Види проституції (на прикладі Древньої Греції)

14. Види проституції (на прикладі Древньої Греції)

Релігійна проституція.

Солон на доходи заснованих їм в Афінах диктериад (публічних будинків) побудував храм на честь богині проституції проти її статуї, у підніжжя якої збиралися процесії вірних прозелітів цієї богині. Афінські гетери брали діяльну участь у святах у її честь, що відбувалися в четвертий день кожного місяця і під час яких вони займалися своїм ремеслом на користь цього храму.

Інші такі ж храми знаходилися у Фивах, у Беотии й у Мегаполісі, в Аркадієві.

Культ Афродіти був не що інше, як культ проституції, як це доводять різні назви, дані цій богині.

Так, вона називалася "Pandemos" (усенародної), "Hetaіra" або "Porne" (гетера, представниця грубої чуттєвості), "Perіbasіa", по-латинському - "Dіvarіcatrіxa" - слово, що містить натяк на похітливий акт. Потім неї називали "Melanіs", тобто чорної, або богинею любовної ночі, тому що храм її був оточений непроникним для денного світла лісом, де закохані бродили навпомацки. Вона носила ще назви "Mucheіa" (богиня таємних місць), "Castnіa" (богиня безсоромних злягань), "Scotіa" (богиня мороку), "Darcetos" (богиня дозвільної ліні), "Kallіpygos" (богиня з красивими сідницями), нарешті "Mechanіtіs" (механічна богиня), тому що зображення її з дерева з мармуровими ногами й особою, будучи приведені в рух за допомогою схованих пружин, передавали самі цинічні і брудні пози і рухи.

Роль жриць цієї богині часто виконували куртизанки і сприяли в такий спосіб збільшенню доходів її храмів. Страбон запевняє, що в храмі Афродіти в Коринфі жило більш тисячі гетер, присвячених його відвідувачам.

У Древній Греції був розповсюджений звичай присвячувати Афродіті для умилостивления її відоме число зовсім молодих дівчин. Так, ми знаємо, що Ксенофонт із Коринфа, відправляючись на Олімпійські ігри, обіцяв присвятити їй п'ятдесят гетер, якщо вона дарует йому волю. "ПРО, володарка Кіпру, - викликує поет Пиндар в оді, складеної на честь його перемоги, - Ксенофонт приведе у твій великий ліс целую низку в п'ятдесятьох красунь!.. А ви, молоді красуні, - звертається він потім до цим останніх, - ви, що даєте в себе притулок і гостинність усім чужоземцям, ви, жриці богині Пито в багатому Коринфі, возжгите пахощів перед зображенням Афродіти і, призиваючи матір любові, ублагаєте її не відмовити нам у її небесній милості і дати нам те блаженство, яким ми насолоджуємося, зриваючи ніжний колір вашої краси".

На одній давньогрецькій вазі зі знаменитої колекції Durand'a зображений храм Афродіти, у якому куртизанка за допомогою рабині приймає пропозицію одного чужоземця, увінчаного миртовим вінком і гаманець, що тримає в руці, із грішми.

Свята на честь Адоніса були не звичайні оргії. Гетери присвячували храмам його значну частку заробітків, отриманих шляхом проституції. Вони звичайне користувалися святами на честь його, на які отовсюду стікалася маса чужоземців, для того щоб віддаватися в цей час самій широкій розпусті нібито в славу і під захистом цього бога.

Проституція цивільна.

Міцне поширення релігійної проституції і наштовхнуло, імовірно, Солона на визнання і регламентацію цивільної проституції. При ньому вона вперше є офіційною в державі, що одержує від неї відомий доход.

Солон мав на увазі доставити державі ті доходи від проституції, які одержували від неї дотепер храми, і для цього він улаштував в Афінах публічний будинок, що служив для задоволень афінської молоді і для огородження особистості і спокою чесних жінок. Будинок цей, куди всякий мав доступ, називався диктериадой (dіcterіon), і в ньому жили куплені і вмісти за рахунок держави рабині.

