Етнічні міжусобиці кримських татар з проросійськими силами

2.3 Етнічні міжусобиці кримських татар з проросійськими силами

 

Але крім соціальних проблем у Криму постала етнічна проблема між татарами та росіянами. Після розпаду Радянського Союзу і здобуттям Україною незалежності кримські татари чітко визначили свою позицію щодо України. З самого початку вони стали на бік нашої держави. На цьому ґрунті і виникають зараз постійні сутички між проросійськими силами та татарами.

Сьогодні дуже актуальною є проблема передачі Кримського півострова назад до Росії. Це питання навіть ставилося на розгляд Верховною Радою України.

Розповіді про нестабільність у Криму – не більше ніж вигадка політиків, - запевняв прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим Анатолій Матвієнко у червні 2005 року. На прес конференції, яку 30 червня проводила газета “День”, він запевняв, що звичайно проблеми існують, але не такі глобальна, як всі вважають.

„Найперше мене вразило те, що я побачив: визначення «бунтівний», «неспокійний», «нестабільний» Крим — це вигадка політиків. Комусь було навіть вигідно надуватися та робити вигляд, що він працює в такому складному регіоні. Насправді Крим є нормальним, правда, дещо специфічним, не без проблем, звичайно, регіоном України, але всі проблеми тут не є фатальні, вони можуть бути успішно вирішені. Багатство Криму в багатстві його етносів. Російська громада має право на збереження своєї культури та ідентичності, і це слід поважати. Бо переважна більшість їх розуміє, що треба будувати Україну. А здивували мене українці, 24 відсотки яких тут навіть не чути. Ніхто так швидко не асимілюється, як українці. Вони живуть iз свідомістю меншини, хоч не є нею. І я не звинувачую цих людей, просто це мені сьогодні болить найбільше. Разом iз тим українці мають зрозуміти, що саме вони є фактором стабілізації і саме титульна нація, тобто вони, є найбільш відповідальні за те, в якій державі і як ми живемо”.[13, с.2] Так висловив свою думку Матвієнко з приводу заворушень, які почалися в Криму. При цьому запропонував створити умови для розвитку кожної з національних меншин, яка проживає на території Криму, щоб вони побачили своє майбутнє. Таким чином можна сказати, що він звинувачував українців в тому, що татарам, які повертаються на свої території ніде жити... Заявив, що йому особисто дуже прикро, що проблеми вирішуються виключно на барикадах, в наметах, шляхом протистояння і боротьби. Добре, можливо, такий шлях і не потрібен, але як по-іншому вирішувати ситуацію так і не пояснив.

На зустрічі з представниками Конгресу російських общин Криму, яка відбулася 27 липня 2005 року, він запевняв, що він прагне створити максимальну прозорість роботи влади з метою забезпечення рівних прав кожному жителеві багатонаціонального Криму. Але не зрозуміло, чому ж він, захищаючи права росіян в Криму, не робить цього ж самого по відношенню до кримських татар?

Згодом, після відставки Матвієнка від влади, його дії почав гостро критикувати заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він звинуватив кримських політиків, які вступають в тривалу смугу криз і неладів. Чубаров відзначив, що Матвієнко «щиро намагався прищепити Криму правила ведення прозорої і публічної політики. Для значної частини кримських політиків, звиклих розв'язувати як власні, так і суспільні проблеми виключно кулуарними методами, така поведінка голови Радміну Криму була не тільки учудасією, але і несла загрозу, оскільки могла значно ослабити їх власний вплив на півострові».

В той же час, на думку народногодепутата, слід відмітити, що «непродуманість багатьох ініціатив, що походили від Матвієнка і членів його команди», дозволила його опонентам «ретельно замаскувати справжні мотиви процедури відставки Матвієнка, що готувалася ними, з поста голови Ради міністрів АРК. «Кримські політики вступають в тривалу смугу кризи і негараздів, що нагадує часи мішковщини, - відзначив на завершення Чубаров. - Отже, Києву належить взяти найактивнішу участь у наведенні належного управління півостровом». Згодом ситуація погіршилась, почалися масові страйки і, як і передбачав Чубаров, постало питання про відокремлення Криму від України. Доходило до того, що татари почали захоплювати самовільно землі, а невдовзі це стало масово.

