Техніка схрещувань і методика розрахунку обсягу роботи

6.2. Техніка схрещувань і методика розрахунку обсягу роботи

В селекційній роботі з капустою досить часто кастрацію квіток не виконують , а отримують гібриди, висаджуючи поряд батьківські рослини та вирощуючи насінники під спільними ізоляторами або на спільних для обох батьківських форм ізольованих ділянках. За таких умов і внаслідок протогенії переважна частина насіння зав’язується внаслідок перехресного запилення. Цьому сприяють також серії генів спорофітної самонесумісності. Перехресне запилення здійснюють комахи, переважно бджоли.

Схрещування капусти передбачає обов'язкові операції вибору добре розвинених материнських і батьківських рослин не уражених хворобами, без механічних та інших пошкоджень (шкідниками, температурними чи якимись подібними чинниками довкілля). Обов'язковими залишаються також вимоги ізолювання квіток (суцвіть чи цілих рослин) обох компонентів схрещування — материнського, щоб запобігти неконтрольованому запиленню, а також батьківського, щоб застерегтись від потрапляння на них пилку невідомого походження, який може бути в наступному перенесений на материнську рослину у вигляді домішок до пилку батьківської форми і спотворити результати схрещування.

У селекційній практиці з капустою зазвичай буває достатньо висадити компоненти схрещування на спільній, ізольованій від небажаного пилку ділянці або вмістити цілі рослини чи частини їхніх суцвіть під спільний ізолятор для спонтанного перезапилення. У разі потреби застосовують вібратори або запускають під ізолятори мух чи інших переносників пилку. Після запилення збирають насіння з кожної рослини в окрему тару. Тож з-під одного ізолятора можна отримати реципрокні комбінації від прямих і зворотних схрещувань.

Зрозуміло, що при точних генетичних дослідженнях, чи при виконанні методичних дослідів, кастрування і контрольоване запилення виконуються обов'язково.

Обсяг роботи в селекції перехреснозапильних культур так само, як і в селекції самозапильних, залежить від кількості генів, за якими відрізняються материнський і батьківський компоненти схрещування, способу успадкування бажаної ознаки (моно-, ди- чи полігенний, домінантний чи рецесивний, наявності чи відсутності епістазу чи іншого типу взаємодії), коефіцієнта розмноження тощо.

Загальні рекомендації щодо обсягів роботи, якими можна керуватись при відсутності докладної інформації про вихідні форми, полягають у тому, що обсяги схрещувань, особливо при використанні методики "без кастрування материнських квіток", збільшують у декілька разів. Це дає змогу мати достатню кількість особин, щоб відвіяти ще в F1 псевдогібриди, які з'являються від самозапилення, та явно неконкурентноздатні генотипи, з тим, щоб у наступних поколіннях здійснити методичний добір за відповідними схемами[2].

6.3. Селекційні розсадники і їх характеристика

Розсадники поділяють на кілька видів: вихідного матеріалу, селекційні, контрольні, спеціальні. Розсадники вихідного матеріалу бувають колекційними і гібридними.

Колекційним розсадником називають посіви вихідного матеріалу. Тут висівають зразки кращих сортів вітчизняної та закордонної селекції, зразки колекцій, місцеві сорти, мутанти, поліпоїди для початкового вивчення. З найцінніших зразків проводять масовий або індивідуальний добір, підбирають форми для гібридизації. Зразки висівають без повторностей.

Через 20-30 зразків висівають сорт-стандарт для порівняння цінності зразків, що вивчаються, за біологічними властивостями і цінними господарськими ознаками.

Гібридний розсадник закладають для вивчення гібридних популяцій і відбору з них кращих елітних рослин та родин. У цьому розсаднику висівають усі генерації гібрида від F1 до F5-F6 усіх гібридних комбінацій.

Ділянки розміщують без повторностей. Сорт-стандарт висівають черех 20-30 номерів.

Відбір рослин та родин у гібридному розсаднику проводять в продовж вегетаційного періоду за комплексом господарських ознак і властивостей. Кращі рослини позначають етикетками.

Селекційний розсадник призначений для попереднього порівняльного оціньовання потомств індивідуально відібраних рослин або родин з колекційного розсадника чи інших посівів.  

 Стандарт висівають через 10-20 номерів. Ділянки в селекційному розсаднику розміщують без повторень.

В селекційному розсаднику здійснюють жорстке вибракування матеріалу. Перше вибраковування проводять перед збиранням за результатами польових спостережень, друге – за даними лабораторного аналізу.

Кращі номери, відібрані в селекційному розсаднику, які перевищують сорт-стандарт за господарсько-біолгічними показниками, висівають в контрольному розсаднику.

Контрольний розсадник використовують для оцінювання біологічних властивостей, а також продуктивності селекційних номерів. Ділянки розміщують в 2-4-кратному повторенні. Сорт-стандарт висівають через 5-10 номерів.

За результатами польових оцінювань і спостережень, лабораторного аналізів і продуктивності рослин з контрольного розсадника відбирають 20-25% кращих номерів, які передають до попереднього сортовипробування.

Спеціальні розсадники. В даній курсовій роботі проектується виведення сорту стійкого до кили, тому паралельно з випробуванням матеріалу в селекційному і контрольному, попереднім сортовипробуванням частина рослин повинна вивчатись на інфекційному фоні.

Сортовипробування поділяють на попереднє, конкурсне, міжстанційне і виробниче.

Попереднє сортовипробування. Сорти висівають рендомізовано у 3-4-кратній повторності. Сорт-стандарт розміщують через 5-20 номерів.

Тут сорти оцінюють за кількома типовими для зони попередниками. Фенологічні спостереження, оцінювання, збирання проводять згідно з методикою державного сортовипробування.

Кращі сорти, за даними 2-3-річного випробування, передають для конкурсного випробування.

Конкурсне сортовипробування є заключним етапом вивчення сортів, створених в селекційній установі. Його завданням є відбір кращих за врожайністю і якістю сортів, ніж зареєстровані сорти-стандарти.

Сорти вивчають за кількома попередниками у 4-6-кратній повторності. Вивчення проводять 2-4 роки за методикою державного сортовипробування.

Сорти, які значно перевищили стандарт за врожайністю, а також за однією або кількома іншими важливими ознаками, передають у державне сортовипробування.

Міжстанційне (екологічне, зональне) сортовипробування проводять паралельно з конкурсним сортовипробуванням. Його мета – вивчити пластичність сорту, його поведінку за інших екологічних умов та виявити можливий ареал подальшого розповсюдження.

Виробниче сортовипробування. Кращі сорти одночасно з конкурсним випробуванням вивчають у виробничих умовах. Випробування кожного сорту пороводять у кількох господарствах одночасно.

Розмноження нових сортів. Для проведення виробничого сортовипробування і розсилання насіння на державні сортодослідні станції потрібно мати достатню кількість насіння. Тому організовують попереднє розмноження кращих сортів. До розмноження залучають кращі номери з контрольного розсадника. Проте, як правило, розмноження починають з найперспективніших сортів попереднього і конкурсного сортовипробування [3].

Похожие работы

Комерційне товарознавство

Скачать

777715

34

6

... . Варять не більше 20 хв. М'ясний порошок — однорідна маса, отримана подрібненням сухого м'яса, колір світло-коричневий. Варять не більше 5 хв. Волога в порошку не більше 10%, упаковка герметична. ЛЕКЦІЯ ПО ТОВАРОЗНАВСТВУ РИБИ 1.Характеристика сімейств риб Промислові риби класифікують по декількох ознаках. По способу і місцю життя риби ділять на морських, прісноводих, напівпрохідні і прох ...