Етнокультурні особливості вживання компліменту британцями та американцями

2.2. Етнокультурні особливості вживання компліменту британцями та американцями

Однією з принципових особливостей англомовних культур (британської та американської) є переважання в них індивідуалістичної орієнтації, ядро якої становить принцип індивідуальної свободи, зокрема свободи людини в сфері економіки, політики і в тій сфері, яка позначається поняттям “privacy”. Це слово англосаксонського походження, і в українській, а також в інших європейських мовах немає його еквівалента. Вираз “to have privacy” означає приблизно наступне: мати можливість робити без стороннього втручання деякі речі так, як людині подобається, як їй потрібно. З цим поняттям тісно пов’язані право людини мати власну думку, погляди, смаки і її обов’язок ставитися до іншої людини як до особистості, яка заслуговує поваги, рахуватися з її правами, інтересами, думками, поглядами і смаками. В британському і американському суспільствах, де протягом тривалого часу зберігалися і шанувалися певні традиції, звичаї, культурні цінності, склалися моделі поведінки, які, хоча й різняться між собою, однак мають одну суттєву подібність: вони, з одного боку, символізують повагу до гідності особистості, а з іншого, дозволяють людині зберегти недоторканими межі її особистісної сфери.

Щодо британсько-американських відмінностей, то можна виділити наступне. Англійці вважаються досить стриманими та замкнутими людьми. Американці ж, навпаки, створюють враження людей досить товариських. Соціолог Н.Є. Покровський, характеризуючи манери поведінки представників цієї культури, вказує на властивість американців негайно демонструвати свою дружелюбність, голосно сміятися, посміхатися, хлопати вас по плечу і всіляко показувати свою сердечність і прихильність. Американцям характерне узагальнене, не спрямоване на конкретну людину дружелюбне ставлення до всіх членів суспільства. Прикладом такого узагальненого, без конкретної спрямованості дружелюбного ставлення може бути поширена фраза: “Have a nice day”, яка часто адресується зовсім незнайомим людям. Американський варіант інтерпретації поняття „гарні міжособистісні стосунки” Анна Вєжбіцька описує за допомогою формули „Я хочу, щоб всі відчували щось хороше”.

Особливості поведінки англійців, мабуть, обумовлені тим, що Великобританія – країна з міцно встановленими традиціями, де досить довго існувало уявлення про суспільство як ієрархію станів з чіткими межами і була розроблена система суворих правил поведінки, що регулювали спілкування людей, які належали до різних станів. Кожна людина добре знала своє місце в суспільстві, і коло її спілкування, як правило, обмежувалося тим станом, до якого вона належала. Тому в англійців, не в такій мірі, як в американців, розвинуте прагнення продемонструвати позитивне ставлення до всіх і кожного.

Не дивлячись на вказані відмінності в поведінці британців і американців, їхні культури мають спільні корені, спільні фундаментальні цінності, і подібностей між ними набагато більше, ніж відмінностей, що дає підстави розглядати одну англо-американську культуру.

Важливим фактором, який сприяв формуванню в англомовних культурах чітких правил етикету, була відносна стабільність їх соціальних систем, що є необхідною умовою природного визрівання етикетних моделей поведінки. Цим пояснюється широке вживання етикетних компліментів у різних ситуаціях спілкування.

Щодо щирості висловлюваних етикетних та інструментальних компліментів, то для представників англомовної культури значно важливіше продемонструвати (хай навіть формально) своє прагнення проявити люб’язне, дружелюбне ставлення до комунікативного партнера, ніж виразити свої справжні почуття, емоції, оцінки. Категорію щирості Анна Вєжбіцька виражає у вигляді формули: „Якщо я не відчуваю Х, я не повинен говорити: „Я відчуваю Х”. Вона вважає, що дана форма дотримується в слов’янських та східно-європейських культурах і не дотримується в англо-американській культурі, оскільки прийняті в ній правила поведінки передбачають говорити, що ви відчуваєте щось хороше незалежно від того, що ви відчуваєте насправді. Прикладом цього можуть служити такі кліше, як Lovely to see you, Nice to have met you. Отже, в англо-американській культурі зовнішня гармонія взаємовідносин цінується більше, ніж душевна близькість, щирість і правдивість. Представники британської і американської культур цінують прагнення комунікативного партнера зробити їм приємність, хай навіть за допомогою безпідставної похвали, оскільки вважають, що в спілкуванні щирість не так важлива, як прояв (навіть символічний) поваги до гідності особистості.

