Грн – 280 грн = 350 грн

630 грн – 280 грн = 350 грн.

Відображення в обліку операцій з нестачі тварин, виявлених у результатах інвентаризації

Розділ 4. Особливості обліку роботи тварин на вирощуванні та відгодівлі Агрофірми „Маяк”.

Для ведення обліку наявності і руху поголів’я в бухгалтерії господарства Агрофірми „Маяк” планом рахунків передбачений рахунок 21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі” - рахунок господарських ресурсів за економічним змістом, основний, за структурою і призначенням інвентарний, по відношенню до балансу активний. На дебеті відображається сальдо початкове і кінцеве, операції на надходження тварин, а по кредиту – операції на вибуття тварин. При Журнально-ордерній формі ведення обліку, синтетичний облік по рахунку 21 ведеться в Головній книзі і в Журналі-ордері № 9, для ведення аналітичного обліку призначена відомість, в якій аналітичні рахунки відкриваються в розрізі субрахунків до рахунку 21 по видах тварин. У відомості відображаються операції по дебету рахунку 21, а у Журналі-ордері - операції по кредиту рахунку 21. Підставою для записів до Журнал-ордера і відомості є опрацьований Звіт про рух худоби і птиці. До відомості переписуються всі аналітичні рахунки, що відкриті до рахунку 21, виноситься сальдо на початок місяця із Журнал-ордера №9 за попередній місяць. Із Звіту за напрямками надходження і вибуття проставляється кількість голів і жива маса. Після цього бухгалтер по тваринництву проводить таксування по руху тварин за встановленою методикою і одержує вартісні показники по руху поголів’я. Після чого підбиває підсумки разом по надходженню та вибуттю і виводить сальдо на кінець місяця. Після цього підбивається загальний підсумок по руху поголів’я за місяць по рахунку 21. Після звірки Журнала-ордера і відомості з іншими регістрами обліку оборот по кредиту рахунку 21 із Журнала-ордера виноситься до Головної книги.

Для ведення обліку витрат і виходу продукції тваринництва призначений синтетичний субрахунок 232 „Тваринництво” – за економічним змістом рахунок господарських процесів, процесу виробництва, за структурою і призначенням оперативний і калькуляційний.

На початку звітного року на рахунку 232 може бути сальдо, яке показує суму витрат в незавершене виробництво. На дебеті відображаються операції з обліку витрат за встановленою номенклатурою статей витрат, а на кредиті – операції з виходу продукції. Облік виходу продукції ведеться за кожним видом її в натуральних і вартісних вимірниках. Основна і супутня продукція оцінюється протягом року по плановій собівартості одиниці продукції, а побічна продукція оцінюється за нормативно-розрахунковою оцінкою або за цінами можливості реалізації. Протягом року на рахунку 232 сальдо виводиться наростаючим підсумком з початку року оборотів по дебету і кредиту. В кінці року визначається фактична собівартість кожного виду продукції тваринництва і доводиться планова собівартість до рівня фактичної шляхом списання калькуляційної різниці з кредиту рахунку 232 в дебет тих рахунків, куди протягом року була використана продукція та на залишок її на кінець року. Після списання різниці аналітичні рахунки закриваються.

Для ведення аналітичного обліку по субрахунку 232 призначений Виробничий звіт, в якому аналітичні рахунки відкриваються за об’єктами обліку витрат.

В кінці місяця за підсумковими даними Виробничих звітів проводяться записи до зведеної відомості, в якій фіксуються лише операції по кредиту рахунку 232. За даними Виробничих звітів складається з метою контролю Оборотна відомість. Для ведення синтетичного обліку призначено Журнал-ордер і Головна книга.

В Агрофірмі „Маяк” по скотарству для ведення аналітичного обліку враховується напрямок скотарства і по ВРХ молочного напрямку об’єктами обліку є основне стадо ВРХ і тварин на вирощуванні та відгодівлі. По основному стаду ВРХ молочного напрямку об’єктами калькуляції виступає основна продукція – це 1 ц молока і 1 голова приплоду. Побічна продукція (гній) оцінюється протягом року за нормативно-розрахунковою оцінкою і на кінець року фактична собівартість не визначається. Для того, щоб визначити фактичну собівартість молока і приплоду, потрібно розділити фактичні витрати між цими видами продукції.

