Курорти Німеччини

2.2 Курорти Німеччини

 

Берлін	Франкфурт-на-Майні
Гамбург	Штутгарт
Бремен	Мюнхен
Любек і Кіль	Нюрнберг
Ганновер	Лейпціг
Кельн	Дрезден
Дюсельдорф

Загальна туристська інформація і спеціальна інформація по окремих регіонах країни розсилається безкоштовно туристськими агентствами Німеччини. Стандартний пакет включає п’ять карт (Німеччини, автомобільних доріг, мотелів і кемпінгів, молодіжних готелів, готелів). У нього також входять путівник по визначних пам’ятках кожного міста і села, календар подій на поточний рік, каталог готелів і ресторанів, загальна туристська інформація по країні (туристський сервіс, телефони, пошта, банки, оренда квартир і ін.).

У Німеччині туристів всюди чекають визначні пам’ятки і пам’ятники багатовікової культури: замки і палаци, церкви і монастирі, стародавні міста з фортечними мурами, воротами і баштами, із старими будинками буржуа на романтичних вулицях. Навіть в невеликих містах є музеї. Художні колекції Німеччини – одні з найбагатших в світі.

У Німеччині є все, щоб зробити перебування гостей приємним: готелі на будь-який смак, безліч магазинів, затишні кафе і ресторани, громадський транспорт, надійність роботи якого відома у всьому світі, а також місцева гостинність, що підняла якість обслуговування туристів до дуже високого рівня.

Наявність відразу декількох метрополій пов’язана з історичним розвитком країни. Особливе місце в Німеччині займає його стара і нова столиця – Берлін. Поряд з ним в Німеччині є цілий ряд регіональних столиць, в яких широко представлена німецька історія і культура. Містам Німеччини властива важлива особливість, яка щорічно привертає в країну безліч туристів, – величезна різноманітність визначних пам’яток.

Старі цегляні споруди на півночі країни свідчать про багатство колись володарюючої над морем Ганзи. Тут панує стримана і велична атмосфера, що несе відбиток стилю життя багатих традиціями купецьких сімей. Далі на південь на зміну їм приходять колишні імперські міста, княжі і єпископські резиденції з величними соборами, замками, палацами і ратушами. У багатьох містах старий центр відреставрований відповідно до його історичної зовнішності, а багато будинків охороняються як пам'ятники старизни.

Майже кожне місто має по-своєму вируюче "міське" життя, яке починається вранці з ділової суєти і закінчується пізно увечері цілою гаммою розважальних і культурних заходів. Майже кожне крупне місто може гордитися своїми важливими міжнародними ярмарками і конгресами.

Берлін

Столиця і найкрупніше місто Німеччини, знову повний прагнення стать "серцем Європи". Берлінська стіна, що розділяла місто впродовж 28 років, впала. Сьогодні це єдине місто, в якому реконструюються центр і передмістя. Широкомасштабні перетворення знову ведуть Берлін на авансцену світу. Тут знаходиться більше 80 музеїв, які знайомлять з розвитком цивілізації Європи і Далекого Сходу протягом шести тисячоліть; зберігаються такі всесвітньо відомі шедеври, як бюст Нефертіті, прекрасний Пергамский вівтар, зібрання картин Рембранта. З архітектурних пам’яток і визначних пам’ятників слід зазначити: Бранденбургскі ворота, будівлю Рейхстагу, палац Шарлоттенбург, монумент-колону Перемоги Зігесзойле із статуєю Богині перемоги Вікторії, Курфюрстендамм, Олімпійський стадіон, Зоологічний сад, Александерплац, Потсдам, палац Сансуси.

Гамбург

Це друге за величиною (після Берліна) місто Німеччини, один з найбільших морських портів Європи, що зберіг, проте, властиві тільки йому своєрідність і зовнішність. Величезна кількість мостів, яких налічується 2400, і зелені створює неповторний стиль міста. На воді розташовані його північні приельбскі квартали, де височіють численні церкви, а під ними будівлі з тимчасових банків і монополій гамбурзького Сіті. Із заходу до ділової частини примикає "квартал розваг" Сан-Паулі з ресторанами, нічними клубами, барами із знаменитою вулицею Репербан. На північ від Ельби, навколо штучно створеного озера на Альетере розміщується аристократичний район. У культурному відношенні Гамбург прийнято вважати німецькою "столицею мюзиклу". Безпосередня близькість Північного і Балтійського морів надає можливість зробити цікаві екскурсії і прогулянки по морю.

