Особливості кваліфікації злочину

5. Особливості кваліфікації злочину

Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч.2 ст.149) є вчинення цього злочину:

 щодо неповнолітнього;

 щодо кількох осіб;

 повторно;

 за попередньою змовою групою осіб;

 із використанням службового становища;

 особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Неповнолітньою є особа, яка не досягла 18-ти років. Неповнолітньою потерпіла особа має бути на момент укладення відповідної угоди щодо неї.

Кілька осіб – це дві і більше осіб незалежно від їхнього віку та інших ознак.

Повторним є вчинення цього злочину особою, яка до цього вже вчинила злочин, передбачений ст.149, у будь-якій його формі як щодо однієї й тієї самої особи, так і щодо кількох осіб у різний час.

За попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення заздалегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення о моменту виконання його Об’єктивної сторони.

Використання службового становища передбачає вчинення злочину особою, яка є службовою особою. Нею може бути, наприклад, директор чи інша службова особа підприємства, яке здійснює посередницьку діяльність щодо працевлаштування за кордоном, директор будинку дитини, представник прикордонних військ, консульської служби, служби віз і реєстрації тощо.

Особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, слід вважати будь-яку особу, від якої залежить потерпілий. Може йтися про службове підпорядкування, підкорення чужій більш сильній волі, повну чи істотну матеріальну залежність утриманця тощо. Так, тією чи іншою мірою неповнолітні залежать від батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, вихователів, деякі непрацездатні особи – від набувачів їхнього майна за договором довічного утримання, студенти – від викладачів та адміністрації навчальних закладів, хворі – від лікарів та службових осіб, які вирішують питання про направлення на лікування, підлеглі – від начальників, підозрювані та обвинувачені – від слідчих і прокурорів, підсудні – від суддів та ін.

У частині 2 ст. 149 вказані кваліфікуючі ознаки цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб (хоч би двох), повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням суб’єктом свого службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадках злочин здійснюється спеціальними суб’єктами).[14]

Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч.3 ст.149) визнається вчинення тих самих дій:

 організованою групою

пов’язаних із незаконним вивезенням за кордон дітей чи неповерненням їх в Україну

 із метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації

 із метою насильницького донорства

 якщо це спричинило тяжкі наслідки

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Якщо торгівля людьми пов’язана з переміщенням їх через державний кордон України, членами такої групи є також особи, які здійснюють таке переміщення в процесі передачі жертв злочину іншим особам. Для кваліфікації дій членів організованої групи не має значення, які саме дії, що утворюють

Об’єктивну сторону даного злочину, ними виконувались.

Відповідно до законодавства України діти мають право виїхати із України лише за наявності проїзного документа дитини. Його оформлення провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання (згоди) батьків або одного із батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено лише на підставі рішення суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведених норм є незаконним.

Звичайно, що особливо небезпечним для волі і гідності дитини є випадки, коли її після вивезення за кордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертають до рідних, а використовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність, жебрацтво тощо. Тому неповернення дитини в Україну та її продаж (інша передача) за кордоном з відповідною метою є одним із особливо кваліфікуючих видів злочину, передбаченого ст. 149

Згідно із законодавством України забороняється взяття донорської крові примусово, а застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законодавством порядку, за наявності їхньої згоди або згоди їх законних представників та за умови, якщо використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров’я не дає бажаних результатів і завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту. Мета вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації передбачає намагання без згоди потерпілого здійснити хірургічне втручання в його організм, пов’язане з пересадкою від донора до реципієнта органів (нирки, печінки, ока тощо) та інших анатомічних матеріалів (шкіри, кісткового мозку, волосся тощо). Мета здійснення насильницького донорства означає прагнення до взяття крові чи її компонентів у донора без згоди потерпілого та із застосуванням фізичного чи психічного насильства щодо нього.

Згода потерпілого на трансплантацію (наприклад, потерпілий дійсно може щиро погодитися на вилучення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого внаслідок аборту, або потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар тощо), наявність родинних генетичних зв’язків між донором і реципієнтом, ставлення винного до вилучення у потерпілого тканин, що здатні регенеруватися чи не здатні до цього, а також інші обставини не мають значення для кваліфікації злочину, але мають враховуватися при призначенні покарання.

