Навигация
1.2 Екологія ляща
У річкових басейнах лящ тяжіє до заток, бічних проток, проточних озер. Характерний лящ і для великих озер. Типово лящеві озера – евтрофні водойми з добре вираженою літораллю. В дельті Дунаю лящ представлений у різних ділянках, але в більшій відносній кількості у великих затоках («кутах») (46,12% загальної кількості риб у контрольних виловах), в трохи меншій кількості – на мілинах передгирлових ділянок дельти (41,3%) і в значно меншій кількості – в протоках-гирлах (6,8%) і заплавах (5,7%). Зовсім відсутній у невеликих протоках і затоках [7, 8, 9, 10, 11].
Лящ досить легко пристосовується до умов зарегульованого річкового стоку і знаходить сприятливіші умови для життя у річкових водоймищах. Добре приживається й у неспускних ставах і навіть у спускних (до осені) [12]. Типові для ляща ріки відрізняються твердо-піщанистим, злегка замуленим або й глинистим дном. Уникає лящ місць з рівним піщаним дном або дуже замуленим і зарослим рослинністю. Якщо і буває в них, то спорадично, при переходах з місця на місце. У характерних для ляща ріках дно утворює ями на поворотах, під ярами, має уступи, що захищає ляща від течії і різної небезпеки.
Звичайним місцем перебування ляща, особливо старшого віку, є глибокі заводі під обривистим берегом з ущільненим мулувато-піщаним або глинистим дном з уступами, поглибленнями, глинистими грудками, корчами, завалами. Зрідка знаходиться біля кам'янистих або піщаних мілин. Досить охоче тримається в ямах біля мостів, між палями. У невеликих ріках з глинистим або чорноземним берегом лящ, особливо його молодь, зустрічається у прибережній смузі, де течія вимиває з берега кормові організми. У більшій частині озер і в ставках лящ тримається відносно глибоких, дещо замулених, більш-менш віддалених від берегів і заростей ділянок, іноді біля кромки заростей на чистому плесі. Молодші особини ляща довжиною до 10 см частіше тримаються прибережної смуги з негустими заростями, старші особини більших розмірів відходять від цих місць і тримаються глибших ділянок водойми (ріки, озера тощо). У пониззі Дніпра з літній період молодь ляща поширена по всій заплаві.
Лящ – дуже обережна, ляклива риба. Не дуже рухливий, він переважно знаходиться біля дна в тихих і відносно глибоких місцях. Періодично виходить на мілини, здебільшого в тихі й похмурі дні, іноді у спеку, особливо перед грозою, також ночами. Тяжіє до чистої свіжої води, особливо тої, що тече з лісових джерел. Протягом доби лящ активний у світлий період, переважно вранці до 11 години, частково й уночі, зокрема в середині літа.
Значних міграцій лящ не робить, хоча міграційна поведінка властива всім популяціям ляща. Вираженість міграцій у ляща визначається належністю його популяцій до певної екоформи: напівпрохідної або туводної. Туводній (в тому числі й озерній) формі властивий осілий спосіб життя, напівпрохідній – мігруючий. Всі життєві цикли у туводної форми проходять в певній ділянці ріки, у напівпрохідної форми місця нагулу, зимівлі й нересту більш-менш віддалені одне від одного. Існування двох форм відмічено для різних рік, у першу чергу для тих, які мають досить велику естуарну частину (Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон, Волга тощо). Ці форми не розділені географічно, і напівпрохідна форма часто досягає місцезнаходження туводної.
В результаті зарегулювання річкового стоку зникають необхідні умови для напівпрохідної форми і виникають умови для існування туводної. Зокрема, в Дністровському лимані при зарегулюванні Дністра відмічена поступова заміна напівпрохідної форми туводною [13, 14, 15]. В районі Каховського водоймища до зарегулювання пониззя Дніпра стадо ляща було неоднорідне. Існував напівпрохідний лящ, що мігрував від гирла до Запоріжжя. Відмічалось стадо і туводного ляща на запорізькій ділянці й аналогічне стадо в дельті Дніпра. Після утворення Каховського водоймища в ньому сформувалось велике і біологічно різнорідне стадо, складене напівпрохідною і туводною формами, причому в подальші роки існування водоймища остання стала домінуючою [15, 16, 18,].
