Профілактика творчими мандрівками

5. Профілактика творчими мандрівками.

Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.

6. Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття.

Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.

Боротьба з такими тенденціями впливає, насамперед, шляхом здоровлення сімейно-побутовими умовами. Тут, вкрай, важливо ефективно впливати на батьків-п'яниць, утягувати старших у родині в систему протиалкогольної освіти в школі і поза школою.

Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі

повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше - „витиснення" зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге - нейтралізація „факторів ризику" раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання.

Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля.

2.2 .Реабілітація клієнтів, залежних від алкоголю.

Найзагальніше визначення реабілітації дане у резолюціях IX Наради міністрів охорони здоров'я і соціального забезпечення соціалістичних країн як системи державних, соціально-економічних, медичних, педагогічних і інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів в суспільство і до суспільно корисної праці.

Реабілітація - це комплексна і багаторівнева, етапна і динамічна система взаємозв'язаних компонентів, об'єднаних в рамках однієї концепції єдністю цілей, і принципів, методів і процесів. У загальній програмі реабілітацій-них заходів виділяють 3 етапи: відновне лікування, реадаптацію, реабілітацію. Реабілітація хворих на алкоголізм - це система заходів медичного, психологічного і соціального характеру, що проводяться після виникнення захворювання, а також направлених на його профілактику. У реабілітації хворих на алкоголізм можна виділити медичний, професійний і соціальний етапи. На першому з них застосовуються загальновідомі заходи терапії і ізоляції. На етапі професійної реабілітації в абсолютній більшості випадків проводиться не навчання нової професії, а закріплення на колишньому місці роботи. Нарешті, соціальний етап реабілітації включає переорієнтацію відносно традицій, обрядів і культурних цінностей .

У реабілітації хворих на алкоголізм досягнуті певні успіхи, але ця проблема вимагає рішення ще багатьох задач організаційного і методичного порядку. Прийняті в даний час рекомендації, але питанням медикаментозної, соціальної і професійної реабілітації хворих на алкоголізм ще не увійшли до повсякденної практики наркологічних установ. Не менш важливі методичні підходи до реабілітаційних програм і втілення їх в життя.

Найглибше і послідовно дослідження проблем реабілітації хворих на алкоголізм проводиться в області Томська. Виходячи з принципу поєднання протиалкогольного медикаментозного лікування з професійною і соціальною реабілітацією хворих на хронічний алкоголізм в психіатричній лікарні Томська на початку 70-х років був створений наркологічний комплекс, який включає диспансерне наркологічне відділення, відділення при обласній психіатричній лікарні і стаціонар на базі взуттєвої фабрики.

Для підвищення ефективності реабілітаційних програм, чіткішого розподілу сил і засобів наркологічної служби, оптимальної диференціації і інтеграції зусиль лікарів і середнього медичного персоналу в області  Томська упроваджений принцип територіального (район, місто, область) амбулаторно-стаціонарного наркологічного об'єднання (ТАСНО). Його структура носить функціональний блоковий характер, що дозволяє диференційовано здійснювати динамічний комплекс медикаментозних, психологічних і соціально-трудових дій. З метою оптимізації реабілітаційної роботи складені режими спостережень і варіанти відновної терапії хворих на алкоголізм в наркологічних стаціонарах при промислових підприємствах, що є адаптованими режимами і програмами реабілітації для психічно хворих, розроблені Е. Д. Красиком.

Структура ТАСНО. включає чотири основні блоки, що тісно взаємодіють між собою.

1. Консультативно-діагностичний блок об'єднує кабінет функціональної діагностики, клініко-біохімічну лабораторію і кабінети фахівців (невропатолога, терапевта, психолога). Задача співробітників цього блоку - в найкоротші терміни (2-3 дні) провести повне обстеження, виявити соматичні і неврологічні відхилення, визначити ступінь інтоксикації організму хворого. Основною метою даного блоку є коректування початого дезинтоксикаційного, симптоматичного лікування, додання йому психотерапевтичної спрямованості, рішення питання про трудовлаштування на час лікування. Ті ж задачі стоять при виборі реабілітаційних програм, особливо для медикаментозного лікування хворих без відриву від основного виробництва.

2. Блок інтенсивної терапії і активних методів лікування об'єднує лікувальні і процедурні кімнати, палати інтенсивної терапії, кабінети фізіотерапії, психотерапії, хірургічний. Основні задачі блоку - інтенсивно провести дезинтоксикаційні заходи і перевести хворого на комплексну протиалкогольну терапію на фоні загальнозміцнюючого, симптоматичного лікування.

3. Блок трудової реабілітації працює в тісному контакті з відділом кадрів, начальниками і майстрами цехів. За свідченнями соматичного і неврологічного характеру активно розв'язуються питання трудовлаштування хворих; медичні працівники беруть участь в зборах бригад і цехів; велике значення надається організації роботи ради самоврядування і внутрішньо відділових занять хворих.

Після закінчення курсу лікування хворих співробітники блоку активно займаються їх трудовлаштуванням на підприємствах з допомогою не тільки прямих контактів з адміністрацією, але і міських бюро трудовлаштування.

4. Блок соціальної реабілітації об'єднує працівників амбулаторної служби, культтерапевтів і соціотерапевтів. Тут розв'язуються такі питання, як отримання паспорта, відновлення на роботі .Амбулаторна наркологічна служба об'єднання, здійснююча активне динамічне спостереження за хворими і їх диспансеризацію, вирішує питання, що стосуються також профілактичного прийому, роботи психотерапевтичних груп в рамках клубу тверезості.

