Навигация
Методи підвищення ефективності виробництва і використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів
115636
знаков
22
таблицы
1
изображение
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького
Гноєвий Ігор Вікторович
УДК 636.2.084.085
Методи підвищення ефективності виробництва і використання кормів за цілорічно однотипної годівлі
високопродуктивних корів
06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Львів – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківській державній зооветеринарній академії Міністерства аграрної політики України та Інституті тваринництва УААН.
Науковий консультант: ТРІШИН Олексій Костянтинович, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, заслужений працівник сільського господарства України, директор дослідного господарства ІТ УААН ,,Кутузівка”, завідувач кафедри технологічного проектування, механізації та технічного сервісу Харківської державної зооветеринарної академії.
Офіційні опоненти: САВЧЕНКО Юрій Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, директор Інституту сільського господарства Полісся УААН;
ПІВТОРАК Ярослав Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, професор кафедри годівлі і технології кормів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького;
ДЯЧЕНКО Леонід Сидорович, доктор сільськогосподарських наук, професор, професор кафедри технології переробки продукції тваринництва і виробництва комбікормів Білоцерківського державного аграрного університету.
Захист дисертації відбудеться 20.03.2008 р. о_11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.02 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.
Автореферат дисертації розісланий 14.02.2008 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. СЛОБОДА
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В 90-ті роки в умовах реформування сільськогосподарського виробництва, переходу до ринкових відносин на селі тваринництво України зазнало тяжких втрат, що створило продовольчу небезпеку у державі. У той же час молочне скотарство в економічно розвинутих країнах зробило значний крок вперед як щодо підвищення продуктивності корів, так і економічних показників виробництва молока. Це стало можливим тому, що у цих країнах ще наприкінці ХХ століття було завершено перехід на нові економічно обґрунтовані системи виробництва кормів і оцінки їх за енергетичним показником та за вмістом найбільш важливих поживних речовин. Суть таких систем полягає у тому, що розроблено і впроваджено у виробництво концепцію пріоритетних кормових культур і способів заготівлі з них кормів. Пріоритетні кормові культури – це ті, що більш за усе підходять до певних природно-кліматичних умов країн чи окремих регіонів, зумовлюючи високий вихід продукції з одиниці загальної площі при найменших витратах енергоресурсів, коштів, людської праці з розрахунку на одиницю продукції. Виготовлені з них корми забезпечують у тваринництві найбільший вихід продукції з розрахунку на 1 га посіву. Завдяки повному забезпеченню біологічно повноцінними і економічно вигідними кормами, досягненню гармонії між нормованою годівлею та природними фізіологічними особливостями лактації корів там було створено передумови для досягнення прогресу у молочному скотарстві.
Результати вітчизняних фундаментальних досліджень з питань годівлі сільськогосподарських тварин свідчать, що суттєво змінити стан справ у сучасному молочному скотарстві найбільш реально можна шляхом нарощування чисельності високопродуктивних корів, рівня їх продуктивності та економічних показників виробництва молока. Зокрема, роботами Г.О. Богданова, 1976; С.З. Гжицького, 1976; В.В. Цюпка, 1974; Ф.Ю. Палфія, 1986; В.В. Снітинського, 1998; Г.І. Калачнюка, 1983; В.Г. Яновича і Л.І. Сологуба, 2000; Я.І. Півторака, 2003; С.О. Вовка, 2005; Р.С.Федорука, 2005 розкрито фізіолого-біохімічні і адаптивні механізми нарощування надоїв молока у високопродуктивних корів. У роботах В.О. Головка, 2005; Л.С. Дяченка, 1986; І.І. Ібатулліна, 1993; В.М. Кандиби, 1998; Ю.І. Савченка, 1986; А.І. Свєженцова, 1999; О.К. Трішина, 1997 обґрунтована необхідність комплексного підходу до вирішення проблеми підвищення продуктивності високопродуктивних корів. При цьому суттєвий прогрес може бути лише за умови достатнього і сталого забезпечення високоякісними кормами [В.Я. Максаков, 1991; А.О. Бабич, 1999; П.З. Столярчук, 2003; В.О. Головко, 2005; В.М. Кандиба, 2005; М.Ф. Кулик, 2003; В.Ф. Петриченко, 2003] та раціонального їх використання за умови цілорічно однотипної годівлі повнораціонними кормовими сумішками [Г.О. Богданов, 1998; Й.А. Даниленко, 1979; А.О. Омельяненко, 1996; Ф.Ю. Палфій, 1974; А.Т. Цвігун, 1997; О.К. Трішин, 1999; В.М. Кандиба, 2005; Brugger M.F., 1983; Harrison J.N., 1989; Soriano F.D., 2001]. Проте, комплексних і системних досліджень щодо кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів з урахуванням сучасних адаптивних і трофічних зв’язків у системі ,,грунт-рослина- тварина” у літературі нами не відзначено. Цим зумовлена науково-практична актуальність досліджень, спрямованих на вдосконалення системи виробництва і використання кормів стосовно цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у зоні Лісостепу України, вивчення наукових і практичних аспектів інтенсифікації виробництва молока за умови ефективного використання земельних ресурсів, енергозбереження і охорони навколишнього середовища, нарощування рівня продуктивності високопродуктивних корів і підвищення якості їх молока та коефіцієнту продуктивного використання корму, економічних показників виробництва молока. Отримані результати можуть бути теоретичною основою для прийняття нових зоотехнічних і технологічних рішень, мати практичне значення у подальшому розвитку молочного скотарства в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в 1996-2007 роках у межах основної тематики відділу Технології виробництва, заготівлі і використання кормів (з 2000 року лабораторія Виробництва кормів) Інституту тваринництва УААН, що розроблялася за наступними темами, які були складовими ДНТП “Годівля сільськогосподарських тварин”: з 1996 по 2000 роки входили у тему № 0196U011384 “Розробка системи годівлі високопродуктивних сільськогосподарських тварин різних видів та рецептури, технології і організації виробництва комбікормів та кормових добавок”; з 2001 по 2005 роки були складовими теми № 0101U003309 “Удосконалити норми та схеми годівлі сільськогосподарських тварин. Удосконалити систему виробництва і заготівлі кормів із застосуванням нових високоврожайних культур в умовах обмеженого матеріально-технічного постачання”; з 2006 року виконується тема у межах основної тематики кафедр Технології тваринництва ім. академіка М.Д. Потьомкіна та Технології кормів і годівлі тварин Харківської державної зооветеринарної академії № 0105V003766 “Удосконалення методів селекційної роботи та технологічних способів у тваринництві”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – збільшення виробництва молока у зоні Лісостепу України у нових соціально-економічних умовах роботи АПВ шляхом удосконалення системи кормозабезпечення господарств і підвищення ефективності використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів з урахуванням сучасних трофічних зв’язків у системі “грунт – рослина – тварина”. При цьому вирішували такі задачі:
1. Вдосконалити систему виробництва кормів стосовно цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у зоні Лісостепу України за умови енергозбереження і охорони навколишнього середовища: провести техніко-економічну оцінку виробництва і використання основних видів зерна; вдосконалити технологічні засоби виробництва і використання кормів з багаторічних трав; визначити резерви збільшення виробництва та підвищення якості кормів шляхом застосування ряду нетрадиційних кормових культур; розробити ефективні злако-бобові сумішки з ярих і озимих зернофуражних культур на зерносінаж і силос з підвищеним вмістом сухої речовини, а також з ріпакових; підвищити протеїнову і біологічну цінність найбільш поширеного корму – кукурудзяного силосу.
2. Вдосконалити систему використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів: розробити концепцію пріоритетних кормів стосовно кормової бази для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі; розробити стратегію годівлі високопродуктивних корів в умовах молочного комплексу з безприв’язним їх утриманням; науково обґрунтувати якість кормових сумішок у відповідності з фізіологічними потребами, рівнем продуктивності високопродуктивних корів; розробити рецепти повнораціонних кормових сумішок для високопродуктивних корів на основі пріоритетних кормів у зв’язку з рівнем їх продуктивності, сезонами року і трофічними зв’язками у системі “грунт – рослина – тварина”; вдосконалити технологію виробництва і згодовування кормових сумішок високопродуктивним коровам; визначити продуктивність і якість молока корів у зв’язку з згодовуванням їм вдосконалених кормових сумішок.
3. Визначити економічну ефективність застосування вдосконаленої системи кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів у виробничих умовах.
Об’єкт досліджень: дійні корови, нетелі і ремонтні телиці, корми різних видів, технології виробництва кормів, кормові сумішки, технології їх виробництва, комбікорми, система сталого виробництва кормів, цілорічно однотипна годівля високопродуктивних корів.
Предмет досліджень: продуктивні, енергетичні, якісні показники виробництва кормів, фізіолого-біохімічні, продуктивні та економічні показники виробництва молока у зв’язку з якістю кормів та системами їх виробництва і використання в умовах промислового комплексу з виробництва молока.
Методи досліджень: зоотехнічні, фізіологічні, біохімічні, економічні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено системні дослідження щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів у зоні Лісостепу України стосовно виробництва високоякісних кормів для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі. На основі вивчення показників врожайності основних зернофуражних, силосних культур, багаторічних трав, ряду високоврожайних нетрадиційних кормових культур (амарант, трава Колумба, козлятник східний, тощо), злако-бобових сумішок ярих і озимих зернофуражних культур, виходу у них поживних речовин з одиниці земельної площі, енергетичної оцінки виробництва кормових одиниць, обмінної енергії та за їх продуктивною дією у раціонах годівлі молочної худоби (корови, нетелі, ремонтні телиці) визначено пріоритетні кормові культури, злако-бобові сумішки і корми з них стосовно кормової бази для високопродуктивних корів.
Вперше з метою створення сталої кормової бази для високопродуктивних корів за цілорічно однотипної їх годівлі обґрунтовано і апробовано у виробничих умовах молочного комплексу систему заготівлі кормів: зерносінажу, силосу з підвищеним вмістом сухої речовини з злако-бобових сумішок озимих, ярих зернофуражних культур, сінажу, сіна з багаторічних трав, кукурудзяно-соєвого силосу у поєднанні з виробництвом зерна з пріоритетних зернових культур – ячменю, кукурудзи. Це стало можливим після визначення фактичних коефіцієнтів перетравності поживних речовин основних видів зерна, злако-бобових сумішок, удосконалення технології заготівлі з них силосу, кукурудзяно-соєвого силосу у фазу повного наливу зерна сої та їх відпрацьовування у виробничих умовах.
Вперше з’ясовано стимулюючий вплив флавоноїдів кукурудзяно-соєвого силосу на жирномолочність корів та їх відтворювальну функцію.
Вперше розроблено рецепти повнораціонних кормових сумішок для високопродуктивних корів на основі кормів, пріоритетних для зони Лісостепу України, на зимовий і літній періоди, обґрунтовано доцільність часткового введення зелених кормів у кормосумішки за літнього утримання корів, експериментально обґрунтовано ступінь подрібнення об’ємистих компонентів повнораціонних сумішок для корів.
Вперше розроблено рецепти комбікормів для корів за різного рівня їх молочної продуктивності стосовно визначеного для них складу кормових сумішок, що дало змогу проводити годівлю високопродуктивних тварин у відповідності з сучасним трофічним зв’язком у системі “грунт – рослина – тварина”.
Удосконалено і експериментально обґрунтовано спосіб згодовування кормових сумішок дійним високопродуктивним коровам за безприв’язного їх утримання з застосуванням напівзакритих кормових столів і годівлі на вигульних майданчиках.
Вперше отримано експериментальні дані щодо економічної ефективності розробленої системи кормозабезпечення і системи цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів на поголів’ї більш, ніж 1000 корів.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, апробовано і рекомендовано виробництву цілісну систему кормозабезпечення і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів в умовах Лісостепу України, яка у складних умовах реформування виробничих і соціальних умов господарювання, переходу до ринкових відносин в агропромисловому виробництві забезпечує стале нарощування їх продуктивності, підвищення якості молока, одержання біологічно чистої тваринницької продукції за економії енергоресурсів. Не дивлячись на значну дисгармонію цін на товари промислового і сільськогосподарського виробництва, рекомендована система виробництва кормів і годівлі високопродуктивних корів забезпечила рентабельність виробництва молока на рівні 38-78 %, поступальний розвиток молочного комплексу на інноваційній основі: збільшення поголів’я корів за 1999-2006 роки на 146 голів або 16,2 %, підвищення продуктивності корів за цей період – на 2180 кг або 59,7 %. Вона зумовила цілеспрямоване впровадження досягнень сільськогосподарської науки і нових технологій у виробництво, перетворення науки у безпосередню виробничу силу. Запропонована система сталого виробництва і ефективного використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів схвалена НТР Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області (протокол №4 від 5.08.07) і НТР Міністерства аграрної політики України (протокол №6 від 20.12.07) і рекомендована ними для широкого впровадження у виробництво.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана дисертантом самостійно. Автор особисто обґрунтував наукову концепцію дисертаційної роботи, сформулював мету і визначив основні етапи досліджень, здійснив аналіз літератури за темою дисертації і провів наукові дослідження з допомогою співробітників лабораторії виробництва кормів ІТ УААН (польові досліди, фізіологічні досліди на тваринах, заготівля кормів у лабораторних і виробничих умовах). Автором особисто визначено науковий напрям досліджень, методично організовано і проведено наукові досліди, виробничі перевірки та впровадження отриманих результатів у виробництво. Аналіз та інтерпретацію одержаних результатів, формування висновків і пропозицій виробництву проведено за допомогою наукового консультанта, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УААН Трішина О.К. З спільних з співавторами наукових досліджень і публікацій дисертантом використано, за їх згодою, лише ті результати досліджень, що виконані автором особисто. Особистий внесок у наукові праці, опубліковані у співавторстві, визначений у списку друкованих праць.