Таким чином, при характеристиці міграцій ляща мова може йти в основному лише про напівпрохідну форму виду. В ріках, зокрема в Дніпрі, у ляща відмічаються два чітко виражені ходи з лиманів: у березні-квітні й у вересні-грудні. В ріках плідники ляща одразу після нересту у заплаві з вище розташованих ділянок більш-менш активно мігрують униз за течією на нагул в лиманну частину або в опріснену ділянку моря. Ця міграція починається на початку травня, стає масовою наприкінці його – в перших числах червня і закінчується в першій половині липня. Міграція, або скочування, має більше індивідуальний характер, ніж косячний, оскільки плідники закінчують нерест неодночасно і, не затримуючись на нерестовищі, йдуть вниз за течією [19, 20].
Із молоді ляща лише невелику частину личинок одразу після викльову з ікри течія виносить із заплави ріки і зносить вниз. Звичайно молодь спочатку залишається в місцях нересту плідників, тримаючись мілководдя з помірно розвинутою рослинністю потім переходить в глибші ділянки ріки і під кінець літа током води, тобто способом пасивної міграції, частково активно, зноситься в естуарну частину річкового басейну або в опріснену річковими водами ділянку моря. Проте частина мальків, не встигнувши скотитись, залишається у дельті ріки і вище розташованих її ділянках на зимівлю. Скочування молоді триває з початку липня до кінця серпня, іноді до кінця осені. У Дніпровсько-Бузькому лимані молодь нагулюється у прибережній зоні всюди і при досить різній солоності води. Нагул триває до настання статевого визрівання з перервами на зимівлі, які проходять у передгирлових ділянках.
Зимує лящ у глибоких ділянках річкових гирл та прилягаючих естуарних ділянках. У Таганрозькій затоці лящ зимував у південно-західній частині і в гирлах Дону, в Єйському лимані, зрідка біля кіс Білосарайської і Кривої та біля Таганрогу. Взимку при дуже низькій температурі води лящ залягає на ями, зовсім втрачає активність, вкривається досить товстим шаром слизу. У теплу зиму зберігає певну рухливість, особливо у відлигу і навіть потрапляє на гачок любителів підльодного лову, що свідчить про потребу його у їжі. За зиму лящ витрачає певний запас енергетичних ресурсів. Зокрема, кожен грам його живої маси за час зимівлі втрачає від 0,13 до 0,23 г., залежно від суворості зими [21].
Післязимове поновлення активності ляща відмічається з першими ознаками ранньовесняного потепління ще під кригою. Вже з кінця лютого, особливо на півдні, лящ виходить із зимувальних ям на мілководніші ділянки, живиться і, збиваючись у косяки, починає переміщуватись у розташовані вище ділянки рік. У пониззі Дніпра до спорудження Каховської ГЕС хід ляща з лиману в ріку починався майже завжди незабаром після скресання криги, проте до середини квітня тривав слабко, з перервами.
Співвідношення статей залежить від віку риб: у молодших вікових групах чисельно переважають самці, у старших – самки. Так, у пониззі Дніпра в 1976 р. з переходом по вікових групах від 5 до 11 років відмічалось зменшення відносної кількості самців від 58,9 до 0% і збільшення відносної кількості самок від 41,1 до 100% [15, 22].
Абсолютна плодючість із зростанням розмірів і віку самок збільшується. Приблизно підраховано, що із зростанням довжини тіла на 1 см кількість ооцитів збільшується на 10,2 тис. ікринок, а із зростанням маси тіла на 100 г. – на 9,5 тис. У дев'ятирічних самок плодючість вп'ятеро більша, ніж у трирічних. Кореляція між довжиною тіла і абсолютною плодючістю досягала 74%. Із збільшенням маси тіла від 400–600 до 1400–1600 г. абсолютна плодючість збільшувалась від 46,1 до 236 тис. ікринок.
Місця нересту ляща звичайно знаходяться вище за течією від місць зимівлі й основного нагулу, у мілководних ділянках прибережних водойм, у лиманах, протоках, затоках, залитих ділянках заплавної тераси, заплавних озерах. Тут грунт дна звичайно твердий, незамулений (піщаний), з плямами помірно розвинутої рослинності. Зарегулювання річкового стоку позначається на місцях нересту. Так, у пониззі Дністра в зарегульованих умовах і значного (штучно викликаного) коливання рівня води лящ широко освоїв замість заплави нові нерестові ділянки і нерестовища на більшій глибині в Дніпровському лимані, в його найопрісненіших ділянках. При цьому частина стада ляща (напівпрохідний) нереститься у дельті Дністра, а друга частина (туводний) – на заплаві [23].
