Правове регулювання торгівельного обслуговування населення. Оптовий товарообіг

Контрольна робота

Торгове право

Тема: Правове регулювання торгівельного обслуговування населення. Оптовий товарообіг

Зміст

1. Правове регулювання торгівельного обслуговування населення

2. Оптовий товарообіг

Список літератури

1. Правове регулювання торгівельного обслуговування населення

Існують різноманітні підходи до змісту торгівельного обслуговування. Органи галузевого управління торгівлею, оперуючи поняттям "культура обслуговування" свого часу так визначали її елементи: 1) точне дотримання встановленого режиму роботи організації; 2) наявність в магазині широкого та стійкого асортименту товарів; 3) застосування прогресивних методів продажу товарів; 4) надання покупцям додаткових послуг; 5) мінімальні затрати часу на обслуговування покупців; 6) висока професійна кваліфікація працівників торгівельного залу; 7) ввічливе, уважне ставлення персоналу магазину до покупців; 8) повідомлення покупцям встановлених правил продажу товарів; 9) охайний вигляд працівників торгівельного залу; 10) відповідний санітарний стан магазину; 11) широке використання засобів внутрішньомагазинного інформування покупців.

Але поняття “культура торгівельного обслуговування” не охоплює всіх аспектів його якості, адже вона ширша, ніж поняття “культура”. Тому, аналізуючи ці питання з позиції права, слід виходити з більш широкого кола проблем якості торгівельного обслуговування і включити в нього: 1) якість товарної пропозиції; 2) розміщення та режим роботи торгівельної мережі; 3) якість додаткових послуг, що надаються покупцям (торгівельний сервіс); 4) економія часу покупців; 5) культура торгівельного обслуговування, тобто моральні, естетичні, психологічні та правові сторони взаємовідносин продавця та покупця, що забезпечують захист особистих немайнових прав учасників купівлі-продажу; 6) правовий захист інтересів покупців.

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки вирішити ці проблеми простіше, оскільки ринок оперативно вирішує більшість із них, але одночасно й складніше, так як робота торгівельних організацій та індивідуальних підприємців безконтрольна, що впливає на зниження якості торгівельного обслуговування.

Роздрібна купівля-продаж опосередковується частіше за все усним договором покупця та продавця.

Будучи різновидністю єдиного договору купівлі-продажу, договір роздрібної купівлі-продажу має свої особливості.

По-перше це специфіка суб’єктного складу учасників договору: - продавцем товарів є юридична чи фізична особа, що здійснює продаж товарів у роздріб, тобто поштучно, в невеликих кількостях (на відміну від продажу товарів оптом).

Роздрібний продаж товарів цілком може бути не єдиною діяльністю продавця, так як він може ним займатися поряд з іншою (виробничою діяльністю, оптовою торгівлею та ін.), однак у будь-якому випадку роздрібна торгівля залишається для нього діяльністю професфйною з дотриманням всіх обов’язків та настанням наслідків, які покладаються на нього законодавством. У випадках, передбачених законодавством, продавець повинен отримати ліцензію на торгівлю окремими видами товарів (наприклад, алкогольні напої, ювелірні вироби, зброя)

- покупець товарів, що продаються вроздріб, - це, як правило, громадяни, оскільки такі товари передбачаються для особистого, сімейоного, домашнього та іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю. Поряд із загальними вимогами щодо дієздатності покупця-громадянина в ряді випадків пред’являються спеціальні вимоги, наприклад, відповідний дозвіл органів внутрішніх справ при купівлі зброї.

Особливість договору роздрібної купівлі-продажу полягає також специфіці його предмету: товар придбається для використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, інакше це буде договір поставки або контрактації.

Особливість договору роздрібної купівлі-продажу полягає і в тому, що сучасна торгівля не може обмежуватися передачею покупцю товару, вона повинна супроводжуватися певною кількістю додаткових послуг, тобто торгівельним сервісом. Сервіс нараховує велику кількість послуг, причому одна їх частина складає умови договору роздрібної купівлі-продажу, а інша – виходить за його межі. Звідси випливає необхідність додаткового комплексного використання різноманітних видів договорів, наприклад зберігання, транспортної експедиції та ін.

Отже, все сказане дозволяє характеризувати договір роздрібної купівлі-продажу за наступними ознаками: договір роздрібної купівлі-продажу оплатний; публічний; консенсуальний; однак при самообслуговуванні з наступною оплатою – реальний, оскільки куплена річ передається покупцю, що і є акцептом публічної сфери: частіше – договір простий, наприклад товар оплачений покупцем і тут же йому вручений, однак може бути і складним, комплексним, наприклад, купівля-продаж в кредит з розстрочкою оплати, купівля-продаж з доставкою товару покупцю, при посилочній торгівлі.

