Визначення економічної доцільності і річної ефективності розробленого технологічного процесу

3. Визначення економічної доцільності і річної ефективності розробленого технологічного процесу

 

При розробці дипломного проекту необхідно вибрати найбільш раціональну форму та технологічний процес ремонту сільськогосподарської техніки. Для цього необхідно застосувати спеціальні пристрої, які полегшують виконання технологічних операцій.

В економічній частині даних розробок потрібно визначити собівартість, економічну доцільність і річну ефективність розробленого технологічного процесу із застосуванням вибраного пристрою. Економічну ефективність від впровадження пристрою визначають за формулою:

Е_h = С_В1 – С_В2,

Де Е_h – сума економії від впровадження пристрою, грн.;

С_В1 – собівартість відновлення ( розбирання, складання, контроль тощо) складальної одиниці після впровадження пристрою, грн..

Якщо розроблений пристрій призначений для використання в спеціалізованому ремонтному підприємстві, то необхідно визначити річну економічну ефективність від його впровадження у виробництво:

Е_п.р. = 0,01h ( С_В1 – С_В2),

Де Е_п.р.- річна економічна ефективність від впровадження пристрою, грн.;

h - річна програма ремонту деталей (збірних одиниць), які необхідно відновлювати за допомогою пристрою, шт.

Вираз ( С_В1 – С_В2) замінюємо на Е_h. Отже,

Е_п.р. = 0,01 hЕ_h

Річна економія виробничої заробітної платні від впровадження пристрою визначається за формулою:

Е_з = 0,01_h ( Т₁ Т_С1 – Т₂Т_С2)

Де Е_з – річна економія виробничої заробітної платні від впровадження пристрою, грн.;

h- річна програма ремонту деталей (збірних одиниць), які необхідно відновити(відремонтувати) за допомогою пристрою;

Т₁ – норма часу на відновлення деталі або ремонт складальної одиниці без застосування пристрою, год;

Т₂ – норма часу на відновлення деталі або ремонт складальної одиниці із застосуванням пристрою, год;

Т_С1 – годинна тарифна ставка робітника, що виконує роботу без застосування пристрою, грн.;

Т_С2 - годинна тарифна ставка робітника, що виконує роботу за допомогою пристрою, грн..

Термін окупності в роках визначається за формулою:

де Т_п – термін окупності (у роках);

В_пр – вартість пристрою, грн.;

Е_п.р.- річна економічна ефективність від впровадження пристрою, грн.

Вартість пристрою визначається за формулою:

В_пр = О_h + В_уч + В_м + 0,01О_hН;

Де В_пр – вартість пристрою;

О_h – заробітна платня з нарахуванням виробничим робітникам за виготовлення пристрою, грн.;

В_зч – вартість стандартних(куплених) деталей, витрачених на виготовлення пристрою, грн.;

В_{м –} вартість матеріалів, витрачених на виготовлення пристрою, грн.;

Н – відсоток накладних витрат.

Розрахунок вартості розробленого пристрою можна виконувати за укрупненими нормативами вартості матеріалів (готових деталей) і середньої трудомісткості виготовлення типових деталей та складання окремих елементів конструкції:

В_пр = В_б + В_т + В_зч + О_рс + С_н,

Де В_б- вартість виготовлення базисних (корпусних) деталей- рам, каркасів, яка визначається за формулою: В_б= QС_кг,

Де Q – маса матеріалу, витраченого на виготовлення базисної деталі (конструкції), кг;

С_кг – середня вартість 1кг готових деталей, грн.;

В_т – витрати на виготовлення типових деталей, які визначаються так:

В_т = 1,144 Т_н Т_с+ В_рм1

Де Т_н – середня трудомісткість виготовлення окремих типових деталей,

люд-год;

Т_с- годинна тарифна ставка робітників, приймається за середнім розрядом залежно від складності виготовлення деталі, грн.;

В_рм1 – вартість матеріалу заготовок для виготовлення типових деталей, яка визначається за формулою:

В_рм1 = В_кгм Q_з,

Де В_кгм – ціна 1 кг матеріалу заготовки;

Q_з – маса заготовки ( визначається профіль, а потім за об’ємом і щільністю матеріалу її маса), кг;

В_зч – ціна куплених деталей, збірних одиниць згідно з прейскурантом, грн.;

Заробітна платня виробничих робітників за складання пристрою, яка визначається за формулою:

де О_рс – заробітна платня робітників, грн.;

1,08 – коефіцієнт, що враховує залежність між повним і оперативним часом складання;

К_д – коефіцієнт, що враховує доплати до основної заробітної платні,

К_д = 1,124...1,144;

Т_с – годинна тарифна ставка робітників (залежить від розряду складальних робіт) грн.;

Т₁, Т₂,...,Т_і – трудомісткість складання окремих типових елементів;

h _1, h_{2, …,} h_{і –} кількість відповідних елементів або операцій.

Накладні витрати, які визначаються за формулою:

де Н – накладні витрати, грн.;

К_н – відсоток накладних витрат, затверджений для даної ЦРМ або ремонтного підприємства.

Вираз 1,144Т_нТ_с + О_рс – заробітна платня робітників за виготовлення деталей пристрою. Величини О_п і О_рс крім зазначених вище способів можуть визначатися за розробленими нормативами часу або за розробленим технологічним процесом.