Тяжкими наслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149, можуть бути визнані тяжка хвороба (наприклад, СНІД, серйозна психічна хвороба тощо), заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, вбивство потерпілого, його самогубство чи зникнення безвісти, самогубство чи тяжка хвороба його батьків тощо. При цьому умисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставин має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 т.149 та ч.2 ст.115.

У разі, якщо винний продав особу для трансплантації її органу, що завідомо мало своїм наслідком смерть потерпілого, його дії мають бути кваліфіковані за ч.3 ст.149, п.5 ст.27 і п.6 ч.2 ст.115.[15]

Українські вчені-криміналісти, (Хавронюк М. Врахування факторів криміналізації діянь у законотворчій діяльності (на прикладі складові злочину “Торгівля людьми”)) указують на доцільність використання наступних обставин в якості кваліфікуючих ознак: насамперед це переміщення потерпілого через державний кордон, а також повторність, насильство, обман, наявність групи осіб, наявність неповнолітнього або малолітнього потерпілого і спеціальних цілей, якось: незаконна трансплантація або донорство, проведення досвідів, примусова вагітність, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, самогубство, зараження тяжко виліковною або невиліковною хворобою (наприклад: сифіліс, СНІД).[16]

Дії винного, пов’язані з незаконним переміщенням людини через державний кордон України, повністю охоплюються ч.1 ст.149 і додаткової кваліфікації за ст.332 не потребують. Проте, якщо винна особа при цьому сама незаконно перетнула державний кордон, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 149 і 331.

Додаток

ЖРЗПЗ № 382 от 16.02.2005 г. ‘ Красногвардійський РВ ‘ ст.149 ч.3 п.

ФАБУЛА: ПРАЦІВНИКАМИ УКР ГУ МВС УКРАЇНИ В АР КРИМ ВИЯВЛЕН ФАКТ ВИВОЗУ ДО М.МОСКВИ У КВІТНІ 1999Р. З МЕТОЮ ПРОДАЖУ ДЛЯ ПОДАЛЬШОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГР-КИ БИБИК НАТАЛІЇ ВАЛЕНТИНІВНИ, 10.12.1981Р.Н., МЕШ, КРАСНОГВАРДІЙСКИЙ Р - Н С. ВОСХОД ВУЛ. МІРА БУД. 2, КВ. 27, ТА ГР-КИ МОШТА ОКСАНИ ПЕТРІВНИ, 18.03.1979 Р.Н., С. ВОСХОД ВУЛ. СПОРТИВНА БУД. 8 КВ. 33, ГР-КОЮ КОВТУН ГУТІЄРОЮ ЛЕОНІДІВНОЮ, 23.11.1976 Р.Н., С. ВОСХОД ВУЛ. СПОРТИВНА БУД. 9 КВ. 22. ПО ДАННОМУ ФАКТУ ПРОВОДИТСЯ ПЕРЕВІРКА ( СОГ: УКР ГУ МВС УКРАЇНИ В АР КРИМ - ВЕРБИЦЬКИЙ )

Решение: КС документ: Красногвардійський РВ КС № 10505290010 від 11.01.2005 р.

ЖРЗПЗ № 657 от 18.03.2005 г. ‘ Красногвардійський РВ ‘ ст.149 ч.3 п.

ФАБУЛА: 18.03.2005 РОКУ В КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РВ НАДІЙШЛА ЗАЯВА ГР-КИ ЮРЧЕНКО МАР’ЯНИ МИКОЛАЇВНИ 1980 Р.Н, МЕШКАНКИ С.ВОСХІД КРАСНОГВАРДІЙСЬКОГО Р-НУ, ВУЛ. БУДІВНИКІВ, БУД. 21 КВ 21, ПРО ТЕ, ЩО У ВЕРЕСНІ 2003 РОКУ ГР-КА СОЛОМЕНКОВА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА 10.06.1976 Р. Н, МЕШКАЄ С.ВОСХІД КРАСНОГВАРДІЙСЬКОГО Р-НУ, ВУЛ. БУДІВНИКІВ БУД. 10, ВІДПРАВИЛА ЇЇ ДО М.МОСКВА ДЛЯ НАДАННЯ ПЛАТНИХ СЕКСУАЛЬНИХ ПОСЛУГ, УЗЯВШИ З НЕЇ ГРОШІ В СУМІ 100 У.О. ПО ДАНОМУ ФАКТУ ПРОВОДИТЬСЯ ПЕРЕВІРКА. СОГ: ( ОУ ПО ОВС УБОЗ - НАБОКОВ )

Решение: КС документ: Красногвардійський РВ КС № 10506290009 від 07.02.2005 р.

