Навигация
Матеріалістична теорія в працях її основоположників (Маркс
42678
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.2. Матеріалістична теорія в працях її основоположників (Маркс,
Енгельс, Ленін)
Як вже було сказано, засновники класової теорії – це Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Матеріалістичну теорію повністю підтримував і намагався розвивати далі В. И. Ленін. Також ця теорія отримала розвиток в працях їх послідовників – К. Каутського та Е. Бернштейна в Німеччині, П. Лафарга у Франції, А. Лабріоли в Італії, Г. Плеханова, Л. Троїцького та Й. Сталіна в Росії.
Найбільш повно класова теорія викладена в праці Енгельса „Походження сім‘ї, приватної власності і держави”. На думку деяких авторів[2] він найбільш повно виклав дану теорію і не потребує коментаторів і тлумачень свого вчення. Свою вищеназвану працю Енгельс писав з використанням матеріалів та дослідженнями Л. Г. Моргана[3], прогресивного американського вченого. Останній запропонував свою власну періодизацію історії[4].
Розробка марксистської теорії походження держави являє собою органічну частину самого процесу пізнання держави. На той час в буржуазній історичній науці панувала патріархальна теорія походження держави (Аристотель). Маркс та Енгельс звернувшись до цієї проблеми намагалися ширше її охопити та проаналізувати.
З точки зору класиків марксизму-ленінізму виникнення держави зумовлено виникненням антагоністичних класів. Одним із найголовніших факторів процесу класоутворення в сфері матеріального виробництва визнається перехід від полювання та збиральництва до відтворюючої економіки (неолітична революція). Ця революція призвела до регулярної появи продуктового надлишку. Тим самим була створена можливість для розподілу функцій створення продукту та функцій присвоєння цього продукту. Виникає реальна основа для матеріальної та соціальної диференціації і відповідно для різних форм експлуатації всередині родового суспільства. Всі ці явища спричинені суспільним поділом праці.
В своїх працях Енгельс розглядує соціальні наслідки таких великих суспільних поділів праці, як поділ праці між племенами-скотарями та племенами, які не мають стад, відокремлення ремесла від землеробства, виникнення класу, який займається вже не виробництвом, а тільки обміном продуктів, тобто виникнення купців і торгівлі.
Суспільний поділ праці за Енгельсом створює умови для регулярного обміну. Спочатку обмін проводився між племенами при посередництві родових старійшин, але цей міжплемінний обмін виявляв дуже сильний вплив на відношення всередині племені.
Простежуючи наслідки обміну товарів, К. Маркс відмічав, що спочатку він був неможливий всередині общини. Він вважав, що проникнення товарних відносин в первісну общину сприяє її розкладенню[5].
Всередині родової організації складається матеріальна та виробнича розрізненість. Проходить поступовий перехід від парного шлюбу до моногамії. Виникає приватна власність. Її виникнення, з погляду марксизму, стало вираженням матеріальної відчуженості товаровиробників.
Підвищення ефективності праці та розширення сфери його використання призводять до виникнення рабства. Енгельс підкреслював, що широке розповсюдження рабської праці пов‘язано з розкладом існуючих колективних форм виробництва, які розпалися під впливом більш досконалих знарядь праці та проникнення в общину товарних відносин.
В результаті поділу праці суспільство стає економічно розколотим на вільних і рабів, багатих і бідняків, тобто на непримиримі протилежності, звільнитися від яких суспільство безсиле.
Виникнення держави передбачає достатньо високий рівень соціальної диференціації серед вільного населення, а також поділ вільних на класи у відповідності до економічного положення та появу багатої аристократії.
Класики марксизму виділяли два шляхи виникнення держави: перший, коли родова знать консолідується в пануючий клас, і другий, коли пануючий клас складається з представників нової багатої аристократії, відтісняючи стару родову знать.
Перший шлях досліджувався в працях основоположників марксизму лише в загальному вигляді, другий – детально проаналізований Єнгельсом в „Походженні сім‘ї, приватної власності та держави”. В останній прослідковується перехід до держави безпосередньо від воєнної демократії. Вона складається в умовах, війна стає регулярною функцією народного життя[6].
Прослідковуючи шлях виникнення держави, коли пануючий клас складається з представників нової аристократії, Енгельс виділив три його основні форми. Кожна з цих форм була ним детально вивчена на прикладах виникнення держав в Афінах, Римі та у германців.
Виникненню держави в Афінах передувало організація управління у формі воєнної демократії. В Аттіці в період воєнної демократії земля перейшла у приватну власність. Купівля і продаж землі, розвиток суспільного поділу праці призвели до того, що члени родів, племен перемішалися, і багато мешканців, які осіли в округах чужих племен, не могли брати участь в управлінні.
Все це настільки порушило нормальне функціонування родового ладу, що вже в той період довелося вжити певних заходів. В Афінах було запроваджене центральне управління. Відбулося злиття афінян в єдиний народ, як помічає Енгельс. Із цього моменту він бачить в Аттіці зародження держави[7]. Друге нововведення передбачало поділ усього народу, незалежно від роду чи племені на три класи: евпатридів (благородних), геоморів (землеробів) та деміургів (ремісників). Тільки перші отримали право займати посади. Ці нововведення Енгельс називає першою спробою організувати державу; її суть – в розриві родових зв‘язків[8].