2.3. Етнокультурні особливості вживання компліменту в українському етикетному мовленні (за результатами анкетування)

Слово “комплімент” українська мова запозичила із французької (у французькій мові compliment означає “вітання”). Первинне значення “вітання” (хоч і своєрідне!) комплімент частково зберіг в українській мові: комплімент уживають здебільшого при зустрічі замість традиційного вітання, наприклад: “Які Ви чудові сьогодні!”, “Ви чарівні сьогодні, як завжди!”. Однак компліменти можуть звучати і після слів вітань або під час розмови.

Своєрідність компліменту як елемента мовного етикету полягає в тому, що його кажуть здебільшого жінкам чоловіки (хоч цілком можливою є ситуація, за якої послуговуються компліментами будь-які мовці, незалежно від статі та віку). Механізм компліментарності становлять кілька елементів: навіювання того, що приємне людині, гіперболізація (перебільшення) її достоїнств; позитивні емоції адресата.

В українській культурі існують своєрідні правила вживання компліментів, дотримання яких дозволяє уникнути можливих непорозумінь.

По-перше, не слід казати людині того, що їй не приємне або зовсім не властиве. Так, хворому навряд чи доречно сказати: “У Вас сьогодні прекрасний вигляд”.

По-друге, комплімент не повинен бути багатозначним: це небезпека його двоякого тлумачення, а головне – сприйняття. Наприклад, чуючи на свою адресу захоплене “Ти – наче весна” адресатка по-різному може сприйняти навіть такі зворушливі слова: весна ж бо також різною буває, і не завжди чарівною та приємною.

По-третє, бажано уникати незрозумілих слів (іншомовних, діалектних) якщо мовцю заздалегідь невідомо, знає їх співрозмовник (співрозмовниця) чи ні.

Комплімент повинен відповідати ситуації спілкування. Уявімо собі: дружина зайнята прибиранням у квартирі, а чоловік їй каже: “У тебе такий гарний вигляд”. Недоречність подібних слів очевидна.

Комплімент повинен бути щирим. Штучно й неприродно звучатимуть слова, сказані, наприклад, поганому акторові: “Ви неперевершений!”. Фальш ніколи не була окрасою спілкування і компліментарності.

Оскільки комплімент – це здебільшого не лише похвала, а й лестощі, що містять у собі елемент перебільшення, то дуже важливо це перебільшення правильно “дозувати”, аби не спровокувати небажану для адресата реакцію або й комунікативний конфлікт. Скажімо, якщо у дівчини не надто красива зачіска або не новий і не модний костюм, то обирати їх об’єктом для компліменту не варто.

У компліменті не бажано обмежувати позитиви адресата коротким проміжком часу (сьогодні, вчора, тепер тощо). Замість Ви сьогодні співали неперевершено варто сказати Ви, як завжди, співали неперевершено.

Вдалий комплімент завжди спонукає до зворотньої люб’язності: “У Вас – чудовий смак” – “Ваша наука”.

Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адресата, від характеру взаємин з ним, від ситуації спілкування і попереднього змісту розмови.

Втішаючи чи хвалячи когось, варто уникати займенника “я”, надаючи перевагу “ти” або“ви”:

Ви прекрасний майстер!

Ви рідкісний фахівець!

З тобою так цікаво розмовляти!

Ти сьогодні чудово виступив!

Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили!

Однак займенник “я” цілком можливий у структурі компліменту, побудованого на зіставленні, що посилює міру “таланту” адресата, як-от: “Ти – унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитись”.

Найчастіше хвалять за вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску (наприклад: “У Вас витончений смак!”, “У тебе бездоганний вигляд”, “У тебе така елегантна сукня”, “Тобі так пасує нова зачіска”).

Можна похвалити когось з родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей наприклад (“У Вас хата – райський куточок”, “А Твій Василько – дивовижно мудра дитина”). Неввічливо кидати компліменти малознайомим чи незнайомим людям.

Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові.

Спасибі!

Дякую за комплімент!

Це Вам тільки так здається (на перебільшену похвалу)

О, ні, це не про мене!

Спасибі, але Ви явно перебільшуєте!

Дякую, але я цього не заслуговую!

Я радий/ рада це чути.

Мені приємно це почути від Вас.

