Соціологічне дослідження "Патріотизм у розумінні сучасної молоді"

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління

Кафедра метрології та промислової автоматики

Соціологічне дослідження

на тему:

«Патріотизм у розумінні сучасної молоді»

Вінниця, ВНТУ 2009

Зміст

1.            Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження

2.            Визначення основних понять за темою дослідження

3.            Вибірка соціологічного дослідження

4.            Розробка і логічний аналіз анкети

5.            Організація та методика опитування респондентів

6.            Статистика і обробка інформації

7.            Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Список використаної літератури

1. Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження

Патріотизм в країні, яка нещодавно здобула незалежність, постає дуже гостро. Що для сучасної молоді означає патріотизм? В головах та думках багатьох людей по різному трактується таке поняття, як патріотизм . В одних людей вірне тлумачення, в інших помилкове. То що ж насправді означає слово патріотизм?

Уявлення про патріотизм зв'язуються з трепетним ставленням до своєї Батьківщини, але уявлення про сутність патріотизму у різних людей різний. З цієї причини, одні люди вважають себе патріотами, а інші їх такими не вважають.

Патріотизм (грец. patriótes,πατριώτης — співвітчизник, грец. patrís,πατρίς — батьківщина) — це моральний і політичний принцип, соціальне відчуття (сприйняття), змістом яких є любов до Батьківщини (місця народження всіх поколінь предків і самої людини), відданість своєму народові, готовність заради них на жертви (в тому числі готовність підкорити свої особисті потреби потребам суспільства перебування (проживання) і подвиги. Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах освіти націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відображає загальнонаціональні моменти в його розвитку. А з практичного боку - характеристика особистості, тобто особистість, котра сповідує патріотизм до певної країни, є патріотом цієї країни.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму – важлива складова виховної діяльності.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з'явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання і співставлення себе з іншими членами свого народу, постійна готовність підкоряти свої особисті інтереси інтересам загалу, в якому живеш, та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Патріотизм може проявлятися в наступних формах:

¨         полісної патріотизм - існував в античних містах-державах (полісах);

¨         імперський патріотизм - підтримував почуття лояльності до імперії та її уряду;

¨         етнічний патріотизм (націоналізм) - в основі має почуття любові до свого народу;

¨         державний патріотизм - в основі лежать почуття любові до держави.

¨         квасний патріотизм (ура-патріотизм) - в основі лежать гіпертрофовані почуття любові до держави та свого народу

В умовах утворення двох типів держав побудованих на мононародному принципі і полінародному (національному) принципі патріотизм набуває різного забарвлення і розуміння. У першому випадку - це патріотизм в прямому його розумінні, а у другому випадку - це космополітизм з усіма витікаючими наслідками.

Космополітизм — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

Тому в державах, побудованих єдиним народом, існує тяга до ще більшої консолідації, а в багатонаціональних державах, побудованих різними народами, рано чи пізно утворюються різні патріотичні осередки навколо кожного з народів, що утворюють цю державу. Така держава розривається відцентровими силами протидії різних патріотичних поглядів на окремі складові – мононародні держави.

Саме тому поняття патріотизму має різне наповнення і тлумачиться по різному. Протягом віків патріотизм відігравав дуже важливу роль, об’єднуючи народ держави в боротьбі з зовнішньою агресією. У часи боротьби з зовнішнім ворогом внутрішні протиріччя між різними народами відходили на задній план. Тому багатонаціональні країни успішно прогресують тільки у часи воєн і протиборств з зовнішнім і внутрішнім ворогом. У мирний час у таких країнах посилюються відцентрові сили протиріч, існуючих між різними народами, що населяють багатонаціональну державу.

Тому в багатонаціональних державах існує термін абсолютизованого патріотизму, що виражає вузькокорисні групові інтереси (інтереси певної групи в державі, наприклад, аристократії), або певного народу (одного з багатьох і не обов’язково найчисельнішого, здебільшого народу до якого відноситься керівна/царська/ верхівка). З часом такий патріотизм перетворюється на шовінізм.