Наступний етап формування держави Ф. Енгельс бачить в реформі Солона, яка по суті була політичною революцією. Остаточне знищення родового ладу Енгельс зв‘язував з революцією Клісфена. Вся Аттіка була поділена на сто автономних округів – демів. Десять таких одиниць складали плем‘я, яке називалося територіальним плем‘ям. Ці племена в сукупності склали Афінську державу.
Енгельс відмічав, що в Римі була інша, ніж в Афінах форма виникнення держави. Тут „ родове суспільство перетворюється на замкнуту аристократію, оточену багато численним, ... безправним ... плебсом; перемога плебсу підриває старий родовий устрій і на його розвалинах створює державу...”[9].
Третю форму виникнення держави Енгельс аналізував на прикладі древніх германців. В них держава виникає як результат завоювання великих чужих територій. Органи родового устрою повинні були перетворитися на органи держави. Але і в цьому випадку виникнення держави було результатом внутрішнього розвитку суспільства. Значить, держава скрізь не являє собою сили, нав‘язаної ззовні суспільству; воно – результат внутрішнього соціального розвитку і непримиримих класових протиріч.
Отже, вище була викладена теорія походження держави, як її сформулювали класики марксизму. Дане викладення можна тезисно підсумувати та доповнити. Отож, суть теорії. Одним із основних положень марксизму є вчення про соціально-економічну формацію, тобто історичний тип суспільства. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя людей. Якщо економічні відносини – базисні, то держава і право – надбудова, а відповідно залежить від економічної структури суспільства, хоча й мають певну самостійність[10]. Згідно з марксистською концепцією держава виникла перш за все з економічних причин: суспільного поділу праці, появу надлишку і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з протилежними економічними інтересами. Саме цими економічними змінами був підірваний родовий устрій та змінений на державний.
Щодо внеску в розвиток класової теорії походження держави В. І. Леніна серед теоретиків держави немає єдності. На сьогодні, праці Леніна зазнають критики. Наприклад, Розін[11] не вважає його теоретиком держави, тому що в його творах[12] немає практично ніякого дослідження проблем походження держави. Автор вважає, що лекція Леніна, зачитана в 1919 р. в Свердловському університеті насправді – примітивне викладення деяких положень праці Енгельса «Походження сім‘ї, приватної власності і держави”. З погляду Розіна, нічим не аргументував свої положення в праці „Держава і революція”[13], ніяк їх не доводив, а лише висував як постулат, відповідно до твердження, що „вчення Маркса всесильне, тому що воно вірне”. Ознайомившись з працями Леніна, я підтримую думку автора.
„Держава і революція”, її розділ про походження держави – це в кращому коментарі до праці Енгельса, хвалебні відгуки, повна підтримка думок своїх вчителів. Ленін, по суті, конкретно не розвиває дану теорію, лише стверджує її абсолютну вірність та незаперечність. В даному випадку Леніна, як послідовника марксизму можна цілком справедливо критикувати за відсутність об‘єктивізму. За принаймні чотири десятиліття, після написання Енгельсом своєї праці багаж історичних та юридичних знань суттєво збільшився. Тож Ленін мав доступ нових матеріалів, та він не бере їх до уваги взагалі. Лише зводиться до не аргументованої критики буржуазних вчених взагалі.
Проситься висновок, що Ленін перейняв у своїх вчителів лише вузько класовий зміст матеріалістичної теорії і став його апологетом.
2.Характеристика соціально-економічної концепції походження
держави, її основні позитивні риси та недоліки.
Похожие работы
... переходить у своєму розвитку від однієї формації до іншої, від нижчої ступені до вищої, змінюється і держава. Воно також стає більш досконалим і цивілізованим. 1.2 Теорії виникнення держави В даний час в юридичній науці існує досить широке коло теорій, що пояснюють походження держави. До числа основних з них належать такі: 1. Теологічна. Першопричиною появи держави називається «слово боже», ...
... » [11, с.773]. Отже, завершуючи огляд наукових джерел, видається можливим стверджувати, що, незважаючи на розробку у зазначених працях окремих ас-пектів формування й розвитку соціальної держави, ці проблеми залишаються недостатньо опрацьованими у рамках загальнотеоретичного державознавства і правознавства. А відтак — потребують подальших досліджень. 1.2 Методологічні аспекти дослідження сутності ...
... тоді вони їй будуть заважати, а не допомагати. Отже, використання програм реабілітації сприяє усвідомленню дитиною необхідності позбавитися від хімічної залежності та скорішому одужанню, поверненню до нормального життя. 2.3 Психокорекційна робота Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта або пацієнта з метою приведення його ...
... - двоїстий характер праці 39. Які постулати економічного аналізу були закладені неокласичною школою? Неокласична економічна теорія входить у нову фазу, набирає нових рис, чітко окреслюються її функції — нормативна (формулюються програми розвитку, визначаються його основні напрями, розробляються практичні рекомендації, тобто формуються засади економічної політики) та позитивна, науково ...
0 комментариев