Апробація результатів досліджень. Основні результати досліджень автора щорічно доповідались на вченій Раді Інституту тваринництва УААН (2000-2005 рр.), вченій Раді зооінженерного факультету Харківської державної зооветеринарної академії (2006-2007 рр.) та на міжнародних науково-практичних конференціях: “Корми і кормовий білок” (Вінниця, 2003, 2004, 2005, 2006 рр.); “Науково-практичні аспекти кормовиробництва та ефективного використання кормів” (Львів, 2003); “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2004, 2005, 2006, 2007); “Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики” (Львів, 2005); “Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (Львів, 2007); “Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин” (Львів, 2005, 2006, 2007); “Пріоритетні технології механізації виробничих процесів у тваринництві” (Харків, 2005); “Досягнення та перспективи фармацевтичної галузі України” (Харків, 2005, 2006); “Внесок молодих вчених у науково-технічний прогрес галузі тваринництва” (Харків, 2005); “Тваринництво ХХІ сторіччя: новітні технології, досягнення і перспективи” (Харків, 2006); “Сучасні проблеми виробництва та переробки молока” (Харків, 2003); “Стан і перспективи розвитку біотехнології відтворення тварин” (Харків, 2005), “Наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного виробництва у Карпатському регіоні” (Чернівці, 2007), а також у Російській Федерації: “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути её решения” (Белгород, 2006) та Республіки Білорусь “Актуальные проблемы интенсивного развития животноводства” (Горки, 2007).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 68 наукових праць, з них монографія – 1, книга – 1, складові частини книги – 2, практичні посібники – 2, рекомендації виробництву – 3, наукові статті – 59, з них у фахових виданнях ВАК – 41, у збірниках наукових праць – 11, у тезах доповідей – 7.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 352 сторінках комп’ютерного тексту (власне текст займає 273 сторінок), містить наступні складові: вступ, огляд літератури, загальна методика і основні методи досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, список використаних джерел (462, з яких 148 латинським шрифтом). Робота ілюстрована 127 таблицями, 27 рисунками і 34 додатками, в яких розміщені 6 таблиць, які не ввійшли у текст дисертації, 2 витяга з протоколів засідань НТР Мінагрополітики України і НТР Центру наукового забезпечення АПВ Харківської області, 26 актів виробничої перевірки результатів наукових досліджень та їх впровадження у виробництво.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
В умовах Лісостепу України проведено техніко-економічну оцінку застосування основних зернофуражних, силосних культур та багаторічних трав, технологій виробництва з них кормів, визначення коефіцієнтів перетравності поживних речовин ряду кормів і сумішок, їх продуктивну дію у складі кормових сумішок для корів і ремонтних телиць, у результаті чого визначені пріоритетні корми з точки зору ефективного використання земельних ресурсів, економії енергії і охорони навколишнього середовища, нарощування об’єму виробництва молока. Розроблено систему сталого виробництва кормів для високопродуктивних корів за цілорічно однотипно їх годівлі, концепцію годівлі високопродуктивних корів за фазами лактації з використанням кормових сумішок і комбікормів, складених на основі пріоритетних кормів з врахуванням існуючих трофічних зв’язків у системі ,,грунт-рослина-тварина”. Удосконалено ряд технологічних чинників годівлі високопродуктивних корів. Все це забезпечило нарощування рівня молочної продуктивності корів, покращення якості молока та їх відтворювальної функції.
МЕТОДИКА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконувалась з 1996 по 2007 рік і основана на агрономічних, зоотехнічних, фізіологічних, біохімічних, економічних і статистичних методах досліджень.
Дослідження з виробництва кормів проводились у відповідності з методиками проведення дослідів по кормовиробництву [Бабич А.О., 1994, Доспехов Б.А., 1979], зокрема щодо техніко-економічної оцінки виробництва кормів досліджувались: врожайність з урахуванням витрат паливно-мастильних матеріалів, людської праці, добрив, гербіцидів, насіння, тощо. Вони виконувалися у відповідності з існуючими рекомендаціями [Типовая методика комплексной энергетической оценки технологий кормопроизводства, 1985].
Агротехніка вирощування кормових культур була загальноприйнятою для зони Лісостепу України. Машини і знаряддя для посіву і збирання врожаю були ті, що звичайно використовувались у виробництві. При цьому у схему дослідів включались районовані сорти кормових культур: озима пшениця – Харківська 74 і 48; озиме тритикале – Ад 52 і Ад 44; яра пшениця – Харківська 2; ячмінь – Чорноморець, Одеський 82; овес – Мирний; горох – зелено-зерновий Інтенсивний; соя – Харківська 56, 66, Подільська 1, Романтика, Скеля та ін.; кукурудза – Дніпровський 310, 320, Харківський 311; люцерна синьо-гібридна сорту Сінська; козлятник східний – Кавказький бранець; суданська трава – Донецька 5; трава Колумба – Зарянка; сорго-суданковий гібрид Соковитостебловий 3 та Ювілей 50; амарант – Харківський 1, Атлант; озима вика – Полтавська 25; яра вика – Білоцерківська 222; озимий ріпак – Київський 18; ярий ріпак – Оксамит.
Ґрунти дослідних ділянок – типові, середньогумусні, глибоковскіпаючі, важкосуглинкові чорноземи на лесі.
У сорока сантиметровій товщі цих ґрунтів містилось: гумусу – 4,7-5,6%; калію – 9,4-13,5 мг на 100 г, азоту нітратного – 0,85-1,18, азоту амонійного – 0,93-1,58, легкорухомих форм фосфору – 6,9-11,0 мг на 100 г. Вміст мікроелементів та важких металів складав (мг/кг абсолютно-сухої речовини): кадмію – 0,2-1,8 (при ГДР-3,0), свинцю – 7,0-18,0 (20); міді – 7,5-9,0 (40); цинку – 7,5-17,0 (100); хрому – 6,0-13,0 (75); нікелю – 11,0-15,0 (100), рН сольове – 5,4-6,66.
Площа ділянок у наукових дослідах – загальна 65 м2, залікова – 50 м2. Площа ділянок у виробничих дослідах – 7-8 га. Повторність у наукових дослідах триразова, у виробничих – одноразова.
Відбір середніх проб зеленої маси і кормів з неї здійснювали у відповідності з загальноприйнятими методиками [Оценка качества кормов, органов, тканей, яиц и мяса птицы // Методическое руководство для зоотехнических лабораторий (под общ. ред. акад. РАСХН В.Н. Фесюнина и д. б. н., проф. А.Н. Тищенкова, 1998)].
Визначення хімічного складу кормів та ряду біологічних об’єктів проводили у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН, лабораторії Комбікормів і преміксів, лабораторії Підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН та лабораторіях кафедри Фармакогнозії та Хімії природних сполук Національного фармацевтичного університету за загально прийнятими сучасними методиками, що застосовуються у цих лабораторіях.
При вивченні перетравності поживних речовин окремих кормів у складі раціону (досліди 1-6) дослідження проводили за диференційованою схемою, яка складалася з двох дослідів [А.И. Овсянников, 1976]. У першому досліді визначали перетравність поживних речовин основного раціону, в якому корм, що досліджувався, займав 10% за сухою речовиною. У другому досліді визначали перетравність поживних речовин раціону, в якому містилося 40% корму, що досліджувався. При цьому збільшення кількості досліджуваного корму проходило за рахунок зменшення такої ж кількості сухої речовини інших кормів основного раціону.
Між першим і другим дослідами, кожний з яких розподілявся на підготовчий і головний періоди, був триденний перехідний період, протягом якого обліковувалось поїдання кормів, що входили до складу раціону тварин у другому досліді.
Кожного ранку проводили також облік виділення тваринами калу, сечі індивідуально.
Рідину рубця тварин брали вранці до їх годівлі, а потім через 2 і 4 години після годівлі.
Для досліду підбирали у кожну групу не менше 4 тварин з урахуванням породи, породності, віку, живої маси, інтенсивності росту і загального стану їх здоров’я. Використовували корми з відомим хімічним складом. Зібрані протягом досліду середні добові зразки калу і сечі аналізували у лабораторії Якості кормів та продукції тваринного походження ІТ УААН. У підготовчий період тварин привчали до поїдання раціону чи корму, що досліджувалися. Його тривалість була 10-15 діб. Протягом облікового періоду, який тривав 8 діб, збирали кал і сечу тварин. Облік з’їдених кормів здійснювали щоденно протягом усього досліду.
Схема таких дослідів наводиться у таблиці 1.
Таблиця 1
Схема обмінних (диференційованих) дослідів на ремонтних телицях, n = 4
| Характеристика годівлі тварин | |
| І період | ІІ період |
| Основний раціон (ОР) – 90% + 10% (за сухою речовиною) корму, що вивчався | Основний раціон (ОР) – 60% + 40% (за сухою речовиною) корму, що вивчався |
Визначили фактичні коефіцієнти перетравності дерті зерна (ячмінь, овес, тритикале, соя, горох, озима пшениця, жито, кукурудза), силосу (з зів’яленої до 66% вологості вегетативної маси сої повного наливу зерна, трави Колумба молочної і молочно-воскової стиглості зерна), зерносінажу з озимої пшениці, озимого жита, тритикале і сумішей жита і вики, пшениці і вики, тритикале і вики.
Годівлю тварин, що знаходилися на фізіологічних дослідах, проводили за існуючими нормами [Калашников А.П., Клейменов Н.И., Баканов В.Н. и др. Нормы и рационы кормления с-х животных, 1986]. Згодовування кормів було чисто індивідуальним з обов’язковим зважуванням кормів перед роздаванням їх тваринам. Основний раціон згодовувався за дві даванки (вранці та ввечері). Залишки кормів (якщо вони були) визначались раз за добу (вранці) по кожній тварині.
Науково-господарські досліди на ремонтних телицях (досліди 7-11) і дійних повновікових коровах (досліди 12-19) також проводили у відповідності з існуючими методичними вимогами [А.И. Овсянников, 1976]. При формуванні груп корів враховували: породу, кількість лактацій, фізіологічний стан, живу масу, продуктивність за 305 діб останньої лактації, надій молока за зрівняльний період.
Схема таких дослідів наводиться у таблиці 2.
Таблиця 2
Схема науково-господарських дослідів
| Групи тварин | Кількість тварин | Тривалість періодів, дні | Умови годівлі | |
| зрівняльного | дослідного | |||
| 1-контрольна | 10 | 30 | 90 | Основний раціон (ОР) |
| 2, або більше - дослідні | 10 | 30 | 90 | ОР + фактор, що вивчався |
У науково-господарських дослідах у кожну групу включали по 10 тварин, за винятком дослідів 13, 17 і 19, в яких використовували по 8 корів-аналогів.
У більшості науково-господарських дослідів схемою годівлі тварин 1 групи (контрольної) передбачалось використання кормових сумішок з кукурудзяним силосом. При цьому тваринам дослідних груп у кормову сумішку замість кукурудзяного силосу включали силос з трави Колумба молочної стиглості (дослід 7), силос з трави Колумба молочно-воскової стиглості (дослід 8), силос з суміші ячменю, вівса, гороху та вики за різної їх кількості (досліди 9, 12, 13), силос з суміші кукурудзи і сої за різної кількості останньої (досліди 10, 14, 15, 16), силос з суміші ріпаку 85% і соняшнику 15% (дослід 17). У досліді 11 вивчалась ефективність згодовування ремонтним телицям суміші зерна кукурудзи і сої, консервованої в анаеробних умовах за підвищеної вологості, на фоні згодовування дерті з суміші сухого зерна кукурудзи і прожареної сої. Вивчалась також ефективність згодовування коровам кормових сумішок за різного ступеня подрібнення об’ємистих кормів (дослід 18) і ефективність кормових добавок для корів на основі соняшникового і соєвого шротів (дослід 19).