Бремен

Історія розвитку Бремена нагадує гамбурзьку. Вже з XI ст. Бремен мав торгові зв’язки зі всіма країнами Півночі, в XII ст. – з містами Середземного моря. Його історичний і діловий центр – Альтштадт. Нові адміністративні будівлі є сусідами з пам’ятниками минулого: собором XI ст., міською ратушею XV ст. Від старих часів збереглася і корпоративна будівля купецтва "Шюттінг", в якому розмістилася Торгова палата.

Любек і Кіль

Мальовничі старовинні міста Любек і Кіль мають давні традиції морської торгівлі. Ще в XV в. Любекську гавань називали "королевою Ганзи". Тут добре зберігся середньовічний центр.

Кіль розвивався як місто-резиденція з 1570 р. Він і зараз є адміністративним центром землі Шлезвіг-Гольштейн. Киль – це військово-морська база і крупний центр суднобудування. Відомі спортивні традиції міста, в якому регулярно проводяться регати. На відміну від Любека в Килі збереглося менше історичних будівель.

Ганновер

Будучи у далекому минулому невеликим ринковим селищем на річці Лейне, Ганновер сьогодні може гордитися своєю величиною і значущістю. Впродовж багатьох років столиця Нижньої Саксонії є місцем проведення щорічного міжнародного промислового ярмарку, який вважається найбільшим в світі. Своїй сучасній і жвавій зовнішності місто зобов’язане величезній кількості мальовничих парків озер і садів.

Кельн

Багато туристів відвідують Кельн, який був заснований римлянами в I ст. н.е. як торговий вузол на перетині Рейну і сухопутних доріг. Історичний центр міста – Альтштадт знаходиться на лівому березі Рейну. У минулому його оточували фортечні мури (збереглися її ворота). У всій своїй могутності і пишності в самому центрі міста підноситься Кельнській собор – всесвітньо відомий пам’ятник готичної архітектури. Собор будувався шість століть (1248-1880 рр.). В даний час це не тільки місце для проведення церковної служби, але і найбільший музей, де зібрані колекції картин, скульптур, ювелірних прикрас.

Ні в одному другом місті країни немає такої кількості старовинних церков, як в Кельні.

Також необхідно згадати і про безліч пивоварень і пивних, якими славилося це місто. Крупною подією є святкування карнавалу в Кельні, що відрізняється веселістю, життєрадісністю і строкатістю.

Дюсельдорф

Комерція і елегантність – відмінні риси Дюсельдорфа, столиці землі Північна Рейн-Вестфалія. Це місце проведення промислових і торгових виставок світового масштабу, крупний фінансовий і зовнішньоторговельний центр. Широкою популярністю користуються дюсельдорфські салони модного одягу.

Франкфурт-на-Майні

Одна з найбільшої агломерації Німеччини – Рейнсько-Майнська, її столиця – Франкфурт-на-Майні. Тут проводилась коронація німецьких кайзерів і середньовічні торгові ярмарки, життя і творчість великого Гете зробили Франкфурт всесвітньо відомим. Під час Другої світової війни місто було знищене на 95 %. Його сучасні хмарочоси стали символом нової, процвітаючої Німеччини. Франкфурт вважається містом банків, страхових агентств і міжнародних ярмарків. Франкфуртська фондова і валютна біржі є провідними в країні. Франкфуртський аеропорт належить до найважливіших в світі.

Штудгарт

Околичне німецьке місто, яке в 1944 р. було зруйноване, а в 1950-х роках відновле. Це одне з найпривабливіших міст Німеччини. Розташований в улоговині, оточеній мальовничими лісами, Штутгарт привертає безліч гостей. Його ратушна площа одна з найкрасивіших в країні. Неповторну своєрідність місту додають великі парки, що відокремлюють райони один від одного. Штутгарт рясніє пам’ятниками, статуями і фонтанами. У старовинних будівлях розташовано багато музеїв і художніх галерей. У місті є музей Гегеля, тут він народився. Великою увагою користуються також музеї "Мерседеса" і "Порше". Крім того, Штутгарт знаменитий своїм університетом.