Порядок укладення договору роздрібної купівлі-продажу поряд із загальними має свою особливість. Вона полягає в тому, що для укладання договору частіше використовується публічна сфера, тобто пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також виставлення в місцях продажу (на прилавках, в вітринах і т.п.) товарів, демонстрація їх зразків або надання відомостей про товари, що продаються, в місцях їх продажу незалежно від того, чи вказана ціна та інші суттєві умови договору, за винятком випадку, коли продавець явно визначив, що відповідні товари не мають своїм призначенням продаж (наприклад як спосіб оформлення зовнішніх вітрин). Офертою також є меню організації громадського харчування. Акцептом оферти є згода покупця, виражена усно, у відповідних випадках – в письмовій формі, а також конклюдентними діями покупця: оплата товару, запропонованого в автоматі; оплата товару, обраного за зразком та передаваємого покупцю в торгівельному залі; відбір товарів при самообслуговуванні в магазині або в організації громадського харчування.

Слід визначити, що оферентом за цим договором може бути не тільки продавець, але й покупець, наприклад якщо в магазині в вітринах або на стелажах виставлено не всі види товарів, а в організаціях громадського харчування – при замовленні особливого блюда (дієтичного, порційного) і т.д.

Для традиційної купівлі-продажу характерні переговори сторін про кількість товару, який потім зважується та упаковується продавцем, оплачується покупцем з врученням йому товарного чеку. Але існують деякі специфічні форми торгівельного обслуговування.

Специфічні правила продажу товарів по методу самообслуговування. Цінність цього методу полягає в довірі покупця, який сам відбирає товар (якщо необхідно – за допомогою консультанта), що економить час, який затрачується ним на покупку. У продавця ж знижуються затрати обігу за рахунок зменшення штату працівників прилавку. В магазинах самообслуговування товари продаються в розфасованому вигляді – частіше у фабричній розфасовці, іноді – і в розфасовці магазину. Окремі харчові товари можуть продаватися з прилавку, в тому числі з нарізкою та упаковкою. Покупці забезпечуються необхідним інвентарем (корзини, “візки”) для відбору товарів. Але необхідно враховувати, що магазини самообслуговування – це організації підвищеної конфліктності, оскільки в них частіше за все скоюються різноманітні крадіжки товарів. Тому покупцям розумніше залишати свої валізи при вході до магазину в спеціальному храниліщі, отримавши жетон,

Продаж товарів за зразками може здійснюватися в двох випадках. За зразками, виставленими у вітринах магазинів, де на товарах вказані й ціни, покупець вибирає товар, оплачує його і передає чек продавцю, який і вручає йому товар. В магазині можуть бути виставлені зразки товарів (зібрані меблі, холодильники, пральні машини та інші зазвичай великогабаритні вироби); після ознайомлення зі зразками покупець купляє товар, але не сам зразок, хоча це й можливо, а як би його точну копію, отримує квитанцію про сплату товару, який потім і доставляється йому за вказаною адресою. При цьому також можливі два варіанти. Якщо товар доставляє магазин, то покупець укладає з магазином договір купівлі-продажу товару з забов’язанням поставки його продавцем. Вартість доставки при цьому може бути включена у вартість товару, і тоді вона окремо не оплачується, а якщо не включена, то покупець оплачує її додатково, уклавши окремий договір з постачальником.

Посилочна торгівля. Сучасна посилочна торгівля, особливо в економічно розвинутих країнах, досить різноманітна: вона існує як всередині країни, так і в міжнародних відносинах; ведеться на підставі інформації, що міститься в каталогах посилочних фірм або в рекламних засобах. В одних випадках вона оформляється письмово на бланках посилочного замовлення, які зазвичай є в поштових відділеннях, в інших – замовленням по телефону.

Покупець вказує на бланку замовлення необхідний йому товар і направляє його посилочній організації за адресою, вказаною в каталозі, назвавши номер товару за каталогом, а в необхідних випадках також інші асортиментні ознаки виробу (розмір, зріст, колір та ін.). Порядок розрахунку за товар зазвичай вказаний в каталозі або ж визначається при телефонному замовленні. Це може бути оплата наложенним платежем, тобто на пошті при отриманні товару сплачується його вартість і вартість доставки. Можлива попередня оплата і товару і вартості доставки.

При отриманні товару у поштовому відділенні покупець повинен за участю працівника цього відділення перевірити зміст посилки, а при виявленні недоліків (недостача, пошкоження виробу, посилка незамовленого товару та ін.) скласти акт і відмовитись від отримання товару або прийняти його, але із заявленням продавцю відповідних претензійних вимог.