Навигация
Застосування прогресивних методів зберігання картоплі
45649
знаков
0
таблиц
0
изображений
5. Застосування прогресивних методів зберігання картоплі
Бульби картоплі під час зберігання схильні до зменшення маси, загнивання, погіршення кулінарних і технологічних показників, тому що в них в цей час інтенсивно продовжується обмін речовин з виділенням в навколишнє середовище вологи і тепла. При певних умовах цього буває досить, щоб почалося підвищення температури і псування продукції або зниження її якості. Справа може погіршитись, якщо на зберігання потрапляє картопля з механічними пошкодженнями або молода. Інтенсивність волого- і тепловиділення таких бульб у 1,5-2 рази вища. На бульбах є величезна кількість патогенної мікрофлори, яка через ушкодження і сочевички проникає в середину тканин і може викликати гниття, створює передумови втрат під час зберігання.
Втрати в картоплі бувають природні - у вигляді паростків і гнилей. Встановлено, що в процесі зберігання бульби можуть відновити втрати вологи. Тому у виробничих умовах більше доводиться турбуватися про запобігання втратам у вигляді паростків і гнилей, які можуть відповідно становити 1 -15 і 1 - 100 %, Обидва ці види втрат впливають також на насінну продуктивність картоплі.
Втрати картоплі від проростання і гнилей викликаються різними причинами. Проростання бульб і ріст паростків зумовлюються в основному температурою при зберіганні. При О °С бульби практично не проростають, а тому не дають відходів у вигляді паростків, але при цій температурі в тканинах нагромаджуються цукру, що не дозволяє використовувати їх для харчування та садіння. Відмічено також, що при різних температурах зберігання втрати у вигляді паростків і врожай картоплі різних сортів не однакові Бульби, які зберігалися при оптимальній, підвищеній і високій температурах, мали втрати відповідно 0,2; 6,5 і 7,9 %, а врожай - 178,3; 146,3 і 133,1 ц/га. Така закономірність і спостерігається в ряді інших досліджень. Однак враховуючи те, що температури зберігання окремих сортів добре відомі, цих втрат можна запобігти при певній матеріальній базі.
Виключно складним є питання втрат у вигляді гнилей Вони можуть виникати в результаті несприятливих умов вирощування, перевезень, вберігання, механічного травмування і т. п. Певну роль при цьому відіграють і сорти. В окремі роки, коли під час бульбоутворення випадає значна кількість опадів, втрати на важких запливаючих грунтах і по видолинках у вигляді гнилей становлять 30 % і більше.
До значних втрат і погіршення товарної якості призводять механічні пошкодження і хвороби. Якщо непошкоджені бульби мали 2 % втрат у вигляді гнилей, то з обідраною шкіркою - 21,3, з подряпинами і саднами - 57,6, роздавлені - 60, із зрізами і половинками - 73,3, побиті - 76 %.
У практиці великого значення надається способам зберігання і їх впливу на втрати. Дати об'єктивну характеристику різним способам, яка б цифрами точно відображала стан справ з цього питання, неможливо. Пов'язано це з тим, що, по-перше, ніхто з дослідників не ставив перед собою мети визначити величину всіх втрат при різних способах зберігання. По-друге, навіть якби це було зроблено, то такі дані могли б мати тільки місцеве значення, бо в інших умовах абсолютні величини втрат відрізнялися від уже одержаних. Тому, оцінюючи різні способи по їх здатності впливати на втрати, ми можемо говорити лише про тенденцію, яка реально складає основу способу і дає можливість стверджувати їх ефективність
Що стосується сучасних способів зберігання, то найбільш перспективними є сховища з активною вентиляцією Зумовлено це не тільки кращою лежкістю, а й деякими іншими, у тому числі економічними, показниками, На одиниці площі в сховищах з активною вентиляцією розміщується на 30 % більше продукції. Вартість їх будівництва значно менша, ніж контейнеросховищ. До цього слід додати й те, що завантаження контейнерів під час збирання картоплі та використання їх для завантаження саджалок дуже трудомісткі і не можуть конкурувати з прийомами механізації цих процесів в сховищах з активною вентиляцією.
Реальний шлях вирішення проблеми скорочення втрат і підвищення якості продовольчої картоплі - не відмовлення від прийнятої системи заготівель і перехід на нову, більш раціональну. В місцях спеціалізованого виробництва необхідно будувати комплекси для післязбиральної й товарної доробки, зберігання і реалізації продовольчої картоплі (оптовими партіями, фасованого, очищеного) по прямому зв'язку - виробничник - споживач. Тут же здійснюється своєчасна переробка і утилізація відходів. Ураженість бульб при цьому зменшується в З рази.
6. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні овочів
Основними постачальниками овочевої продукції є господарства країни. Валовий збір овочів у 1996 р. становив 5918 тис. т, в 1997 p.- 6132, а в 1998 p.- 5268 тис. т
Найбільша питома вага в закупках овочевих культур: помідорів - 27,7 %, капусти - 25,3, буряків столових - 11, цибулі - 10,1 %, решта - морква, огірки та інші культури. Середня врожайність культур в 1996 р. по країні становила 145 ц/га, тоді як в Херсонській, Донецькій і Кримській областях одержали відповідно по 184, 202 і 203 ц/га. Окремі передові овочеві господарства одержують врожаї значно вищі. Безумовно, всі господарства не зможуть в найближчі роки одержати таку врожайність овочевих культур, проте підвищення її до рівня, досягнутого південними областями, цілком реальне і дасть змогу значно більше заготовити вітамінної продукції для споживання в свіжому вигляді та повністю забезпечити переробну промисловість сировиною.
Поряд з підвищенням врожайності, важливим резервом збільшення продукції є скорочення втрат і підвищення її якості.
В останні роки із збільшенням виробництва і заготівель овочевої продукції якість її знижується, зростають втрати на всіх стадіях проходження від виробників до споживача. Тільки по спеціалізованих овочевих господарствах країни, які одержують більш високі врожаї, нестандартна частина продукції становить 13-15 %, щорічно на годівлю худоби відвантажується 7-8 % валового збору. В цілому в суспільному секторі втрати вирощеного врожаю овочевих культур більші. Через відсутність збиральної техніки, недостатню забезпеченість відповідною тарою, несвоєчасне подавання транспорту, нестачу постійних робітників на збиранні й сортуванні втрати продукції щорічно становлять понад 1 млн. т. На стадії заготівель реалізується більше 750 тис. т нестандартних овочів. Крім того, із-за недостатнього рівня забезпеченості господарств і заготівельних організацій сховищами, недотримання режимів зберігання і технології переробки спостерігаються високі наднормативні втрати. Загальні втрати овочевої продукції досягають 2,0-2,4 млн. т.
Якість овочевої продукції взаємопов'язана з біологічними особливостями кожної конкретної культури і залежить в основному від строків виходу продукції з поля.
Збереження якості можна досягти своєчасно проведеними заходами по захисту врожаю овочевих культур від шкідників і хвороб. У період епіфітотій і масового розмноження шкідників, коли не проводиться відповідна робота, врожай овочів може загинути майже повністю (пероноспороз огірків і цибулі, фітофтороз пасльонових, білокрилка та ін.), Високу ефективність в боротьбі з цими втратами дає застосування пестицидів системної дії, таких як фундазол, ридомил, топсин-М, сайфос і препаратів групи перетроїдів для боротьби з білокрилою (цимбуш та ін.). Поряд з цим для обробки овочевих насаджень необхідно конструктивно доопрацювати і розширити випуск нових високопродуктивних машин і апаратів переважно штангового типу. При внесенні пестицидів особливу увагу слід приділяти контролю за допустимим рівнем їх залишків.
Низька якість овочів у період збирання спостерігається в основному таких культур, як огірки і помідори, які в силу біологічних особливостей необхідно збирати по 8-10 разів за період вегетації. В більшості господарств республіки ці умови не виконуються і строки збирання затягуються, що в кінцевому результаті негативно впливає на якість і зростання кількісних втрат. Дослідами Українського НДІ овочівництва і баштанництва встановлено що найвищий врожай товарних огірків одержують при збиранні продукції через 2 дні. Якщо збирати через 3 дні, то втрати становлять до 7 %} через 5 днів - 14 і через 6-до 22%.
Оптимальний період між збиранням помідорів дорівнює б днів. Зменшення або збільшення його знижує врожайність за рахунок втрат продукції. При проведенні збору через 3-4 дні втрати становлять до 7 %, а при збільшенні до 12-15 днів -·12-19%.
Оптимальний період збирання цибулі становить 7 днів. Запізнення тільки на 2 дні призводить до втрат врожаю на 2,2 % за рахунок проростання та загнивання цибулин, за кожний наступний день втрати збільшуються на 0,4 %. Агротехнічні строки проведення збирання зеленого гороху 2 дні, при продовженні їх на 2 дні витрати уже становлять близько 9 % врожаю і за кожний наступний день вони збільшуються на 6 % при одночасному зниженні якості. Аналогічні приклади можна привести і по інших овочевих культурах.
У зв'язку з цим спеціалісти і керівники окремих ланок господарств повинні приділити особливу увагу організації своєчасного збирання овочевих культур, а також здійснювати конкретні заходи по впровадженню науково-технічного прогресу в овочівництві. Господарства слід забезпечити спеціалізованими збиральними машинами, сортувальними лініями.
Значні втрати сільськогосподарської продукції, особливо овочевої, виникають при безтарному транспортуванні. Це пов'язано з недостатнім рівнем забезпеченості господарств і заготівельних організацій контейнерною і ящиковою тарою. Широке застосування контейнерної тари дає змогу раціональніше і ефективніше використовувати транспортні засоби, створює умови для комплексної механізації трудомістких вантажно-розвантажувальних робіт, забезпечує збереження продукції від механічних пошкоджень і підвищує її якість.
Особливу увагу слід приділити збільшенню виготовлення і використання тарних ящиків із пластику, які дають економічний ефект 5-7 грн.. на 1 т продукції. Така тара довговічніша в експлуатації, за сезон її можна використовувати в межах області 10-15 разів, вона більш гігієнічна, оскільки легко обробляється синтетичними миючими засобами. Проте таких ящиків поки що недостатньо.
Один з важливих резервів скорочення втрат овочевої продукції - це транспортування її після збирання. Навіть відсортовані овочі, якщо перевозити їх з порушенням правил затарювання, укладання і кріплення в кузові, механічно пошкоджуються (натиск, проколювання м'якоті плода). Така продукція перетворюється в нестандартну, технічний або абсолютний брак і практично уже не використовується споживачем або частково відвантажується на переробні підприємства чи на годівлю худобі.
Перед відвантаженням овочі слід довести на сортувально-здавальних пунктах або при збиранні на полі до високої якості і закласти у відповідну контейнерну чи ящикову тару, щоб створити оптимальні умови транспортування з мінімальним зниженням якості в дорозі, Овочі повинні бути свіжими, чистими, без механічних пошкоджень шкідниками і уражень хворобами, однорідними за ступенем стиглості в кожній підготовленій до відвантаження партії. При міжобласних перевезеннях доцільно проводити також короткочасне охолодження.
Укладають відсортовану продукцію в ящики врівні з краями тари при висоті штабеля на рівні 2,2-2,4 м. Такі овочеві культури, як морква, буряки столові, капуста пізніх строків достигання, доцільно транспортувати в контейнерній тарі, проте за домовленістю з заготівельником ці овочі можна перевозити й насипом, але при строгому дотриманні висоти вороху продукції і температурного режиму.
Необхідно прийняти відповідні заходи щодо скорочення втрат і зниження якості при промисловій переробці овочевої продукції. На переробку необхідно відвантажувати овочі, які відповідають стандарту за ступенем стиглості, однорідності за розміром плодів і якості На переробні підприємства овочеву сировину відвантажують великими партіями, тому не завжди в міру збирання врожаю вона потрапляє рівномірно згідно з розробленими графіками. Бувають випадки, коли порушуються строки збирання, відвантажуються перезрілі овочі тощо,
Все це призводить до погіршення якості й кількісних втрат при переробці сировини і знижує вихід продукції переробних підприємств. Так, за останні роки внаслідок комплексу негативних факторів якість овочевої сировини на Херсонському консервному комбінаті різко погіршилась. Питома вага нестандартної продукції в загальному обсязі капусти становила 54,9%, огірків - 47,9, кабачків - 42,9, моркви - 46,2 %. Після переробки сировини з такою кількістю нестандартної не може бути високоякісної консервної продукції. Слід також відмітити, що при реалізації нестандартної сировини заготівельник розраховується з постачальником за домовленими цінами і знижка може становити в закупівельній ціні до 50 %, господарства недобирають значні суми грошових надходжень.
