Навигация
Тематичні групи оцінної лексики на позначення осіб
47640
знаков
0
таблиц
0
изображений
4. Тематичні групи оцінної лексики на позначення осіб
Іменники, які позначають осіб, становлять собою велику та неоднорідну групу слів. Це лексеми, які вказують на загальні назви людей, їх професію, зовнішні риси, особливості характеру, відношення до місця перебування, родинні взаємини тощо. Поєднуючись зі зменшено-емоційними суфіксами, вони утворюють оцінні іменники, що виражають здебільшого позитивне ставлення до висловлюваного. У цих випадках пестливі утворення називають малі за віком істоти, у них , крім відтінків симпатії, ласки, присутнє й значення об’єктивної зменшеності. Вони розглядаються в семантичній групі зменшено-пестливих іменників. Отже, емоційне забарвлення в його чистому вигляді можливе лише в назвах дорослих осіб, яким не властиве значення зменшеності. Ця група слів поділяється на такі підгрупи:
1. Загальні назви людей (чоловічок, жіночка, дівчинонька, парубочок, легіник, челядонька, людоньки, козаченько, чоловіченько), наприклад: “Чи вже ж їй свій вік продівувати, Зносити брівоньки нізащо?.. Ні, дівонька вона не та!” (Т.Шевченко); “ – Люди, людоньки, - плачуть жінки, це ж ми проти наших... окопуємось” (О.Іваненко); “Несміян: Отак зводиться будинок за будинком, наче наступає армія на пустирі та старосвітські халупи... Соняшник: Тому й прийшли до вас парубочки й дівчатка. Потрібна робоча сила”(Л.Дмитренко).
2. Іменники, що називають людей за професією або за родом занять (косарик, дударик, доярочка, малярик, ковалик, ткачик, пастушок, пастушечка, кравчик, женчик, шевчик, свистунець, свистунчик, чумаченько). Наприклад: “Мати: Ходите, женчики, вже є полудень” (Леся Українка); “Коли б то коханка на сукню набрала, А я – щоб був кравчик” (А.Кримський); “Раз косарики забули поприбирати коси під час грози” (Г.Тютюнник); “Відьма: Скував ковалик голосочок, Ну, нестеменно ж як дзвіночок!..” (М.Кропивницький).
3. Назви людей за характером роботи й місцем перебування (господаронько, нянечка, хазяєчка, господинька, господарочка, гадзинька, гостонько, шинкарочка, шахтарочка, кухар очка, музиченько, морячок, візниченько, санітарочка), наприклад: “ – Не знаю, нянечко моя, - сказав я їй, - не розгадаю” (Л.Глібов); “Перший раз побачив мене – і здивувався. – А, кухарочка! – сказав весело” (І.Франко); “Лиш тоді звела Олена ясненькі очі свої, як заграли музиченьки “Засвистали козаченьки в похід з полуночі” (П.Тичина).
4. Іменники, що означають назви людей за місцем проживання, національністю та належністю до певних етнічних груп (землячок, сибірячок, степовичок, лісовичок, грузиночка, черкесочка, татарочка, україночка, бойківчаночка, кияночка, горяночка, циганочка, гуцулочка), наприклад: “Смола: Стривай, я ніби тебе десь бачив. Терень: Може, землячок? Мося: Ні, я в Безродненькому районі не жив” (І.Микитенко); “Колону погнали, і сибірячок сумно й прощально помахав їм рукою...” (О.Гончар).
5. Назви людей за родинним і соціальним становищем (громадяночка, сиротинка, сиротиночка, сиротинонька, одинчик, одиначок, первісточок, вдовичка, вдівонька), наприклад: “З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила” (О.Гончар); “О, боги! Як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацьку голову” (І.Котляревський).
6. Іменники на означення позитивних зовнішніх рис і особливостей характеру людей, їх якостей (красунчик, ласкавчик, хорошунчик, кучерявчик, білявочка, блондиночка, смуглявочка, говорушка, щебетушка, щебетунчик, пострибунчик, стрибунець, ясочка, ясонька, чорнявчик). Наприклад: “ – Мій цвіркунчику, - шепотіла над парубком мати – моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику!” (О.Ільченко); “Білявочка мовчала, щоб не сполохати його говіркого настрою” (О.Ільченко). “Підбігає з сміхом до татуся красунька Орися” (М.Старицький).
Найпродуктивнішу групу іменників з пестливим значенням утворюють суфіксальні лексеми на позначення назв сімейних та родинних стосунків. Деякі основи цієї семантичної групи, сполучаючись із зменшено-емоційними суфіксами, творять цілі ряди оцінних лексем. Частина іменників – назв свояцтва – одночасно із відтінком пестливості, ласкавості виражає ще й значення зменшеності. Таке явище спостерігається в тих випадках, коли істота, про яку йде мова, є насправді малою за віком. Порівняємо два речення: “Дивіться, мати вийшла й на плечі Несе синка свого малого. Мати!” (А.Малишко) та “Дорогий мій синок Петько! Вже й не ждав почути тебе живим, бо прийшло на тебе аж дві похоронки...”(П.Загребельний). У першому реченні говориться про малого синка – дитину, а іменник синок виражає зменшено-пестливе значення. У другому – лексема синок передає пестливе звертання до дорослого сина.
Серед іменників з позитивним емоційним забарвленням, пов’язаних із назвами родинних стосунків, свояцтва, виділяється кілька підгруп за вужчими семантичними ознаками.
1. Іменники – назви людей, які належать до вузького сімейного кола (матінка, матіночка, матуся, матусенька, мамонька, мамочка, мамуня, ненька, ненечка, батенько, батечко, таточко, татунь, татусь, татусенько, татко, бабуня, бабусенька, бабця, бабусечка, бабуся, дідусь, дідусенько, дідуньо, братик, братунь, братуньо, сестриця, сестричка, сестриченька, сеструня, синок, синочок, донечка, доненька). Сюди слід віднести й такі назви, як доня (пестлива назва дочки), неня (пестлива назва мами), які в синхронному плані є невивідними, але самі по собі є пестливими утвореннями [2,132].
2. Назви родичів, свояків (дядечко, вуєчко, тітонька, тіточка, тітуся, тітусенька, дядинка, дядинуся, свекорко, свашенька, тестенько, зятик, невісточка, невістонька).
3. Інші назви людей, пов’язані сімейними та приятельськими стосунками (женишенько, кумка, кумочка, кумонька, кумася, кумасенька, кумця, кумась, кумасенько, кумцьо, дружок, дружочок, подруженька, подружечка, друженька, дружечка, сусідочка, сусідонько).
Отже, семантична група іменників – назв осіб зменшено-пестливого значення є дуже об’ємною і багатою на словотвірні варіанти.
Розділ ІІІ. Семантика та словотворення аугментативів в українській мові
Збільшувальні утворення, аугментативи (від латинського augmen, augmentum – збільшення) – це похідні іменники, що виражають значення збільшеності, яке часто супроводжується відтінком зневажливості, лайливості. Рідше збільшувальні утворення передають позитивну характеристику осіб. Аугментативи властиві усному мовленню, трапляються у фольклорі, їх використовують у художньому стилі як елементи розмовної мови [9,183].
З розвитком емоційно-оцінних значень зменшувальні утворення переростають у назви суб’єктивної оцінки [9,184].
Деяким суфіксам, що утворюють іменники з новим значенням, властиві певні елементи емоційного забарвлення з негативним відтінком ( -ух- - шептуха, -л- - базікало), проте є ряд спеціальних суфіксів для утворення таких відтінків.
Аугментативи утворюють за невеликою кількістю типів, причому лише один з них є продуктивним – з суфіксом –ищ-е. За допомогою форманта -ищ-е утворюються деривати із семантикою збільшеності – морозище, деревище, а назви осіб, що містять цей суфікс, мають переважно відтінок зневажливості, негативну характеристику (бабище, панище, хлопище) або чисту семантику зневажливості, лайливості (свекрушище). У поодиноких випадках деривати з суфіксом -ищ-е несуть позитивну характеристику, залежну від семантики мотивуючого слова (дружище).
Деривати на -ищ-е співвідносні найчастіше з непохідними словами чоловічого, рідше жіночого роду. Причому похідні лексеми зі значенням згрубілості можуть набувати значення середнього роду. Структур, утворених від похідних (частіше історично похідних) назв порівняно небагато: парубок – парубище, хлопець – хлопчище. Суфікс -ищ-, який має значення суб’єктивної оцінки, є непоширеним в українській мові [4,382]. Перед суфіксом –ищ-е відбуваються чергування г/ж, х/ш, к/ч, ц/ч (хлопець – хлопчище, дівка – дівчище).