У вересні того ж року перед парламентськими виборами в Криму голова Соціалістичної партії України прокоментував існуючу ситуацію та визначив найоптимальнішого кандидата на посаду голови Ради міністрів Криму: "Обрання А.Бурдюгова на посаду голови Ради міністрів Криму є оптимальним, тому що він набрав найбільшу кількість голосів кримських парламентарів... Кримський уряд повинен забезпечити політичну стабільність на півострові до виборів 2006 року...”. Серед найбільш актуальних проблем Криму О.Мороз назвав проблему самозахоплень земельних ділянок. "У Криму деякі структури та керовані ними громадяни досить "вільно" ставляться до вимог закону, звідси й проблема самозахоплень землі".

На початку серпня відбулась активізація проросійського руху. У День незалежності України, 24 серпня, на мітингу в Севастополі було оголошено про створення Народного фронту "Севастополь-Крим-Росія". Лідери організації підписали Декларацію, в якій йдеться, що єдина мета фронту – припинення анексії півострова Україною.

На підтвердження своєї позиції, автори документа послалися на статтю 19, 20 (частина 1) Загальній декларації прав людини, Ухвала Верховної Ради Російської Федерації від 21 травня 1992 року "Про правову оцінку рішень найвищих органів державної влади РРФСР по зміні статусу Криму, прийнятих в 1954 році", і Ухвала Верховної Ради Російської Федерації від 9 липня 1993 року "Про статус міста Севастополя".Дійшло до того, що постало питання про повернення Криму та м. Севастополя назад до Росії.

Дехто заявив про те, що це є посягання на територіальну цілісність країни. Але прокуратура Сімферополя прийшла до висновку, що це не так, розглянувши позов заступника голови Севастопольської міськдержадміністрації Дмитра Базіва. Він подав до суду, заявивши, що в Декларації Народного фронту "Севастополь-Крим-Росія" міститься заклик "припинити українську анексію" півострова. А це, вважає він, загрожує територіальній цілісності країни.

Як повідомив один з лідерів Народного фронту В’ячеслав Компанієць, Базів вимагав, щоб прокуратура порушила кримінальну справу проти активістів організації, які наполягають, що юрисдикція України розповсюджується на Крим незаконно.

"У вказаній Декларації йдеться про возз'єднання Севастополя і Криму з Російською Федерацією на основі норм міжнародного права й не всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що свідчить про відсутність в організаторів мітингу й фронту об'єктивної сторони на здійснення посягання на територіальну цілісність України", – йдеться в прокурорській відповіді.[14, 25 серпня]

У зв'язку з цим, прокуратура відмовила Базіву в порушенні кримінальної справи проти активістів Народного фронту.

Питання про територіальну цілісність України було знову порушене на початку 2006 року. Прокуратура Криму порушила кримінальну справу у відношенні Севастопольського молодіжного громадського об’єднання “Прорив” по цьому питанню. 18 січня до Джанкойського МРВ ГУМВС України з райдержадміністрації Джанкойського району надійшло повідомлення про те, що цим об’єднанням заплановано проведення 19 січня на Чонгарському перешийку мирної акції – народної вистави, присвяченої святу “Хрещенню господньому” та 15-річчю Дня АР Крим, який офіційно святкується 20 січня. Планувалося встановлення наметів, використувалася аудіоапаратури.

Дійсно 19 січня о 12.30 представниками “Прориву” в районі посту “Чонгар” біля пам’ятника “Загиблим воїнам – визволителям Криму”, розташованому на 122 км траси Сімферополь – Харків, розпочався збір представників вказаного обєднання у кількості близько 70 чоловік, одягнутих в куртки чорного кольору з надписом “Прорив”, яких було привезено централізовано на трьох мікроавтобусах. На обочині автотраси вони поклали 6 мішків з землею, між якими застромили кілька прикордонних стовпів жовто – блакитного та біло – синьо – червоного кольорів.

Приблизно біля першої години дня перед присутніми виступив Голова обєднання “Прорив “ Олексій Добичин з гаслом: “Денонсація договору між Росією та Україною про приєднання Криму до України”. В інтерв'ю представникам російських телеканалів ОРТ і НТВ він закликав до зміни державного кордону України шляхом приєднання Криму й Севастополя до Російської Федерації, хоча це є порушенням закону.

Через тиждень учасників акції було заарештовано, і проти них порушено кримінальну справу по частині 2 статті 110 Кримінального Кодексу України про посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, яка передана для подальшого розслідування з ГУСБУ України в Автономну Республіку Крим.

У той же час, лідер "Студентського братерства" Олег Яценко заявив, що представники декількох проросійських організацій і партій напали на пікет, який члени "Студбратства" проводили біля штабу Чорноморського флоту Росії.

"У ході нападу на пікет зламали український прапор, а деяким студентам, у тому числі й дівчині, нанесені побої", - заявив тоді Яценко агентству "Інтерфакс-Україна". За його словами, троє з нападників були затримані міліцією і обом сторонам довелося давати свідчення по інциденту.

Як ми бачимо, ситуація в Криму не тільки не стабілізувалася до початку 2006 року, а навпаки погіршилась, і питання про від’єднання Кримського півострова постало ще гостріше.

Було направлено запит про приєднання Криму до Росії, але вже невдовзі депутат Державної думи Росії Костянтин Затулін заявив про відкликання цього запиту. Причиною цього російський депутат назвав помилку, виявлену при перевірці тексту доручення про направлення запитів. Помилку допустив депутат Держдуми Росії від фракції ЛДПР, що ініціював запити до російського уряду відносно Криму.

Зокрема, як зазначив тоді "5 канал", помилка полягає в тому, що термін дії нині чинного договору між Росією й Україною про взаємне визнання кордонів закінчується не найближчи часом, а лише в 2009 році. Тому всі документальні запити, які почали робити в зв’язку з дорученням, зараз припинені.

Наприкінці тижня Держдума Росії вирішила, що запросить в уряді цієї країни інформацію про заходи щодо повернення півострова Крим до складу Російської Федерації. У Міністерстві закордонних справ України вважають провокацією запит Держдуми РФ до уряду Росії про можливості приєднання Криму до РФ відповідно до договору 1774 року. "Ми не вважаємо потрібним коментувати подібну провокацію", - заявив 30 травня керівник прес-служби МЗС України Василь Філіпчук.

Блок партій "Наша Україна" виступив з засудженням "історико-популістських маніпуляцій" Державної думи щодо статусу Автономної Республіки Крим. Також Держдуму засудила і Комуністична партія України.

Крім того, Українська республіканська партія "Собор" називає ініціативи Держдуми "правовим цинізмом". Водночас Партія регіонів висловила переконання, що схожі політичні декларації викликають здивування і нічого доброго в зміцнення добросусідських відносин між Україною і Росією принести не можуть.

На початку червня виконувач обов’язків секретаря Ради національної безпеки і оборони України Володимир Горбулін вважає, що ситуація в Криму не є загрозою національній безпеці, проте є серйозним викликом.

“Сьогодні Крим – це епіцентр, і там є все що завгодно – і міжетнічні, і міжконфесійні протиріччя, і зубожіння населення. І про це треба думати», - наголосив В.Горбулін. Він підкреслив, що зараз владі невідкладно потрібна державна програма щодо розвитку Криму.

А вже наприкінці місяця, а саме 22 червня, відбулась глобальна сутичка між кримськими татарами та активістами проросійської організації. Сутичка сталася під стінами Апеляційного суду Автономії, де розглядають справу декількох кримських татар. Їх засудили за побиття журналістів в кримському селищі Симеїз в березні 2004 року.

Партія «Руський блок» і «Руська община Криму» проводила мітинг. Кримськотатарських пікетувальників було понад тисячу осіб, активістів же партії «Руський блок» і «Руської общини Криму» - всього близько 70-ти. Учасників обох акцій розділяв ланцюг правоохоронців. Нині мітингвальники з обох боків звинувачують один одного у провокаціях. Заступник начальника Головного управління МВС України в Криму Микола Федорян запевняє, що бійку почали саме кримські татари, щоб перешкодити проведенню суду.

Через тиждень ситуація наберая нових поворотів. 28 червня 2006 року, в 10-ту річницю ухвалення Конституції України, представники громадської організації «Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» організували в Сімферополі акцію з вимогою виключити з Основного Закону 10-й розділ, де міститься згадка про Автономну республіку Крим і Севастополь як території Української держави.

Акція, в якій взяли участь близько 100 осіб, - переважно пенсійного віку, проходила перед будівлею Верховної Ради АРК. Мітингуючі тримали в руках прапори Росії, Криму й імператорського дому Романових.

Як заявив на мітингу один із лідерів «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» Святослав Компанієць, Конституція України є «мертвонародженим документом, який зневажає основні громадянські права кримчан».

Представники громадської організації заявили, що Крим і Севастополь були анексовані Україною у середині 90-х років XX сторіччя. В зв'язку з цим учасники мітингу вимагають повернути Крим і Севастополь під юрисдикцію Росії.

Учасники акції заявили, що кримчани повинні жити тільки за Конституцією Криму, прийнятою в травні 1992 року. На думку активістів «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія», дана Конституція надавала більше прав і свобод жителям автономії. Також учасники мітингу зажадали відновлення посади президента Криму. Крім того, «Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» закликав першого і єдиного Президента Криму Юрія Мєшкова, який був президентом Криму в середині 90-х років, повернутися з Росії і «навести на півострові конституційний лад».

Крім того, на мітингу представники «Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» демонстрували сімферопольцям маленьку чорну труну, в якій лежав текст Конституції України, а на кришці труни був приклеєний плакат: «Народному Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку від Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія». «Ми цю труну з Конституцією України, яку ми не визнаємо, сьогодні ж відправимо бандероллю Ющенку - хай радіє», - заявив активіст організації, лідер Керченської організації Російської громади «Вітчизна» Олександр Ткаченко.

Перед цим у березні Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» розпочав акцію «Україна без Криму!», направлену на «повернення півострова під юрисдикцію Російської Федерації правовим шляхом». Активісти організації попросили севастопольців і кримчан направляти позовні заяви до суду з вимогою до парламенту України виключити з Конституції згадку Криму і Севастополя як територій Української держави.

2 липня 2006 року, в день, коли суд вирішував змінювати чи ні вирок 6 кримським татарам, засудженим у справі «Симеїз-Коттон», стався інцидент. Кримінальну спарву було порушено в березні 2004 року, коли кілька учасників самозахоплення землі на околицях Симеїза напали на операторів російського «Першого каналу» і українського «Інтера». А за два тижні в сімферопольському барі «Коттон-клуб» сталася бійка, в якій брали участь ті самі кримські татари. Постраждало 9 людей, деякі дістали ножові поранення.

Міліція запевняє, що під час цієї сутички біля стін апеляційного суду Криму постраждало 10 правоохоронців.

Обидві карні справи об`єднали в одну. Апеляційний суд Криму залишив вирок Центрального райсуду Сімферополя без змін - від півтора до 9 років позбавлення волі. Не згодні з рішенням суду активісти громадсько-інформаційної кампанії «Азатлик». Вони напнули на центральному сімферопольському майдані намети.

Надір Бекиров, активіст громадсько-інформаційної кампанії «Азатлик»: «Группа милиционеров, обливаясь слезами, будет давать показания в суде - что там было грубое нарушение общественного порядка, и первоначальные шаги для этого сделаны. Люди, которые, насколько я понимаю, в этой ситуации, ну, могли их там немножко помять, нажать на них. Могли быть там какие-то следы оттого, что их там держали за руки, за локти выводили, могла быть порвана рубашка, но не более того, потому, что из них даже никто не упал”.