Висновки

Торгівля людьми сьогодні – один з найбільше прибуткових видів тіньового бізнесу у світі. У ХХ та на початку ХХІ століття предметом торгівлі стали жінки, чоловіки й навіть діти.

Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність… Саме такі “сприятливі” умови дали змогу злочинним угрупованням організувати кримінальний бізнес – торгівлю людьми. “Живий товар” експортують у Туреччину, Італію, Іспанію, Німеччину, балканські та скандинавські країни, Росію, Грецію, США тощо.[17]

Розвиток національного карного права з роками привів до того, що держави, розуміючи існуючу погрозу розповсюдження торгівлі людьми, поступово прийшли до висновку про необхідність міжнародного співробітництва, його зміцненні і розвитку. Вінцем усіх міждержавних зусиль у контексті боротьби з міжнародною торгівлею людьми стало прийняття Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності і доповнення її Протоколом “Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покаранні за неї”від 15 листопаду 2000 року. Практичним результатом прийняття Протоколу стало не тільки вироблення поняття ‘торгівля людьми’, але і визначення чіткої стратегії дій і сфери застосування згаданого акта державами, що підписали і ратифікували його. [18]

Література

1. Конституція України

2. Кримінальний кодекс України

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92

4. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності і доповнення її Протоколом “Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покаранні за неї” від 15 листопаду 2000 року.

5. Постанова Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 р.’ Боспор № 23 от 09 июня 2005 года. Полуостров. С.5

6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. Вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.Я. Тація, В.В. Сташиса. –Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 496 с

7. Лизогуб Я. Ответственность за торговлю людьми. // Юридическая практика № 49 (363) от 07 декабря 2004 года

8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

9. Полуляхов О.В. Проблеми вдосконалення протидії злочинним угрупованням, пов’язаним з торгівлею людьми. //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – випуск 23. – Харків, 2003

10. Пясковський В. Поняття та криміналістична характеристика торгівлі людьми. //Вісник прокуратури № 5. – 2003 р.;

11. Робота за кордоном: сподівання і реальність. Видання третє, змінене та доповнене. Київ 2004

12. Слипченко С.А., Кройтор В.А. Гражданское право Украины. Часть 1. Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2000.

13. Философский словарь. Под ред. М.М. Розенталя. Изд-во 3-е. М., Политиздат, 1972

[1] Лизогуб Я. Ответственность за торговлю людьми. // Юридическая практика № 49 (363) от 07 декабря 2004 года, с.14-15

[2] Боспор № 23 от 09 июня 2005 года. Полуостров. С.5

[3] Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. Вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.Я. Тація, В.В. Сташиса. –Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 496 с.

[4] Постанова Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 р.

[5] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

[6] Философский словарь. Под ред. М.М.Розенталя. Изд-во 3-е. М., Политиздат, 1972; с.67

[7] Слипченко С.А., Кройтор В.А. Гражданское право Украины. Часть 1. Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2000.

[8] Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92.

[9] Полуляхов О.В. Проблеми вдосконалення протидії злочинним угрупованням, пов*язаним з торгівлею людьми. //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – випуск 23. – Харків, 2003 с.53

[10] Пясковський В. Поняття та криміналістична характеристика торгівлі людьми. //Вісник прокуратури № 5. – 2003 р.; с.69

[11] Пясковський В. Поняття та криміналістична характеристика торгівлі людьми. //Вісник прокуратури № 5. – 2003 р.; с.69

[12] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

[13] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

[14] Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. Вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.Я. Тація, В.В. Ташиса. Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 496 с.

[15] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.

[16] Лизогуб Я. Ответственность за торговлю людьми. // Юридическая практика № 49 (363) от 07 декабря 2004 года, с.14-15

[17] Робота за кордоном: сподівання і реальність. Видання третє, змінене та доповнене. Київ 2004.; с.4

[18] Лизогуб Я. Ответственность за торговлю людьми. // Юридическая практика № 49 (363) от 07 декабря 2004 года, с.14-15