Державний переворот 1918 року в Україні. Становлення Гетьманського режиму

84. Державний переворот 1918 року в Україні. Становлення Гетьманського режиму.

Ліквідація республіканського режиму в Україні відбулася 29 квітня 1918 р. , коли загін німецьких військ зайняв приміщення, де засідала Центральна Рада. Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і обрання Президентом України М. Грушевського. Того ж дня на Всеукраїнському з'їзді землевласників, який зібрав 6432 делегати, було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було обрано одного з найвідоміших організаторів раїнізованих військових частин, почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського, нащадка лівобережного гетьмана України початку XVIII ст. Серед перших рішень гетьмана було встановлення Української Держави замість Української Народної Республіки, проголошеної Центральною Радою. Захистити Раду було нікому. Напередодні перевороту німці роззброїли Першу дивізію синєжупанників, дислоковану в Києві, інші частини, лояльні республіканському режимові. Під час перевороту було розформовано галицький корпус Січових Стрільців, що охороняв приміщення Центральної Ради і, намагався: дати відсіч німецьким частинам.

85. . Внутрішня і зовнішня політика укр. держави П. Скоропадського.

Одним із перших кроків нового уряду було проголошення 29 квітня маніфестів — "Грамота до всього Українського Народу" та "Закони про тимчасовий устрій України", підписаних гетьманом та головою Ради міністрів Миколою Устимовичем. У "грамоті" гетьман заявляв, що "взяв на себе тимчасово всю повноту влади", тобто перебрав до своїх рук усі три гілки влади (законодавчу, виконавчу та судову). Цією ж грамотою він оголосив себе Гетьманом усієї України. Центральна Рада і всі земельні комітети розпускалися, міністри звільнялися; поновлювалося право приватної власності. У "законах" підкреслювалося, що вони діють до скликання Сейму (Український сейм міг бути скликаний "тільки після видання закону про вибори до нього"). Також окреслювалися головні напрямки роботи нового уряду в галузі гетьманської влади, прав населення, законів, організації управління. Замість назви "Українська Народна Республіка" мала вживатися назва "Українська Держава". Водночас відбувався процес формування нового уряду — Ради міністрів, першим головою якої було призначено М. Устимовича. Але сформувати кабінет він не зміг, і ЗО квітня на посаду голови РМ було призначено М. Василенка, а після нього Ф. Лизогуба. Першим кроком у внутрішній політиці стало вирішення земельного питання. Було засновано Вищу земельну комісію на чолі з гетьманом та земельні комісії — губернські й повітові. Аграрна політика Скоропадського мала поміркований характер і нагадувала реформи Столипіна. Кінцевою метою цієї політики мало стати утворення сильної верстви селян-середняків, які б слугували міцною опорою уряду. Усі великі земельні маєтки мали бути викуплені державою за допомогою державного Земельного банку і розподілені між селянами не більш як по 25 десятин в одні руки. Тільки господарства, які мали культурне значення, обслуговували цукроварні тощо, могли мати по 200 десятин. Великий обсяг роботи припав на міністерство шляхів. Отримавши в своє розпорядження залізниці, більшість яких була зруйнована, пошкоджені мости, залишки потягів та вагонів, міністерство спромоглося вже на середину літа налагодити нормальний залізничний рух. Не менш успішно працювало міністерство фінансів. Йому вдалося налагодити розхитані фінанси й створити дієвий державний бюджет. Українською валютою, яка була реально забезпечена природними ресурсами України, стала гривня. Найвизначніших і найтривкіших успіхів гетьманський уряд досяг у галузі науки й освіти. Українізація системи освіти провадилася шляхом відкриття паралельно до вже існуючих російських українських вищих шкіл, гімназій та університетів. На кінець гетьманської доби існувало близько 150 українських гімназій. 6 жовтня 1918 р. відкрито в Києві перший Державний український університет, 22 жовтня другий Український університет у Кам'янці-Подільському. Існували плани відкриття університетів у Харкові, Катеринославі й Одесі. Засновано Державний український архів, в якому мали зосереджуватись документи з історії України; засновано Національну галерею мистецтва, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку. 24 листопада 1918 р. відбулося урочисте відкриття Української Академії наук на чолі з В. Вернадським, яка стала науковим осередком, що групував найкращі наукові сили України. Також до досягнень у галузі культури необхідно додати заснування Українського театру драми та комедії; Української державної капели під проводом О. Кошия; Державного симфонічного оркестру під проводом О Горілого. Широко розгорнулося видання підручників українською мовою.

86. Суспільно-політична криза радянської системи в 1920-1921 рр. : пошуки виходу.

К 1920 г. советскому государству принадлежало 37,2 тыс. предприятий. В результате политики "военного коммунизма" был установлен полный государственный контроль над управлением промышленностью. Вся полнота экономической власти в стране принадлежала Высшему Совету народного хозяйства (ВСНХ) и главкам на местах. Национализации подлежали предприятия, даже с числом работников в 5 человек при наличии механического двигателя и с количеством 10 человек без двигателя. хозяйство. В январе 1920 г. на Урале бьша сформирована первая революционная трудовая армия.

Кроме того, создавались лагеря принудительного труда, проводилась мобилизация на общественные работы так называемых "буржуазных элементов". Широкое распространение получили "коммунистические субботники" (бесплатный труд в выходные дни).

Новая власть фактически установила продовольственную диктатуру в деревне: установлена государственная монополия на продажу хлеба и его заготовку, запрещена частная хлебная торговля, созданный Наркомат продовольствия разрешил принудительно изымать хлеб в крестьянских хозяйствах, с января 1919 г. введена продовольственная разверстка, которая предусматривала изъятие хлеба и других сельхозпродуктов. Для осуществления продовольственной диктатуры повсеместно создавались продовольственные отряды, которые получили право применять оружие. С целью укрепления своей власти большевики создавали комитеты бедноты (комбеды), объединившие сельский люмпен-пролетариат и существовавшие параллельно Советам.