Розподіл витрат здійснюється в такій послідовності:

1.   Спочатку визначається фактична собівартість 1 кормо-дня. Це необхідно для визначення 1 голови приплоду, так як вона прирівнюється до вартості 60 кормо-днів утримання 1 корови. Для визначення фактичної собівартості 1 кормо-дня необхідно фактичні витрати поділити на кількість кормо-днів.

2.   Маючи фактичну собівартість 1 кормо-дня визначають собівартість 1 голови приплоду. Вона дорівнює фактичній собівартості1 кормо-дня помноженого на 60.

3.   Визначаємо фактичну собівартість всього приплоду. Для цього собівартість 1 голови приплоду перемножується на кількість голів одержаного приплоду за рік від основного стада молочного напрямку.

4.   Визначаємо фактичні витрати, що припадають на молоко. Для цього від суми фактичних витрат віднімаємо нормативно-розрахункову вартість побічної продукції і це дорівнює фактичним витратам помножене на молоко.

5.   Маючи фактичні витрати на молоко і кількість молока, далі визначаємо фактичну собівартість 1 ц молока шляхом ділення фактичних витрат, що припадають на молоко на валовий вихід молока.

По другому аналітичному рахунку „Тварини на вирощуванні та відгодівлі” об’єктом обчислення собівартості є 1 ц приросту живої маси. Приріст живої маси відображається в 2-мурозділі Виробничого звіту і розраховується протягом року за такою формулою: приріст живої маси = жива маса на кінець року + живу масу вибувшого поголів’я – живу масу поголів’я на початок року – живу масу поголів’я, що надійшло протягом року.

При обчисленні собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно від суми фактичних витрат за рік, що пішли на утримання тварин на вирощуванні та відгодівлі, відняти нормативно-розрахункову вартість гною і одержаний результат поділити на кількість центнерів приросту одержаного за рік.

Для уточнення вартості вибувши тварин протягом року та уточнення оцінки тварин, що залишилась на кінець року визначається фактична собівартість 1 ц живої маси. Для визначення фактичної собівартості 1 ц живої маси використовують дані аналітичного обліку до рахунку 21. Фактична собівартість 1 ц живої маси = загальній вартості живої маси поділеній на загальну живу масу.

Загальна вартість живої маси складається з вартості поголів’я на початок року + вартість тварин, що надійшли протягом року. Загальна жива маса складається із маси тварин на кінець року + маса тварин, які вибули за звітний період (не включаючи маси падежу).

Визначивши фактичну собівартість 1 ц живої маси, проводять дооцінку (уцінку) вибувшого поголів’я протягом року та визначається фактична собівартість поголів’я на кінець року.

В м’ясному скотарстві приведенні обліку витрат і виходу продукції відкривається два аналітичні рахунки: „Основне стадо і молодняк тварин до 8-мимісячного віку”, „Молодняк старше 8-мимісяців і тварин на відгодівлі”.

У м’ясному скотарстві по першому аналітичному рахунку об’єктом обчислення собівартості є собівартість 1 ц приросту живої маси і собівартість 1 ц живої маси.

В 1 розділі Виробничого звіту ведеться облік витрат, а в 2-му розділі відображається вихід продукції – це приросту живої маси, який оцінюється за плановою собівартістю 1 ц живої маси; молока, яке вважається побічною продукцією і оцінюється за цінами реалізації і на кінець року не калькулюється; та гній, що оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю.

В Агрофірмі „Маяк” відкривається також рахунок „Свинарство”, на дебеті, якого обліковують витрати, а на кредиті – вихід продукції. Об’єктом обчислення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно від суми фактичних витрат відняти вартість побічної продукції і одержаний результат поділити на кількість ц одержаного валового приросту за рік. Для обчислення собівартості 1 ц живої маси необхідно загальну вартість живої маси свинопоголів’я поділити на загальну живу масу.

В свинарстві відкриваються аналітичні рахунки „Основне стадо” і „Молодняк до 2-ох місячного віку”, а також аналітичні рахунки за групами по вирощуванні і відгодівлі свиней. По аналітичному рахунку „Основне стадо” і „Поросяти до 2-ох місячного віку” об’єктами обчислення собівартості є собівартість приросту живої маси та собівартість живої маси поросят до 2-ох місячного віку.

По аналітичному рахунку по „Вирощуванні та відгодівлі свиней” об’єктами обчислення собівартості є собівартість 1 ц приросту живої маси і собівартість 1 ц живої маси по кожному об’єкту обліку.

В кінці року, коли визначена фактична собівартість продукції тваринництва доводиться планова собівартість до рівня фактичної. Для цього складається відомість на доведення планової собівартості до рівня фактичної, до якої по кожному обліку записується назва одержаної продукції, валовий вихід її, планова і фактична собівартість, різниця всього і ні одиницю продукції. Вказуються напрямки використання продукції протягом року та зазначається по кожному напрямку кількість використаної продукції і різниця розподіляється прямо пропорційно до обсягу використаної продукції протягом року та на залишок її на кінець року. Різниця між плановою і фактичною собівартістю може списуватись методом „червоного сторно”. Методом до проводки різниця списується тоді, коли планова собівартість нижча від рівня фактичної.

Висновок.

Одним з найголовніших питань сьогодення на селі є сільське господарство, зокрема тваринництво. Така ситуація у тваринництві, звичайно, не влаштовує нікого. Тенденції, які складаються у тваринництві у разі невжиття дієвих заходів, призводить до зменшення виробництва продукції тваринництва та зменшення рівня споживання продуктів тваринництва населенням. У свою чергу це може призвести до здороження продуктів харчування та соціальної напруги в суспільстві.

Не дивлячись на ряд об’єктивних причин реформеного періоду, якими, як правило, і виправдовується ситуація в галузі, на мою думку, в занепаді тваринництва, досить значною є питома вага групи суб”єктивногосподарських факторів. Назву лише декілька з них:

Ø Надмірне захоплення на господарському і районному рівнях вирощуванням культур, які, повинні були принести швидкі і великі заробітки. Це призвело до зменшення поголів’я тварин, скорочення посівів кормових культур і виробництва кормів;

Ø Нехтування елементарними технологічними вимогами ведення тваринництва та незастосування впродовж років науково обґрунтованих ресурсозберігаючих технологій, що сформувало великі затрати при виробництві продукції галузі;

Ø Спрощений підхід до селекційно-племінної роботи негативно впливає на підвищення генетичного потенціалу тварин, стримує зростання продуктивності тварин за рахунок їх якості.

Отже, ми повинні покращити становище, яке склалося на сільськогосподарських підприємствах, перш за все тварин на вирощуванні та відгодівлі.

Cписок використаної літератури:

1. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. –

2-ге вид., перероб. і допов./ М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та

ін.; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Вища освіта, 2004.

2. Бухгалтерський облік: організаційно-методологічні аспекти: Навч. посіб. /

За ред. Б.С. Кругляка. – Хмельницький: ТУП, 2001.

3. Бухгалтерський фінансовий облік / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. –

Житомир: ПП „Рута”, 2000.

4. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Гарасим П.М.,

Кізима А.Я., Забчук В.Д., Кушніри І.П., та ін. / За ред. П.Я. Хомина. –

Тернопіль „Астон”, 2000.

5. Облік у сільському господарстві № 57, журнал, 2003 рік.

6. Облік у сільському господарстві № 74, журнал, 2002 рік.

7. Облік у сільському господарстві № 80, журнал, 2002 рік.

8. Облік у сільському господарстві № 82, журнал, 2002 рік.

9. Сільський час № 13, газета, 2004 рік.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси”.