Поразка Німеччини у Першій світовій війні

Реферат на тему

Поразка Німеччини у Першій світовій війні

ПЛАН

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

4. ПОРАЗКА НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИКІВ

5. МАСШТАБИ ВТРАТ І ЗРУЙНУВАНЬ ВНАСЛІДОК ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

Наприкінці 1917 р. розпочалися мирні переговори між радянським урядом Росії та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, що після тривалих дискусій і ультиматумів завершилися 3 березня 1918 р. підписанням Брестського миру. Німецькі війська захопили важливі території Прибалтики, Білорусі, Польщі. На користь Туреччини на Кавказі відходили Каре, Ардаган, Батумі. Ще раніше, 9 лютого, Українська Центральна Рада підписала договір з Центральними державами, згідно з якими німецькі й австрійські війська вступали на територію України.

У травні 1918 р. в Бухаресті між Румунією і Четверним союзом було підписано мирний договір та економічну угоду, що закріпляли права німецьких монополій на експлуатацію природних багатств Румунії.

Внаслідок цього кількість німецьких військ на Західному фронті значно зросла порівняно з чисельністю союзних армій. Проте становище країн німецького блоку було безнадійним: населення голодувало, продуктивність праці впала, бракувало важливих видів сировини. Обтяжені війною маси виступали проти продовження війни.

Економічне становище Англії, Франції та Італії також було не легким, але не критичним. Зі США та колоній вони одержували зброю, сировину та продовольство. Вони значно перевершували країни німецького блоку військовою технікою.

Поспішаючи розгромити англо-французькі війська до введення в дію значних американських сил, німецьке командування протягом березня — червня 1918 р. здійснило чотири наступи, зокрема досягло р. Марни. Проте вони не досягли головної мети — розгрому військ Антанти. Під час наступів танули останні людські резерви німецького командування, було підірвано фізичний і моральний стан німецьких солдат.

У липні—вересні 1918 р. французькі війська здійснили проти німців ряд контрнаступів, звільнили значну територію, яку ті загарбали. Наприкінці вересня союзні війська розгорнули загальний наступ на всьому фронті, полонили чимало німецьких солдатів і офіцерів, захопили 2 тис. гармат і 13 тис. кулеметів. Це прискорило революціонізування німецьких солдат.

Після вересневих поразок німецьких військ Австро-Угорщина офіційно повідомила про намір терміново укласти мир. Антанта намагалася остаточно розгромити своїх противників і продиктувати їм власні умови миру.

15 вересня союзні армії розпочали наступ в Македонії і розгромили болгарську армію. Болгарія капітулювала, прийнявши всі умови Антанти: демобілізацію армії, термінову евакуацію з усіх захоплених територій — Сербії, Греції, Румунії та ін. Розгром Болгарії був першим серйозним провалом у коаліції Центральних держав. Постала загроза вторгнення військ Антанти в Австро-Угорщину, а потім завдання удару і Німеччині. Союзні війська прорвали німецький фронт і у Фландрії.

Наприкінці вересня 1918 р. у Німеччині було сформовано новий уряд на чолі з принцом Максом Баденським. На думку німецької верхівки, новий уряд повинен був стримати революцію в країні, зберегти монархію і досягти вигідних умов майбутнього перемир'я.

У жовтні новий уряд відправив американському президенту Вудро Вільсо-ну ноту з проханням укласти перемир'я і заявив про згоду Німеччини на мирні умови Антанти. Аналогічне звернення до Вільсона надійшли від Австро-Угорщини. Вільсон вимагав повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, звільнення всіх окупованих німцями територій у Франції, Бельгії, Росії і на Балканах, передачі Італії австро-угорських територій — Трієста і Трентіно, розчлену­вання Австро-Угорщини, припинення підводної війни, зречення Вільгельма II.

У жовтні країни Антанти завдали поразки Туреччині, розгромивши її війська в Сирії і Палестині. Туреччина підписала перемир'я на умовах цілковитої капітуляції, які їй продиктувала Англія: піти з Аравії, Месопотамії, Сирії, відкрити для військових кораблів вільний доступ у Чорне море, демобілізувати армію, віддати союзникам військово-морський флот та ін. Після наступу італійських військ на австрійському фронті 28 жовтня командування австро-угорської армії запросило перемир'я, а 3 листопада підписало угоду про капітуляцію. Після капітуляції всіх союзників становище Німеччини стало цілком безнадійним, хоча німецький уряд усіляко намагався уникнути остаточного розгрому і розпаду армії. У жовтні 1918 р. воєнні дії на фронтах Першої світової війни були завершені. Проте ще довго будуть продовжуватися воєнні дії, пов'язані з втручанням іноземних держав у громадянську війну в Росії.

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

З березня 1918 р. між РСФРР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною у Брест-Литовському було підписано угоду, що означала завершення для Росії Першої світової війни. 15 березня угода була ратифікована Москвою, а 26 березня — німецьким імператором. Це була ганебна для Росії угода: Росія втратила майже 1 млн. квадратних кілометрів території, на якій проживали десятки мільйонів людей. Крім того, Росія зобов'язувалася сплатити величезну контрибуцію у розмірі 6 млрд марок.

Радянська Росія була змушена визнати анексію Литви, Польщі, значної частини Білорусі та Латвії, зобов'язувалася негайно вивести свої збройні сили з України, Естонії, Латвії, Фінляндії, Ардагана, Батума, Карса, демобілізувати армію та флот, визнати чинність Брест-Литовських угод УНР з Четверним союзом, укласти мирний договір, чітко визначити кордони між Росією та Україною, надавати Німеччині, Австро-Угорщині та Туреччині значні торговельно-економічні пільги.

Четверний союз, окрім зазначених контрибуцій, одержав у своє повне хазяйнування Україну, Фінляндію, Естонію, Латвію, майже всю Ризьку затоку, Моонзундські та Аландські острови та ін.

Та все ж, користуючись таким принизливим миром, більшовики дістали змогу сконцентрувати сили для боротьби з внутрішньою опозицією, розгромити її та утримати владу. Щодо мирних переговорів з УНР, то на відповідну пропозицію Української Центральної Ради від 3 березня 1918 р. РНК РСФРР через 4 дні погодилася, але зволікала зі скликанням мирної конференції аж до приходу до влади Павла Скоропадського. Нищівна поразка Німеччини та її союзників у війні з Антантою дала змогу радянському уряду восени 1918 р. анулювати договір з Туреччиною і Брестський мир у цілому. Німеччина відмовилася від нього у листопаді 1918 р.