Особливу увагу слід приділяти скороченню втрат при доставці сировини на переробні підприємства. Як показує досвід, тільки 50 % овочів транспортують на державні консервні заводи на відстань до 25 км, другу половину до 75 км і навіть на більшу відстань, що призводить до значних втрат сировини. Так, при транспортуванні помідорів до 25 км їх збереженість становить 80-85 %, до 80 км -55-60 %, а на більшу відстань - 40- 45 %.
Для запобігання цим втратам необхідно добиватись скорочення радіусу постачання сировини. Насамперед цього можна досягти шляхом підвищення концентрації виробництва в спеціалізованих господарствах, які входять в сировинну зону переробних підприємств, або за рахунок приближення переробних підприємств до сировинної зони.
Поряд з цим значну частину свіжих овочів, які за зовнішнім виглядом не відповідають стандарту, можна відправляти в цехи на квашення, соління, виготовлення салатів, де її за технологією шинкують, обварюють або обжарюють без втрат якості.
Організація цехів по переробці овочів з дещо зниженою за зовнішнім виглядом якістю, але придатною для переробки в сфері торгівлі і споживчої кооперації, дає змогу скоротити втрати за рахунок їх переробки особливо в масовий період заготівлі,
Скорочення втрат овочевої сировини на переробних підприємствах залежить від забезпечення технологічних ліній безперервною роботою, що вимагає поліпшення постачання переробних цехів відповідним технологічним і лабораторним обладнанням, запасними частинами, паливом, спеціями і окремими видами сировини промислового виробництва, допоміжними матеріалами.
Література
1. В.А. Павчак, Р.А. Іванух, В.Г. Поплавський Економіка сільського господарства. К.: Вища школа. – 1995. - 398 с.
2. С. Мочерний Основи економічних знань. К.: Феміна. – 1995, - 350 с.
3. В.П. Ступаков, П.М. Кондратенко, М.І. Самокиш Основи сільського господарства. К.: Вища школа. – 1992. – 242 с.
4. Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.
5. П.Д. Клименко Основи землеробства і тваринництва. К.: - Вища школа, 1991.
6. З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.
Похожие работы
... чи іншої галузі, а про правильність їх використання говорить вже про стан розвитку галузі. Використовуючи дані таблиці 2.4.1., зробимо аналіз динаміки основних показників економічної ефективності виробництва картоплі. Таблиця 2.4.1. Економічна ефективність виробництва картоплі Показники 2006 2007 2008 2008 у % до 2006 Посівна площа,га 6 6 7 116 Питома вага в структурі посівів,% 1 ...
... господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на одну особу. Основними показниками, що характеризують рівень та економічну ефективність виробництва картоплі є: вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. ...
... яльність щодо зберігання зерна, міститься інформація про обсяги і рух зерна протягом місяця. Наступним заходом для створення організаційних умов конкурентоспроможного виробництва, формування рівноважного ринку зерна та налагодження діяльності зернопродуктового підкомплексу повинно відбутися врегулювання цін на зерно в післяжнивний період, що характеризується найбільшою диспропорційністю між міні ...
... . Варять не більше 20 хв. М'ясний порошок — однорідна маса, отримана подрібненням сухого м'яса, колір світло-коричневий. Варять не більше 5 хв. Волога в порошку не більше 10%, упаковка герметична. ЛЕКЦІЯ ПО ТОВАРОЗНАВСТВУ РИБИ 1.Характеристика сімейств риб Промислові риби класифікують по декількох ознаках. По способу і місцю життя риби ділять на морських, прісноводих, напівпрохідні і прох ...
0 комментариев