Я це саме можу сказати про Вас.

З метою виявлення особливостей функціонування українських компліментарних висловлювань нами було проведено анкетування. (Бланк анкети додається).

Анкета пропонувалася:

·          учням міста Ковеля, які навчалися протягом одного року в США;

·          учням Ковельської міської гімназії, які брали участь у програмі міжнародних шкільних обмінів та навчалися протягом трьох тижнів у вищій школі міста Чарльстон (штат Південна Кароліна) у 2003 році;

·          учням Ковельської міської гімназії, які брали участь у програмі міжнародних шкільних обмінів та навчалися протягом трьох тижнів у вищій школі міста Кейн (штат Пенсільванія) у 2004 році;

·          учням, батькам і вчителям, які спілкувалися з представниками американської делегації з міста Кейна, що перебувала у місті Ковелі по програмі міжнародних шкільних обмінів у 2005 році;

·          волонтерці з Корпусу Миру Ленор Джонсон, яка працювала у Ковельській міській гімназії у 2005-2006 році.

В анкетуванні брали участь 35 респондентів, які були різної статі, різного віку та різних професій. (Анкети додаються).

Результати проведеного аналізу анкет дають змогу стверджувати, що комплімент є похвалою (для 19%), підбадьоренням (12%), проявом уваги (26%), способом вираження захоплення (27%), висловленням щирих побажань (11%), просто декількома щирими словами на адресу співрозмовника (5%).

Згідно отриманих даних комплімент вживають щодня (14%), часто (46%), інколи (17%), рідко (15%), залежно від ситуації (8%).

Мовці використовують компліментарні висловлювання з метою: зробити адресату приємність (32%), підкреслити своє позитивне ставлення до адресата (14%), проявити увагу до адресата (17%), висловити свою думку (12%), покращити настрій адресату (15%), проінформувати адресата про те, що він/вона гарно виглядає (10%).

Найтиповішими компліментами, які вживають інформанти, є:

“ З тобою дуже цікаво!”

“Ти дуже гарно виглядаєш!”

“ Яка ти сьогодні гарна! Це тобі личить!”

“Який у тебе гарний одяг!”

“Ти виглядаєш суперово!”

“Чудово виглядаєш!”, ” У тебе дуже гарне …”,” Тобі дуже пасує …”.

На питання “Чи є в українців ситуації, в яких правила етикету передбачають обов’язкове вживання компліментів? Якщо є, то які?” ми отримали такі відповіді:

“ Невпевнений, думаю, немає”.

“Можливо і є якісь певні правила, але я не знаю”.

“Можливо, де-не-де вживають компліменти при вітанні чи знайомстві”.

“Так. Наприклад, після обіду подякувати і сказати, що було смачно”.

“Немає”.

“Можливо на вечірці”.

“Я вважаю, що є, але не знаю, які”.

“Не знаю, можливо, в деяких видах професій”.

На думку респондентів, українці найчастіше вживають комплімент: з метою підкреслити певні людські якості; для того, щоб отримати від цього задоволення; з метою почати бесіду або просто похвалити; для підбадьорення; деякі люди заради вигоди; з метою зробити комусь приємне або присоромити людину; з метою отримати комплімент у відповідь; зробити приємність комусь або коли заздрять, щоб виглядати більш щирим.

Вживання компліментів при вітанні, як вважають 22% респондентів, є в українській культурі типовим. 86% інформантів шкільного віку стверджують, що інтимні компліменти не є невід’ємним атрибутом української культури, позитивну відповідь на це питання дали лише 14% опитуваних. 60 % інформантів середнього і старшого віку зазначають, що інтимні компліменти властиві українському мовному етикету.

Про наявність в українській культурі компліментів, що виражають насмішку, докір чи зневагу, засвідчили 84% інформантів. 53% доводилось вживати і чути на свою адресу нещирі компліменти.

Комплімент відіграє різну роль в мовленні, як зазначають респонденти. Він може слугувати похвалою (35%), заохоченням (35%), переконанням (21%), засобом зміцнення взаємин (9%) чи підтримки розмови.

Переважна більшість опитаних (73%) сприймає компліменти. Таких, що не сприймають компліментів, немає (0%). 7% ігнорують комплімент, і 20% вказали свою відповідь.

Компліменти спроможні викликати в адресата різні емоції і почуття, а саме: радість (60%), підозру (9%), невпевненість (9%), почуття гідності (10%), впевненість (12%).

Приходимо до висновку, що суттю компліменту є позитивна характеристика адресата. Зіставлення відповідей респондентів-українців і респондентів-американців показує, що комплімент є невід’ємним атрибутом, як української, так і американської культури.

Перелік прикмет, які згадуються в компліментах, обмежений, а самі характеристики стереотипні. Вони стосуються зовнішнього вигляду, розумово-вольових і морально-етичних якостей, одягу, дітей тощо. Особливістю жанру компліменту є використання слів (прикметників, прислівників, іменників), які виражають високий ступінь якості, міри тощо.

ВИСНОВКИ

 

Комплімент – важлива складова мовленнєвої поведінки представників англомовної та української культури. Комплімент впливає як на характер міжособистісних стосунків комунікантів, так і на успішність комунікації в цілому. Здійснюючи мовленнєвий вчинок – комплімент, мовець виконує три різних дії, які втілюються в одному висловлюванні: іллокутивний акт, перлокутивний акт і соціальну дію. Суть іллокутивного акту компліменту полягає у вираженні (а) позитивного психологічного стану мовця, що виник як результат позитивної оцінки адресата чи об’єкта, що має безпосереднє відношення до адресата, (б) наміру (бажання) зробити приємність адресату, (в) позитивного ставлення до адресата. Перлокутивний акт компліменту спрямований на стимуляцію позитивної емоційної реакції адресата, яка повинна виникнути внаслідок задоволення його потреби бути визнаним і високо оціненим оточуючими його людьми.

Компліменти як соціальні дії відносяться до сфери управління поведінкою комунікативного партнера. Зміст соціальних цілей варіюється, у зв’язку з чим виділяються різні класи компліментів. Компліменти, сказані мовцем згідно прийнятих у даному соціумі правил етикету, відносяться до класу етикетних. Їхню ціль в узагальненому вигляді можна визначити як підтримку неантагоністичних стосунків з адресатом. Компліменти, метою яких є зміна поведінки комунікативного партнера, утворюють клас інструментальних соціальних дій.

Класифікація етикетних компліментів здійснюється відповідно до типу стандартної ситуації, в якій ці компліменти вживаються. Критерієм виділення різних типів інструментальних компліментів є типізовані варіанти зміни поведінки комунікативного партнера.

Етнокультурна специфіка компліменту дозволяє охарактеризувати певні особливості утворення та використання компліменту в англо-американському і українському культурному просторі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.         Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 344 с.

2.         Бєляєва І.А. Комунікативно-функціональні особливості неповних речень, які передають зміст суб’єктивної оцінки мовця в ситуації безпосереднього спілкування (на матеріалі англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1996. – 16 с.

3.         Вежбицкая А. Семантические примитивы // Семиотика. – М.: Радуга, 1983. – С. 225-252.

4.         Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / Пер. с англ. А.Д. Шмелева. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 272 с.

5.         Голубнича О.І. Семантико-функціональні особливості висловлювань, спрямованих на підтримку адресата (на матеріалі англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1994. – 24 с.

6.         Замошкин Ю.А. Вызовы цивилизации и опыт США: История, психология, политика. – М.: Наука, 1991. – 306 с.

7.         Карасик В.И. Язык социального статуса. – М.: ИТДГК „Гнозис”, 2002. – 333 с.

8.         Клочко Л.И. Похвала в ряду родственных речевых актов в английском языке. – Харьков: Константа. – 2001. – С. 47-57.

9.         Кокойло Л.О. Компліментарні висловлювання в сучасній англійській мові (структура, семантика, вживання). Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 1996. – 24 с.

10.      Мищенко В.Я. Классификация речевых актов комплимента // Вісник Харківського державного університету: № 390. Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов. – Харків: Константа, 1997. – С. 107-111.

11.      Мищенко В.Я. Косвенные способы реализации иллокуции комплимента // Вісник Харківського державного університету: № 430. Романо-германська філологія. – Харків: Константа, 1999. – С. 101-107.

12.       Петелина Е.С. Некоторые особенности речевых актов похвалы и лести //Синтагматический аспект коммуникативной семантики: Сб. науч. тр. - Нальчик: Изд-во Кабардино-Балкарск. ун-та, 1985. – С. 150-154.

13.      Покровский Н.Е. Добрые советы для господ русских, не намеревающихся оставаться в Америке // Социологические исследования. – 1994. - №1. – С. 74-79.

14.       Почепцов Г.Г. Прагматика предложения // И.П.Иванова, В.В.Бурлакова, Г.Г.Почепцов. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Прогресс, 1981. - С. 257-281.

15.      Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. – Киев: Выща школа. Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1986. – 115 с.

16.      Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: В-во „СПОЛОМ”, 2001. – 223 с.

17.      Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 17. Теория речевых актов. – М.: Прогресс, 1986. – С. 170-194.

18.      Серль Дж. Р. Природа интециональных состояний: Пер. с англ. // Философия. Логика. Язык. М.: “Прогресс”, 1987. – С. 96-126.

19.      Сухарев В.А., Сухарев М.В. Европейцы и американцы глазами психолога. – Минск: Беларусь, 2000. – 366 с.

20.      Янова О.А. Номінативно-комунікативний аспект позначення усмішки як компонента невербальної поведінки (на матеріалі сучасної англійської мови). Автореф. дис...канд. філол. наук. 10.02.04. / Київськ. держ. лінгв. ун-т. – Київ, 2002. – 20 с.

21.      Яшенкова О.В. Оцінні номінації в англійському діалогічному мовленні. Автореф. дис... канд. філол. наук. 10.02.04. – Київ: Націон. ун-т ім. Т. Шевченка, 1995. – 23 с.

22.      Manes J. Compliments: A Mirror of Cultural Values // Sociolinguistics and Language Acquisition. N. Wolfson, E. Judd (Eds.) – Rowley: Newbury, 1983. – P. 96-102.

23.      Wolfson N. An Empirically Based Analysis of Complimenting in American English // Sociolinguistics and Language Acquisition. N. Wolfson, E. Judd (Eds.) – Rowley: Newbury, 1983. – P. 82-95.

24.      http://carla.acad.umn.edu/speechacts/compliments/lessonplan.html

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

 

·          Cooper J. Love and Other Heartaches. – London: Corgi Books, 1983. – 552 p.

·          Cooper W. Immorality at Any Price. – New York: Sinclair-Stevenson Ltd., 1991. – 234 p.

·          Dahl R. Kiss, Kiss. – New York: Penguin Books, 1962. – 240 p.

·          Dunne D. The Two Mrs Grenvilles. – New York: Bantam Books, 1987. – 374 p.

·          Hailey A. The Money Changers. – London: Corgi Books, 1991. – 544 p.

·          Hemingway E. The Killers // McConochie J. A. 20-th century American Short Stories. – Москва: Высшая школа, 1979. – P. 18-43.

·          Krantz J. Mistral’s Daughter. – New York: Bantam Books, 1985. – 564 p.

·          Ludlum R. The Holcroft Covenant. – New York: Grafton Books, 1979. – 608 p.

·          McCullers C. The Sojourner // Still Life. – Ленинград: Просвещение. Ленингр. отд-ние, 1975. – P. 95-105.

·          Murdoch I. The Book and the Brotherhood. – New York: Penguin Books, 1988. – 601 p.

·          Murdoch I. The Message to the Planet. – New York: Penguin Books, 1990. – 563 p.

·          Murdoch I. The Sandcastle. – Ленинград: Просвещение. Ленингр. отд-ние, 1975. – 216 p.

·          Pascal F. Slam Book Fever. – New York: Bantam Books, 1988. – 475 p.

·          Pinter H. Plays: Four. – New York: Faber and Faber, 1991. – 406 p.

·          Pinter H. Plays: One. – New York: Faber and Faber, 1991. – 375 p.

·          Shannon D. Family Money. – New York: Bantam Books, 1984. – 547 p.

·          Suckow R. A Start in Life // Eleven American Stories. – Moscow: Progress, 1978. – P. 98-112.

·          Thurber J. The Secret Life of Walter Mitty // McConochie J.A. 20-th century American Short Stories.- Москва: Высшая школа, 1979. – P. 97-118.

·          Tushnet L. The Klausners // Eleven American Stories. – Moscow: Progress, 1978. – P. 5-32.

·          Updike J. Couples. – New York: Penguin Books, 1968. – 506 p.

·          Updike J. Rabbit at Rest. – New York: Penguin Books, 1991. – 512 p.

·          Updike J. Rabbit, Run. – New York: Penguin Books, 1964. – 249 p.