Такий розподіл сил і засобів Томська ТАСНО допомагає здійснювати цілеспрямовану реабілітаційну дію на хворих на алкоголізм, полегшує управління реабілітаційним процесом, підвищує професійний рівень лікарів і середнього медичного персоналу.

Отже, відповідно до клінічних свідчень призначаються диференційовані режими і програми реабілітації хворих на алкоголізм.. І. Прядухин виділив три основні режими: лікувально-охоронний, лікувально-активуючий, лікувально-трудовий.

1. Лікувально-охоронний режим. Залежно від клінічного стану хворого передбачаються постільний і щадний режими:

а) постільний режим показаний при передпсихопатичних, психічних і депресивних станах, різко вираженому абстинентному синдромі, а також при потребі у фізичному комфорті, рецидиві захворювання з компульсивним вабленням до алкоголю, стані після вираженої алкоголь-тетурамовоновою реакцією; реабілітаційні програми, вживані при цьому режимі, перш за все медикаментозні і соціальні (дозована індивідуальна психотерапія); трудові програми при цьому режимі не рекомендуються.

б) щадний режим призначається при абстинентному синдромі легкого ступеня, потреби в психічному комфорті, алкогольному ексцесі під час лікування, сильномувабленні до спиртного, соматоневрологічних розладах і ускладненнях; при цьому режимі в числі медикаментозних програм застосовуються: комплексна терапія, що копіює психофармакотерапію, інсульнотерапія і фізеотерапія. З професійних програм маються на увазі дозована працетерапія внутрі відділення, а з соціальних - індивідуальна і групова психотерапія, дозована культтерапія і лікувальна фізкультура.

2. Лікувально-активуючий режим. Він передбачений на етапі становлення ремісії з установкою на тверезість при соціально-трудовій дезадаптації на фоні стабільного рівня світлого проміжку. Арсенал реабілітаційних заходів при цьому режимі вельми різноманітний. З медикаментозних - загальнозміцнююча, стимулююча, тонізуюча терапія, психотропні засоби, симптоматичне лікування, фізіотерапія, умовно-рефлекторна і сенсибілізуюча терапія.

Професійні програми передбачають раціональне трудовлаштування на промислових об’єктах за фахом, а також на промислових підприємствах з трудовим навчанням нової професії або відновленням колишньої.

3. Лікувально-трудовий режим призначається для стабілізації і поглиблення ремісії, твердої установки на тверезість. При цьому режимі максимально використовуються всі реабілітаційні програми: медикаментозні, професійні і соціальні. У числі останніх - індивідуальна і колективна психотерапія з хворими і їх родичами, зміцнення соціальних зв'язків (сімейних, виробничих, юридичних), проводяться індивідуальні, сімейні, групові і колективні культурні заходи, організація тематичних вечорів відпочинку, концертів і зустрічей з колишніми хворими, спортивні заходи з організацією змагань.[10]

Отже, доречно сказати, що ефективність реабілітації багато в чому залежить від її спрямованості на максимально раннє виявлення найуразливішого контингенту і своєчасну психопрофілактичну роботу з ним. Тому, реалізація перерахованих напрямів дозволить істотно поліпшити реабілітацію хворих на алкоголізм.

Також, важливе місце в системі реабілітації хворих на алкоголізм займає ситуативно-психологічний тренінг, сприяючий подоланню анозогнозії, аутоїдентифікації патологічного ваблення до алкоголю, навчання пацієнтів способам боротьби з ним. Тим самим методика є основою для профілактики рецидивів захворювання. Ситуативно-психологічний тренінг хворих на алкоголізм направлений на рішення наступних задач: підвищення ступеня усвідомлення хворими у себе патологічного ваблення до алкоголю і виявлення конкретних ознак його актуалізації; виявлення типових індивідуальних чинників актуалізації патологічного ваблення до алкоголю і навчання методам протидії ним; вироблення аутогенної релаксації і використовування її для боротьби з патологічним вабленням до алкоголю. Тривалість курсу складає 3 заняття, тривалість одного заняття 1,5-2 год.

Основними складовими ситуативно-психологічного тренінгу стали: групові дискусії, ролеве відтворення основних ситуацій і станів, сприяючих актуалізації патологічного ваблення до алкоголю, аутогенне тренування.

Застосування ситуативно-психологічного тренінгу дозволяє підвищити ефективність терапевтичних і реабілітаційних заходів, своєчасно попереджувати загострення патологічного ваблення до алкоголю і попереджати рецидиви алкоголізму.

Реалізовуючи профілактичний потенціал реабілітації, останнім часом з'являються програми, направлені на комплексну роботу з уразливим з погляду алкоголізації контингентом.

У останнє десятиліття в лікувально-реабілітаційній роботі з хворими на алкоголізм все більш рельєфно виступає тенденція розширення використовування немедикаментозних методів і, зокрема, різних варіантів лікувальної фізкультури і спортивних ігор. Показанням до застосування спортивних програм є і що знаходиться у 50-60% хворих на алкоголізм працездатного віку зниження фізичної працездатності. Причиною зниження працездатності, мабуть, є функціональна неповноцінність міокарду з порушенням метаболічних процесів і зниженням його скоротливої функції під впливом токсичної дії алкоголю, а також порушення адаптаційних механізмів, уповільнення пристосованої реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження .