Навигация
Криза кріпосницької системи господарства
30497
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.5 Криза кріпосницької системи господарства
У першій половині 19 століття, незважаючи на затримуючий вплив кріпацтва, російська промисловість досягла відомого прогресу. В 1828 році російська промисловість була вперше представлена на міжнародний ярмарку в Лейпцизі.
Початок промислового перевороту трохи прискорило заміну в російської промисловості кріпосної праці вільнонайманим.
Однак кріпосництво й породжена їм рутинна техніка продовжували панувати в багатьох вирішальних галузях виробництва. На праці кріпаків робітників майже повністю базувалася уральська металургія, що давала близько 82 % загальноросійського виробництва металу. Самі вільні-наймані робітники були оброчними кріпаками, які несли на своїх плечах подвійний гніт - поміщиків і капіталістів.
Економічну основу становило поміщицьке господарство. У їх власності перебували майже весь земельний фонд країни й основна маса селян. Поміщики були основними постачальниками хліба (до 90%) і других продуктів на внутрішній і зовнішній ринки. Товарність росла за рахунок посилення найбільш відсталих, варварських форм експлуатації - панщини й месячини, за рахунок підвищення оброку. Наслідком цього було зубожіння що прогресувало основного виробництва - селянства.
Після придушення повстання декабристів царат ще більше підсилив свою реакційну політику. Було створено 3 відділення, посилений цензурний гніт, обрушилися переслідування на освіту, передову науку й літературу.
Об'єктивним відбиттям кріпака ладу був новий підйом стихійного протесту мас. Прокотилася хвиля селянських і міських хвилювань. Боролися й кріпаки робітники.
2.6 Народна освіта
Соціально-економічний розвиток країни змушувало царат іти на деякі реформи в області шкільного утворення. В 1802 році було створене міністерство народної освіти.
Формально уставом уводилася доступність утворення. Фактично ж школа в Росії мала яскраво виражений становий характер. Дітей кріпосних селян у гімназії приймати не дозволялося. Серед студентів вищих навчальних закладів значний відсоток становила різночинна молодь, що перебувала під впливом революційно-демократичною ідеологією.
2.7 Загострення кризи кріпака ладу. Революційно-демократичний рух
До кінця 50-х років у надрах феодальної Росії одержали подальший розвиток нові продуктивні сили. У Росії тривав промисловий переворот. Бавовняна промисловість уже повністю базувалась на застосуванні машин. На деяких металургійних підприємствах уводилося гаряче дуття, з'явилися прокатні стани. У промисловості застосовувалися парові двигуни.
Розвиток продуктивних сил вело до подальших змін в громадських відносинах. Кріпосна праця на підприємствах замінявся вільно найманих, що означало подальший розвиток буржуазних промислових відносин. ДО 1861 року в обробній промисловості вільно наймані робітники становили 87 %. У той же час у гірничозаводській, сукняної й деякій іншій галузях ще панувала кріпосна праця.
Ріст капіталістичних підприємств привів до занепаду кріпаків мануфактур. Разом з тим феодальний лад сковував розвиток виробничих сил і капіталістичних відносин у промисловості. Наймані робітники здебільшого складалися із кріпаків, відпущених поміщиками на оброк. Нерідко кріпаками були й самі підприємці. Ринок збуту для промисловості був ще вузький. Нагромадження капіталу йшло повільно.
Підсилювалося відставання Росії від капіталістичних країн. Найбільше різко це виявилося в металургії, головним центром якої залишався кріпосницький Урал.
Подальший розвиток капіталізму йшло в надрах кріпосницького сільського господарства. Зароджувалася буржуазна власність на землю. ДО 1861 року купцям і селянам належало вже 6 млн. десятин землі. На цих землях створювалися великі підприємницькі господарства.
Більшість поміщиків, як і колись, домагалося збільшення виробництва хліба на продаж шляхом розширення своєї запашки за рахунок обезземелювання селян і посилення кріпосницької експлуатації їх у формі панщини й оброку. Це вело до руйнування селянських господарств. Значна частина оброчних селян ішла в міста.
Нові продуктивні сили виявилися в різкому протиріччі з підневільною, малопродуктивною працею кріпаків. Панщинний селянин не був зацікавлений в освоєнні машинної техніки й прийомів раціонального землеробства. Тому аж до скасування кріпосного права основними знаряддями виробництва залишалися примітивна соха й дерев'яна борона. Сільське господарство перебувало в стані застою й занепаду.