Як засіб вираження збільшеності й зневажливості поряд з –ищ-е використовується словотворчий формант –иськ-о, який має синонімічне значення. Тому часто деривати цих двох типів виступають як словотвірні паралелі (парубчище – парубчисько). Проте в семантиці утворень на –иськ-о виразніший елемент негативної оцінки, фамільярної зневажливості (хлопчисько, бабисько, дідисько). Цей суфікс також є непоширеним [4,381] і характеризується меншою продуктивністю, аніж попередній. Деривати на –иськ-о також характеризуються чергуванням кінцевого приголосного основи (дівка – дівчисько, хлопець – хлопчисько).
Досить продуктивним у сфері назв із семантикою аугментативності є утворення з суфіксом –ак-а (-як-а), причому в назвах осіб значення збільшеності повністю заступається негативною оцінкою або фамільярно-зневажливим відтінком, яскравим виявом осуду ( розбишака, забіяка). Іноді іменники з таким суфіксом втрачають негативний відтінок і передають лише фамільярність (друзяка). Слід розрізняти іменниковий суфікс –к-а з лексико-семантичним значенням та іменниковий суфікс –ак-а з лексико-граматичним значенням, щоб правильно зрозуміти словотворчу структуру похідних. Утворення з суфіксами лексико-граматичного значення треба розглядати як “емоційно забарвлені форми відповідного стилістично нейтрального іменника” [6,21]. А в словах типу писака, рубака, гуляка словотворчим виступає суфікс –к-а, який утворює назви осіб від дієслівних основ: писати – писака, рубати – рубака, гуляти – гуляка. Носієм негативного значення в цьому випадку залишається дієслівна основа.
Іменники – назви осіб на позначення зневажливості, презирства можуть утворюватися за допомогою суфікса –уг-а (-юг-а). Такі лексеми несуть більш виражену емоційність, негативне забарвлення порівняно із аугментативами інших словотворчих типів. Ці деривати співвідносяться з непохідними словами чоловічого роду (кат – катюга, дід – дідуга), зрідка – з похідними (босяк – босяцюга). При творенні слів на –уг-а (-юг-а) в окремих випадках спостерігається відсікання кінцевих –ит, -ій (бандит – бандюга, злодій – злодюга). У дериваційних парах відбувається чергування твердих приголосних із м’якими (пан – панюга, бандит – бандюга), наявне й нерегулярне співвідношення (козак – козарлюга). У наведених іменниках семантику суб’єктивної оцінки несе в собі словотворчий формант – суфікс –уг-а (-юг-а). Але існує клас відприкметникових дериватів, а також віддієслівних іменників із таким само суфіксом, у яких значення негативної оцінки містить у собі твірна основа (прикметникова або дієслівна), наприклад, ледачий – ледацюга, хитрий – хитрюга, п’яний – п’янюга, волочитися – волоцюга та інші. У цих дериватах суфікс –уг-а (-юг-а) не є суфіксом суб’єктивної оцінки, а вся лексема в цілому має оцінне негативне значення. Інколи цей суфікс втрачає негативне забарвлення й виражає тільки згрубілість або й фамільярність (хлопцюга, дідуга). До емоційно–оцінних назв чоловічого роду на –уг-а (-юг-а) іноді додається формант –ан (дідуган), що посилює емоційну характеристику [7,108].
У порівняно невеликої кількості назв осіб засвідчено також інші суфікси негативної оцінки, зокрема –аг-а (-яг-а). Цей суфікс часто супроводжується усіченням кінцевого –ок (парубок – паруб’яга, ділок – діляга), а також чергуванням кінцевих твердих приголосних основи з м’якими (плут – плутяга). Суфікс –ук-а (-юк-а) у назвах осіб виражає відтінок зневажливості (злодіюка).
Висновки
Проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних назв осіб дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників – назв осіб із емоційно-оцінним забарвленням, у межах якої зафіксовано численні ряди емоційно-стилістичних синонімів. Словотвірні зв’язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.
Конкретному вияву оцінки відповідає певний набір словотворчих формантів. Найбільшою за суфіксальним складом є група зменшено-оцінних утворень, найменшою – група зменшених назв. Існують суфікси, що виступають лише зі зменшено-оцінним значенням (-ик-о, -ч-а). Морфеми –ун-я, -ус-я використовуються тільки зі значенням пестливості. Більшість суфіксів виконують дві або три функції. Негативну оцінку передають такі суфікси: -ищ-е, -иськ-о, -ак-а, -уг-а, -аг-а та деякі інші. Кількість назв із семантикою позитивної суб’єктивної оцінки й зменшеності є набагато більшою, ніж кількість лексем зі значенням збільшеності, згрубілості.
Серед демінутивних назв з позитивною оцінкою найбільш продуктивними є утворення з формантами –ок, -очк-а, -ечк-а, -оньк-а, -еньк-а, -еньк-о. До середньо-продуктивних слід віднести назви осіб із суфіксами –ець, -чик, -очк-о, -атк-о. Іменники з іншими суфіксами позитивної суб’єктивної оцінки є непродуктивними. Серед утворень із суфіксами негативної оцінки домінують похідні із формантами –ищ-е, -иськ-о, -ак-а. У стадії середньої продуктивності перебувають аугментативні форманти –уг-а, -ук-а, інші суфікси використовуються периферійно.
Аналіз тематичних груп оцінних назв осіб виявив, що найбільш численною є група на позначення людей за їх родинними стосунками. Крім того, саме в цій групі спостерігається найбільша кількість словотвірних синонімів.
Оцінне значення лексеми перебуває під значним впливом текстуального оточення, модифікується ним, тому абстраговано від контексту ми змогли визначити лише принципові ознаки оцінки: позитивна або негативна, зменшувальна або збільшувальна, пестлива або зневажлива. Відтінки ж значення кожної конкретної лексеми можна з’ясувати, лише спираючись на контекст, оскільки одне й те саме слово може інколи набувати абсолютно протилежної семантики. Так, наприклад, негативно-оцінні форми можуть виступати у функції позитивно-оцінних.
Оцінні лексеми мають виразну стилістичну маркованість, тому їх використання є обмеженим. Демінутиви та аугментативи є явищами переважно розмовної мови. Крім того, вони широко розповсюджені в усній народній творчості, де оцінні назви виконують важливу стилістичну функцію і є основою для побудови різноманітних стилістичних фігур, тропів, інших засобів образності.
Література
1. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.,1987.
2. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). – К.,1981.
3. Журавльова Н.М. Емоційно-експресивне суфіксальне словотворення іменників у мові українських народних ліричних пісень // Дослідження з словотвору та лексикології. – К.,1985. – С.61-64.
4. Морфемний словник / Укл. Л.М. Полюга. – К.,1983.
5. Сагач Г.М. Емоційні суфікси іменників на позначення позитивної суб’єктивної оцінки // Укр. мова та л-ра в шк. – 1975. – №12. – С.24-30.
6. Сікорська З.С., Шарпило Б.А. Іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки в сучасній українській мові // Мовознавство. – 1977. - №6. – С.13-23.
7. Словотвір сучасної української літературної мови. – К.,1979.
8. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.,1969.
9. Українська мова. Енциклопедія / Ред. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Заблюк та ін. – К.,2000.
Похожие работы
... . Отже, актуалізацію того чи того значення в дериватах, що входять до складу типової словотвірної парадигми іменників – назв рослин, регулюють особливості їхньої лексичної семантики, яка відображає специфіку позначуваних ними предметів рослинного світу. Рослини в усній народній творчості Роль рослин у житті народу, їх символіка В українській міфології та обрядах визначне місце належить ...
... називає конверсію морфологічним способом формування слів. А Марчанд у книзі "The Categories and Types of Present-day English" ("Категорії та типи сучасної англійської мови") [77] підходить до конверсії як до морфолого-синтаксичного словотворення, тому що змінюється не тільки парадигма слова при цьому процесі, але також синтаксична функція слова, наприклад: I need some good paper for my room. – I ...
... ів вони асоціативні і метафоричні, у меншій мірі вони включають формальні та інтертекстуальні властивості. РОЗДІЛ 3 Створення структурно-тематичного словника-довідника англійських назв груп, виконавців та музичних стилів засобами Lingvo. 3.1. Аналіз універсального електронного словника Lingvo. Для створення структурно-тематичного словника-довідника англ ...
... термінів у різних галузях науки та техніки. Оскільки переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, то цілком природно, що лінгвісти надають особливого значення дослідженню структурно-семантичних особливостей терміна. Мова як система має достатньо законів та засобів утворення нових понять, які з'являються у спеціальній лексиці та потребують номінації. Одним із поширених засобів ...
0 комментариев