Тварини всіх груп у зрівняльний період утримувались в однакових умовах з використанням основного раціону. У дослідний період тварин контрольної групи залишали на основному раціоні, а у раціони дослідних груп вводили фактор (корм), що вивчався.
У ході виконання досліджень було проведено 19 дослідів на тваринах, у тому числі 6 фізіологічних і 13 науково-господарських на високопродуктивних дійних коровах і ремонтних телицях.
Загальна схема всіх досліджень показана на рис. 1.
Результати дослідів обробляли біометрично з використанням комп’ютерних програм. При цьому визначали такі показники: середню арифметичну – “М”, помилку середньої арифметичної – ± “m”, коефіцієнт мінливості – “Сv”, вірогідність різниці – “td” та значущість різниці – “р” за Н.А. Плохінським, 1970.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Техніко-економічна, зоотехнічна і біологічна оцінка кормових культур, їх сумішок і технологій заготівлі кормів
Техніко-економічна оцінка зернофуражних культур. В годівлі високопродуктивних корів ключовими є такі фактори, як повне забезпечення високоякісними, біологічно чистими кормами за високого вмісту у них обмінної енергії, протеїну певної фізико-хімічної структури та інших показників, що забезпечують високий коефіцієнт продуктивного використання кормів, тому основою вирішення проблеми слугували результати наукових досліджень щодо ефективності використання земельних ресурсів, виходу зелених і консервованих кормів, обмінної енергії, перетравного протеїну з одиниці земельної площі, енергоємності їх виробництва, якісних характеристик стосовно високопродуктивних корів, продуктивної дії і екологічної чистоти кормів. Для цього, перш за усе, визначили рівень перетравності їх поживних речовин жуйними тваринами (табл. 3).
Таблиця 3
Коефіцієнти перетравності поживних речовин зерна різних видів, агрофон (NPK)45, %
| Види зерна | Жир | Протеїн | Клітковина | БЕР |
| Жито | 74,8 ± 1,06 | 78,9 ± 0,94 | 42,2 ± 1,04 | 84,4 ± 0,91 |
| Озима пшениця | 74,6 ± 1,24 | 79,9 ± 1,03 | 41,3 ± 1,11 | 88,4 ± 0,88 |
| Тритикале | 86,8 ± 0,96 | 75,7 ± 0,85 | 32,8 ± 0,92 | 86,6 ± 1,20 |
| Ячмінь | 70,4 ± 1,11 | 80,5 ± 0,79 | 30,5 ± 1,22 | 85,6 ± 0,90 |
| Овес | 87,4 ± 0,94 | 78,9 ± 1,18 | 32,6 ± 1,24 | 83,8 ± 1,05 |
| Горох | 70,1 ± 0,70 | 89,7 ± 0,93 | 40,5 ± 1,03 | 87,1 ± 1,20 |
| Соя | 92,1 ± 1,17 | 84,9 ± 1,01 | 59,3 ± 0,99 | 86,4 ± 0,92 |
| Кукурудза | 83,9 ± 1,03 | 71,0 ± 1,28 | 40,6 ± 0,79 | 85,1 ± 0,88 |
Дані таблиці 3 свідчать, що окремі поживні речовини зерна різних видів мали високу ступінь перетравності і, у певній мірі, відрізнялися від довідкових даних. Ці дані були використані при визначенні фактичної енергетичної і протеїнової цінності зерна (табл. 4).
За виходом кормових одиниць з 1 га посіву кукурудза мала перевагу над іншими зернофуражними культурами як на агрофоні без добрив, так і при застосуванні мінеральних і органічних добрив. Дещо меншу кількість кормових одиниць (у середньому на 3,2 ц/га) одержували при вирощуванні ячменю. Найменший вихід кормових одиниць з 1 га мали горох і соя. Проте, останні дві забезпечували найбільший вихід перетравного протеїну з одиниці земельної площі. При цьому беззаперечним лідером була соя, яка мала врожай перетравного протеїну більше, порівняно з кукурудзою, в 1,6, 1,7 і 1,4 раза при використанні, відповідно, агрофону без добрив, (NPK)45 і гною 40 т/га.
Таблиця 4
Вихід продукції у зерні, ц/га
| Культури | Агрофони | Кормові одиниці | Перетравний протеїн | Кормо-протеїнові одиниці |
| Озиме жито | контроль | 37,1 | 3,8 | 37,9 |
| (NPK)45 | 44,9 | 4,6 | 45,8 | |
| гній 40 т/га | 43,8 | 4,5 | 44,6 | |
| Озима пшениця | контроль | 31,5 | 3,5 | 33,2 |
| (NPK)45 | 38,7 | 4,3 | 40,8 | |
| гній 40 т/га | 38,3 | 4,2 | 40,4 | |
| Озиме тритикале | контроль | 33,8 | 3,2 | 32,9 |
| (NPK)45 | 39,2 | 3,7 | 38,1 | |
| гній 40 т/га | 40,3 | 3,8 | 39,2 | |
| Яра пшениця | контроль | 33,5 | 2,8 | 30,8 |
| (NPK)45 | 36,6 | 3,1 | 33,8 | |
| гній 40 т/га | 37,5 | 3,0 | 33,5 | |
| Ячмінь | контроль | 41,8 | 3,4 | 38,1 |
| (NPK)45 | 46,9 | 3,8 | 42,7 | |
| гній 40 т/га | 48,0 | 3,9 | 43,8 | |
| Овес | контроль | 37,0 | 3,0 | 33,6 |
| (NPK)45 | 41,1 | 3,4 | 37,2 | |
| гній 40 т/га | 42,0 | 3,4 | 38,1 | |
| Горох | контроль | 20,9 | 3,5 | 28,1 |
| (NPK)45 | 23,9 | 4,1 | 32,1 | |
| гній 40 т/га | 24,4 | 4,1 | 32,9 | |
| Соя | контроль | 21,4 | 4,1 | 31,2 |
| (NPK)45 | 25,2 | 4,9 | 36,8 | |
| гній 40 т/га | 27,8 | 4,6 | 34,6 | |
| Кукурудза | контроль | 43,3 | 2,6 | 34,6 |
| (NPK)45 | 49,3 | 2,9 | 39,3 | |
| гній 40 т/га | 53,6 | 3,2 | 42,8 |
За виходом кормо-протеїнових одиниць (КПО) з одиниці земельної площі серед зернофуражних культур беззаперечну перевагу мав ячмінь на всіх агрофонах вирощування, що досліджувались, який за цим показником мав кращі результати, порівняно з найбільш врожайними зерновими культурами – кукурудзою, у середньому на 6,7%, озимою пшеницею – на 8,9%.
Енергоємність виробництва 1 ц к.од. на агрофоні без добрив у озимої пшениці була 0,22 ГДж, а у ячменю – 0,23; на агрофоні (NPK)45, відповідно, 0,30 і 0,31, а на агрофоні – гній 40 т/га – 0,85 і 0,74. Що стосується коефіцієнту енергетичної ефективності, то він був більшим у ячменю, порівняно з озимою пшеницею.
У цілому можна зробити висновок, що в умовах Лісостепу України пріоритетними зернофуражними культурами з точки зору ефективного використання земельних ресурсів, енергозбереження, забезпечення високопродуктивних корів обмінною енергією є кукурудза і ячмінь.
Визначення оптимальних однорічних злако-бобових сумішок на зерносінаж і силос. Сукупні затрати енергії на виробництво продукції були найменшими при вирощуванні озимих сумішок – 17,7-18,4 ГДж/га. Дещо більшими вони були у сумішок ярих культур – 19,2-19,9, а найбільшими – у кукурудзяно-соєвих сумішок – 24,6-25,5 ГДж/га, проте останні забезпечували найбільший вихід валової та обмінної енергії з 1 га – 190,8-202,6 та 93,4-95,0 ГДж/га, відповідно. З ярих злако-бобових сумішок вихід валової та обмінної енергії був найвищим у чотирикомпонентної сумішки – 185,0 та 91,8 ГДж/га. В озимих культур ці показники були найвищими у сумішки, яка складалась з озимого тритикале та озимої вики, відповідно, 177,5 та 89,9 ГДж/га (табл. 5).
Таблиця 5
Енергетична оцінка вирощування злако-бобових сумішок на силос
| Варіанти | Витрати сукупної енергії, ГДж/га | Вихід з 1 га, ц | Вихід з 1 га, ГДж | Енергоємність 1ц, ГДж | Енергетичний коефіцієнт | Коефіцієнт енергетичної ефективності | |||||
| сухої речовини | кормових одиниць | перетравно-го протеїну | валової енергії | обмінної енергії | сухої речовини | кормових одиниць | перетравно-го протеїну | ||||
| Озиме жито | 18,4 | 91,6 | 67,3 | 3,71 | 171,16 | 81,24 | 0,20 | 0,27 | 4,9 | 9,30 | 4,41 |
| Озиме жито + озима вика | 17,7 | 88,2 | 65,2 | 5,56 | 162,54 | 81,41 | 0,20 | 0,27 | 3,2 | 9,18 | 4,60 |
| Озиме тритикале | 18,4 | 90,7 | 68,1 | 4,14 | 164,32 | 80,37 | 0,21 | 0,27 | 4,4 | 8,57 | 4,36 |
| Озиме тритикале +озима вика | 18,2 | 95,8 | 68,9 | 8,03 | 177,52 | 89,95 | 0,19 | 0,26 | 2,3 | 9,5 | 4,34 |
| Ячмінь + овес + яра вика | 19,2 | 91,0 | 60,3 | 7,34 | 169,05 | 82,26 | 0,21 | 0,31 | 2,6 | 8,80 | 4,28 |
| Ячмінь + овес + горох | 19,8 | 84,4 | 58,4 | 5,43 | 155,37 | 70,45 | 0,23 | 0,34 | 3,6 | 7,84 | 3,55 |
| Ячмінь + овес + яра вика + горох | 19,9 | 99,3 | 69,0 | 7,78 | 185,05 | 91,85 | 0,20 | 0,28 | 2,5 | 9,29 | 4,61 |
| Кукурудза (одновидовий посів) | 24,6 | 95,8 | 85,6 | 3,64 | 176,19 | 85,24 | 0,25 | 0,29 | 6,7 | 7,16 | 3,46 |
| Кукурудза + соя (25% від норми посіву) | 25,1 | 105,5 | 94,6 | 6,28 | 190,80 | 94,05 | 0,24 | 0,27 | 4,0 | 7,60 | 3,74 |
| Кукурудза + соя (50% від норми висіву) | 25,5 | 108,0 | 100,2 | 7,2 | 195,10 | 95,04 | 0,24 | 0,25 | 3,5 | 7,68 | 3,72 |
| Кукурудза 0,5 + соя (75% від норми висіву) | 24,6 | 105,0 | 99,8 | 7,08 | 202,65 | 93,40 | 0,25 | 0,25 | 3,5 | 7,67 | 3,53 |
Енергетичний коефіцієнт та коефіцієнт енергетичної ефективності були найвищими в озимих сумішок (9,18-9,50) та (4,34-4,60), відповідно. Найнижчими вони були в одновидових посівах кукурудзи. Пояснюється це тим, що кукурудза була більш високоенергоємною культурою при вирощуванні, у порівнянні з озимими чи ярими зернофуражними культурами, а останні були більш енергозберігаючими культурами. Це також підтверджується показниками енергоємності виробництва як 1 ц кормових одиниць, так і 1 ц перетравного протеїну.
За хімічними показниками (кількість і співвідношення кислот, рН корму, вміст аміаку) кращими були ті зерносінажі, які були виготовлені у фазу воскової стиглості зерна. Особливо високої якості був зерносінаж з суміші озимого тритикале і озимої вики при подрібненні на частки 40-60 мм, в якому містилося лише 0,58% усіх кислот, де на молочну приходилося 62,1%, а масляна кислота була відсутньою.
Перетравність органічної речовини була найвищою у зерносінажі, заготовленому з тритикале – 75,8±1,13, проте перетравність протеїну кращою була у пшенично-виковому кормі – 77,1±0,83 (табл. 6). У цілому, всі інші поживні речовини мали достатньо високий рівень перетравності, що позитивно впливало на енергетичну ефективність виробництва цього виду корму. Було встановлено, що найбільший вихід к.од. з 1 га був у тритикале-виковому зерносінажі, порівняно з житньо-виковим вище на 9,4%, а пшенично-виковим – на 17,9%.