2.8 Ріст селянського руху
Посилення кріпосницької експлуатації, збезземелювання й непомірне збільшення панщини й оброку привели до різкого погіршення положення селянських мас, особливо в роки Кримської війни.
Все це викликало загострення класової боротьби, що виражалася в росту стихійного селянського руху проти кріпосництва. Найпоширенішими формами селянського руху були масові втечі й самовільні переселення, відмова виконувати повинності й платежі, самовільне заорання поміщицьких земель, порубка лісу й т.п.
Наростання селянського руху було найбільш різким проявом загострення кризи кріпосництва. Воно викликало більшу тривогу й сум'яття серед поміщиків. Багато хто з них відкрито заговорили про погрозу загального селянського повстання й про необхідність скасування кріпосного права.
На початку 1857 року уряд утворив Секретний комітет із селянській справі. Він повинен був розробити план поступового звільнення селян «без крутих і різких переворотів». Наприкінці 1857 року почалося утворення губернських дворянських комітетів. На них покладала розробка проектів реформи. Пізніше в Петербурзі був створений Головний комітет і при ньому спеціальні редакційні комісії. Первісний уряд розраховувало провести «звільнення» селян без надільної землі й зберегти майже всю колишню систему феодальних відносин. Однак уже в 1859 році Росія вступила в період революційної ситуації, і царат змушений був зробити ряд поступок.
Але, передбачаючи неможливість зберегти старі земельні порядки, дворяни ще до реформи почали нові масові насильства над селянством. Вони відбирали в селян кращі землі, скорочували наділи, відпускали на волю без землі, відправляли незадоволених у Сибір на поселення, здавали в рекрути й т.д. Поміщики захоплювали селянські садиби, пускали на зламування будівлі, відбирали засіяні селянами поля, а часто й худоба. Багато власників чекаючи неминучого падіння кріпосного права свідомо розоряли свої підприємства: заводи не ремонтувалися, шахти закидалися, продовольство не заготовлювалося. У грудні 1860 року на Уралі більше 100 тис. кріпаків робітників і їхніх родин виявилися під погрозою голоду. Не краще було положення вільнонайманих робітників. В 1859 - 1961 роках у зв'язку з різким скороченням виробництва в бавовняній промисловості почалися масові звільнення, зниження заробітної плати.
Революційна ситуація ознаменувалася активізацією робочого руху.
3. Основні положення сільської реформи 1861р. у Росії
19 лютого 1861 року, Олександром II, був підписаний закон про скасування кріпосного права «Положення про селян що вийшли із кріпосної залежності». Цей закон складався з окремих «Положень», стосувався трьох основних груп питань:
1.Скасування особистої залежності селян від поміщиків.
Похожие работы
... рухів і, з другого – створити в особі місцевих селян опору самодержавства в боротьбі проти польського національно-визвольного руху. Розділ ІІ. Суть інвентарної реформи 1847-1848 рр. та її особливості проведення на Правобережній Україні Боячись зростаючого селянського руху і прагнучи створити на Правобережній Україні в особі селян опору для боротьби проти польського національно-визвольного ...
... міністра Д.А.Мілютіна. В 1864 р. він увів систему військових округів, трохи пізніше здійснив централізацію військового управління. Була реформована система військових навчальних закладів, прийняті нові військові устави. Проводилося переозброєння армії. В 1874 р. у Росії була введена всестанова військова повинність із обмеженим терміном військової служби. Військова служба замість 25 років ...
... напівкріпосницької залежності. Селяни ж прагнули до поліпшення свого життя шляхом повної ліквідації кріпосництва і запровадження фермерського господарства. II. Причини української еміграції кінця XIX- початку XX ст. 2.1 Становлення і консолідація української нації Процес становлення і консолідації української нації на етнічній основі значно посилився і прискорився пі ...
, але потерпів у 971 році поразка під Доростолом від византийцев, через що відмовився від претензій на дунайські землі. При поверненні в Київ загинув у 972 р. у бої з печенегами в районі дніпровських порогів. У останні роки князювання Святослав проводив антихристианский терор, намагаючись перекласти на християн провину за власні військові невдачі на Дунаї. Він мав намір знищити всіх християн і ...
0 комментариев