Мюнхен

Столиця Баварії, місто витонченості і радості життя. Мюнхен і його околиці надають своїм гостям широкий спектр можливостей для повноцінного відпочинку і розваг. Місто є крупним культурним центром. Тут представлені численні видавництва і театри, три симфонічні оркестри, близько 50 музеїв, цікавої архітектури. Найважча для туристів проблема – це вибір розваг.

Нюрнберг

Перша згадка про це місто відноситься до 1050 р. У свій час тут навіть вибирали імператорів Німеччини і зберігали імператорські скарби. Під час Другої світової війни місто було на 90 % зруйнований, але в даний час він практично знов відновив свою колишню зовнішність. Це красиве місто, розташоване на горбах. Він радує туристів морем черепичних дахів і мальовничою панорамою з скелі імператорського замку Кайзербург. У Нюрнберзі знаходиться будинок-музей Альбрехта Дюрера.

Лейпціг

Друге за величиною після Берліна місто колишньої НДР. У XVII-XVIII ст. місто стало економічним центром, столицею книгодрукування і музичного життя Німеччини. У університеті Лейпціга вчилися Гете, Лессінг, Клопшток. У Музеї образотворчих мистецтв виставлені роботи старих майстрів – Кранаха, голландських і італійських художників XV-XVI ст. Єгипетський музей Лейпцігського університету містить одну з кращих європейських колекцій мистецтва Єгипту і документів епохи фараонів. Церква Томаскірхе – найвідоміша в місті. Тут зберігаються останки І.С. Баха.

Дрезден

Резиденція курфюрстів Саксонії з середини XVI ст., місто бароко. Він дуже сильно постраждав в роки Другої світової війни. Не дивлячись на масштабні реставраційно-відновні роботи, які ведуться з 1951 р., сліди руйнувань ще не скрізь ліквідовані. Збереглися розвалини Фрауенкірхе – красивої церкви. Палац Цвінгер відновлений і відкритий для відвідин. Знаменита Дрезденска картинна галерея старих майстрів розташована в південній частині палацу. У палаці розташовані і інші музеї: Фізико-математичний салон, в експозиції якого представлені наукові прилади XI-XIX ст.; Історичний музей. На Театрплац відновлений Оперний театр.

Великі річки країни також дуже привабливі для туристів. У їх розпорядженні ціла флотилія сучасних кораблів, які по комфортабельності не поступаються хорошим готелям, пропонуючи багату і різноманітну кухню і цікаві розважальні програми. У пунктах, де є визначні пам’ятки, проводяться екскурсії.

Щонайдовший тур здійснюється по Рейну: з Роттердама в Нідерландах і до Базеля в Швейцарії. Дуже романтична ділянка між Кельном і Майнцем, а також поїздка по Мозелю. У будь-якому пункті круїз можна на якийсь час перервати для ближчого ознайомлення із знаменитими центрами виноробства, до яких відносяться, наприклад, Кенігевінтер, Бахарах, Ассманхаузен і Рюдехсхайм.

З Регенсбурга або Пассау зручно починати поїздку Дунаєм і знайомитися з німецькою ділянкою цієї величавої європейської річки.

Ті, хто віддають перевагу романтичним подорожам, можуть зробити круїз Везером в оточенні порослих лісами гір, починаючи з Ганноверіш-Мюндена і до Гамельна, минувши на своєму шляху тихі містечка із стародавніми монастирськими спорудами і пишними будовами епохи Ренесансу.

Відомі в Німеччині райони туризму пов’язані з долиною Рейну, Баварією, Шварцвальдом, Балтійським побережжям. Район середньовисотних гір Шварцвальд є одним з улюблених місць проведення канікул і відпусток в Німеччині. Південь країни цікавий великими озерами. Екскурсії по живописному Чорному лісу дають можливість познайомитися з місцевими жителями і їх звичаями. Цей край знаменитий виноробством. На півдні, у околицях Фрейбурга, з весни до пізньої осені відкритий Європарк, в якому є розваги для дітей і дорослих.