Шовінізм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — найодіозніша форма націоналізму, пропагування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації, поширення ідей національної переваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Таким чином, ідеологія патріотизму, прийнята в багатонаціональній державі, перетворюється в ідеологію націоналізму, шовіністичну ідеологію і працює на виокремлення окремого (панівного) народу з числа інших народів, що проживають на визначеній території. Після виокремлення народу націоналістична ідеологія починає працювати на становлення, захист і зміцнення виключно панівного народу, на шкоду інших народів такої багатонаціональної держави.

Саме поняття мало різне наповнення і розумілося по різному. В античності термін patria «Родина» застосовувався до рідного міста-держави, але не до ширших спільнотам (таким як «Еллада», «Італія»); таким чином, термін patriota означав прихильника свого міста-держави, хоча, наприклад, загально грецького почуття патріотизму існувало, принаймні, з часів греко-перських воєн, а в творах римських письменників епохи ранньої Імперії можна бачити своєрідне почуття італійського патріотизму.

У Римській імперії патріотизм існував у вигляді місцевого «полісного» патріотизму і імперського патріотизму. Полісної патріотизм підтримувався різними місцевими релігійними культами. Римські імператори з метою згуртування населення імперії під керівництвом Риму робили спроби формування загальноімперських культів, деякі з них були засновані на обожнення імператора.

Християнство своєю проповіддю підривало основи місцевих релігійних культів і тим самим послаблювали позиції полісного патріотизму. Проповідь рівності всіх народів перед Богом сприяли зближенню народів Римської імперії і перешкоджали місцевого націоналізму. Тому на рівні міст проповідь християнства наштовхувалася на протидію патріотично налаштованих поган, які бачили в місцевих культах основу благополуччя міста. Яскравий приклад такого протистояння - реакція ефесян на проповідь апостола Павла. У цій проповіді вони побачили загрозу місцевому культу богині Артеміди, який складав основу матеріального благополуччя міста.

Імперський Рим, у свою чергу, бачив у християнстві загрозу імперського патріотизму. Незважаючи на те, що християни проповідували послух владі і молилися за добробут імперії, вони відмовлялися приймати участі в імперських культах, які на думку імператорів повинні сприяти зростанню імперського патріотизму.

Проповідь християнства про небесну вітчизні і уявлення про християнської спільноти як особливий «народі Божому» викликали сумніви в лояльності християн земній вітчизні.

Але згодом в Римській імперії відбулося переосмислення політичної ролі християнства. Після прийняття християнства Римською імперією, вона почала використовувати християнство для зміцнення єдності імперії, протидію місцевого націоналізму і місцевого язичництва, формуючи уявлення про християнської імперії як про земне батьківщині всіх християн.

У Середні століття, коли лояльність цивільного колективу поступилася місцем лояльності монарху, термін втратив актуальність і знову придбав її в Новий час.

В епоху американської та французької буржуазних революцій поняття «патріотизм» було тотожне поняттю «націоналізм», при політичному (неетнічна) розумінні нації; з цієї причини у Франції та Америці в той період поняття «патріот» було синонімом поняття «революціонер». Символами цього революційного патріотизму є «Декларація незалежності» і «Марсельєза». З появою поняття «націоналізм», патріотизм стали протиставляти націоналізму, як прихильність країні (території і державі) - прихильності людської спільності (нації). Втім, нерідко ці поняття виступають як синоніми або близькі за значенням.

Героїзм і патріотизм радянського народу, яскраво проявилися в роки Великої Вітчизняної війни, взаємопов'язані. Ці два поняття - сторони однієї медалі. Країна не витримала б такого страшного і суворого випробування, якщо б не жила єдиною думкою: "Все для фронту, все для перемоги!" Солдати самовіддано воювали, не маючи ні вихідних, ні свят, але так само жив і тил: адже солдатам потрібні були патрони, снаряди, зброя, винищувачі та бомбардувальники, танки, гармати, зенітки, щоб бити фашистів. Все це робили в тилу.