Вхідна плата в диктериады, однакова для усіх відвідувачів, була дуже помірна. Ксенарх у своєму "Penthale" і Евбулид у "Parenchіs" дають нам опис жінок, що живуть у цих кублах розпусти. Вони носили плаття з прозорих тканин, через які погляд міг бачити усе. Деякі з них одягалися з ще більш тонким цинізмом, прикриваючи обличчя вуаллю і груди тонкими ніжними тканинами і залишаючи інші частини тіл неприкритими.

Диктериады, до якого би розряду вони ні належали, користувалися привілеєм повної недоторканності: вони вважалися притулками, де кожен громадянин знаходився під захистом суспільної гостинності, і туди ніхто не мав права проникнути з метою здійснення якого б то ні було насильства.

Ні для одного громадянина, яке б ні було його суспільне становище, не вважалося ганебним відвідувати ці дома терпимості. Навпроти, на думку одного гумористичного римського письменника, що осміював вдачі афінян, їх навіть повинний був відвідувати всяка молода людина, щоб там закінчувати своє виховання.

Проституція естетична.

Проституція була різних категорій. У числі їх виділяється естетична, або освічена, проституція, що згодом спостерігалася в 1500 році в Італії й у 1700 році у Франції. Повії, що належать до цього класу, славилися як митецькі співачки, музикантки і флейтистки. Вони вели зовсім вільний спосіб життя і займалися своїм мистецтвом особливо під час різних релігійних свят. Гетери ці не віддавалися за гроші, подібно звичайним повіям диктериад, першому зустрічному, але враховували в цьому відношенні свої симпатії і антипатії. Вони часто по своєму розумінню, утворенню і добірності манер ставали гідними подругами найвидатніших людей Греції.

Їх можна розділити на дві різні категорії, що обидві і складають аристократію цього роду проституції: на гетер-повірниць і гетер-философок. Представниці другої категорії, знаходячись постійно в суспільстві мудреців і поетів, навчилися від них мистецтву трактувати про філософію й інші науки і бували присвячені в усі сучасні питання, тим часом як гетери-повірниці, менш утворені, чим ці, відрізнялися умінням веселитися, жвавістю і розумом, завдяки якому їм удавалося підкорити собі видатних людей своїми витонченими ласками, і репутацією. Так, наприклад, у Єгипті з Птоломеєм Филопатором зовсім розділяла влада його гетера Агатоклея.

Але до якого би класу повії ні належали, положення їх у Древній Греції було офіційно, і знаходилися вони завжди в залежності від народу. Вони, наприклад, не мали права самовільно залишати межі республіки, не випросивши на те попередньо дозволу архонтів, що давали його тільки в тих випадках, коли були упевнені, що приїзжі повернуться назад на своє місце проживання.

Гетери займалися своїм ремеслом зовсім вільно, привселюдно, і це доводить, наскільки нормальним явищем вважалася за всіх часів проституції. Якщо молодому афінянинові подобалася яка-небудь гетера, він, за словами Люциана, Алкифрона й Аристофана, писав її ім'я на стінах храму, додаючи до нього кілька утішних або жартівливих епітетів.

Ранком кожна куртизанка посилала свою рабиню читати на стінах храму написи, і якщо в числі їхній знаходилося і її ім'я, то вона на знак згоди відправлялася в храм і там очікувала свого шанувальника у свого напису.

Есхіл прямо говорить, що "гетери торгують собою у воріт храму".

Люциан виражається більш точно, говорячи, що "великий ринок гетер знаходиться наприкінці двору храму, праворуч, біля воріт Dіpylon". Нерідко любовний торг відбувався й у підніжжя тієї або іншої статуї, спорудженої на честь якого-небудь знаменитого громадянина, що упав у бої.

Значення проституції в житті греків було так велике, що вона породила навіть особливу, спеціальну літературу. Так, наприклад, Киллистрат написав "Історію гетер", а Макон зібрав найбільш дотепні виречення всіх знаменитих куртизанок.

Аристофан Візантійський, Апполодор і Горгий зібрали зведення про життя ста тридцяти п'яти гетер, що прославилися в афінян і славні подвиги яких були гідні того, щоб про них довідалося потомство. Ті з них, клієнтами яких були воєначальники, правителі міст, жреці і філософи, підкорялися одному тільки ареопагові, тим часом як всі інші повії залежали звичайні від нижчих судово-адміністративних установ.