Формування екологічно сталих агроландшафтів на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району, Київської області

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра охорони земельних ресурсів

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

На тему:

“Формування екологічносталих агроланшафтів на території Слобідської сільської ради, Кагарлицького району, Київської області”

Виконали: СТ.V-Зев-2 Єськов В.А.

Леоненко С.М.

Трегуб К.В.

Перевірив: професор Булигін С.Ю.

КИЇВ – 2009

Зміст

1. Формування екологічно сталих агроландшафтів – глобальний стратегічний напрям сучасного землевпорядкування

2. Природно-кліматичні умови

3. Проектні пропозиції

3.1 Виділення земельних масивів, блоків і робочих ділянок

3.2 Формалізація ділянок

3.3 Ерозійна гідрологічна оцінка протиерозійного впорядкування

3.4 Обґрунтування технологічного навантаження у напрямку аграрного використання визначеного масиву

3.5 Еколого-економічна оцінка

Висновок

Перелік інформаційних джерел

1. Формування екологічно сталих агроландшафтів – глобальний стратегічний напрям сучасного землевпорядкування

Стан земельного фонду України викликає велику тривогу, так як спостерігається постійне пониження родючості ґрунтів, вмісту гумусу, посилення процесів водної і вітрової ерозії, вторинного засолення, заболочення та інших деструктивних процесів, які відбуваються не тільки в ґрунті а й в ландшафтній зоні України в цілому.

В природних ландшафтах ніколи не буває одноманіття на великому просторі. Це пов'язане в основному з різноманіття рельєфу, ґрунтового покриву і розподілом на ньому рослинності яка в свою чергу створює мікроклімат і нано, і мікрорельєфу і діє на основні режими ґрунтів.

Необхідно вивчити кожний конкретний елемент, кожну ділянку (ландшафт) з всіма її особливостями і виділити на них ділянки, які мають бути обов’язково виведені з ріллі, які можна використовувати як ґрунтозахисіні сівозміни з максимальним насиченням багаторічних трав і т.д.

Це чітко дозволяє встановити площі ділянок і контури земель, які повністю, або частково виводяться з ріллі і співвідношення угідь в цілому.

Агроландшафт – це ландшафт, перетворений під впливом сільськогосподарського виробництва для його цілей при збереженні функцій само відтворення і середовища його стабілізації.

Про стабільність ландшафтів можна говорити в тому випадку, коли в них в них постійно і в зростаючих об’ємах вкладається енергія.

Таким чином, ґрунтозахисно створений агроландшафт є не чисто протиерозійною системою, створеною лише для пониження дії ерозійних процесів до необхідного оптимуму, а глобальним стратегічним напрямком, здатним в собі поєднати всі знання і управління всіма складовими елементами ландшафтного середовища існування.

Агроландшафт – це інженерна споруда, яка повинна проектуватися переважно інженерними методами на розрахунковій кількісній основі. Тому в системі робіт по конструюванню агроландшафту передбачається етап перед проектного обстеження території, що облаштовується. На цьому етапі одержується вся необхідна інформація і параметри території щоб даний проект можна було скласти переважно інженерними методами.

За останні роки землевпорядне проектування на еколого-ландшафтній основі розвивалося досить інтенсивно.

Еколого-ландшафтний підхід варто застосовувати разом з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний обумовлює загальну конструкцію агроландшафту, а агроекологічний – наповнює його змістом.

У практиці землевпорядної діяльності склалися наступні поняття і визначення, що до організації території ; ландшафт, агроландшафт, урочище частина агролондшафта, що має чіткі границі і пердставляє собою відособлену систему з характерними ознаками ( басейни великих і малих рік і їх притоки), підурочище – це частини урочища, що у собі водозбори другого і третього порядків, фація – це найменша, більш неподільна частина ландшафту (дрібні балки, замкнуті пониження).

Всякий агроландшафт характеризується відносною територіальною замкнутістю і наявності в ньому трьох зон:

зв’язування і трансформація енергії і речовини (рілля, ліс, луки);

транзиту (тимчасове і постійне водне джерело);

концентрації й акумуляції (заплава, озеро, болото);

Ступінь “перекриття” і взаємодії цих зон визначається структурою і конструкцією агроландшафту.

Еколого-лондшафтний підхід припускає встановлення оптимального співвідношення площ ріллі, пасовищ, сіножатей, заповідників, лісонасаджень, населених пунктів та інших антропогенних і середовище стабілізуючих складових, що сприяють саморегуляції агроландшафту.

Найбільш складним є питання про встановлення порогу розораності території. Стійкий агроландшафт може бути сформований у тому випадку, якщо співвідношення стабілізуючих угідь (ріллі) до стабілізуючих угідь (пасовищ, сіножатей, лісів) становить 40-42% до 60-58%.

Співвідношення угідь у кожному конкретному випадку індивідуальне, і залежить від рельєфу, гідрографічних, ґрунтових, і інших природних і антропогенних умов місцевості і досягнення в процесі проектування.

В умовах степової зони це співвідношення може бути зрушенне у бік збільшення площі з компенсацією цього зрушення за рахунок введення стабілізуючих культур і угідь (перелогових ділянок, полосних посівів багаторічних трав і т.д.)