Балтійське побережжя чарує своєю красою. Суворий ландшафт з піщаними дюнами і будиночками, дахи яких покриті очеретом, неспокійне море, кораблі на рейді – все це має свою неповторну красу. У курортних місцях на Балтійському морі знаходиться понад тисяча санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз.

Баварські Альпи відомі як популярне місце туризму і зимового відпочинку. Високогірні курорти Німеччини дають відмінну можливість сумістити катання на лижах з прогулянками по околицях, багатими культурними і історичними пам'ятниками.

Найвідоміший курорт Баварських Альп – Гарміш-Партенкирхен –столиця зимової Олімпіади 1936 р., на якій вперше були проведені змагання гірськолижників.

Гарміш довго залишався незаперечним лідером зимового відпочинку в Німеччині, поки у нього не з’явився суперник – Бертехсгаден. Цей зимовий курорт буквально зливається з гірським масивом Штайнернес-Мєєр. Курорт Бертехсгаден – старовинне місто з костьолом, вузькими вулицями і середньовічною ринковою площею. Велика частина будівель в цьому місті, автодороги і вокзал були побудовані в кінці 1930-х рр., коли в його околицях поселилися вище керівництво Третього рейху. Краса Берхтесгадена загальновизнана. Але із-за особливостей рельєфу гірськолижні траси не утворюють єдиного цілого. На спеціальному автобусі туристи можуть переїздити в інші райони катання.

Головний серед них – Йеннер, розташований вище по ущелині. Тут створені траси міжнародного рівня. Інші райони – Россфельд, Готхен, Хохшварцек більше підходять для навчання і комфортного сімейного катання.

У долині Рейну є безліч мінеральних джерел, тому тут знаходяться знамениті бальнеологічні курорти: Вісбаден, Бад Зальциг, Бад Брайзіг, Бад Хеннінген, Бад Хоннуф, Бад Годсберг, Баден-Баден.

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.

За Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Як бачимо, будь-яке визначення поняття "туризм" виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс - уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу - це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

Отже, турист - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:

- мотивації подорожей;

- способу подорожей і розвитку транспортних засобів;

- кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1 -й, початковий етап, - до 1841 р.

2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, - з 1914 - 1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, - з 1945 р. до наших днів.

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури - ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

- розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;

- пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

- бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття - це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став туристичний бізнес. Тому початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік - членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році - в Північну Америку.

Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт -тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компа-ніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.

У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.

Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.

Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався 3-й етап - етап індустріалізації туризму.

Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів - все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.

Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення - цс ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.

Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.

В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.

Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

ВТО - провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн - дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО - Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі).

Україна - дійсний член ВТО з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний комплекс "Дніпро" та Київська міська державна адміністрація - члени Ділової ради ВТО. У структурі ВТО діють шість регіональних комісій: Європейська, Африканська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихоокеанська. Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, що обираються Генеральною Асамблеєю за принципом один на кожних п'ять дійсних членів, - 4 роки. Кожних два роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний секретар (з 1997 року - Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на 4 роки. Функціонує ряд допоміжних органів: комітети з програми роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська.

 

3. Теоретичні аспекти світового туризму

При вивченні світового туризму необхідно брати за основу теоретичний метод аналізу, який підтримується емпіричними дослідженнями. Найбільш ефективні теорії міжнародної торгівлі і міжнародних фінансів, які разом створюють економічну теорію світогосподарських зв'язків. До них належать:

- теорія абсолютних переваг;

- теорія порівняльних переваг;

- теорія співвідношення факторів;

- теорія життєвого циклу продукту;

- теорія подібності країн, які в сукупності пояснюють позицію країни в міжнародному туристичному обміні, світовий поділ та загальне спрямування розвитку туристичних потоків.