А вже через три дні на побережжі Судака відбулася бійка. Вона сталася в ніч проти суботи. Як повідомили в міліції, побилися відпочивальники з Росії, серед них були курсанти-десантники, і місцеві кримські татари.

Всього в сутичці брало участь, за різними даними, від 15-ох до 25-х осіб. 22-річний житель Судака помер від ножових поранень.

Різанина сталася за двадцять метрів від кав’ярні «Достлук». Тут, за словами одного з адміністраторів кафе, вже не перший вечір відпочивали росіяни. Сварка, як кажуть очевидці, почалася на виході із закладу, а масова бійка розгорнулася поряд на стоянці таксі.

Прокуратура Судака порушила карну справу за статтею «Умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень».

Поранення в бійці дістали і відпочивальники, і місцеві. Як говорять, бійка спалахнула в стані алкогольного сп’яніння. Причину сутички та і не встановили. Постраждало два татарина. Один помер при госпіталізації від ножових поранень, другий швидко поправився. Прокуратура Судака порушила карну справу за статтею «Умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень».

До Криму почав регулярно навідуватися президент України Віктор Ющенко. Згодом ситуацію, яка склалася було винесено на розгляд РНБО.

А що ж цього приводу думають самі жителі Криму?

Ганна Горбикова, мешканка Бахчисараю: «Мы хотим жить нормально. Татары, русские. Это верхушка всё мутит. Мы не имеем никаких претензий друг к другу». І такої думки дотримуються більшість кримчан, як бло встановлено при соціальному опитуванні.

А невдовзі зявляються більш глобальні проблеми, ніж просто повернення територій її законним власникам. В 2006 році було обумовлено взяття швидкого вступу до НАТО, з чим кримчани не погоджуються. Було проведено референдум, який мав визначити думку жителів Криму з цього приводу. Кримчани сприймали вступ країни в агресивний військово-політичний блок НАТО як загрозу руйнування існуючого цивілізаційного простору, розрив багатовікових звязків з братським російським народом». Більшість жителів проголосували за те, що не вступати. Але цей референдум юридичної сили не мав.

Наступнорго дня проросійські сили Криму висунули ультиматум – доки на півострові не ліквідують всі самозахоплення, припинити фінансування програми облаштування репатріантів. Вони пікетували кримський парламент, депутати якого збиралися розглядати земельні питання. Проте до землі справа так і не дійшла, тому що проросійські політсили півострова взяли в облогу Верховну Раду Криму до початку сесії. Головна вимога – геть самозахоплення.

Без скандалу не обійшлося і під час сесії. Депутатам так і не вдалося обговорити, як же на півострові виконується земельне законодавство і що відбувається з виділенням ділянок під будівництво житла.

Висновки

Історія Криму почалася 1000 тисяч років тому. На території півострова проживало безліч народів (починаючи від кіммерійців і закінчуючи кримськими татарами, росіянами і українцями, які живуть там сьогодні). Тут існували великі держави: Таврика (IX – I ст.. до н.е.), Скіфія (VII-VIII ст.), Тмутаракань (X-XII ст.), Золота Орда, Кримське ханство та інші. Крим здавна був місцем, де велася активна торгівля, бо знаходиться він якраз між двома континентами. На території Криму відбувалися великі баталії (Кримська війна, російсько-турецька війна). Крим – це маленька своєрідний край, який постійно був у складі інших держав, але при цьому тут зберігалися свої звичаї, традиції.

В 1944 році відбулася велика депортація татар вглиб СРСР, в складі якого тоді перебував Кримський півострів. В 1954 році відбулося приєднання Криму до Української РСР. Після розпаду Радянського Союзу півострів залишився в складі України. Кримські татари почали масово повертатися на свою батьківщину. І тут почалися проблеми. За той час, поки татар тут не було, українці та росіяни повністю облаштували цю територію. І зараз татарам просто нікуди подітися. Із-за цього й відбуваються конфлікти між населенням. Ситуація, яка склалася навколо Бахчисарайського ринку, де татари вимагають повернення їм цих земель, була тільки початком до масових самозахоплень земель. Та чи правильно це?