Країна "кувала перемогу" спільними зусиллями всього народу. Замість тих, що пішли на фронт до верстатів встали їхні батьки і матері, дружини і діти.

У колгоспах жінки, люди похилого віку і діти ростили хліб, картопля, овочі, зберігали худобу, щоб було чим годувати армію. Наше покоління мало замислюється про минуле, про Велику війну, яку не просто пережили, а героїчно вистояли - адже вона йшла майже чотири роки!

Країна не тільки воювала, вона жила суворою і натхненної життям - знімалися кінофільми: "Іван Грозний", "Російські люди", працювали театри, письменники і артисти виїжджали на фронт, допомагаючи бійцям в оточеному Ленінграді. Д.Д. Шостакович написав у блокадному Ленінграді свою Сьому симфонію, Твардовський - поему "Василь Тьоркін", в Ташкенті будувався драматичний театр.

У перші ж дні вітчизняної війни сотні тисяч молодих радянських патріотів добровільно пішли боротися проти німецьких окупантів. З середовища молоді в дні вітчизняної війни вийшли чудові герої, які своєю мужністю, залізною стійкістю, самовідданої хоробрістю завоювали глибоку любов і визнання всього радянського народу. І в перших рядах цих героїв всюди можна зустріти комсомольців. За два роки війни високого звання Героїв Радянського Союзу удостоєні більше 400 комсомольців і вихованців комсомолу. Сотні тисяч комсомольців за мужність і відвагу, проявлені в боях з німецькими загарбниками, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Досить сказати, що тільки за 6 місяців - з 1 січня по 1 липня 1943 року - у Червоній Армії орденами і медалями нагороджено 100 737 комсомольців. (Про роботу комсомолу на селі.-М.: Молода гвардія, 1943.-С.

Війна з фашистською Німеччиною, коли на захист Батьківщини піднялися старі й малі, показала всьому світу небачену стійкість і мужність нашого воїна. Подвиги Зої Космодем'янської, Лізи Чайкіної, Олександра Матросова, Юрія Смирнова, Миколи Кузнєцова та багатьох тисяч інших назавжди увійшли в історію Росії. Велика Вітчизняна війна явила собою небачений зліт самосвідомості громадян нашої країни, що працювали в тилу і забезпечили фронт всім необхідним. Патріотизм, дружба народів багатонаціональної країни стали важливим фактором у досягненні перемоги над фашизмом.

Історичне значення людини, вважав Н.Г. Чернишевський, "вимірюється його заслугами Батьківщині, його людську гідність - силою його патріотизму".

Очевидно, що молодь, що воювала на рік Великої, вітчизняної війни на фронті і в тилу в основному складалася в комсомолі, який на початку 1939 р. об'єднував понад 5 млн. юнаків і дівчат. (Історія другої світової війни 1939 -1945.-М.: Військове Видавництво Міністерства Оборони СРСР, 1973. Т. 2.-С. 162)

Підпільники проникали до установ окупаційного апарату, які обслуговують військові частини ворога, на залізничний транспорт, аеродроми, промислові та сільськогосподарські підприємства та вели там підривну роботу. Відчуваючи повсякденну підтримку і допомогу з боку населення, вони здійснювали диверсії, дезорганізуючи роботу тилових органів ворога. Так, у відповідь на заклик ЦК КП (б) України посилити диверсійно-підривну роботу на залізних дорогах, і в першу чергу на лініях Київ - Коростень, Київ - Ніжин, Київ - Фастів, що обслуговували угруповання німецько-фашистських військ в районах Сталінграда і Північного Кавказу, українські підпільники восени 1942 р. здійснили п'ять великих аварій потягів.

C перших днів Велика Вітчизняна війна набула характеру всенародної боротьби за рідну Вітчизну, свій край і рідну домівку. Вона торкнулася інтересів всіх верств суспільства. Можна в якійсь мірі погодитися з тими, хто сумнівається в тому, що весь народ виступив "як один". Одні йшли битися за соціалізм. Інші зовсім не думали про соціалізм, а про Вітчизні. Треті-службісти за наказом. Четверті чекали свого часу і виступили проти своєї країни, проти існуючої влади. Вся справа у співвідношенні цих "потоків". Якщо акцентувати на останньому, то складеться думка, що війна була не проти зовнішнього ворога, а проти "тоталітарного режиму на чолі зі Сталіним". Але ці пустопорожні твердження не відповідають дійсності. На захист Батьківщини стали мільйони, в тому числі і молоді люди, причому не за наказом згори, як здається, любителям "істини", а за покликом серця. (см: Украдена перемога. Комсомольская правда, 1990, 5 травня)

За велінням серця молоді патріоти добровільно відправлялися на фронт. По мобілізації ЦK ВЛКСМ в перші три дні війни до діючої армії пішли 900 тис. комсомольців. В боях проти гітлерівських загарбників молоді воїни показували зразки самовідданості, робили подвиги, які назавжди увійшли в історію нашої Батьківщини, і будуть служити не дивлячись ні на що, славним прикладом для майбутніх поколінь. Першими Героями Радянського Союзу в дні війни були льотчики комсомольці Степан Здоровцев, Петро Харитонов і Михайло Жуков. Ніхто не спростував і узагальнюючі дані про героїзм молоді в роки війни. За героїзм і мужність, проявлені в боях за роки війни, 3,5 млн. комсомольців армії і флоту і 50 тис. молодих партизанів були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, близько півтори тисячі комсомольців удостоєні звання Героя Радянського Союзу, (Див. Велика Вітчизняна війна. Питання та відповіді, Бобильов, П.М., Липицької, С.В., Монин M.С., Панкратов Н.Р.-М.: Политиздат, 1984 - С.388)

Велику пропаганду патріотизму та боротьбу з фашистськими окупантами проводили молодіжні організації. Найбільш відомою з молодіжних організацій, що діяли в роки війни стала «Молода гвардія», робота якої відображена на сторінках однойменного роману Фадєєва.

«Молода гвардія» виникла під керівництвом партійного підпілля, на чолі якого був Ф.П. Лютіков. Після окупації фашистами Краснодона (20 липня 1942) утворилося кілька молодіжних антифашистських груп: І.А. Земнухова, О.В. Кошового, В.І. Левашова, С.Г. Тюленина, А.З. Єлисеєнко, В.А. Жданова , Н.С. Сумської, У.М. Громової, А.В. Попова, М.К. Пеглівановой. 2 жовтня 1942 комуніст Е.Я. Мошков провів перші організаційні збори керівників груп молоді міста та прилеглих селищ. Створена підпільна організація була названа «Молода гвардія». До складу її штабу увійшли: Громова, Земнухов, Кошовий (комісар «Молодої гвардії»), Левашов, В.І. Третьякевич, І.В. Туркенич (командир «Молодої гвардії»), Тюленін, Л.Г. Шевцова. «Молода гвардія» налічувала 91 чол. (в т. ч. 26 робітників, 44 учнів і 14 службовців), з них 15 комуністів. організація мала 4 радіоприймача, підпільну друкарню, зброю та вибухівку. Випустила і розповсюдила 5 тис. антифашистських листівок 30 найменувань; напередодні 25-ї річниці Жовтневої революції вивісила в місті 8 радянських прапорів. Члени організації знищували ворожі автомашини з солдатами, боєприпасами та пальним. 15 листопада 1942 молодогвардійці визволили з фашистського концтабору 70 радянських військовополонених, також було звільнено 20 радянських військовополонених, які перебували в лікарні. У результаті підпалу в ніч на 6 грудня 1942 будівлі фашистської біржі праці, де зберігалися списки людей, призначених до вивезення до Німеччини, близько 2 тис. краснодонців були врятовані від угону у фашистське рабство. Підпільна партійна організація міста і «Молода гвардія» готували збройне повстання з метою знищити фашистський гарнізон і виступити назустріч Радянської Армії. Зрада провокатора Почепцова перервало цю підготовку. У фашистських катівнях молодогвардійці мужньо і стійко витримали жорстокі тортури.

Через такі перепони пройшли люди які любили свою країну, свою державу і мобілізували всі сили на здобуття перемоги. Запорукою цього є патріотизм, і любов до своєї держави.

Що до законодавства то багато країн світу мають певні закони про захист своєї держави, тобто законів спрямованих на розвиток патріотизму в своїй державі та захист своїх громадян.

Одним із законів про патріотизм був прийнятий в США. Новий закон має довгу і дещо пафосну назву "Акт 2001 року, згуртовує і зміцнює Америку шляхом забезпечення належними знаряддями, що вимагаються для припинення тероризму і перешкодити йому" **. Короткий та "популярна", як прийнято це називати в законодавчій системі США, найменування антитерористичного закону, також несе в собі ідеологізованих навантаження в дусі моменту і громадського настрою в країні: "Акт патріота США 2001 року"

Американський конгрес задовольнив прохання президента Джорджа Буша і зробив постійними більшість заходів, передбачених у так званому законі про патріотизм - акті, який розширює повноваження поліції і спецслужб у сфері боротьби з терором.

Інший в Росії був принятий закон «Підвищуються штрафи за незаконне використання держсимволіки і форменого одягу». Уряд вніс до Держдуми законопроект, що вводить нові заборони на використання комерційними та громадськими організаціями у своїх назвах і емблемах державної символіки.

Самим новим стане заборона на використання штандарта і знака президента РФ. За новими нормами жодна комерційна або некомерційна організація не має права мати емблеми, посвідчення та інші атрибути фірмового стилю, які включали б зображення символів президентської влади. Для цього до Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) вводиться стаття, караюча громадянина-порушника штрафом від 1,5 тис. до 3 тис. руб., Посадова особа, яка допустила порушення, штрафом від 4 тис. до 6 тис. руб., А юридична особа - від 100 тис. до 120 тис. руб.

У Німеччині заборонили превентивне прослуховування телефонних переговорів підозрюваних. Але рішення суддів не зупинить поліцейських, які йдуть по явному сліду.

У липні 2005 року Конституційний суд Німеччини оголосив своє рішення з приводу легітимності земельного закону про поліції в Нижній Саксонії. Цей закон, що набув чинності наприкінці 2003 року, зокрема, допускав оперативне прослуховування телефонних переговорів осіб, щодо яких існує хоча б первинну підозра у протиправних діях.

За таких обставин патріотизм є актуальною темою сьогодення, адже патріотизм це запорука процвітання нашої держави та забезпечення цілісності державного кордону та захисту наших громадян. Тому проблемною ситуацією я вважаю ставлення до патріотизму та його розуміння.

2. Визначення основних понять за темою дослідження

1.                Об'єктом даного дослідження виступає студентська група: 4 АС – 06 яка налічує 20 осіб з них 15 чоловічої статі і 5 жіночої.

Предмет дослідження: патріотизм, як особливе поняття любові до батьківщини, та правильного розуміння цього поняття серед молоді.

2.                Мета дослідження: вивчення впливу патріотизму серед молоді на підвищення добробуту та сприянню культурному і промисловому розвитку своєї країни, дослідження складної організаційної структури і розробка щодо підвищення патріотичної свідомості громадян.

3.                Завдання дослідження: з’ясувати проблему такої низької патріотичної діяльності в групі та зрозуміти низькі патріотичні наміри щодо країни в цілому, пояснити та роз’яснити поняття патріотизму для забезпечення подальшого соціального добробуту в країні, усунути існуючу проблему на даному рівні, подальшому збільшенню патріотичної свідомості у молоді.