Розглянемо теорію абсолютних переваг у туристичній індустрії. Справді, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: рідкісні природні місця, такі як Ніагарський водоспад у США, гора Джомолунгма в Непалі та ін.; пам'ятники архітектури та мистецтва - піраміди фараонів у Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь у Греції, Колізей в Італії тощо. Унікальні природні пам'ятники та витвори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне становище тієї чи іншої країни і спонукають туристів приїздити до неї.

Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше посилити інноваційною політикою, яка дозволяє їй створювати специфічні продукти туризму і тим самим забезпечувати собі хорошу спеціалізацію в міжнародному туризмі.

Інновації в туристичному секторі здебільшого охоплюють індустрію гостинності, яка все більше використовує новітні , технології в готельному бізнесі та індустрії розваг, формування нового туристичного продукту і маркетинг. Завдяки застосуванню передових методів управління та активному використанню сучасних інформаційних засобів і нових матеріалів, інновації також можуть істотно знизити ціну туристичного продукту.

У 1817 році Давид Рікардо розвинув ідеї Адама Сміта і ще більше зміцнив доводи на користь вільної торгівлі. Підрахувавши робочий час, необхідний для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, коли вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти більш ефективно, ніж інші країни, без урахування абсолютних переваг. Інакше кажучи, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу і спеціалізується на інших, більш ефективних виробництвах, при цьому купує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилась. На прикладі Португалії Д.Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві вина і сукна ця країна поступилась виробництвом сукна Англії з тим, щоб самій спеціалізуватись на виробництві більш вигідного для неї товару - вина.

Це і є теорія порівняльних переваг, яка повністю пояснює і характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму, як результат різниці ці" між країнами.

На ціну туристичного продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги, які, у свою чергу, залежать від цілого ряду складових, що різні в кожній країні - це податкова політика держави, застосування нових технологій, ціни на пальне, продукти харчування, інші види послуг. Разом з вивченням порівняльних цін враховується також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльних переваг окремим країнам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, де ціни відносно високі.

Більш точну відповідь на питання "Які саме товари забезпечують країні абсолютну і відносну переваги?" дає теорія, розроблена для розвитку міжнародного туризму. Виникають додаткові місця розміщення, харчування, транспортний зв'язок, розвиваються природні та історико-культурні центри туризму. Тому країни, які можуть керувати великим внутрішнім попитом, готові задовольнити і міжнародний попит.

Для визначення внутрішнього попиту застосовують такі показники: чисельність населення, ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення, кількість місць проживання та інші. До країн із високим внутрішнім попитом належать Франція, Німеччина, Великобританія, Ірландія та ін. Отже, і міжнародні обміни найчастіше відбуваються між країнами, які мають подібні умови прийому та обслуговування гостей.

Досягнуті багатьма країнами економічні показники розвитку туризму та стандарти туристичного обслуговування можуть служити для України орієнтиром на перспективу. Аналіз даних про дохід від іноземного туризму в розрахунку на душу населення показує, що особливо швидко туризм розвивається в країнах Європейського Союзу, а найбільші туристичні обміни відбуваються між сусідніми країнами. Найважливіші фактори, які стимулюють цей процес, такі:

- високий рівень безпеки подорожей у країнах ЄС (цей фактор займає перше місце в опитуваннях туристів);

- висока якість та широкий спектр туристичних послуг;

- вільне пересування в межах Європейського Союзу та Шенгенської

- групи країн, відсутність прикордонного та митного контролю;

- введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти - євро.

Крім цих факторів, значний розвиток туризму в кінці XX та на початку XXI століття пояснюється рядом інших причин. Найголовнішою з них слід визнати посилення процесу індустріалізації - зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо пов'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків. Важливу роль відіграють досягнення науково-технічної революції, особливо в галузі транспорту і нових інформаційних технологій. Розвитку туризму сприяє збільшення грошових доходів населення ряду країн, підвищення рівня освіти та культури, а також зростаюча втома від життя у великих містах.

Чимале значення мають і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми, направлені на активізацію туристичного руху: скасування обмеження на ввезення валюти, будівництво готелів та доріг, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги та ін.

Водночас існують чинники, які стримують розвиток світового туризму або негативно впливають на нього, причому в Україні їх значно більше, ніж в країнах, які є основними постачальниками туристичного продукту.

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми: