Кваліфікуючі ознаки злочину

2.3 Кваліфікуючі ознаки злочину

Кваліфікуючі ознаки цього злочину виписані в 2 і 3 частинах цієї статті. Законодавець зокрема вказує на такі кваліфікуючі ознаки, як спричинення в результаті порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Бувають ситуації що під час дорожньої події особам заподіюються різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то в такому випадку скоєне слід кваліфікувати за частиною статті яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286). За даною частиною статті порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту кваліфікується лише тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій внаслідок яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати, як наслідок – загибель кількох осіб. Дану ситуацію слід розглядати окремо і кваліфікувати відповідно також окремо щодо кожної події.

3. Призначення покарання за злочин

Дана стаття передбачає такі види покарання за злочин який описаний в диспозиції цієї статті. Зокрема ч. 1 ст. 286 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 286 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 287 – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. [6]

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. [6]

Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

У разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорювати питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК такою, яка обтяжує покарання винного. [6]

Крім цього в даному розділі я вважаю слід звернути увагу на судову практику щодо розгляду справ та призначення покарання за вчинення злочину передбаченого статтею 286 ККУ.

Так 26 січня 2009 року Роменський міськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 ККУ, що виразилось у порушенні правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження іншій потерпілій особі. Злочин скоєно було за таких обставин:

01 листопада 2008 року близько 22 год 40 хв, в темний час доби, водій, керуючи легковим автомобілем ВАЗ-21011, н/з з увімкненими фарами головного світла рухався по освітленій ділянці проїзної частини вул. Сумської в м. Ромни. В салоні автомобіля в якості пасажира на передньому сидінні знаходилася його дружина, яка тримала на руках свою неповнолітню дитину.

Під час руху водій, відволікшись у розмові з дружиною, втратив контроль за рухом керованого ним транспортного засобу і поблизу 2-го пров. Сумської в м. Ромни допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя та здійснив наїзд на залізобетонну опору лінії електропередач, внаслідок чого дитина загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, а пасажир дружина водія отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Судом було встановлено і чітко зазначено, які саме порушення правил дорожнього руху були допущені винним, а також встановлено причинний зв’язок між діями і наслідками, що настали. Крім того винний свою вину визнав і незаперечував проти встановлених фактів. Таким чином водія було засуджено за ч. 2 ст. 286 ККУ строком на 5 років, з встановленням іспитового строку 2 роки враховуючи те що злочин було вчинено винним вперше, визнання власної вини, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання. Також винному було застосоване додаткове покарання у виді позбавлення керувати будь-якими видами транспорту терміном 1 рік 6 місяців. Таке рішення було прийняте на підставі того, що суд вважав, що дане діяння мало місце внаслідок поверхневого знання винним правил дорожнього руху. [18]

24 березня 2008 року Нетішинський міський суд Хмельницької області кримінальну справу про уродженця с. Закриничне Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня – технічна, одруженого, приватного підприємця, не судимого, за ст. 286 ч. 2 КК України.

Судом було встановлено 30.07.2007 року, в період між 17 год. та 17 год. 30 хв., винний керуючи автомобілем «Шевролет-авео», рухаючись в населеному пункті м. Нетішин, по вулиці Будівельників, в напрямку «Торгівельного центру», з швидкістю 55–58 км/год., зі слів останнього, після проїзду пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 – «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» – «Нерегульований пішохідний перехід» ПДР України, скоїв наїзд на малолітнього пішохода, який перетинав проїзну частину дороги поза пішохідним переходом, в напрямку зліва на право, відносно напрямку руху його автомобіля.

Під час дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід (далі-потерпілий) отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, оскільки, від отриманих травм, помер в Хмельницькій обласній дитячій лікарні.

Судом чітко було встановлено, які саме порушення правил дорожнього руху були вчинені, та причинний зв’язок між наслідками, які настали. Факт порушення зазначених правил і скоєння даного злочину винний не заперечував, крім того ним було частково відшкодовано заявлений цивільний позов на суму 100 тис. грн. Зі свідчення свідків і автотехнічних експертиз було встановлено, що злочин вчинений у місці 7–10 метрів від пішохідного переходу про що і говорив потерпілий. Крім того судом було встановлено і порушення правил дорожнього руху і збоку потерпілого, а саме п. 4.14, відповідно до якого пішоходам забороняється виходити на проїзну частину дороги, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, що, також, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Але, з врахуванням наведеного винний не може звільнятись від кримінальної відповідальності, оскільки припустився порушення вказаних вище правил безпеки руху і даний факт встановлено та доведено в суді.

Таким чином суд враховуючи те що злочин було вчинено вперше, зізнання винного, за місцем роботи характеризується позитивно, частково відшкодував моральну шкоду, засудив винного за ч. 2 ст. 286 ККУ та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Враховуючи вище наведені обставини що позитивно характеризують винного звільнив від відбування основного покарання з призначенням іспитового строку терміном 3 роки. [18]

29 січня 2009 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченню: уродженця м. Курськ, РФ, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого викладачем дитячого протитуберкульозного диспансеру, раніше не судимого, прож. м. Шостка за ст. 286 ч. 2 КК України.

Судом було встановлено що 09.09.2008 р. близько 17 год. 00 хв. винний перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем «GEELY MR 7151 A» та рухався по вул. Чехова м. Шостки зі сторони вул. Піонерської.

В районі будинку 154 по вул. Чехова, на закругленні дороги водій в даній дорожній обстановці проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою і при роз’їзді із зустрічним автомобілем допустив перекидання автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, що знаходився на передньому сидіння, отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні гомілки у середній треті, закритого перелому обох кісток правої гомілки, закритого перелому правого стегна, рани на верхній повіці правого ока, рани на правому крилі носу, повного перелому шийного відділу хребта на рівні 6-го шийного хребця. Розриву спинного мозку з крововиливом в оточуючі оболонки, перелому кісток носу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та від яких настала смерть потерпілого.

Судом чітко було встановлено, які порушення допустив винний, про що він не заперечував. Судом також було встановлено стан алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою обставиною, про що винний також не заперечував. Крім того суд взяв до уваги, позитивну характеристику винного за місцем роботи, наявність у винного двох дітей, власне зізнання – засудив винного за ч. 2 ст. 286 ККУ, як порушення правил безпеки дорожнього або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило смерть потерпілого та керуючись ст. 69 ККУ призначив покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 286 ч. 2 КК України. А саме призначив йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. [18]

Таким чином на підставі наведених судових рішень можна зробити чіткий висновок, що завжди слід встановлювати, які саме порушення правил дорожнього руху допустив винний та підтвердження їх доказами. В кожному випадку суд встановлював обставини, які обтяжують та пом’якшують відповідальність, що є важливою гарантією у призначенні і застосуванні правильної санкції, яка буде відповідати особі винного та характеру вчиненого діяння

Висновки

За результатами роботи можна зробити такі висновки.

Криміналізація діяння, що виражалось в порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту відбулось на ґрунті збільшення транспортної мережі та високої суспільної небезпечності цього діяння. Суспільна небезпечність цього діяння виражається в тому що воно вчиняється джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом та заподіює тілесні ушкодження, матеріальну шкоду та загибель людей.

Порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Інструкції та інші нормативні акти, що стосуються особливостей перевезення спеціальних вантажів, експлуатації окремих видів транспортних засобів, руху на закритих територіях, повинні ґрунтуватися на вимогах Закону України «Про дорожній рух» та Правил дорожнього руху. Не можна розглядати як такі різні правила, що випливають з життєвого чи професійного досвіду водіїв, але не зафіксовані у відповідних нормативних актах.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків – заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України, може бути фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку і фактично керувала транспортним засобом, допустивши порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Особа є такою, що керує транспортним засобом незалежно від того, чи вона професіонал, чи аматор, чи працює за наймом, є його власником чи орендарем, керує ним за дорученням чи самовільно захопивши або угнавши його. Не мають значення обставини, пов'язані з відсутністю в особи прав на керування транспортним засобом або факт позбавлення такого права в адміністративному чи іншому порядку.

Аналіз судової практики вказує що в кожному випадку для правильного вирішення справи, для з’ясування істини у справі, слід встановлювати яких саме порушень правил дорожнього руху допустився винний. І як наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку також слід встановлювати обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. Призначаючи додаткове покарання суду слід виходити також з обставин, які істотно зменшують ступінь суспільної тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

Список використаної літератури

Нормативні акти

1.       Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К. Юрінком Інтер, 2001.

2.    Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 p. // Закони України. – Том 5. – К, 1996. – с. 128–136.

3.    Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – №31. – Ст. 338.

4.    Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 p. // Закони України. – Том 7. – К., 1997. – с. 393–405.

5.    Правила дорожнього руху України. – Харків: Світлофор, 2001.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті.»

Навчальна література

7   Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І., Клименко В.А., Матишевський П.С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / С.С. Яценко (відп.ред.). – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.

8   Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В,І., Гавриш С.Б., Дорош Л.В. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Бажанов (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 494 с.

9   Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О., Мельник М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / М.І. Мельник (ред.), М.І. Хавронюк (ред.). – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.

10        Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій / М.Й. Коржанський (ред.). – К.: Атіка, 2001. – 542 с.

11        Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2001. – 656 с.

12        Научно-практичний коментар Кримінального кодексу України. Особлива частина. / Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001. – 942 с.

13        Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.А. Стрельцова. – Х.: Одиссей, 2002. – 672 с.

14        Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А. Карамазина и Е.А. Стрельцова. – Х.: Одиссей, 2001. – 960 с.

Спеціальна література

15        Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К., 1996.

16        Климчук М.П. Розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів (криміналістичні та процесуальні аспекти): Монографія. – Львів: ЛьвДУВС видавництво «Край», 2008. – 216 с.

17        Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-ва внутр. Справ, 2004. – с. 105

Інтернет джерела

18 www.reyestr.court.gov.ua