Таблиця 6
Фактичні коефіцієнти перетравності поживних речовин зерносінажів, агрофон (NPK)45, %
| Сировина для зерносінажу | Суха речовина | Органічна сировина | Жир | Протеїн | Клітко-вина | БЕР |
| Озима пшениця | 72,5±0,98 | 74,5±1,04 | 89,2±1,21 | 69,2±0,94 | 63,3±1,13 | 79,9±1,08 |
| Озима пшениця + озима вика | 68,0±0,91 | 69,9±0,77 | 85,9±1,07 | 77,1±0,83 | 64,5±0,90 | 70,5±1,21 |
| Озиме жито | 62,3±0,96 | 64,2±1,18 | 85,4±1,18 | 62,3±0,97 | 64,8±1,20 | 70,9±0,97 |
| Озиме жито + озима вика | 72,8±1,14 | 74,1±1,21 | 89,1±0,99 | 73,8±0,99 | 68,5±1,11 | 78,0±1,18 |
| Озиме тритикале | 67,8±1,09 | 75,8±1,13 | 85,5±1,22 | 64,4±1,06 | 66,7±1,17 | 73,5±1,08 |
| Озиме тритикале + озима вика | 70,1±1,18 | 69,8±1,19 | 87,4±1,20 | 75,3±1,17 | 67,9±1,21 | 75,3±1,13 |
З метою підвищення якості корму з ярих зернофуражних культур була застосована технологія заготівлі силосу з підвищеним вмістом сухої речовини шляхом часткового зів’ялювання скошеної маси у полі.
За даними таблиці 7 та враховуючи зростання енергозатрат на подрібнення корму по мірі збільшення у ньому вмісту сухої речовини, є підстави зробити висновок про те, що при силосуванні 4-компонентної суміші ярих зернофуражних культур кращі результати можна одержати за вологості силосної маси 58-65%.
За показниками КПО, енергозбереження, енергоємності виробництва, енергетичних коефіцієнтів пріоритетними кормовими культурами та сумішками при створенні сталої і ефективної кормової бази у молочному скотарстві були: серед озимих культур – сумішка з тритикале та вики, серед ярих культур – сумішка з ячменю, вівса, гороху та вики. Сумішка з кукурудзи і сої мала абсолютну перевагу над іншими культурами і сумішками, оскільки була найбільш врожайною за зеленою масою, виходом з 1 га кормових і кормо-протеїнових одиниць за помірних затрат сукупної енергії з розрахунку на одиницю цих речовин. Ця сумішка характеризувалася найвищими показниками виходу з 1 га валової, обмінної енергії за помірного енергетичного коефіцієнту, коефіцієнту енергетичної ефективності і прирощення валової енергії на одиниці земельної площі.
Таблиця 7
Характеристика консервованих кормів за кислотністю у зв’язку з вологістю вихідної сировини (ячмінь+овес+горох+вика)
| Вологість вихідної маси | рH | Аміак, г/кг | Всього кислот, % | Співвідношення кислот | ||
| молочна | оцтова | масляна | ||||
| 79,8 | 3,62 | 1,17 | 2,75 | 72,2 | 27,8 | - |
| 72,1 | 3,65 | 0,93 | 2,61 | 71,3 | 28,7 | - |
| 67,2 | 3,70 | 0,87 | 2,45 | 70,9 | 29,1 | - |
| 65,3 | 4,02 | 0,70 | 2,23 | 66,9 | 33,1 | - |
| 60,3 | 4,20 | 0,62 | 2,10 | 63,3 | 36,7 | - |
| 58,0 | 4,32 | 0,56 | 2,05 | 60,6 | 39,4 | - |
| 50,8 | 4,55 | 0,70 | 1,90 | 54,7 | 45,3 | - |
| 39,7 | 4,87 | 0,84 | 1,21 | 51,1 | 48,9 | - |
Дослідження БАР. Сучасні сорти сої характеризуються різним вмістом ізофлавоноїдів і їх кількість залежить від фази вегетації рослин. Вміст ізофлавоноїдів у вегетативній масі сортів сої, що досліджувалися, у пізні фази розвитку рослин – початку та повного наливу зерна практично однаковий і більший, порівняно з фазою цвітіння, в 1,14 – 1,97 раза. Найбільший вміст ізофлавоноїдів міститься у вегетативній масі сої сорту Фея у фазу початку наливу зерна (рис. 2).
Встановлено, що у вегетативній масі сої сорту „Мрія” у період наливу зерна, а саме у цю фазу вегетації проводили скошування сої на силос, містилося більше 70 біологічно активних речовин фенольної природи, які представлені: флавонами (кемпферолом, кверцетином і їх 3-0-глікозидами); ізофлавонами (даідзеіном, геністеіном, формононетином і біоханіном і їх 7-0-глікозидами); оксикумаринами (скополетином, умбеліфероном, ескулетином); оксикоричними кислотами (хлорогеновою, неохлорогеновою, феруловою і n-кумаровою).
Напевно, з цими речовинами, у першу чергу з ізофлавонами, ототожнюється підвищення жирномолочності корів.
Заміна у складі кормових сумішок для високопродуктивних корів у період роздоювання кукурудзяного силосу на кукурудзяно-соєвий силос не приводила до зниження запліднення корів і отримання від них життєздатних телят. Навпаки, характер годівлі сприяв скороченню кількості осіменінь на 11,9%, сервіс-період у корів скоротився на 17,1 днів або 28,2%.
Техніко-економічна оцінка застосування ряду соргових культур. Енергетична оцінка вирощування соргових культур показала, що найбільший збір валової енергії одержано на посівах сорго-суданкового гібриду Ювілей 50 – 286,1 ГДж на варіанті без добрив та 338,1 ГДж – на удобрених ділянках. Хоч ця культура була найбільш енергоємною при вирощуванні, проте у зв’язку з високою врожайністю характеризувалася найвищими енергетичними коефіцієнтами, що мало велике практичне значення, переважаючи основну силосну культуру – кукурудзу за цим показником в 1,83 і 1,67 раза, а за коефіцієнтом енергетичної ефективності – в 1,69 і 1,66 раза (табл. 8).
Таблиця 8
Енергетична оцінка вирощування соргових культур і кукурудзи при збиранні їх у молочно-воскову стиглість зерна (середнє за 2002 – 2005 рр.)
| Культури | Агрофони | Витрати сукупної енергії, ГДж | Вихід з 1 га, ц | Вихід з 1 га, ГДж | Енергоємність виробництва 1 ц, ГДж | Енергетичний коефіцієнт | Коефіцієнт енергетичної ефективності | |||||
| сухої речовини | кормових одиниць | перетравного протеїну | валової енергії | обмінної енергії | сухої речовини | кормових одиниць | перетравного протеїну | |||||
| Кукурудза | без добрив | 19,3 | 80,9 | 63,6 | 1,4 | 146,4 | 80,1 | 0,24 | 0,30 | 13,8 | 7,2 | 4,2 |
| (NPK)45 | 24,6 | 98,8 | 82,7 | 2,8 | 180,2 | 101,2 | 0,25 | 0,30 | 8,8 | 7,3 | 4,1 | |
| Суданська трава | без добрив | 18,5 | 119,4 | 71,4 | 1,2 | 215,7 | 102,7 | 0,16 | 0,26 | 15,4 | 11,6 | 5,6 |
| (NPK)45 | 24,1 | 131,5 | 89,2 | 3.2 | 236,8 | 121,0 | 0,18 | 0,27 | 7,5 | 9,8 | 5,0 | |
| Трава Колумба | без добрив | 18,4 | 112,9 | 64,3 | 1,8 | 204,1 | 94,0 | 0,16 | 0,29 | 10,2 | 11,1 | 5,1 |
| (NPK)45 | 24,2 | 129,7 | 81,4 | 5,0 | 238,2 | 114,6 | 0,19 | 0,30 | 4,8 | 9,8 | 4,7 | |
| Сорго-суданко-вий гібрид Ювілей 50 | без добрив | 21,6 | 158,0 | 112,3 | 4,0 | 286,1 | 153,4 | 0,14 | 0,19 | 5,4 | 13,2 | 7,1 |
| (NPK)45 | 27,6 | 187,5 | 143,7 | 5,6 | 338,1 | 189,0 | 0,15 | 0,19 | 4,9 | 12,2 | 6,8 | |
Проте, високий вміст клітковини у фазу молочно-воскової стиглості (34% і більше на суху речовину) вимагає ретельного балансування раціонів високопродуктивних корів за вмістом цієї речовини та її якістю.
Обгрунтування технології заготівлі силосу з соргових культур. Вперше було застосовано силосування зеленої маси трави Колумба у виробничих умовах. Визначили якість силосу у зв’язку з фазами вегетації цієї культури. Провели 2 диференційованих досліди по визначенню перетравності поживних речовин силосу з трави Колумба, заготовленого у фазу молочної і молочно-воскової стиглості вихідної сировини та 2 науково-господарських досліди по визначенню ефективності застосування таких силосів у складі кормових сумішок для великої рогатої худоби.
Встановлено, що силоси з трави Колумба, скошеної у молочну і молочно-воскову фази стиглості, поступаються кукурудзяному за енергетичною цінністю, хоч мають дещо більший вміст протеїну з розрахунку на суху речовину, проте за показником продуктивної дії не можуть бути віднесені до пріоритетних кормів.
Вдосконалення системи виробництва кормів з багаторічних трав. Вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посіву люцерни у пресованому сіні був більшим, відповідно, на 10,0% і 20%, порівняно з заготівлею розсипного сіна. У сінажі вихід цих речовин був ще більшим, відповідно, на 30,1% і 28,6%, порівняно з розсипним сіном (табл. 9).
Таблиця 9
Зведені дані про затратність різних технологій виробництва кормів з люцерни при використанні комплексу кормозбиральної техніки фірми ,,Krone”
| Показники | Сіно | Сінаж | |
| подрібнене | пресоване | ||
| Вихід з 1 га, ц: корму | 69,2 | 72,2 | 130,0 |
| сухої речовини | 57,4 | 59,9 | 58,5 |
| сирого протеїну | 9,2 | 11,1 | 11,5 |
| кормових одиниць | 33,9 | 37,3 | 44,1 |
| перетравного протеїну | 7,0 | 8,4 | 9,0 |
| кормо-протеїнових одиниць | 51,9 | 60,2 | 67,0 |
| Затрати енергії на вирощування та заготівлю сіна, МДж/га | 9820 | 9842 | 9207 |
| Затрати енергії, МДж: на 1 ц к.од. | 289,1 | 263,9 | 208,8 |
| на 1 ц КПО | 188,9 | 162,4 | 137,4 |
| Прямі затрати, грн./га: | 121,1 | 129,2 | 117,0 |
| Затрати на 1 т продукції, грн.: корму | 17,5 | 17,9 | 9,0 |
| кормових одиниць | 35,7 | 34,6 | 26,5 |
| кормо-протеїнових одиниць | 23,3 | 21,3 | 17,5 |
При заготівлі пресованого сіна, порівняно з розсипним, вихід КПО з 1 га збільшувався на 16,8%, а у сінажі – на 29,1%.
Заготівля сінажу у виробничих умовах, порівняно з розсипним і пресованим сіном, дала змогу не тільки збільшити вихід КПО з одиниці земельної площі, відповідно, на 29,1% і 10,6%, але і знизити енергозатрати на одиницю цих речовин, відповідно, на 19,4% і 12,5%. При цьому прямі затрати кошт на виробництво 1 т КПО знижувались на 24,9% і 17,8%.
Враховуючи вищезазначене та результати оцінки ефективності різних режимів скошування люцерни, можна зробити висновок, що для створення конвейєру виробництва зеленої маси для високопродуктивної молочної худоби на протязі літа, підвищення врожайності та зниження енергозатрат з розрахунку на одиницю корму цю культуру необхідно постійно скошувати у перший рік використання у фазу повної бутонізації – на початку фази цвітіння, на другий рік – через кожні 30 – 35 днів у фазу бутонізації на варіантах першого скошування на початку цвітіння, на третій рік – за методом першого року, а заготовляти корм – у вигляді сінажу та пресованого сіна.
Розробка, удосконалення і оцінка технології однотипної годівлі високопродуктивних корів.
Система сталої однотипної годівлі високопродуктивних корів. З метою мінімізації витрат при виробництві молока, що сприятиме економічній ефективності його виробництва, доцільно поєднувати такі корми, які, по-перше, здатні забезпечувати тварин комплексом необхідних поживних речовин у достатній мірі і, по-друге, є найменш енергозатратними при виробництві.
При вирішенні завдання щодо оптимізації складу сумішок для корів і ремонтних телиць використовували результати досліджень, в яких були визначені найбільш ефективні корми з точки зору раціонального використання земельних ресурсів і економії енергії за умови нарощування обсягів виробництва молока.
У цьому аспекті пріоритетними кормами у молочному скотарстві зони Лісостепу України є такі: серед консервованих – сінаж, сіно пресоване з багаторічних трав, зерносінаж з суміші озимих тритикале і вики, силос з підвищеним вмістом сухої речовини з суміші ячменю, вівса, гороху і вики, кукурудзяно-соєвий силос; серед зелених – зелена маса люцерни, сорго-суданкового гібриду, 4-компонентної злако-бобової сумішки ярих зернофуражних культур. Серед зернофуражних культур за показником енергозатратності виробництва 1 МДж ОЕ беззаперечну перевагу має зерно ячменю, озимої пшениці, кукурудзи. Також вигідно покупати пивну дробину. Використання цих кормів було покладено в основу створення кормових сумішок для корів у відповідності з їх потребою за деталізованими нормами годівлі.
Рецепти кормових сумішок і комбікормів. Склад кормових сумішок, зокрема для корів продуктивністю 30 і 24 кг/добу, наведених у таблицях 10 та 11, за більшістю показників деталізованих норм годівлі забезпечує потребу корів у необхідній кількості основних поживних речовин.
Таблиця 10
Склад і поживність кормових сумішок для корів з продуктивністю 30 кг молока за добу
| Компоненти | Норма | Сезони року | |
| зимовий | літній | ||
| Сіно люцернове, кг | - | 4,0 | - |
| Сінаж, кг | - | 5,0 | 5,0 |
| Зерносінаж, кг | - | 10,0 | 10,0 |
| Силос кукурудзяно-соєвий, кг | - | 16,0 | 15,0 |
| Зелена маса люцерни, кг | - | - | 18,0 |
| Пивна дробина, кг | - | 10,0 | 10,0 |
| Продовж. табл. 10 | |||
| Комбікорм, кг | - | 8,7 | 7,7 |
| У суміші міститься: кормові одиниці | 21,2 | 21,3 | 21,3 |
| обмінна енергія, МДж | 237 | 244 | 243 |
| суха речовина, кг | 22,9 | 22,9 | 23,0 |
| сирий протеїн, г | 3515 | 3909 | 3880 |
| перетравний протеїн, г | 2280 | 2853 | 2844 |
| сира клітковина, г | 4500 | 4631 | 4649 |
| крохмаль, г | 359 | 3780 | 3299 |
| цукор, г | 2395 | 625 | 765 |
| сирий жир, г | 810 | 942 | 988 |
| сіль кормова, г | 150 | 150 | 150 |
| кальцій, г | 150 | 241 | 249 |
| фосфор, г | 108 | 114 | 115 |
| магній, г | 36 | 94 | 97 |
| калій, г | 153 | 223 | 228 |
| сірка, г | 48 | 48 | 53 |
| залізо, мг | 1695 | 4404 | 4528 |
| мідь, мг | 225 | 225 | 225 |
| цинк, мг | 1435 | 1435 | 1435 |
| кобальт, мг | 18,1 | 18,0 | 18,3 |
| марганець, мг | 1435 | 1435 | 1432 |
| йод, мг | 20,2 | 20,0 | 20,3 |
| каротин, мг | 1010 | 684 | 998 |
| вітамін Д3, тис. м.о. | 21,2 | 21,0 | 22,4 |
| вітамін Е, мг | 845 | 2100 | 2018 |
| лізин, г | 140 | 175,2 | 186 |
| метіонін + цистин, г | 40 | 85,2 | 83,3 |
| триптофан, г | 52 | 73,6 | 76,8 |
Проблема, як завжди, виникає у забезпеченні необхідної кількості таких макроелементів, як фосфор і сірка за надмірного вмісту інших мінеральних речовин цієї групи – кальцію, магнію і калію. Що стосується мікроелементів, то забезпечити їх повну потребу за рахунок кормів у зоні Лісостепу України практично не можливо, тому виникає необхідність використовувати премікси, що містять солі міді, цинку, кобальту, марганцю і йоду.
Таблиця 11
Склад і поживність кормових сумішок для корів з продуктивністю 24 кг молока за добу
| Компоненти | Норма | Сезони року | |
| зимовий | літній | ||
| Сіно люцернове, кг | - | 3,0 | - |
| Сінаж, кг | - | 8,0 | 11,5 |
| Силос: кукурудзяний, кг | - | - | 18,0 |
| кукурудзяно-соєвий, кг | - | 25 | - |
| Зелена маса люцерни, кг | - | - | 15,0 |
| Пивна дробина, кг | - | 10,0 | 5,0 |
| Комбікорм, кг | - | 7,2 | 5,9 |
| Продовж. табл. 11 | |||
| У суміші міститься: кормові одиниці | 17,4 | 18,8 | 17,5 |
| обмінна енергія, МДж | 200 | 219 | 203 |
| суха речовина, кг | 20,5 | 20,6 | 19,4 |
| сирий протеїн, г | 2810 | 3544 | 3261 |
| перетравний протеїн, г | 1825 | 2531 | 2237 |
| сира клітковина, г | 4510 | 4703 | 4566 |
| крохмаль, г | 2740 | 3174 | 3074 |
| цукор, г | 1825 | 630 | 746 |
| сирий жир, г | 625 | 883 | 658 |
| сіль кормова, г | 126 | 130 | 130 |
| кальцій, г | 126 | 244 | 249 |
| фосфор, г | 90 | 101 | 88 |
| магній, г | 32 | 86 | 89 |
| калій, г | 132 | 195 | 182 |
| сірка, г | 42 | 42 | 43 |
| залізо, мг | 1390 | 4089 | 3327 |
| мідь, мг | 175 | 175 | 180 |
| цинк, мг | 1130 | 1132 | 1136 |
| кобальт, мг | 13,9 | 14,0 | 14,0 |
| марганець, мг | 1130 | 1130 | 1134 |
| йод, мг | 15,7 | 16,0 | 16,6 |
| каротин, мг | 785 | 662 | 988 |
| вітамін Д3, тис. м.о. | 17,4 | 17,6 | 17,8 |
| вітамін Е, мг | 695 | 1556 | 1458 |
| лізин, г | 120 | 168,1 | 140,1 |
| метіонін + цистин, г | 33 | 75,9 | 52,7 |
| триптофан, г | 45 | 58,8 | 46,3 |
Склад комбікормів для забезпечення кормових сумішок енергією і необхідними поживними речовинами, зокрема, на зимовий період наводиться у таблиці 12.
Таблиця 12
Рецепти комбікормів для повнораціонних кормових сумішок для корів на зимовий період у зв’язку з їх продуктивністю
| Компоненти | Удій, кг | Сухостійні корови | ||||
| 40 | 30 | 24 | 20 | 14 | ||
| Дерть (%): | ||||||
| ячмінна | 40,4 | 37,0 | 36,1 | 32,1 | 46,8 | 39,9 |
| оз.пшениці | 11,4 | 16,2 | 15,5 | 13,8 | 20,1 | 13,3 |
| кукурудзяна | 11,4 | 16,2 | 15,3 | 13,8 | - | - |
| горохова | 3,8 | 4,6 | 5,1 | 6,9 | - | - |
| макуха соняшникова | 15,3 | 15,0 | 13,9 | 9,2 | 11,7 | - |
| висівки пшеничні | 15,2 | 6,9 | 9,7 | 16,1 | 10,5 | 37,9 |
| сіль кормова | 1,4 | 1,4 | 1,8 | 2,5 | 2,5 | 2,6 |
| монокальційфосфат | 0,9 | 1,7 | 1,4 | 2,3 | 3,3 | 3,3 |
| сіль глауберова | 0,2 | 1,0 | 1,2 | 3,3 | 4,9 | 3,0 |
| Продовж. табл. 12 | ||||||
| В 1 кг комбікорму міститься: | ||||||
| кормові одиниці | 1,07 | 1,10 | 1,06 | 1,00 | 0,97 | 0,94 |
| обмінна енергія, МДж | 11,4 | 11,14 | 11,10 | 10,6 | 10,2 | 10,5 |
| сирий протеїн, г | 163,2 | 160,4 | 158,1 | 143,7 | 143,6 | 119,0 |
| перетравний протеїн, г | 134,3 | 133,0 | 130,4 | 116,5 | 118,3 | 89,6 |
| крохмаль, г | 379,3 | 401,4 | 395,4 | 352,7 | 361,4 | 345,6 |
| сира клітковина, г | 59,9 | 97,5 | 96,9 | 90,9 | 105,4 | 100,9 |
| кальцій, г | 3,1 | 3,8 | 3,8 | 5,1 | 6,6 | 6,7 |
| фосфор, г | 7,0 | 7,9 | 8,0 | 10,3 | 13,0 | 13,6 |
| сірка, г | 3,2 | 3,1 | 4,2 | 6,1 | 7,7 | 5,2 |
| На 1 т комбікорму добавляється: | ||||||
| кобальту хлористого, г | 5,2 | 5,2 | 4,1 | 5,1 | 5,2 | 5,8 |
| міді сірчанокислої, г | 42,2 | 43,1 | 33,8 | 46,8 | 44,8 | 82,4 |
| цинку сірчанокислого, г | 358,0 | 392,3 | 327,7 | 474,0 | 581,3 | 521,9 |
| марганцю сірчано- кислого, г | 294,0 | 363,8 | 306,1 | 252,1 | 365,9 | - |
| калію йодистого, г | 1,9 | 2,1 | 1,7 | 1,8 | 1,2 | 2,3 |
Технологія виробництва і згодовування кормових сумішок
| Сховища кормів | Завантаження кормів | Подрібнювач-змішувач-роздавач кормів | Зважування різного виду кормів | Дозування рідких добавок | Роздавання кормосумішок | Центр управління стадом |
1 – сховища кормів (силос, сінаж, сіно, солома та ін.); 2 – бункер комбікорму; 3 – грейферний, фрезерний навантажувач кормів; 4 – подрібнювач-змішувач-роздавач з ваговим пристроєм; 5 – роздавання повнораціонної суміші на кормовий стіл технологічним групам тварин; 6 – дозатор рідких добавок; 7 – комп’ютерний центр управління стадом.
Рис. 3. Схема технології приготування повнораціонних сумішок для великої рогатої худоби
У дослідному господарстві „Кутузівка” було закуплено подрібнювач – змішувач – роздавач кормів фірми „Seco”, який забезпечує завантаження компонентів кормосумішок у відповідністю з рецептом, подрібнення і змішування кормів з наступним роздаванням сумішки тваринам на кормові столи. Схема технології приготування кормових сумішок для корів на молочному комплексі ,,Кутузівка” наводиться на рис. 3.
У складі кормових сумішок використовують грубі корми (сіно, сінаж), соковиті (силоси), відходи переробної промисловості (пивна дробина, меляса), комбікорм. У літній період до складу сумішок вводяться зелені корми.
При освоєнні мобільного подрібнювача – змішувача – роздавача кормів фірми „Seco” його механізм подрібнення був налаштований на одержання сумішки з наступними гранулометричними показниками часток об’ємистих кормів: до 10 мм – 50%, 11-20 мм – 40, 21-40 мм – 10%. Спостереження свідчили, що корови таку сумішку поїдали неохоче, тому було переведено роботу подрібнюючого агрегату на одержання більш крупніших часток суміші за такими гранулометричними показниками: до 20 мм – 10 %, 21 – 25 мм – 70%, 26 – 40 мм – 20%. Перший варіант подрібнення корму використали для годівлі корів контрольної групи, а другий – дослідної (табл. 13).
Друга ступінь подрібнення волокнистих компонентів сумішки була більш корисною для корів, порівняно з заводським варіантом. Тільки цим можна пояснити чітко виражену тенденцію до підвищення продуктивності корів другої (дослідної) групи на 5,6%, жирності молока – на 0,17%, порівняно з контрольною. При цьому білковість молока змінювалась у межах статистичної помилки.
Таблиця 13
Продуктивність корів і якість молока у зв’язку з ступенем подрібнення кормової сумішки
| Групи тварин | На початку досліду | По завершенню досліду | У середньому за дослід | ||||||
| надій молока, кг | % жиру | % білка | надій молока, кг | % жиру | % білка | надій молока, кг | % жиру | % білка | |
| контрольна | 19,97 ± 1,65 | 3,21 ± 0,30 | 3,28 ± 0,04 | 22,30 ± 1,07 | 2,99 ± 0,18 | 3,37 ± 0,01 | 21,88 ± 0,85 | 3,14 ± 0,18 | 3,28 ± 0,02 |
| дослідна | 19,81 ± 1,51 | 3,35 ± 0,08 | 3,20 ± 0,11 | 24,38 ± 1,20 | 3,24 ± 0,11 | 3,32 ± 0,02 | 23,10 ± 0,97 | 3,31 ± 0,10 | 3,29 ± 0,03 |
Ефективність використання силосу з 4-компонентної злако-бобової сумішки ярих зернофуражних культур і кукурудзяно-соєвого силосу у складі кормових сумішок для дійних корів. Заміна у складі кормових сумішок половини кукурудзяного силосу на силос з 4-компонентної сумішки злако-бобових ярих зернофуражних культур сприяла підвищенню їх енергетичної цінності з 4,9 до 5,7 к.од., або на 16,3%, а вмісту перетравного протеїну – з 475 г до 589 г або на 12%. При цьому середньодобові прирости маси телиць збільшувалися на 124,0 г або на 26,8% (р<0,05), а за повної заміни – середньодобові надої молока у корів дослідної групи за весь період досліду, порівняно з контрольною, збільшувалися на 2,6 кг, або на 14,5% (р<0,05). При цьому вміст жиру у молоці у дослідної групи був вищим на 0,05% (табл. 14).
Таблиця 14
Продуктивність корів за дослідний період (у середньому на 1 голову)
| Групи тварин | На початку досліду | Середньодобові надої молока у дослідний період, кг (місяці) | У середньому за дослідний період | ||||
| середньо-добові надої молока, кг | жирність молока, % | січень | лютий | березень | надій, кг | жир-ність молока, % | |
| Контрольна (ОР+кукурудзяний силос) | 20,5±0,23 | 3,63±0,08 | 20,7±0,97 | 17,1±1,52 | 15,9±1,18 | 17,9±0,85 | 3,71 ± 0,06 |
| Дослідна (ОР + силос з 4-компо-нентної сумішки зернофуражних культур) | 20,7±0,38 | 3,65±0,12 | 23,0±0,82 | 19,0±1,00 | 19,3±1,48 | 20,5±0,70 | 3,76 ± 0,09 |
На основі результатів проведених досліджень можна зробити висновок, що як при повній, так і частковій заміні у складі сумішок для молочної худоби кукурудзяного силосу на силос з 4-компонентної злако-бобової сумішки ярих зернофуражних культур її продуктивність зростала, головним чином, за рахунок кращого забезпечення протеїном.
Таблиця 15
Продуктивність корів (у середньому на 1 голову за добу)
| Групи тварин | На початку досліду | По завершенні досліду | У середньому за дослід | ||||
| надій молока, кг | жир, % | надій молока, кг | жир, % | надій молока, кг | жир, % | 4%-го молока, кг | |
| Контрольна (ОР + кукуруд-зяний силос) | 20,5 ± 0,52 | 3,62±0,04 | 21,2 ± 0,59 | 3,69±0,05 | 21,9 ± 0,28 | 3,63±0,07 | 19,9 ± 0,34 |
| Дослідна (ОР + кукурудзяно-соєвий силос, норма посіву сої 50%) | 21,6 ± 0,54 | 3,61±0,09 | 25,0 ± 0,80 | 3,94±0,14 | 24,5 ± 0,41 | 3,87±0,13 | 23,7 ± 1,03 |
Ефект від застосування кукурудзяно-соєвого силосу у годівлі високопродуктивних корів відбувався як за рахунок кращого їх забезпечення протеїном, жиром, так і у наслідок наявності у вегетативній масі сої біологічно активних речовин, що позитивно впливали на їх жирномолочність і відтворення (табл.15). Зокрема, у корів контрольної групи на одну кормову одиницю припадало 98 г перетравного протеїну, а у дослідної – 108 г. Кормосумішки також відрізнялись і за вмістом жиру. Так, у кормосумішці корів контрольної групи жиру містилося 587 г, а дослідної – 712 г, що більше на 21,3 %. У сухій речовині сумішки контрольної групи містилось 3 % жиру, а у дослідної – 3,6 %, що практично відповідало зоотехнічній нормі.
У дослідах, проведених на молочному комплексі ,,Кутузівка’’, за повної заміни у складі кормової сумішки для корів кукурудзяного силосу на кукурудзяно-соєвий їх середньодобові надої зростали з 21,9 ± 0,28 кг до 24,5 ± 0,41 кг (р<0,05) або на 11,9%, а жирність молока підвищилася з 3,63% до 3,87% або на 0,24%.
Звертає на себе увагу значне підвищення жирності молока при згодовуванні їм замість кукурудзяного кукурудзяно-соєвого силосу. Пояснити це можна наявністю у рослинах сої певної групи біологічно активних речовин.
Молочна продуктивність і якість молока у корів у зв’язку з згодовуванням їм вдосконалених кормових сусмішок. На молочному комплексі ,,Кутузівка”, починаючи з 2000 року, склад комбікормів стали постійно змінювати у бік більш широкого застосування пріоритетного для господарства зерна (ячмінь, кукурудза) за рахунок меншого використання зерна озимої пшениці. У склад преміксів, які вироблялися також на цьому комплексі, були введені солі тих мікроелементів, які виявилися дефіцитними у пріоритетних кормах.
Склад кормових сумішок скорегували у бік більш широкого застосування комбінованих силосів з 4-ри компонентної сумішки ярих злако-бобових зернофуражних культур (ячмінь + овес + горох + вика), яка вирощувалась переважно на землях, що відводились під чорний пар, та силосу з сумісного посіву кукурудзи і сої, для чого постійно розширяли площі посіву злако-бобових сумішок.
Таблиця 16
Структура фактично використаних кормосумішок для корів д/г „Кутузівка” (% за поживністю)
| Корми | Роки | |||||||
| 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | ||
| Грубі : | 13,2 | 7,7 | 9,6 | 10,3 | 8,0 | 6,3 | 9,3 | |
| у т.ч. сіно | 9,4 | 4,0 | 7,0 | 8,1 | 5,7 | 5,2 | 8,1 | |
| Силос і сінаж всього : | 36,2 | 27,3 | 28,6 | 27,7 | 32,2 | 35,6 | 33,0 | |
| у т.ч. кукурудзяний силос | 31,8 | 26,3 | 15,3 | 13,0 | 16,1 | 14,9 | 18,8 | |
| комбіновані силоси | - | 1,0 | 13,3 | 14,6 | 16,1 | 20,7 | 10,0 | |
| сінаж | 4,4 | - | - | - | - | - | 4,2 | |
| Буряки кормові | 1,4 | 1,4 | 1,9 | 1,6 | - | - | - | |
| Зелена маса | 16,5 | 23,5 | 15,7 | 11,7 | 14,9 | 17,2 | 13,7 | |
| Відходи переробної промисловості (барда, дробина, жом, меляса) | 2,8 | 7,3 | 8,2 | 10,9 | 7,5 | 10,9 | 9,3 | |
| Комбікорм | 29,9 | 32,8 | 36,0 | 37,8 | 37,4 | 30,0 | 34,7 | |
Цілеспрямована робота стосовно збільшення використання злако-бобових сумішок зумовила зміну структури річного раціону корів, що зумовило зменшення кількості використання чисто кукурудзяного силосу. Якщо в 1999 році (і раніше) згодовували, переважно, кукурудзяний силос, то починаючи з 2000 року, поступово стали нарощувати використання комбінованих силосів, заготовлених з підвищеним вмістом сухої речовини. У цю категорію відійшов також сінаж з багаторічних трав, оскільки зів’ялену зелену масу частини багаторічних трав стали консервувати разом з зеленою масою злако-бобових сумішок зернофуражних культур, якщо строки їх скошування співпадали (табл. 16).
Кукурудзяний силос, як показали дослідження, не відноситься до пріоритетних кормів з точки зору використання землі та економії енергоресурсів. У наслідок низького вмісту у ньому перетравного протеїну часто виникала проблема балансування раціонів корів за цим важливим елементом живлення тварин. Тому зменшення кількості кукурудзяного силосу у річному раціоні корів з 31,8% (1999 рік) до 14,9% (2004 рік) за рахунок більшого використання комбінованих силосів (кукурудза + соя, ячмінь + овес + горох + вика та інші) дало позитивні наслідки. У ті роки надої молока на фуражну корову зросли на 1920 кг або 52,6% (табл. 17).
Таблиця 17
Продуктивність корів молочного комплексу „Кутузівка” у зв’язку з структурою кормових сумішок
| Показники | Роки | 2006 р. до 1999 р., % | |||||||
| 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | ||
| Середньорічна кількість корів, гол. | 904 | 904 | 910 | 950 | 950 | 980 | 1020 | 1050 | 116,2 |
| Надій молока на 1 фуражну корову, кг | 3653 | 4124 | 4730 | 5527 | 5505 | 5573 | 5746 | 5833 | 159,7 |
| Середня жирність молока, % | 3,34 | 3,40 | 3,50 | 3,63 | 3,79 | 3,71 | 3,56 | 3,44 | 1,03 раза |
З 1983 року на молочному комплексі ,,Кутузівка” застосовується цілорічно однотипна годівля худоби з поєднанням у літній період у складі кормових сумішок консервованих і зелених кормів з люцерни і злако-бобових сумішок. Силос, сінаж, зерносінаж у раціонах корів займали 25 – 32 кг, а решту раціону складали зелені корми, комбікорм та інші у відповідністю з рівнем продуктивності тварин.
Такий тип годівлі корів у літній період був досить ефективним. З травня місяця, коли починали поступати на комплекс зелені корми, валове виробництво молока кожен рік, як правило, зростало, порівняно з попередніми місяцями, що є наслідком підвищення середньодобових удоїв молока у корів. Влітку вони були найбільш високими, що зумовлювалося високою біологічною цінністю зелених кормів.
Під впливом фактору комбінованих силосів, зокрема кукурудзяно-соєвого, жирність молока корів з 1999 по 2003 і 2004 роки зросла на 0,45% і 0,37%, відповідно, що можно розцінювати, як суттєве нарощування цього показника. Характерно, що жирність молока підвищувалася як у зимові, так і у літні місяці (рис. 4).
Кукурудзяно-соєвий силос негативно не впливав на показники природної резистентності організму корів. Встановлено, що при згодовуванні його коровам параметри лізоцимної активності, котрі відповідають за адаптивні реакції організму, співпадали за своїм напрямком з залежністю, яка була знайдена на рівні γ– глобулінів (табл. 18). Лізоцимна активність термолабільних факторів сироватки крові контрольних тварин (0,51 ± 0,04 мкг/мл) була значно вищою, ніж аналогічний параметр сироватки крові тварин дослідної групи (0,36 ± 0,03 мкг/л). На рівні цього параметру природної резистентності мав місце більш чіткий відгук організму на годівлю тварин кукурудзяним силосом, порівняно з силосом з суміші кукурудзи і сої.
Таблиця 18
Показники опсоно – фагоцитарної реакції і лізоцимної активності
| Групи корів | Опсоно – фагоцитарна реакція | Лізоцимна активність сироватки крові, мкг/мл | |||||
| фагоци-тарна активність, % | фагоци- тарний індекс | фагоци- тарне число | фагоци- тарна ємність, 109/л | загальна | термоста-більних факторів | термола-більних факторів | |
| контрольна | 64,0± 2,47 | 4,44± 0,34 | 2,86± 0,21 | 6,81± 1,33 | 0,98 ± 0,05 | 0,47± 0,03 | 0,51± 0,04 |
| дослідна | 64,0± 5,01 | 4,48± 0,26 | 2,75± 0,34 | 8,76± 1,43 | 0,91 ± 0,04 | 0,55± 0,01 | 0,36± 0,03 |
Зростання продуктивності корів за рахунок згодовування кукурудзяно-соєвого силосу не супроводжувалося суттєвими змінами їх морфології крові (табл. 19), показники якої були у межах фізіологічної норми тварин.
Таблиця 19
Гематологічні показники
| Групи корів | Концентрація гемоглобіну, г /л | Кількість еритроцитів, 10,12/л | Кількість лейкоцитів, 109/л | Лейкоцитарна формула, % | ||||||||
| базофіли | еозинофіли | нейрофіли | лімфоцити | моноцити |
| |||||||
| міелоцити | юні | палочко – ядерні | сегментно – ядерні |
| ||||||||
| Конт-рольна | 119,6 ± 3,1 | 6,62 ± 0,20 | 7,19 ± 0,51 | - | 5,0 ± 1,45 | - | - | - | 31,71 ± 4,24 | 58,14 ± 3,56 | 4,57 ± 1,02 |
|
| Дос-лідна | 125,4 ± 3,5 | 6,67 ± 0,17 | 7,52 ± 0,57 | - | 7,14 ± 1,82 | - | - | - | 39,43 ± 2,47 | 49,43 ± 1,86 | 3,57 ± 1,11 |
|
Економічна ефективність удосконаленої системи виробництва кормів і цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів на прикладі її застосування на молочному комплексі ,,Кутузівка”. В основу вирішення проблеми підвищення продуктивності корів було покладено результати досліджень щодо техніко-економічної оцінки використання традиційних і нетрадиційних кормових культур, кращих їх сортів і гібридів в умовах обмеженого матеріально-технічного забезпечення сільського господарства, що було у той час характерним для переважної кількості господарств. Така ж оцінка була проведена і стосовно способів заготівлі, зберігання і використання кормів. Кінцевим результатом роботи було впровадження пріоритетних кормових культур, технологій виробництва і згодовування кормів з точки зору ефективності використання земельних ресурсів, збільшення виробництва кормів та покращення їх якості в умовах економії енергоресурсів і охорони навколишнього середовища.
Не зважаючи на дорожнечу енергоносіїв, сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, тощо, господарству необхідно було нарощувати виробництво молока, оскільки тільки за таких умов можна було знизити собівартість, підвищити рентабельність його виробництва. Найкоротший та найефективніший шлях до високої рентабельності виробництва тваринницької продукції – це інтенсифікація галузі кормовиробництва і використання кормів. Тому у господарстві були впроваджені рекомендовані нами сумішки з ярих злако-бобових зернофуражних культур (ячмінь + овес + горох + вика) на зелений корм і силос з підвищеним вмістом сухої речовини, сумішки з озимих злако-бобових зернофуражних культур (тритикале + вика) на зелений корм і ранній силос, сумісні посіви кукурудзи і сої на зелену масу і силос та розширені площі під багаторічними травами, переважно люцерною, на зелену масу, сінаж і сіно. Ці корми, а також більша кількість комбікорму використовувалися тільки у складі повнораціонних вологих кормових сумішок з частковим використанням влітку зелених кормів (злако-бобові сумішки, люцерна). Важливо, що рецепти комбікормів і преміксів розроблялися стосовно складу кормових сумішок для певних груп корів і норм годівлі у зв’язку з рівнем їх продуктивності. Для цього у господарстві було побудовано власний комбікормовий цех.
Таким чином, те, що було застосоване на молочному комплексі ,,Кутузівка” з кормовиробництва і годівлі корів – це цілеспрямоване впровадження досягнень сільськогосподарської науки і нових технологій у виробництво, перетворення науки у безпосередню виробничу силу.
Прийнята система виробництва кормів дала змогу з року у рік нарощувати їх кількість і тим самим покращувати кормозабезпеченість тваринництва. При цьому зростала якість кормів, а це сприяло зниженню їх витрат з розрахунку на одиницю тваринницької продукції. Так, загальне використання кормових одиниць у тваринництві в 2004 році, порівняно з 2000 роком, зросло на 68,3%, у т.ч. у годівлі корів − на 23,9%. Витрати кормів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь виросли на 76,9%, а на умовну голову збільшились з 34,7 ц к. од. до 53,7 ц к. од. або на 54,7% (табл. 20).
Таблиця 20
Кормозабезпеченість тваринництва та оплата корму у д/г ,,Кутузівка”
| Показники | Роки | ||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
| Витрати кормів всього, т к. од. | 6129 | 6842 | 8283 | 9212 | 10313 |
| у т.ч. коровам | 4489 | 4571 | 5441 | 5958 | 5562 |
| Питома маса, %: концентратів | 26,4 | 37,3 | 39,9 | 29,7 | 23,5 |
| Витрати кормів, ц к. од.: | |||||
| на 100 га сільгоспугідь | 1636 | 1808 | 2314 | 2586 | 2895 |
| на умовну голову | 34,7 | 37,6 | 43,9 | 46,1 | 53,7 |
| Вартість 1 ц к. од. − всього, грн. | 21,77 | 24,94 | 23,92 | 25,11 | 25,29 |
| у т.ч. коровам | 19,08 | 21,86 | 21,79 | 24,61 | 24,03 |
Затрати кормів на 1 ц молока за вказаний період зменшились за винятком 2004 року, що пов’язано з несприятливими кліматичними умовами попереднього року, коли вимерзли озимі зернові культури і багаторічні трави, що негативно вплинуло на кормозабезпеченість господарства з врожаю 2003 року.
Надій молока на фуражну корову в 2006 році досягнув 5833 кг, що більше, порівняно з 2000 роком на 41,4 %. Якщо порівнювати з 1999 роком, прибавка молока виросла ще більше, досягаючи 59,7%, не дивлячись на те, що у цей час середньорічне поголів’я корів зросло з 904 голів до 1050 голів або на 16,2%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби за 2000 – 2006 роки підвищилися на 52,3%.
Зросла якість молока за показниками вмісту жиру і білка. Висока екологічна чистота (вміст важких металів, радіоактивних речовин, залишків гербіцидів), низька мікробіальна забрудненість молока – все це зумовило його використання у лікарнях, для виробництва продуктів дитячого харчування у м. Харкові, на Великобурлуцькому молокозаводі для виробництва твердих сирів.
Система сталого виробництва кормів за цілорічно однотипної годівлі худоби, що використовувалась в останні шість років, забезпечила підвищення відтворювальної функції тварин. Якщо у 2000 році, коли тільки впроваджувалися кормосумішки на основі комбінованих силосів, від корів і первісток було одержано лише 96 телят, а від самих 100 корів тільки 66 телят, то в 2006 році ці показники виросли, відповідно, на 10,4% і 18,5%. Нові умови годівлі тварин, таким чином, впливали позитивно як на молочну продуктивність і якість молока, так і їх відтворення.
Таблиця 21
Результати господарської діяльності молочного комплексу „Кутузівка” за 2000 – 2006 роки у зв’язку з фактором кормозабезпечення
| Показники | Роки | |||||||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 р. до 2000 р., % | |
| Валове виробництво молока, т | 3728,1 | 3916,9 | 5250,7 | 4982,0 | 5461,5 | 5860,9 | 6124,6 | 164,3 |
| Вихід телят на 100 корів, гол. | 66,0 | 74,6 | 74,8 | 85,9 | 79,4 | 76,2 | 78,2 | 118,5 |
| Витрати кормів на корову, ц. к. од. | 49,7 | 50,2 | 58,2 | 62,7 | 67,9 | 66,8 | 61,6 | 124,0 |
| Витрати к. од. на 1 кг молока | 1,00 | 0,90 | 0,88 | 0,95 | 1,02 | 0,97 | 0,89 | 89,0 |
| Виробництво молока на 100 га с-г угідь, ц | 1176 | 1137 | 1443 | 1468 | 1525 | 1613 | 1677 | 142,6 |
| Собівартість 1 ц молока, грн. | 31,3 | 34,9 | 32,4 | 36,3 | 37,1 | 60,6 | 77,1 | 2,46 раза |
| Рентабельність виробництва молока, % | 89,8 | 80,8 | 70,8 | 94,9 | 57,8 | 79,5 | 43,7 | - |
Нарощування виробництва сільськогосподарської продукції і на основі неї збільшення надходження кормів у тваринництво та підвищення їх якості забезпечило як ріст молочної продуктивності, так і обсягів виробництва тваринницької продукції. В 2006 році валове виробництво молока, порівняно з 2000 роком, зросло на 2396,6 т або на 64,3%. Виробництво м’яса за цей період збільшилося більш, ніж в 2 рази.
З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь виробництво молока зросло з 1176 ц до 1677 ц або на 42,6%, а м’яса − з 56,4 ц до 125,0 ц або в 2,2 раза.
В останні роки собівартість виробництва тваринницької продукції в Україні зросла, що зв’язано з кон’юнктурою цін на енергоносії і промислові товари у державі. У зв’язку з цим, собівартість 1 ц молока у д/г „Кутузівка” також підвищилася з 31,3 грн. до 77,1 грн. або в 2,46 раза.
Прибутки від реалізації молока зросли, проте рентабельність його виробництва не збільшилася. Цьому сприяла цінова політика у державі. Дані про ефективність виробництва продукції у д/г ,,Кутузівка” наводяться у таблиці 21.
Таким чином, результати роботи молочного комплексу дослідного господарства ,,Кутузівка” переконливо свідчать, що у контексті відродження сільського господарства в Україні як цільного соціально-економічного явища має бути покладено гармонійне поєднання рослинницької і тваринницької галузей, впровадження у господарства удосконаленої нами системи виробництва кормів і їх використання за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів, що забезпечує нарощування виробництва молока на основі вітчизняних технологічних рішень і годівлі високопродуктивних корів.
ВИСНОВКИ
На основі комплексу наукових досліджень та успішного вирішення ряду практичних задач стосовно повного забезпечення молочного комплексу високоякісними кормами власного виробництва і підвищення молочної продуктивності корів за рахунок наукового удосконалення їх годівлі, одержання екологічно чистої, якісної, конкурентноздатної молочної продукції в умовах обмеженого матеріально-технічного постачання і сучасних вимог щодо енергозбереження і охорони навколишнього середовища, що регламентується як методи вирішення конкретної і важливої народногосподарської задачі – відродження молочного скотарства в Україні, а також враховуючи результати широкомасштабного впровадження результатів досліджень у виробничих умовах, можна зробити наступні висновкиУ
1. Вирішена важлива народногосподарська проблема, а саме: розроблено стосовно Лісостепової зони України систему сталого виробництва і ефективного використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів, яка у сучасних умовах господарювання забезпечує організацію годівлі високопродуктивних корів у відповідності з деталізованими нормами і їх природними фізіологічними особливостями лактації та сучасними трофічними зв’язками у системі ,,грунт-рослина-тварина”, що створює передумови підвищення рівня їх молочної продуктивності, нарощування обсягів виробництва високоякісного молока, досягнення високої рентабельності його виробництва.
2. Високоефективна стабільна система виробництва кормів для високопродуктивних корів стосовно їх цілорічно однотипної повноцінної годівлі досягається шляхом вирощування пріоритетних кормових культур з точки зору ефективного використання земельних ресурсів та енергозбереження, а саме: зернофуражних – ячмінь, кукурудза, озима пшениця; багаторічних трав – люцерна, козлятник східний – на сінаж і пресоване сіно; однорічних злако-бобових сумішок ярих зернофуражних культур (ячмінь+овес+горох+вика) на силос з підвищеним вмістом сухої речовини; злако-бобових сумішок озимих зернофуражних культур (тритикале+вика, жито+вика) на зерносінаж; силосних культур – сумісні посіви кукурудзи і сої, кукурудзи і амаранту і перспективних соргових культур – сорго-суданкового гібриду Ювілей-50, трави Колумба.
3. З метою зменшення самонормування кормів за безприв’язного утримання, стабілізації метаболічних процесів травлення у передшлунках корів, підвищення перетравності та ефективності використання енергії грубих і соковитих кормів на синтез поживних речовин молока, зменшення витрат обмінної енергії на метаноутворення всі корми раціонально використовувати у вигляді вологих повнораціонних сумішок, виготовлених з використанням мобільних кормозмішувачів-роздавачів типу ,,Seko’’ та інших з наступним подрібненням їх компонентівУ частки до 20 мм – 10%, 21-25 мм – 70%, 26-40 мм – 20%.
4. Структура повнораціонних кормових сумішок для корів з добовим надоєм молока 24-40 кг за енергетичною цінністю має бути (%)У у зимовий період – комбікорм – 40-50, консервовані корми – кукурудзяно-соєвий силос, силос (зерносінаж) з злако-бобових сумішок зернофуражних культур, сінаж (сіно) з багаторічних трав – 38-48, інші корми (пивна дробина, тощо) – 10-12, у літній період – обмежене використання зелених кормів, скошених в оптимальній фазі вегетації, на рівні 14-17% замість частини консервованих кормів.
5. Ефективне використання повнораціонних сумішок для високопродуктивних корів (удій 24-40 кг/добу) досягається при застосуванні комбікормів за такого складу (%, за масою)У у зимовий період – дерть ячмінна – 36-40, пшенична – 11-16, кукурудзяна 11-16, горохова – 4-5, макуха соняшникова – 14-15, висівки пшеничні – 7-15; у літній період кількість ячмінної і пшеничної дерті збільшується, відповідно, до 51 і 21% за меншого використання дерті гороху та соняшникової макухи з обов’язковим введенням у комбікорми мінеральних добавок і преміксів, розроблених стосовно фактичного дефіциту макро- і мікроелементів, вітамінів у консервованих і зелених кормах.
6. При заміні соєвим шротом соняшникової макухи у складі БВМД для високопродуктивних корів на роздоюванні надої зростають на 8,5% (р<0,05) з тенденцією до підвищення вмісту жиру у молоці на 0,05% (р<0,05), білка – на 0,06% (р<0,05), що пов’язано з різницею у кількісному і якісному складі білка цих кормів, зокрема наявністю у соєвому шроті більшої кількості лізину (в 1,38 раза) та інших біологічно активних речовин – флавоноїдів, ізофлавоноїдів і інших, що характеризуються анаболітичною дією, здатністю гальмувати реакції перекисного окислення та проявляти високий імуностимулюючий ефект.
7. Годівля високопродуктивних корів у відповідності з сучасними трофічними зв’язками у системі ,,грунт-рослина-тварина” передбачає виробництво комбікормів за рецептами, які за вмістом обмінної енергії, окремих поживних речовин і їх фізіко-хімічною характеристикою (швидкість розщеплення у рубці, вміст незамінних амінокислот, ненасичених жирних кислот, тощо) та за вмістом основних макро- і мікроелементів і вітамінів забезпечують потребу корів у певні фази лактації, для чого застосовуються відповідні кормові добавки і премікси, що компенсують дефіцит цих речовин у основних кормах сумішок.
8. Заміна у складі кормових сумішок для високопродуктивних корів кукурудзяного силосу на силос з підвищеним вмістом сухої речовини з злако-бобових сумішок зернофуражних культур забезпечує підвищення вмісту перетравного протеїну на 28,8%, зростання середньодобових надоїв молока у період роздоювання на 2,6 кг або 14,5% (р < 0,05), покращення технологічних якостей молока для виробництва твердих сирів та економію сукупних затрат енергії з розрахунку на 1 кормо-протеїнову одиницю на 45%, а на 1 кг молока – 0,12 МДж.
9. Заготівля кукурудзяно-соєвого силосу з використанням сучасних кращих гібридів і сортів (кукурудза – Харківський-311, соя – Подільська-1) сприяє збільшенню виходу з 1 га земельної площі кормо-протеїнових одиниць на 20,9 ц або 32,1%, обмінної енергії – на 11,5% та зниженню затрат сукупної енергії, відповідно, на 107,1 МДж і 20,3 МДж або на 26,6 і 7,0%, порівняно з виробництвом кукурудзяного силосу, тому обсяги заготівлі такого силосу доцільно збільшувати.
10. Кукурудзяно-соєвий та кукурудзяно-амарантовий силоси, порівняно з кукурудзяним, характеризуються кращою біологічною цінністю за вмістом незамінних амінокислот та жирних кислот, флавоноїдів, у тому числі ізофлавоноїдів, що має важливе значення у годівлі високопродуктивних корів у контексті підвищення їх молочної продуктивності, відтворної здатності та харчової цінності молока.
11. Заміна кукурудзяного силосу на кукурудзяно-соєвий силос у складі кормосумішок для високопродуктивних корів у період роздоювання забезпечує збільшення вмісту у них перетравного протеїну на 9,3-12,0%, сирого жиру – на 11,5-28,8%, незамінних жирних кислот, що зумовлює покращення їх відтворної функції, зростання надоїв молока на 12,4% (р < 0,05), жирності молока – на 0,22% (р < 0,05) та вмісту білка у ньому на рівні вимог І класу і підвищенню виробництва молока з розрахунку на 1 га земельної площі на 37,8%.
12. Силос з трави Колумба, заготовлений у молочно-воскову і воскову фазу стиглості зерна, у порівнянні з кукурудзяним, характеризується нижщою енергетичною цінністю, більшим вмістом клітковини, а при згодовуванні ремонтним телицям не забезпечує суттєвого збільшення виходу приросту маси тварин з одиниці земельної площі, тому не є пріоритетним у годівлі молочної худоби.
13. Використання сорго-суданкового гібриду Ювілей-50, порівняно з кукурудзою, забезпечує можливість збільшення виробництва зеленої маси на 71,8%, сухої речовини – 89,8, кормових одиниць – 73,8, кормо-протеїнових одиниць – 70, обмінної енергії – на 86,6% з одночасною економією енергоресурсів, проте через високий вміст клітковини (28% на суху речовину, а іноді і більше) зелена маса і силос з неї у складі кормових сумішок для високопродуктивних корів має використовуватися з урахуванням загальної кількості клітковини.
14. Технологія заготівлі сінажу з люцерни, з козлятника східного, порівняно з заготівлею пресованого і подрібненого сіна, забезпечує збільшення виходу обмінної енергії з одиниці земельної площі на 7,9-14,9%, зниження витрат сукупної енергії на виробництво 1 МДж обмінної енергії на 8,9-15,8% та прямих витрат коштів на виробництво 1 кормо-протеїнової одиниці на 17,9-24,9% і тому є пріоритетною.
15. Практичне використання науково-обгрунтованої системи виробництва і використання кормів на молочному комплексі ,,Кутузівка’’ Харківського району, Харківської області на протязі 2000-2006 років забезпечило покращення кормозабезпечення на 68,3%, збільшення виробництва кормів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 76,9%, на умовну голову тварин – з 34,7 ц к. од. до 53,7 ц або на 54,7%, підвищення надоїв молока на фуражну корову з 3653 кг до 5833 кг або на 59,7%, збільшення поголів’я корів з 904 до 1050 голів або на 16,2% та валового виробництва молока за рік з 3302 т до 6125 т або в 1,86 раза, молочного жиру – з 110,3 т до 213,8 т або в 1,94 раза, внаслідок чого виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь зросло до 1677 ц при рентабельності його виробництва 43,7% і вище, тому заслуговує широкомасштабного впровадження у високопродуктивному молочному скотарстві переважно Лісостепової зони України.
Рекомендації виробництву
З метою нарощування обсягів виробництва молока у зоні Лісостепу України шляхом зростання продуктивності корів (24-40 кг і більше молока за добу), збільшення їх чисельності за рахунок підвищення ефективності використання кормів та енерго-ресурсо-збереження у молочному скотарстві пропонуєтьсяУ
1. У господарствах з виробництва молока використовувати науково обгрунтовану, стабільну, інтенсивну систему виробництва кормів для високопродуктивної молочної худоби на основі пріоритетних кормів – кукурудзяно-соєвого силосу, силосу з підвищеним вмістом сухої речовини з зернофуражних культур (з суміші озимого жита або тритикале та озимої вики, з суміші ярих культур – ячменю, вівса, гороху та вики), сінажу з люцерни, козлятнику східного, зеленої маси люцерни та вищезазначених культур, скошених у фазу максимального накопичення поживних речовин, та пріоритетного зернофуражу (ячмінь, кукурудза, озима пшениця).
2. Згодовувати високопродуктивним коровам диференційовані повнораціонні кормові сумішки, виготовлені на зимовий і літній періоди з пріоритетних кормів у відповідністю з рівнем продуктивності та деталізованими нормами годівлі стосовно основних фаз лактаціїУ рання лактація (3-14 тижні); середня (15-30 тижні); пізня лактація (31-44 тижні) та для сухостійних корів (45-54 тижні після отелення) такого складу (% за поживністю)У у зимовий період – консервовані вегетативні корми – 40-48 %, комбікорм – 40-50 %, інші корми 8-10%; у літній період – консервовані корми з доповненням зелених у межах до 15-17% замість частини консервованих, використовуючи подрібнення вегетативних кормів на частки до 20 мм – 10%, 21-25 мм – 70%, 26-40 мм – 20%, змішування та роздавання кормосумішок агрегатами типу ,,Seko” на кормові столи.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія і книга
1. Гноєвий І.В. Годівля і відтворення поголів’я сільськогосподарських тварин в Україні: (Монографія) / ІТ УААН, ХДЗВА. – ХарківУ Магда LTD, 2006.– 400с. – Бібліогр.: с. 367-396.
2. І.В. Гноєвий, О.К. Трішин. Система сталого виробництва і ефективного використання кормів за цілорічно однотипної годівлі високопродуктивних корів: (Методично-практичний посібник) / ХДЗВА, ІТ УААН. – Харків: Магда ЛТД, 2007.– 95с. – Бібліогр.: с. 94. (Дисертант визначив пріоритетні корми для молочного скотарства зони Лісостепу України, розробив методику і провів дослідження ефективності їх використання у складі кормосумішок для високопродуктивних корів).
Складові частини книги
1. Трішин О.К., Гноєвий І.В. Виробництво молока на комплексі з безприв’язним утриманням худоби на глибокій солом’яній підстілці. Кормова база – основа високої продуктивності корів // Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва; За ред. Г.М. Калетніка, М.Ф. Кулика, В.Ф. Петриченка, В.Д. Хорішка. – Вінниця: Енозіс, 2007.– С. 269-292. (Дисертант провів дослідження і описав їх результати).
2. В.І. Гноєвий, І.В. Гноєвий. Заготівля і зберігання силосу та сінажу // Об’єкти для заготівлі, зберігання та приготування кормів для тваринництва: (Відомчі норми технологічного проектування). ВНТП – АПК – 08.07. Видання офіційне. – К.: Міністерство аграрної політики України, 2007.– С. 9-16. (Здобувач визначив ефективні параметри технологічних засобів заготівлі силосу і сінажу, приймав участь у написанні матеріалів).
Рекомендації і посібники
1. Рекомендації по заготівлі, зберіганню, підготовці та раціональному використанню кормів в екстремальних погодних умовах 2003 року / УААН, ІТ УААН; Кузнєцов Г.М., Ільченко О.М., Гноєвий І.В. та ін.– Харків: ІТ УААН, 2003.– 17с. (Дисертант узагальнив результати досліджень щодо поліпшення ефективності виробництва і використання кормосумішок у годівлі тварин, приймав участь у написанні рекомендацій).
2. Виробництво кормів у селянських (фермерських) та інших господарствах: (Рекомендації) / УААН, ІТ УААН; Русько М.П., Ільченко О.М., Гноєвий І.В. та ін. – ХарківУ ІТ УААН, 2005.– 71с. – Бібліогр.: с.71. (Дисертант надав матеріали щодо хімічного складу кормів з Козлятника східного, трави Колумба, описав технологію виробництва комбінованих силосів).
3. Русько М.П., Гноєвий І.В., Халін С.Ф. Організація зеленого конвеєра і пасовищ в умовах Лісостепу і Степу України: (Практичний посібник) / УААН, ІТ УААН. – Харків: ІТ УААН, 2005.– 33с. (Здобувач надав дані про хімічний склад силосів з різних культур, визначив кращі силосні культури і приймав участь у написанні посібника).
4. Сучасні технології виробництва збалансованих за протеїном сумішок однорічних культур на силос: (Буклет-рекомендації) / УААН, ІТ УААН; Гноєвий В.І., Ільченко О.М., Познякова З.М., Гноєвий І.В. – Харків: ІТ УААН, 2005.– 4с. (Дисертант надав матеріали про ефективність використання комбінованих силосів у годівлі високопродуктивних корів, приймав участь у написанні буклету).
5. Вирощування козлятнику східного на кормові цілі: (Практичний посібник) / УААН, ІТ УААН; Русько М.П., Ільченко О.М., Гноєвий І.В. та ін.– Харків: ІТ УААН, 2006.– 38с. – Бібліогр.: с. 34-37. (Дисертант дослідив ефективність використання Козлятника східного на кормові цілі, приймав участь у написанні посібника).
Статті у наукових фахових виданнях ВАК
1. Гноєвий В.І., Гноєвий І.В., Познякова З.М. Ефективність використання силосу зі зернофуражних культур з підвищеним вмістом сухої речовини в раціонах телиць // Корми і кормовиробництво: Міжвід. тем. н. зб.– К.У Аграрна наука, 2001.- Вип. 47.– С. 227-229. (Дисертант розробив методику і схему досліджень, провів досліди на тваринах, приймав участь у написанні статті).
2. Левашова О.Л., Кисличенко В.С., Гноєвий І.В. Біологічно активні речовини з відходів виробництва соєвої олії // Корми і кормовиробництво: Міжвід. тем. н. зб.– Вінниця, 2003.- Вип. 51.– С. 130-131. (Здобувачу належить ідея проведення досліджень по вивченню біологічно активних речовин в макусі та шроті з сої, приймав участь у відборі матеріалу).
3. В.І. Гноєвий, О.М. Ільченко, І.В. Гноєвий, З.М. Познякова. Комбіновані силоси як основа однотипних раціонів дійних корів // НТБ ІТ УААН.– Харків, 2004.- № 86.– С. 35-38. (Автор розробив програму, схему і методику досліджень, провів досліди, приймав участь у написанні статті).
Похожие работы
... . Своєчасна та швидка дія механізму охорони навколишнього середовища залежить від працівників сільського господарства і, перш за все, його спеціалістів. TOB ім. Воровського знаходиться у більш-менш екологічно чистій частині Полтавського району Полтавської області, оскільки досить віддалене від шкідливих промислових підприємств. Проте досить значним джерелом забруднення атмосферного повітря і ...
... 2411,2 187,6 192,6 139,2 10. Рівень рентабельності, %: у т. ч.: молока яловичини свинини 90,6 -31 -20,3 45 -0,1 10 65 -11 14,3 71,7 281,8 141,9 Чудові показники має господарство по виробництву продукції тваринництва у цілому, де має значні плюси по переважній більшості показників у порівнянні з попередніми роками (табл. 7) та відносно ...
... 2007 рік 2008 рік Основні свиноматки 85 120 Ремонтний молодняк 30 40 Свині на відгодівлю 400 800 Підсвинки 357 378 3. Організація відтворення поголів’я свиней 3.1 Характеристика виробничих груп свиней Характер продуктивності свиней, їх скороспілість, здатність до відгодівлі, а також здоров'я тісно пов'язані з будовою тіла та зовнішніми формами. Зовнішні ознаки свиней ...
0 комментариев