Після зарегулювання стоку Дніпра у водоймищах його середньої течії субстратом для нересту ляща часто є залишки торішньої рослинності, затоплений чагарник, молоді паростки очерету, також обвітрене коріння верби тощо. У Дніпровсько-Бузькому лимані для ляща характерне відкладання ікри переважно на дно, на коріння вищої водної рослинності [16].
Строки нересту залежать від гідрометеорологічних умов. Час нересту ляща зонально пристосований, що зумовлено початком весняного прогріву водної товщі. У південних районах нерест відбувається раніше – з третьої декади квітня до початку червня, у північних – пізніше, у травні-червні.
За сприятливих умов нерест проходить бурхливо. Нерестуючі. групи плавають біля нерестовищ, окреслюючи коло і поступово звужуючи його з діаметра 8–4 м до мінімуму. Плідники рухаються дуже активно, особливо самці, іноді вискакують над водою і з плескотом падають назад. Бурхливо нереститься лящ і на глибині, хоч при цьому й менше помітно. Під час нересту лящ інтенсивно треться об субстрат, про що свідчить загублена на субстраті луска.
При нересті самка в супроводі кількох (зрідка одного) самців снує серед рослинності. При потужних рухах тіла самки у неї тонкою майже безперервною цівкою витікає ікра, яку вона розсіює на субстрат, а самці тут же поливають її молоками. Самка відкладає всю ікру за 1–2 год. В середньому одна самка відкладає до 200 тис. ікринок. Самці можуть в один сезон кілька раз брати участь у нересті.
У природних умовах самки ляща відкладають ікру нещільно, поодиноко на досить широкому просторі (хоча загальна площа місця, засіяного ікрою, не перевищує 0,01–1 га), в місцях, де є рослинність і глибина порівняно невелика (до 2 м). Тут, як правило, не буває дефіциту кисню, ікра знаходиться в верхніх шарах води, де вміст кисню достатній. Крім того, рослини при фотосинтезі вдень виділяють кисень, збагачуючи воду. Розсіяна кладка ікринок сприяє вільнішому доступу до них кисню.
У Каховському водоймищі молодь ляща довжиною до 10 см живиться рослинним детритом (42,2% маси їжі) і нижчими (гіллястовусими) ракоподібними (решта їжі). При досягненні 5–10 см молодь переходить на живлення придонними формами нижчих ракоподібних (27,5%). в значній мірі поїдає детрит (до 41,4%), личинок хірономід (до 12,7%), у невеликій кількості синьозелені водорості тощо (4,8%). У риб завдовжки 10–15 см харчовий спектр майже не змінюється, але зменшується значення нижчих ракоподібних (Сореросіа і Сіасіосеrа), зростає роль личинок хірономід та інших комах, особливо їх імагінальних стадій, а також детриту (до 53,5%). Молодь, довша від 15 см, живиться також переважно донними та придонними організмами (13,3%), як домішок у них трапляється пісок (12,7%) [10, 21].
Похожие работы
... . Варять не більше 20 хв. М'ясний порошок — однорідна маса, отримана подрібненням сухого м'яса, колір світло-коричневий. Варять не більше 5 хв. Волога в порошку не більше 10%, упаковка герметична. ЛЕКЦІЯ ПО ТОВАРОЗНАВСТВУ РИБИ 1.Характеристика сімейств риб Промислові риби класифікують по декількох ознаках. По способу і місцю життя риби ділять на морських, прісноводих, напівпрохідні і прох ...
... видів риб та водоплавних та навколоводних птахів. З птахів домінують гусеподібні, сивкоподібні, а також зустрічаються норцеподібні, лелекоподібні, журавлеподібні і горобцеподібні. Розділ 4. Проектування екологічних мереж Ратнівського району 4.1 Загальні поняття Сучасна стратегія охорони природи полягає у забезпеченні динамічної екологічної рівноваги окремих регіонів, пошуку різноманітних ...
... міру намерзання льоду риба концентрується в ямах, з яких її вичерпують сачками. РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ВИЛОВУ РИБИ В ПРИРОДНИХ ВОДОЙМАХ 4.1 Природоохоронні заходи, які сприяють збільшенню цінних видів риби у річках Полісся Водойми мають визначену рибопродуктивність, що залежить від сукупності умов, зокрема від кормових ресурсів. У рибництві під природною рибопродуктивністю ...
0 комментариев