин. - М., 1999. - 432 с.

56.    Федоткин, С. Н. Сборник материалов по основам организации охранной деятельности [Текст] / С.Н. Федоткин, Ю.И. Бураев.- М., 1996. - 246 с.

57.    Черняев, В. В. Азбука частной охранной деятельности [Текст] / В.В. Черняев: В2 кн.- М.: ОРГ информ.- 2004. Кн.1.- 56 с. Кн.2.- 140 с.

58.    Шестопалов, К. Тайна не имеет своего режима: [Текст] / К. Шестопалов // Юрид. практика. - 2004. - 25 мая. - С.4.

59.    Шумилов, А. Нелегалы от охраны: Об ответственности за создание незаконных детективных и охранных предприятий [Текст] / А. Шумилов // Частный сыск. Охрана. Безопасность. - 1995. - №8. - С. 24-25.

60.    Шумилов, А. Частный сыск и охрана "в законе": [Текст] / А. Шумилов // Частный сыск. Охрана. Безопасность. - 1995. - №10. - С. 26-28.