Ліцензування підприємницької діяльності

Курсова робота

на тему:

“Ліцензування підприємницької діяльності”

План:

Вступ.

1.  Поняття та юридичне значення ліцензування.

2.  Види діяльності, що потребують ліцензування та органи, що його здійснюють.

3.  Порядок одержання ліцензій.

4. Призупинення та анулювання ліцензій.

Висновки.

Література.

ВСТУП

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттям торгівлею з метою отримання прибутку (ст.1 Закону України "Про підприємництво").

Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні відображає прагнення до оптимальної моделі такого регулювання, яке використовується в цивілізованому світі, але з урахуванням економічних, соціальних та політичних реалій суспільства. Перехідний етап економіки від розподільчого до ринкового механізму, революційні зміни у відносинах власності, закріплення пріоритету людини спричинили як позитивні так і активізували негативні явища у сіспільстві. До останніх відноситься нерозвинена нестабільна економіка держави з високою криміналізацією, наявністю значної долі тіньового бізнесу, постійним ростом дефіциту державного бюджету і як вимушений наслідок динамічність законодавстства про підприємництво.

Надії на покращення економічного стану в Україні і відповідно забезпечення гідного людини рівня життя пов'язуються із розвитком підприємницької діяльності. По своїй природі це є економічна діяльність на ринках пропозицій попиту, товару та праці. Вона базується на принципах, що передбачені ст.5 Закону України "Про підприємництво".

З прийняттям 7 лютого 1991 р. законів "Про власність"¹

та "Про підприємництво" появилась можливість для розвитку підприємницьких правовідносин на принципіально новій основі.

В залежності від способів здійснення права на заняття підприємницькою діяльністю виділяються вільні та дозвільні відносини. В основу перших взято конституційний принцип: "дозволено все те, що не заборонено законом". Виникнення таких правовідносин залежить лише від самих суб'єктів підприємницької діяльності, що діють автономно. Так, наприклад, для виробництва товарної сільськогосподарської продукції ліцензії не потрібні. Навпроти, ст.4 Закону України "Про підприємництво" передбачає загальні підходи до ліцензування на види діяльності, що здійснюються лише за умови наявності ліцензії. Такі відносини отримали назву дозвільних (ліцензованих).

Початковий етап розвитку підприємництва пов'язується з становленням мануфактурного виробництва. В Росії підприємництво стало розвиватись в кінці XVIII на початку XIX віків. Згідно з Додатковою постановою про устрій гільдій та про торгівлю 1824 р., торгівля, як вид підприємницької діяльності за ознакою повноти її виконання поділяється на:

- торгівлю з свідоцтвом, яка оплачувалася по-різному;

- торгівлю вільну (без свідоцтв), яка власне мала
характер не торгівлі, а продажу виробником своїх виробів.

Найбільш низькою сходинкою торгівлі вважалась "бродяча торгівля".

До становлення радянської влади така торгівля була значно обмежена. В радянський період бродячі торговці були

¹ Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. № 20. - С.249

² Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. № 14. - С. 191

представлені спочатку "мішечниками", а потім "спекулянтами", а в післярадянський період "челноками".

Ринкові відносини будучи економічними (об'єктивними) за своїм змістом, обов'язково приймають юридичну (правову) форму. Вони виникають не спонтанно, хоча і передумовлені економічними чинниками, а по волі людей - товаровиробників та споживачів, і в цій своїй якості носять суб'єктивний характер. Як базисні відносини любого суспільства, ринкові відносини стають предметом правового регулювання, що в свою чергу, обумовлено необхідністю виробити одні і ті ж правила (норми) юридичне значимої поведінки на тому ж ринку. Інакше кажучи, необхідно "стандартизувати" вимоги щодо самого товару, умов його виробництва, змоделювати правові засоби оформлення іх руху від товаровиробника до споживача, захистити останнього від свавілля на ринку та забезпечити свободу вибору. При цьому чим більше за своїм правовим положенням осіб приймає участь в ринкових відносинах, чим ширше їх географія, тим більша потреба в цніфікації таких відносин так, і у врахуванні тих чи інших їх особливостей. Ринкова діяльність безпосередньо торкається життєво важливих інтересів держави: по забезпеченню населення, в тому числі його здоров'я, надійному захисті його законних прав та інтересів, виконання їх функцій, одержанню своєрідної ренти від підприємництва, по встановленню меж та засобів його здійснення, забезпеченню надійного та дієвого контролю за правомірністю такої діяльності. В зв'язку з цим створюється спеціальна система норм права та регулювання відносин, що складаються в процесі виробництва та реалізації товару, попередження негативних явищ, що можуть призвести до кризи в економіці, порушення нормального існування громадянського суспільства тощо. Таким чином, з економічної сторони підприємництво є економічною

діяльністю, що підпадає під об'єктивні економічні закономірності та процеси. Саме вони і становлять зміст цих відносин.

Законом України "Про підприємництво" встановлено ряд обмежень у здійсненні підприємницької діяльності. Так, діяльність по виготовленню і реалізації наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також по виготовленню цінних паперіві грошових знаків можуть здійснювати тільки державні підприємства. Без спеціального дозволу, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснювати певні види підприємницької діяльності, які зазначені в ст.4 вищевказаного Закону. Цей спеціальний дозвіл має назву ліцензія, а її видача -ліцензування .

Про це та інше й піде розмова в наступних розділах нашої роботи.