Навигация
Пітирим Сорокін про форми соціальної стратифікації
21007
знаков
0
таблиц
0
изображений
Реферат на тему:
"Пітирим Сорокін про форми соціальної стратифікації"
ПЛАН
ВСТУП
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТИФІКАЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ П. СОРОКІНА
2. ЕКОНОМІЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ
3. ПОЛІТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ
4. ПРОФЕСІЙНА СТРАТИФІКАЦІЯ
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
ВСТУП
Суспільство є одним із об’єктів дослідження сучасної науки. Практика його вивчення за допомогою наукового апарату не така вже й велика. Тільки з початку ХІХ ст. виникають нові, "позитивні" методи "видобування" знань про сутність і закони розвитку суспільства. Предметом дослідження соціологів ставали різні аспекти: як на рівні макротеорії, так і в області мікросоціології. Одним із таких аспектів стала соціальна нерівність. Вчені-суспільствознавці завжди прагнули пояснити феномен того, чому в будь-якому соціумі з'являється нерівність людей. Протягом історії висувалися різні концепції, на основі яких дослідники намагались пояснити це явище. Головними теоріями нерівності на сьогоднішній день вважаються дві: класовий і стратифікаційний погляд на розвиток суспільства. Пітирим Сорокін, російсько-американський вчений, зробив значний внесок у розвиток стратифікаційної теорії, положення якої були ним викладені у його працях "Соціальна мобільність", "Соціальна і культурна динаміка".
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТИФІКАЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ П. СОРОКІНА
Пітирим Олександрович Сорокін (1889 – 1968) – російсько-американський соціолог и культуролог. Він є один із родоначальників теорій соціальної стратифікації и соціальної мобільності. Предметом соціології Сорокін завжди вважав взаємодію соціальних груп, що функціонують в різних історичних і культурних обставинах. У своїй праці "Соціальна мобільність" він розглядував теорію, відповідно якої, будь-яке суспільство володіє складною структурою, неминуче стратифікується за багатьма критеріями – економічними, професійними, етнічними, політичними та ін.
Соціальна стратифікація – розподіл суспільства на соціальні шари (страти) шляхом об'єднання різних соціальних позицій з приблизно однаковим соціальним статусом, що відображає уявлення, що склалося в ньому, про соціальну нерівність, збудоване по вертикалі (соціальна ієрархія), або горизонталі (показникам соціального статусу).
Стратами називаються великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства [4; с. 292].
Відповідно до поглядів П.Сорокіна, до страт можна віднести наступні соціальні групи:
I. Важливі односторонні групи (тобто такі, що згуртовані навколо одного ряду основних цінностей): А – біосоціальні: 1) расові; 2) статеві; 3) вікові: Б – соціокультурні: 4) ряд; 5) територіальне сусідство; 6) мовні, етнічні і національні групи; 7) держава; 8) професійні; 9) економічні; 10) релігійні; 11) політичні; 12) „ідеологічні” групи (наукові, філософські, естетичні, освітні, етичні, групи відпочинку та розваг), 13) номінальні групи еліти (вожді, генії й історичні особистості) [3].
II. Важливі різносторонні групи (об'єднанні навколо двох чи більше рядів цінностей): 1) сім'я; 2) клан; 3) плем’я; 4) нація; 5) соціальний порядок чи прошарки (типу середньовічної аристократії, духовенства, буржуазії, робітників і селян як третього прошарку); 6) соціальний клас [3].
Ця схема П. Сорокіна в соціології не заперечується і може служити теоретичною моделлю стратифікаційної карти світового рівня. Конкретно і наглядно соціальна стратифікація проявляється більше в соціальному вимірі суспільства, коли воно розглядається в рамках конкретно взятої країни і в конкретний час. Тому групи людей, які виділяють для розгляду в даній країні, повинні постати не в застиглому вигляді, а в постійному русі і переміщеннях, які існують у живому, функціональному суспільстві. Ці переміщення отримали назву „соціальна мобільність”. Соціальна стратифікацію П. Сорокін розглядає в тісному зв'язку і під впливом соціальної мобільності.
Суспільство, на його думку, є не просто диференційоване на окремі групи, воно ще й ієрархізоване. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг, інші – менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато несправедливості, тому ця проблема завжди цікавила соціологів. І, якщо те, що основою диференціації є нерівність людей, визнають усі вчені, то щодо визначальних чинників і критеріїв ієрархії їхні погляди не збігаються. Існує багато шкіл і парадигм, які по-різному їх тлумачать.
Пітирим Сорокін описує суспільство як певний простір, заповнений соціальними зв'язками і відносинами. Вони утворюють багатовимірну систему координат, в якій виділяються дві головні осі – вісь Х (горизонтальна мобільність) і вісь У (вертикальна мобільність). Мобільність – це зміна окремим індивідом або цілою групою місця в соціальному просторі, який включає економічний, політичний або професійний підпростори. Іншими словами, під мобільністю слід розуміти перехід з однієї страти до іншої. Якщо індивід перейшов з нижчого класу в середній, підвищив свій дохід, то він зробив перехід, перемістився в економічному підпросторі, якщо змінив професію або рід діяльності – перемістився в професійному підпросторі, партійну приналежність – в політичному підпросторі. Три підпростори соціального простору він іменував системами стратифікації. У результаті П. Сорокін отримав три системи соціальної стратифікації – економічну, професійну і політичну [3].
Похожие работы
... і) так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання. Відомі західні соціологи (А.Мейо, Я.Морено, Дж.Хоманс та ін.) обґрунтували теорію малих груп. К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та домінантну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи. До речі, В.Ленін підкреслював досить високу невизначеність поняття соціальної ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... Світовий досвід показує протилежне: розумно здійснені економічні перетворення супроводжуються економічним зростанням і підвищенням рівня життя населення. Словник термінів курсу «Економічна історія» Автаркія (гр. autarkeia — самовдоволення) — економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту ...
0 комментариев