Якщо аналізувати цю ситуацію, то повернення кримських татар на їхні землі в наш час фінансується тільки нашою державою, але, як ми бачимо, замало. На мою думку, татар потрібно всіляко підтримувати, адже вони є практично єдиною проукраїнською силою, яка протестує проти приєднання до Росії Кримського півострова та Севастополя. Коли було проголошено незалежність України, татари відразу заявили про свою підтримку і досі своєї думки не змінюють.

Однозначно проблему слід вирішувати. Кому це потрібно? Безумовно, нашій державі. Бо Росія прагне повернення Криму. Адже півострів є важливим курортним центром і має вигідне стратегічне становище, крім того, в Севастополі і досі базується Чорноморський флот Росії. Зараз російська влада кидає шалені гроші, задля того, щоб ще більше посилити свій вплив в Криму. Якщо події будуть продовжуватися в такому ж дусі, то буде проведено референдум в Автономній Республіці Крим і, скоріш за все, більшість населення проголосує за від’єднання від України.

Що ж можна порадити нашій владі для вирішення цієї ситуації? В першу чергу потрібно задовольнити претензії татар щодо територій. По-друге, надати землі для їхнього проживання на законодавчому рівні. Потрібно виділяти більшу кількість коштів для будівництва нових будинків для депортованих, що повертаються. По-третє, цим питанням потрібно зайнятися на рівні держави, а не тільки Автономної Республіки Крим. І слідкувати за виконанням прийнятих рішень, тому що місцева влада цією справою займатися не хоче належним чином.

Але, однозначно, цю проблему просто так залишати не можна, тому що якщо нічого не робити, то може статися, що антиукраїнські настрої в Криму візьмуть гору і Крим перестане бути складовою частиною України.

Список використаної літератури

1.   Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997

2.   Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К.: “Академвидав”, 2003.

3.   Вольфсон Б. Присоединение Крыма к Росии в 1783 г. – Исторический журнал, 1941 г., №3

4.   Воропаєва В.В, Татаринов М.В., Власенко О.В Історія України. Відповіді на питання екзаменаційних білетів державної підсумкової атестації. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2003

5.   Давня історія України. Т.1 – К., 1997.

6.   Михайленко П.П, Михайленко В.П. – Вожді-правителі України. – Житомир: Полісся, 2001

7.   Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К., 1996

8.   Лотоцький Антін Історія України для дітей: Івано-Франківське обласне Товариство української мови ім.. Т. Шевченка “Просвіта. Розділ “Тяжкий XX вік”, 1991.

9.   Лях Р.Д., Термірова Н.Р. Історія України. З найдавніших часів до XV ст.: Підруч. Для 7-ого кл. серед. шк.. – К.: Ґенеза, 2000

10.       Рибалка І. Історія України.Ч.1-2. – Харків, 1995, 1997.

11.       Слісаренка В.Г., Панченка П.П Історія України від найдавніших часів до початку XX століття. – “Магістр-S”, 1998.

12.       Субтельний Орест Україна: історія/ Пер. З анг. Ю.І. Шевчука; Вст. Ст.. С. В. Кульчицького. – К.: Либідь, 1993

13.       Ворощьов А.С. Нестабільний Крим – вигадка політиків. Газета день, 2005.

14.       www.ntv.com.ua Політичні новини

15.       Андреев О.Р. История Крыма. – М.,: 1997. – 355 с.

16.       Кондараки В.Х. История и археология Крыма. – М.: тип. Чичерина, 1883. – 569 с.

17.       Потехин В.Е. Наш Крым: учебное пособие по истории. – Сф.: Таврия, 1991., т. 1; 1992, т. 2.

18.       Уманський И.В. История Таврического полу острова от первобытного сосотояния до присоединения к России. – Од.: 1868–1869, тт.. 1-4.

19.       Якобсон А.Л. Средневековый Крым. – М. –Л.: Наука, 1964. – 230 с.