Економічна ефективність ранньостиглих і середньостиглих гібридів селекції компанії «Піонер»

5. Економічна ефективність ранньостиглих і середньостиглих гібридів селекції компанії «Піонер»

Одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України в сучасних соціально-економічних умовах є значне збільшення і стабілізація виробництва продовольчого та кормового зерна, передусім, зерна провідних зернових культур. Причини низької ефективності зернової галузі впродовж останніх років, крім суто економічних факторів, полягають у недосконалості структури виробництва зерна, використання товарних ресурсів і споживання останнього, великих його втратах у процесі виробництва, досить високій собівартості та низькій якості.

Нині в Україні виникає потреба у переорієнтації розвитку зернового господарства, в тому числі вдосконалення структури посівних площ зернових культур із метою збільшення частки фуражних культур, яка у валовому зборі становить близько 45% замість необхідних 65-70%, як у розвинутих країнах світу. Доцільним є розширення посівних площ під кукурудзою, що має важливе значення, не тільки у виробництві високобілкової рослинницької продукції але й в агротехніці: добрий попередник під усі культури, позитивний вплив на родючість ґрунту та ін. Нераціональність структури посівних площ полягає також і в тому, що відповідно до "закону толерантності" лімітуючим фактором розвитку організму може бути як нестача, так і надлишок факторів. Стосовно різних екологічних факторів у кожного виду й сорту рослин існують так звані межі витривалості, чи пристосувальні градієнти.

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна!

Отже в ринкових умовах, коли головною метою кожного підприємства є максимізація прибутку необхідною умовою діяльності кожного підприємства є підвищення ефективності виробництва. Безпосередньо для виробництва кукурудзи на зерно, як однієї з провідних зернових культур можна запропонувати використання високопродуктивних гібридів, як зарубіжної так і вітчизняної селекції, що дають високі врожаї при низьких матеріальних затратах та не значних затратах праці.

Суть даного досліду розглянути та проаналізувати ефективність вирощування кукурудзи на зерно, при застосуванні різних гібридів. В досліді використовувались такі гібриди : PR28G12 (контроль), PR28Н32, Sandrina, P39Д81, Vfluta конроль, Неlga, Clarika, Anasta, PR39G10, PR38R92.

В якості короля використаємо результати отримані при економічному аналізі результатів вирощування таких гібридів : PR28G12 та Vfluta.

Підчас проведення досліду використовувалась подібна технологія вирощування, наведена в таблиці 5.1 «Технологічна карта вирощування кукурудзи на зерно».

Таблиця 5.1

Технологічна карта по виробництву кукурудзи на зерно .

Однаковість технологій дасть можливість більш точно порівняти економічну ефективність. Аналіз показників економічної ефективності поведемо по такім критеріям :

1.           трудомісткість 1 ц. зерна кукурудзи (витрати праці на 1 ц. продукції)

2.           затрати пального на 1 ц. продукції.

3.           виробничі затрати на 1 га посіву.

4.           виробничі затрати на 1 ц. продукції.

5.           повні затрати на 1 га. посіву.

6.           повні затрати на 1 ц. продукції.

7.           прибуток на 1 га. посіву.

8.           прибуток на 1 ц. продукції.

9.           прибуток на весь обсяг виробленої продукції.

Отримані результати досліду сформуємо в таблицю 5.2

В наслідок однаковості технологій багато показників економічної ефективності однакові : витрати пального, витрати добрив та засобів захисту, оренда техніки.

Далі використовуючи отримані данні проведемо розрахунок економічної ефективності (табл. 5.3) кожного гібриду. Та дамо економічну оцінку ефективності вирощування певних гібридів кукурудзи на зерно.

Як свідчать данні наведені в таблиці 5.3 найбільшу суму витрат підприємство понесло при посіві такого гібриду, як PR38R92 – порядку 361860,3 грн. ( або 361860,3 грн. на 1 га посіву). Урожайність кожного гібриду виявилась різною, спостерігається коливання в межах від 75,9 ц/га (PR28G12 контроль ) до 92,1 ц/га(гібрид PR38R92). Відповідно різною виявилась собівартість виробленої продукції : найменша собівартість виявилась в гібриду PR38R92 – 41,05 грн.1 ц. зерна, найбільша повна собівартість в гібриду PR28Н32 - 49,2 грн.

Таблиця 5.2

Результати досліду по вирощування різних гібридів кукурудзи на зерно.

Таблиця 5.3

Економічна ефективність вирощування різних гібридів кукурудзи на зерно.

З точки зору ефективності виробництва найефективнішим виявився гібрид PR38R92. При його дослідженні отримали найбільші показники ефективності :

1.            рентабельність виробництва 46%,

2.            прибуток на 1 ц. насіння (при ціні реалізації 60 грн. за 1 ц.) – 18,94 грн.

3.            прибуток на 1 га. посіву (при ціні реалізації 60 грн. за 1 ц.) – 1744,5 грн.

Всього даний гібрид приніс 174,4 тис. грн. чистого прибутку на 100 га посіву.

Отже можна зробити висновок, що найбільш ефективним при сталих витратах на 1 га посіву виявився гібрид PR38R92, переважно за рахунок урожайності.

Для кращого порівняння ефективності вирощування гібридів кукурудзи зобразимо графічно рівні рентабельності кожного гібриду.

Рис. 5.1 Порівняння рівня рентабельності виробництва кукурудзи на зерно

РОЗДІЛ 6

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ МЕХАНІЧНОМУ ДОГЛЯДІ ТА УДОБРЕННІ КУКУРУДЗИ

Сучасне рослинництво як основа агробіоценозу повинно бути гармонійною системою, в якій би оп­тимально взаємодіяли всі ланки. Створюване людиною штучне біо­логічне середовище має функціонувати так само ефективно, як і природне. Треба прагнути, щоб обсяг біологічного кругообігу ре­човин у ньому був більшим, ніж у природі. Це забезпечить одер­жання більшої кількості, ніж у природі, продуктів харчування і сировини для промисловості. Слід передбачати повернення орга­нічної речовини в ґрунт, бо агрофітоценози не можуть забезпечити повне відтворення органічної маси.

Штучно створена екосистема (поля, сівозміни, агро ландшафти) добре функціонує лише за умови відповідної взаємодії проду­центів, консументів усіх порядків і людини включно та редуцентів-деструкторів. Це означає, що середовище – ґрунт, повітря, по­ливна вода повинно бути сприятливим, не містити шкідливих компонентів, які б погіршували роботу, зокрема, останньої ланки трофічного ланцюга — редуцентів-мікроорганізмів: бактерій, дріж­джових грибів, грибів сапрофітів та ін., які мінералізують орга­нічну речовину рослинних решток, а також організмів, які міне­ралізують екскременти та різні органічні рештки.

Великої шкоди трофічним зв'язкам завдає неправильне використання мінеральних добрив, інсектицидів, гер­біцидів. Надмірне внесення їх знищує корисних ентомофагів. Від забруднення середовища пестицидами терплять і продуцен­ти — рослини та хемотрофні не зелені бактерії, здатні синтезувати органічну речовину, первинні і вторинні консументи, оскільки їжа, яку вони використовують, містить шкідливі хімічні сполуки. Тому рослинництво, як частина біосфери і основа агробіоценозу, повинно бути екологічно чистим, забезпечувати біологічно і екологічно якіс­ні зв'язки людини з екосистемами. Крім того, людина як споживач повинна підтримувати трофічний ланцюг у біосфері і не відшкодо­вувати з трофічного ланцюга поживних речовин більше, ніж їх надходить у нього. Саме це і забезпечує цілісність екосистеми.

Отже, забезпечуючи екологічну чистоту трофічного ланцюга агробіоценозу, треба дбати і про високоефективний кругообіг по­живних речовин у ньому. Це означає, що екологічно чисте рослин­ництво обов'язково повинно бути і високопродуктивним. Основною ознакою інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарсь­ких культур є одержання високого екологічно чистого врожаю з мінімальними затратами на одиницю продукції. Як свідчать до­слідні дані і практика, цього треба добиватися за рахунок застосу­вання переважно біологічних та агротехнічних прийомів вирощу­вання культур. У сучасних умовах для вирощування такої продукції рослин­ництва, а звідси і тваринництва мало лише технології без засто­сування пестицидів. Велике значення для одержання еко­логічно чистої продукції має система природоохоронної організа­ції території, яка передбачає запобігання ерозії, очищення про­мислових стоків від біологічних і мінеральних забруднювачів та важких металів.

Велике значення має оптимальна система живлення рослин, забезпечення мінімального вмісту у ній нітратів, які у процесі кру­гообігу можуть потрапляти в корми і зерно, коренеплоди і техніч­ну сировину. Слід зазначити, що органічні добрива, внесені в надмірних кількостях (понад 16—17 т/га), також сприяють нагро­мадженню нітратів та інших шкідливих сполук у продукції рослинництва. Крім того, надмірна кількість гною може бути джерелом забруднення землі важкими металами. Внесенню органічних доб­рив повинно передувати визначення їх хімічного складу і старанне знезараження.

Забороняється вносити у ґрунт надмірні дози калійних і особ­ливо фосфорних добрив. Таке внесення може призвести до збіль­шення радіоактивного фону на полях. Так, суперфосфат іноді міс­тить багато важких металів, зокрема урану.

Гній треба знезаражувати термічно, мул і сапропель — трива­лим витримуванням у штабелях, компостуванням з негашеним вап­ном, аміаком, аміачною водою тощо.

Норми внесення різних відходів і компостів треба оптимізувати залежно від допустимих концентрацій важких металів у ґрунті. У сівозмінах треба до мінімуму обмежити внесення свіжого без попереднього знезараження соломистого і рідкого гною. Гній треба виготовляти також у полі, звозячи до спеціально побудова­них гноєсховищ рідкий гній, сечовину та солому. Так само слід готувати інші органічні добрива, у тому числі й фекальні.

До заходів, які поліпшують екологію середовища на полях, на­лежить раціональна система удобрення. Така система запобігає потраплянню мінеральних добрив у навколишнє середовище, зо­крема в ґрунтові води, зводить до мінімуму застосування пести­цидів.

Негативно впливає на ґрунт надмірне зрошення, яке проводять поливними нормами понад 300—400 м³/га. Несприятливий еколо­гічний вплив мають і води, які містять багато хімічних сполук. По­рушення режиму зрошення призводить до збіднення верхнього ша­ру ґрунту на кальцій, що, в свою чергу, зменшує водотривкість ґрун­тових агрегатів. При цьому змінюється і співвідношення різних катіонів у вбирному комплексі ґрунту, що погіршує його вбирну здатність.

Протиерозійна охорона території — основна мета ґрунтозахис­ної, контурно-меліоративної систем землеробства. Це — реаль­на альтернатива негативному впливу техногенного процесу на ґрунт, який насамперед виявляється у розвитку водної ерозії і де­фляції. Суть ґрунтозахисної системи землеробства полягає в тому, що її розробляють відповідно до ґрунтово-екологічних факторів. З цією метою локалізують інтенсивне землеробство на рівнинній частині території, застосовують принципи екологічно чистого рос­линництва і землеробства на схилах, а на землях вододілів, які прилягають до гідрографічного фонду, проводять залуження.

 Ґрунтозахисну систему землеробства, як комплекс природо­охоронних заходів, треба розробляти в кожному регіоні і госпо­дарстві.

Основними ланками контурно-меліоративної системи землероб­ства є диференційоване використання ресурсів, збільшення площ під поліпшеними природніми угіддями і залуження, контурна організація території, яка передбачає поділ земель на три категорії з крутиз­ною схилів до 3°, 3-5° і понад 5°. На площі із схилами крутизною до 3° застосовують звичайні технології вирощування сільськогос­подарських культур, де площа під багаторічними травами міні­мальна або їх не вирощують. На схилах крутизною понад 3° збіль­шують площі посівів трав, застосовують певну систему протиеро­зійних заходів, яка включає щілювання; тут зменшують площі під просапними і збільшують під посівами культур рядкового способу сівби. На схилах понад 5° застосовують ґрунтозахисні сівозміни або постійне залуження. Всі ці заходи доповнюються виположуванням схилів, створенням валів і канав і спрямуванням води в добре задерновані лісисті і вкриті чагарниками лощини. У разі потреби: створюють капітальні споруди — водоскидні лотки, підпірні стіни, напівзагати. Велике значення для поле має і ґрунтозахисне лісонаса­дження, яке зменшує водну і вітрову ерозію, запобігає повеням.

Для того щоб забезпечити чистоту середовища і агроландшафту, в кожному господарстві треба розробляти систему природоохо­ронних і екологічних заходів при обов'язковій протиерозійній ор­ганізації території.

Другою системою заходів щодо забезпечення екологічної чис­тоти польових площ та одержання екологічно чистої продукції і технічної сировини є застосування таких технологій вирощування польових культур, де б до мінімуму зводилося використання на полях хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворо­бами. При вирощуванні кормових культур треба повністю виклю­чати пестициди. На черзі альтернативні — агротехнічні і біологіч­ні засоби боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками у польо­вих сівозмінах. Велике значення при цьому має виведення сортів і гібридів, стійких проти шкідників і хвороб.