Військово-морські сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років

3. Військово-морські сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років

Не дивлячись на втрату Чорноморським флотом в 1942 році основних баз і перебазування на погано обладнані для великих кораблів порти Туапсе, Поті і Батумі, район бойових дій Чорноморського флоту як і раніше охоплював все Чорне море. Чорноморський флот на початок 1943 року мав в своєму складі 1 лінійний корабель, 4 крейсери, лідер, 7 ескадрених міноносців, 2 вартових корабля, 3 канонерських човна, 31 тральщик, 67 торпедних катерів, 29 підводних човнів. Військово – повітряні сили флоту нараховували 280 бойових літаків.

Головним завданням всіх сил Чорноморського флоту була всебічна підтримка радянських військ у наступі, велике значення в цьому відводилась висадкам морських десантів, підтримка їх вогнем корабельної артилерії, забезпечення всім необхідним. Важливим було також продовжувати інтенсивну боротьбу на морських комунікаціях противника, перешкоджаючи його військовим перевезенням, наносити удари по кораблям в портах, по приморських флангах його сухопутних сил.

Масштабною операцією Чорноморського флоту була десантна операція проведена в лютому 1943р. в районі Північно – Кавказького фронту в розгромі новоросійського угрупування противника і звільнення міста і порту Новоросійськ. В даній операції взяли участь основні сили флоту: гвардійські крейсери "Красний Кавказ" і "Красний Крим", лідер міноносців "Харків", есмінці "Безпощадний", "Сообразительний", "Железняков" і " Бойкий", канонерські човни "Красная Грузия", "Красная Абхазия", "Красний Аджаристан". Разом з великими кораблями флоту в десантній операції діяли тральщики, торпедні і вартові кораблі. До складу десанту входили стрілецькі з’єднання, танкові, артилерійські і мінометні частини. В підтримці десанту разом з корабельною артилерією брала участь і берегова артилерія. При десантуванні на західному узбережжі Цемеської бухти, в районі Станічки, особливо відзначився 4-й дивізіон вартових катерів під командуванням старшого лейтенанта М.І.Сінягіна. При підтримці флоту і артилерії Новоросійської військово-морської бази катери несподівано висадили десант і забезпечили захоплення важливого плацдарму. Після висадки десанту противник посилив дії своїх торпедних катерів в цьому районі, намагаючись перервати постачання десантників морем. Розпочались численні і напружені бої радянських торпедних катерів варти з ворожими лагерями. Вартові катера і морські полювальники, сейнери і мотоботи в умовах запеклої боротьби з німецькою береговою артилерією, авіацією і торпедними катерами, а також за умов великої мінної небезпеки більше 7 місяців безперервно постачала всім необхідним армійські частини, що закріпились на плацдармі, підтримували їх артилерійським вогнем, вивозили поранених.

Кораблі Чорноморського флоту доставили 78,5 тис. бійців, біля 600 гармат і мінометів, десятки тисяч тон боєприпасів, продовольства і спорядження.

Вдало діяли легкі сили Чорноморського флоту при визволені Новоросійська. Стрімкою атакою торпедні катери зруйнували загородження ворога при вході у порт, а потім висадили три великих десанти безпосередньо на його причали. Ці десанти відіграли вирішальну роль в дезорганізації німецької оборони. Вони несподіваним ударом захопили найважливіші опорні пункти противника і допомогли військам Червоної Армії, що наступила з суші, звільнити місто. Подальшою висадкою десантів на фронтах відступаючих з Тамані німців Чорноморський флот і відновлена в квітні 1943 року Азовська військова флотилія полегшили сухопутним військам спочатку ліквідацію Таманського плацдарму противника а потім вихід до Керченської протоки.

Під час боїв за Новоросійськ радянські війська розгромили 73-ю піхотну, 4-у і 101-у гірничо-стрілецьку дивізію румун, 16-у і 18-у команди морської піхоти німців.

Велику допомогу надав восени 1943 року Чорноморський Флот і Азовська військова флотилія військам Північно – Кавказького фронту в захоплені плацдармів в Криму. Для проведення десантної операції на Керченському півострові було виділено 17 бронекатерів, 25 торпедних катерів, 40 вартових катерів, 29 катерів – тральщиків і до 200 дрібних транспортних судів. Крім того в операції брали участь військово – повітряні сили флоту.

Готуючи наступ проти кримського угрупування Ставка В.Г. вирішила нанести по ній удари з півночі і сходу військами 4-го Українського і Північно – Кавказьких фронтів. Північно – Кавказький фронт повинен був форсувати Керченського протоку з півночі і півдня від Керчі, заволодіти містом і портом і забезпечити переправу через протоку, розвивати удар на захід з метою очищення від противника Керченського півострова.

Керченська група військ німців складалась з 5-го армійського корпусу 17-ї армії і мала в своєму складі 98-у німецьку піхотну девізію, 3-ю гірничо – стрілецьку і 6-у кавалерійську румунські дивізії, окрему бойову групу чисельністю до 85 тис. військ, 175 гармат, до 50 мінометів, 23 батареї зенітної артилерії і одну танкову групу ( до 40-60 танків). До дії на керченському напрямку противник залучав до 70% авіації, що знаходилась в Криму.

Створена під час операції "керченська переправа", очолювала командуючим Азовської флотилії контр – адмірал С.Т.Горенковим, забезпечувала безперервне постачання Окремої Приморської армії, сформованої з переправлених на півострів частин і з’єднань. У важких умовах боротьби з мінними загородженнями противника, долаючи його артилерійський вогонь, здійснюючи плавання при льодоході, кораблі Азовської флотилії, рибацькі і транспортні судна протягом декількох місяців доставляли через Керченську протоку все необхідне для радянських військ.

Загалом за 1943 рік Чорноморський флот здійснив разом з Азовською військовою флотилією 8 тактичних і 3 оперативних десанти, що відіграли велику роль в створені плацдарму на Керченському півострові, а також що забезпечили звільнення північного узбережжя Азовського моря, Таманського півострова і міст Таганрога, Маріуполя, Осіненко, Талгані, Тамрюка.

Чорноморський флот виконував і інше своє завдання – забезпечив захист морських сполучень вздовж Кавказького узбережжя. По цьому шляху, який мав відстань біля 550 кілометрів, перевозились сотні тисяч тон різного палива для фронту з Поті і Батумі доставлялись в порти Північного Кавказу війська, боєприпаси, продовольство.

Переходи великих танкерів і особливо великих вантажів планувались як особливі операції. Так, для переходу в червні танкера "Й.Сталин" з Батумі в Туапсе і назад було залучено 15 бойових кораблів і велика кількість літаків. Навіть невеликі конвої часто атакувались великою кількістю літаків противника. Так, в ніч на 25 березня 1943 року вартовий катер МО-065 супроводжував з Туапсе в Геленджик транспорт "Ахіллеон" і три шхуни з боєприпасами. Авіація розпочала атаки спочатку силами 8 літаків, а потім їх кількість буза звільнена до 20. Вогнем берегової зенітної артилерії діями винищувачів і вогнем катерів атаки були відбиті.

Черговий наліт німці здійснили в середині дня, коли транспорт вже стояв на причалі. 30 бомбардувальників групами по 2-3 літаки скидала бомби на транспорт і кораблі охорони. Але і ці атаки були відбиті, а ушкоджень зазнав лише центральний катер охорони.

Не дивлячись на велику активність бомбардувальної авіації противника, єдиним її успіхом в 1943 році було потоплення в кінці лютого одного радянського транспорту.

Під захистом флоту тільки протягом перших трьох місяців 1943 року коли відбувались найбільш напружені бої на Північному Кавказі в Чорноморську групу військ було перевезено морем більше 150 тис. солдат і офіцерів. Крім того, було доставлено 387 танків, 463 гармат, 106 мінометів, біля 3 тис. тон боєприпасів і 52 тис. тон продовольства, 15 тис тон нафтопродуктів та інших вантажів. Загалом же за 11 місяців 1943р. між кавказькими портами було перевезено біля 330 тис. бійців і чверть мільйона тонн військових та інших вантажів. Кораблі Чорноморського флоту здійснили біля 4,4 тис виходів для супроводу транспортів з військами і вантажами.

Весною 1943 року вперше на Чорному морі були проведені спільні дії авіації і підводних човнів. В середині квітня на німецькі комунікації вийшли підводні човни "С-33", "Щ-209", "М-35" та інші. 20 квітня підводний човен "С-33" під командуванням капітана Б.А.Алєксєєва виявив конвой противника в складі транспорту і ескадреного міноносця. Після короткого маневру човен атакував і потопив транспорт "Сучава" водовміщенням біля 7 тис. тон. Одразу ж після атаки човен почав переслідувати німецький ескадрений міноносець, який скинув на нього 20 глибинних бомб. Але все ж, без суттєвих ушкоджень човну вдалось відірватись.

Розвідувальна авіація наводила човни на ворожі судна. 6 липня 1943 року командири бригади підводних човнів капітан 1 рангу А.В.Крестовський отримав радіограму від літака розвідки, в якому повідомлялось, що з Суліна в Севастополь рухається великий конвой противника. Він одразу ж про це інформував командирів підводних човнів "Щ-201", "С- 33" і "Щ- 203", які знаходились на підступах до Севастополя. Човен "Щ -201" під командуванням капітана – лейтенанта П.І.Парамошкіна опинились в середині німецького конвою, який складався з трьох транспортів, двох ескадрених міноносців, тральщика і 4 вартових кораблів і атакував його. Через декілька годин німецький транспорт був добитий радянськими бомбардувальниками на підступах до Севастополя.

Чітка взаємодія з авіацією сприяла і успіху підводного човна "Д-4" під командуванням капітана лейтенанта Б.В.Гремяко, що потопив німецькі транспорти "Бой Федерсон", "Санта – Фе" і "Варна" загальним тонажем більше 13 тис. тон.

Вдало діяли і інші підводні човни, особливо "М-112" - командир капітан – лейтенант С.Н.Хаханов і "М-111". 28 серпня підводний човен "М-111" під командуванням капітан – лейтенанта Я.К.Іосселіані, атакували поблизу мису Лукула німецький конвой, потопив великий транспорт "Хайнбург". Противник виявив човен ы переслідуючи його, скинув протягом трьох годин біля 60 глибинних бомб. Бомби скидались відразу з декількох катерів, що переслідували човен. Загалом човен переслідувало одночасно більше 10 полювальників за підводними човнами. Не дивлячись на ушкодження, "М-111" успішно повернулась на базу.

Підводні човни Чорноморського флоту в 1943 році здійснили 139 бойових виходів на комунікації противника і потопили 26 транспортів загальним тоннажем біля 67 тис. тон. Крім того, вони знищили 10 німецьких десантних барж і пошкодили 3 транспорти.

На морських сполученнях противника також продовжували діяти надводні кораблі Чорноморського флоту, головним чином торпедне катера, які базувались в Туапсе і Геленджику. 21 квітня на комунікації противника в район Анапи вийшли торпедні катері 1-ї бригади №73 і №93 під командуванням капітана – лейтенанта К.Г.Кочієва. виявивши 2 десантні баржі противника під охороною двох торпедних катерів радянські катери з близької відстані випустили торпеди і потопили баржі.

Загалом під час операції торпедних катерів на німецьких комунікаціях було потоплено 13 барж і декілька катерів противника. Крім того, катери проводили мінування ворожих комунікацій. Тільки в липні і серпні 1943р. 1-а бригада торпедних катерів, якою командував капітан 1 рангу А.М.Філіпов, поставила біля 500 мін.

Поряд з діями на ворожих комунікаціях кораблі Чорноморського флоту і його авіація неодноразово обстрілювали аеродром в Анапі. В обстрілах брали участь лідер міноносців "Харків", ескадрені міноносці "Железняков", "Бойкий", вартові кораблі "Шторм" і "Шквал" і торпедні катера. Тільки в червні торпедні катера 2-ї бригади, озброєні ракетними установками, нанесли 12 ударів по порту і аеродрому Анапи.

Напружену бойову діяльність на комунікаціях противника вели кораблі Азовської флотилії. Лише за літо кораблі флотилії здійснили більше 50 виходів для дій проти морських перевезень ворога.

Провідну роль в боротьбі на морських сполученнях противника відігравала авіація Чорноморського флоту. На неї перепадає біля половини всіх знищених транспортних засобів противника. Військово – повітряні сили флоту вели розвідку на комунікаціях противника, наносили удари по його кораблям і найбільш важливим портам. Авіація проводила також мінування районів найбільш інтенсивного руху німецьких судів.

Піхота авіації Чорноморського флоту в 1943 році потопила 65 транспортів загальним водовміщенням 85тис. тон і пошкодили 38 судів, що складало загалом більше третини німецького транспортного флоту на Чорному морі. Крім того авіацією було знищено декілька десятків бойових і допоміжних кораблів противника.

До початку 1944 року стратегічна ініціатива вже повністю перейшла до рук Радянських збройних сил. Однак на Чорноморському театрі німецькі війська продовжували ще активно діяти. Збільшилась кількість конвоїв, що здійснювали переходи між портами західного узбережжя Чорного моря і Криму. В лютому їх було 20. в березні-44, в квітні-141 і за-12 днів травня-110.

Бійці Чорноморського флоту брали участь в березневих 1944 року боях за Миколаїв. В ніч з 25 на 26 березня в районі елеватора був висаджений десант моряків під командуванням старшого лейтенанта К.Ф.Ольшанського. Десант складався з 67 моряків. Проти цього порівняно невеликого десанту німці направили три батальйони піхоти, два середніх танки, чотири гармати та вогнемети. Загін відбив 18 атак противника вбивши і поранивши до 700 німецьких солдат. З 67 десантників загинуло 57.

Одною з ключових операцій в якій військам 2 і 3-го українських фронтів допомагав Чорноморський флот, була проведена з 26 березня по 14 квітня 1944 року Одеська наступальна операція.

Для дій на комунікаціях противника в північно – західній частині Чорного моря потрібно було перебазувати в Скадовськ торпедні катері. 6-7 березня була перебазована перша група з 9 торпедних катерів. Катери під керівництвом командира бригади капітана 2 рангу В.Т.Проценко пройшли відстань 475 міль, що в 5 разів перевищувало їх оперативний ресурс. Це стало можливим тому, що вони у відкритому морі були заправлені з двох катерів і додатково взяли томливо у ємкостях. Далі в Скадовськ була переведена і друга група з 6 катерів. Її перехід очолював командир дивізіону капітан 3 рангу А.П.Тууль.

В березневому наступі боях за визволення Миколайкова разом з армією діяв 384-й окремий батальйон морської піхоти Чорноморського флоту (командир – майор Ф.Є.Котанов). Також в боях за Миколаїв брав участь 23-й окремий штурмовий авіаційний полк флоту (командир майор І.І.Трушін).

В боях за Одесу безпосередньо брали участь 384-й окремий батальйон морської піхоти. Катера 2-ї Новоросійської бригади, чорноморські льотчики і моряки – підводники.

Катера з Складовська виходили на комунікації, але пошук ворожих конвоїв був невдалим. Тоді командування бригади вирішило направити катери групами до Тендровської коси, щоб звідти діяти на комунікаціях противника. Вдалими були виходи 5 квітня 1944 року. Торпедні катери №106, 105 і "АКА – 86" під командуванням лейтенанта І.П.Шетура вийшли з Тендровської затоки курсом на Одесу. В районі порту чорноморці виявили 4 вартові катери противника і вступили у бій. Ракетним снарядом був потоплений німецький катер. Потім радянські катери підійшли максимально близько до порту і артилерійськими снарядами обстріляли його, після чого відійшли в напрямку острову Березань. 9-10 квітня було здійснено 9 виходів катерів в район АН – Мечеть, Тарханкут, але тільки катерам лейтенанта Г.І.Ксенофонтова вдалося атакувати і потопити десантну баржу з німецько – фашистськими військами.

В період підготовки і початку операції на німецьких комунікаціях діяли підводні човни флоту. Ще 31 січня 1944 року "М-117" (командир капітан – лейтенант А.Н.Кесаав) в 12 милях від мису Тарханкут потопив транспорт противника. 10 лютого "Щ – 216" (командир капітан 3 рангу Г.Є.Карбовський) в 22 милях на південний захід від Тарханкута 4 торпедами потопив транспорт "Петер", що йшов під охороною двох вартових катерів, а 27 березня "Щ-215" (командир капітан 3 рангу М.В.Гренмков) потопили невеликийтранспорт.

В 1944 році значно активізувала свою діяльність на театрі авіація флоту. В першому кварталі було зроблено 5068 вилетів, в результаті чого було потоплено 6 транспортів, 16 десантних барж, 6 барж, на аеродромах знищено 8. а в повітряних боях збито 122 літака противника. Безпосередньо під час Одеської операції найбільшого успіху досягли піхоти 5-го гвардійського мінно - торпедного авіаполку (командир майор М.І.Буркін). 9 квітня 6 літаків під прикриттям винищувачів атакували конвої противника в морі. Були потоплені транспорт і вартовий катер противника. Наступного дня пілотами даного авіаполку було потоплено ще 2 транспорти.

В Одеській операції Чорноморський флот, діючи частиною власних сил, потопив 6 транспортних судів і пошкодив два бойових корабля противника.

Ще однією надзвичайно важливою операцією, де був задіяний Чорноморський флот була операція по звільненню Криму. Чорноморському флоту головним завданням було блокування Криму з моря, нанесення ударів по комунікаціям противника і сприяння сухопутним військам на приморських флангах.

Операція по звільненню Криму розпочалась 8 квітня 1944 рок. Разом з військами Приморської артилерії, а потім 4-го Українського фронту вели боротьбу чорноморці 83-ї (командир полковник П.А.Мурашов, а з 27 квітня полковник І.А.Власов) бригади морської піхоти. Вони пройшли з боями шлях з плацдарму північніше Керчі до Севастополя.

Авіація флоту сприяла сухопутним військам в прориві ворожої оборони, а також наносила удари по базам противника Феодосії і Судака. Так, наприклад, 8 квітня 1944р. 46 – Іл.-2 23-го штурмового авіаполку на чолі з командиром майором І.І.Трушкіним, під прикриттям 25 винищувачів 11-го гвардійського полк штурмували вузли супротив, батареї і танки противника в районі Вірменії. В результаті було знищено 4 танка, 7 автомашин, 2 гармати і подавлений вогонь 14 польових і 6 зенітних батарей ворога.

11 квітня, літаки 11-ї штурмової авіації під командуванням підполковника Д.І.Манжосова, здійснивши декілька ударів по скупченню плавучих засобів ворога в Феодосії, потопили тральщик "Р-204", дві десантні баржі і сейнер, пошкодили дві баржі, три катери і підводне обладнання. Спроби німців почати евакуацію з Феодосії була зірвана.

Загалом, під час Кримської операції авіація Чорноморського флоту провела 4506 вилетів. В результаті було знищено 65 і пошкоджено 55 транспортних судів, кораблів і катерів охорони.

Активно діяли в Кримській операції підводні човни. За період з 11 квітня по 13 травня 1944р. 13 підводних човнів ("Щ-201", "Щ-202", "Щ-215",, "Л-4", "Л-6", "С-31", "С-33", "А-5", "М-54", "М-55", "М-62", "М-11") здійснили 22 бойових похода. Під час Кримської операції підводні човни загалом знищили 8 транспортних судів і 5 кораблів охорони, пошкодили 2 транспорти і бойовий корабель противника.

Проявили себе під час Кримської операції і торпедні катари, зокрема 2-ї бригади під командуванням капітана 2 рангу В.Т.Проценко. вони здійснювали систематичний пошук противника на підступах до Євпаторії, Ак – Мечеті і Севастополя. В ніч на 16 квітня на підступах до Севастополя вони потопили десантну баржу і декілька вартових катерів противника. Загалом торпедні катери за час операції потопили більше 20 плавзасобів противника, здебільшого невеликого водовміщенням.

Якщо в Одеській операції Чорноморський флот діяв порівняно невеликою частиною своїх сил, то під час звільнення Криму і Севастополя діяли різнорідні сили флоту.

В результаті дій різнорідних сил флоту противник з 9 квітня по 12 травня втратив більше 100 судів, кораблів і катерів, а біля 60 його судів і кораблів було пошкоджено.

Після звільнення Криму і північного узбережжя Чорного моря перед Чорноморським флотом постало завдання порушувати комунікації і знищувати транспортні засоби ворога вздовж західного узбережжя. Бойові кораблі, транспортні судна і баржі німці відвели в румунські порти, насамперед в Констанцу і Суліну декілька ударів, здійснивши для цього 687 вилетів. В результаті було потоплено і пошкоджено більше 50 бойових кораблів і допоміжних судів. Багато кораблів отримали сильні пошкодження за наказом німецького командування були виведені на рейд і затоплені.

Завдяки успішним діям авіації флоту німецькі і румунські кораблі і їх бази фактично вийшли з ладу. Це полегшало в подальшому висадку десантів в порти Румунії і Болгарії. Загалом протягом 1944 року Чорноморський флот знищив 104 транспортних кораблів загальним водовміщенням 135 тис. тон і 105 бойових і допоміжних кораблів різних класів.

Останньою бойовою операцією в якій брав участь Чорноморський флот була боротьба за звільнення Болгарії.

З метою сприяння військами флоту у вирішені поставлених завдань Чорноморському флоту потрібно було висадити морські десанти у Варну і Бур гас. 8 вересня на два гідролітака, пілотованих капітанами Ш.Л.Агегьяно і К.І.Кузнецовим в Констанції було прийнято 60 морських піхотинців 393–го окремого батальйону морської піхоти під командуванням старшого лейтенанту А.Воробьйова, які успішно були доставлені у Варну о 18:30 того ж дня і розпочали операцію.

9 вересня у Варну також була доставлена 83-я бригада морської піхоти кількістю в 700 бійців, яка теж розпочала операцію. Того ж дня в Бур гас були доставлені 92 чорноморця зі складу 384-го окремого батальйону морської піхоти на чолі з старшим лейтенантом С.Я.Ганенко. до 8 годин 9 вересня всі кораблі, що знаходились у Варненському порту були захоплені радянськими моряками.

Десант що був висаджений в Бургасі взяв під контроль порт, а також морський аеродром міста. А в 13 годин 9 вересня в Бур гас під прикриттям авіації прибув загін кораблів під командуванням капітана 2 рангу А.М.Ратнера з 370-ю бійцями 384–го окремого батальйону морської піхоти які допомогли сухопутним військам остаточно зайняти місто.

Зі взяттям Варни і Бургаса всі військово – морські бази і порти на румунсько – болгарському узбережжі, а також залишки фронту опинились під контролем радянського командування. Отже з другої половини вересня 1944 року бойові дії на Чорному морі припинились.

Підводячи підсумок бойової діяльності Чорноморського флоту роки Великої Вітчизняної війни, слід сказати що від ударів флоту противник втратив більше 800 військових і транспортних кораблів, а більше 500 кораблів було пошкоджено. Крім того, Чорноморська авіація знищила 2149 німецько – фашистських літаків. За роки війни різнорідні сили Чорноморського флоту забезпечили і взяли участь у більш як 40 різноманітних десантних операціях. Бойові кораблі та транспортні судна перевезли за період війни біля 2 млн. чоловік, 1720 танків, більше 7500 артилерійських гармат, 40 тис. автомашин, 320 тис. тон боєприпасів і 1,5 млн. тон військових і господарських вантажів.

В період з 1943 року продовжував у важких умовах діяти Балтійський флот. Основні сили флоту, які складались з 2 лінкорів, 2 крейсерів, 11 ескадрених міноносців, 6 вартових кораблів, 33 підводних човнів, 57 тральщиків, 29 торпедних катерів, 75 малих кораблів, базувались в Кран штаті і Ленінграді. Військові повітряні сили флот на початок 1943 року склали 280 літаків. Ся бойова діяльність Балтійського флоту була направлена на захист міста Ленінграду. Флот також надав підтримку військам Ленінградського флоту, здійснював перевезення в східній частині Фінської затоки.

Після прориву блокади в січні 1943 року німці посилили артилерійські обстріли Ленінграду і Кронштадту. На кораблі Балтійського флоту, а також на його берегову артилерію, що нараховувала біля 150 батарей, було покладено завдання контр батарейної боротьби. В окремі дні проводилось до 150-170 стрільб по 35-40 об’єднанням з витраченням до 1,5 тис снарядів. Тільки артилерія берегової оборони в 1943 році провела проти батареї противника більше 14 тис. стрільб.

Командуванням Ленінградського фронту на Балтійський флот було покладено також завдання безперервної роботи льодових трас на Ладозькому озері і в східній частині Фінської затоки.

Першочерговим завданням для Балтійського флоту були дії на морських комунікаціях противника, по яким йшло постачання німецької групи армії "Північ". За літо 1943 року підводними човнами і авіацією флоту було потоплено 54 німецьких транспорти. За рік бойових дій авіація флоту спільно з авіацією Ленінградського фронту знищили більше 1000 літаків противника.

13 травня 1943 року успішно завершилась перша спроба радянських підводних човнів пройти через потужні гогландську і поркала – удуську позиції. Першим це зробив підводний човен "Щ-303" під командуванням капітана 3-го рангу І.В.Гравніні. але були в цій операції і втрати. Підводний човен "Щ-408" під командуванням капітан – лейтенанта П.С.Кузьміна три доби вела боротьбу з ворожими кораблями, але все ж була потоплена.

Перший транспорт противника в 1943 році був потоплений літаками торпедоносцями флоту 28 травня. Проявили себе в польотах 1943р. капітан В.А.Балебін, старший лейтенант А.І.Розгонін, капітан А.П.Чернишов, що потопили за рік кожний по 5-8 транспорті і бойових кораблів.

З великим успіхом діяли на ворожих морських комунікаціях торпедні катера. Вони виконували різноманітні завдання: вели пошук ворожих конвоїв, атакували і знищували їх, ставили міни, висаджували розвідувальні групи, охороняли власні конвої, підтримували сполучення між Кронштадтом і передовими базами на островах Фінської затоки. 23 серпня 1943 року групою торпедних кораблів під командуванням капітан – лейтенанта В.П.Гуманенко був потоплений великий фінський корабель "Ріхарті", що рухався під охороною двох вартових кораблів. Загалом малі кораблі Балтійського флоту в 1943 році провели біля 30 боїв.

Літом і восени 1943 року силами Балтійського флоту було проведено 585 конвоїв. При цьому втрати були незначними – буксир, баржа і один катер.

Продовжувала успішно діяти Ладожська військова флотилія. Для сприяння військам Ленінградського фронту флотилія виділила дивізіон артилерії, який під час прориву ленінградської блокади провів 140 стрільб. Кораблями Північно – Західного пароплавства під охороною Ладозької флотилії було перевезено 240 тис. тон різноманітних вантажів і 162 тис. чоловік, а також доставлено для Ленінграду 856 тис. кубометрів деревини.

В 1943-1944 рр. командування Балтійського флоту організувало спеціальну операцію по захисту перевезень військ 2-ї Ударної армії з Ленінграду на оранієнбаумський плацдарм. Коротка комунікація знаходилась в зоні дії потужних угрупувань німецької артилерії і авіації. Тому крім транспортної групи кораблів забезпечення, були створені артилерійські і авіаційні групи знешкодження противника, група кораблів – тральщиків, а також передбачені заходи по ретельному маскуванню. Операція була здійснена приховано і майже без втрат з 5 листопада 1944 по 21 січня 1944 року.

Наступ військ Ленінградського фронту розпочався 14 січня 1944р. з оранієнбаумського плацдарму. Потужні удари артилерії і авіації фронту і кораблів Балтійського фронту по опорним пунктам оборони противника витіснили його з стратегічного плацдарму. Особливо ефективно діяла артилерія лінійних кораблів "Октябрьская революція", "Марат" ("Петропавловськ"),крейсерів "Максим Горький", "Киров" і ескадрених міноносців. За перших п’ять днів наступу 33 укріплених пункта противника, в 537 випадках надійно накрила ворожі батареї.

Над Невською затокою розгорнулась упорна боротьба за панування у повітрі. Протягом березня – травня 1944 року військово–повітряні сили флоту, якими командував генерал – лейтенант авіації М.І.Самохін, провели біля 200 повітряних боїв. Тільки 2і 5 червня 1944 року при спробі німецької авіації нанести удари по тральщикам було збито 26 літаків. За німецькими даними, тільки в червні їх флот втратив 2 тральщика і 2 артилерійські десантні баржі, 13 кораблів було виведено з ладу.

В дні боїв за Виборг і острова Виборзької затоки німці спробували прорватись шхерами в затоку, на допомогу гарнізонам, що опинились в облозі. Авіацією флоту в ніч на 20 червня був потоплений торпедний катер "Тайстон -1" і суттєво пошкоджений човен "Аунус", тральщик "М-29", артилерійська баржа "АФ-49". Також були потоплені мінні загороджувачі "Оттер" і "Паргас". Остання спроба прорватись у виборзьку затоку була здійснена німцями 5 липня 1944 року. загін, що склався з канонерських човнів, десантних барж, транспортів і катерів ( більше 20 одиниць), двічі намагався пробитись до островів зайнятих радянськими військами. Торпедні катери і авіація Балтійського флоту потопила канонерський човен, десантну баржу і пошкодила декілька кораблів, після чого німецькі кораблі відійшли на попередні позиції.

З виходом Фінляндії з війни німецьке командування поставило завдання утримати острови у Фінській затоці, щоб не допустити виходу радянських кораблів у Балтійське море. З цією метою в ніч на 15 вересня більше 35 німецьких кораблів висадили на острів Сурмарі десант чисельністю 1600 чоловік з гарматами і мінами. За проханням фінської оборони в оборонних боях взяла участь авіація Балтійського флоту. Протягом доби 9-а і 11-та штурмові авіаційні дивізії штурмовими ударами потопили біля острова Сурмарі 4 десантні баржі, вартовий корабель і буксирний пароплав, що відійшли на захід, залишивши свій десант без підтримки.

Масштабні засоби провів Балтійський флот в жовтні 1944 року для забезпечення безпеки комунікації Ленінград – Хельсінки- Турку – Стокгольм. З метою захисту комунікації по всьому північному узбережжі затоки були розгорнуті сили: на Аландських островах – бригада шхерних кораблів і 6-й дивізіон малих поливальників і в Порккала – Удд була сформована військово – морська база, сили якої забезпечували судноплавство у фінських шхерах від Ханко до Коткі, на схід від Коткі безпеку плавання забезпечувала Кронштадтська військово – морська база. Щоб не допустити німецькі підводні човни в Ботничеську затоку, в протоці Седра-Кваркен був створений протичовновий рубіж, який охороняли радянські і фінські сили. Радянська авіація вела систематичний пошук підводних човнів. В результаті вжитих заходів в листопаді 1944 – січні 1945 з 160 транспортів, що пройшли по даній трасі, загинув тільки один.

Протягом 1944 року Німеччині, силами Балтійського флоту були нанесені суттєві втрати і кораблі і авіація флоту потопила 123 транспортних корабля, загальним водовміщенням 273 тис. тон. Позитивним моментом в 1944 році стали регулярні військові перевезення в Таллін і на Моонзундські острова. Флот забезпечив охорону переходу 1514 транспортних кораблів, на яких було перевезено біля 315 тис. тон вантажів і біля 42 тис. чоловік. Важким завданням флоту було також знешкодження морських мін. Кораблі - тральщики протягом 1944 року знешкодили 3151 міну. Не дивлячись, на те що в складі флоту нараховувалось 220 тральщиків вони з великими складностями забезпечували безпеку плавання конвоїв.

5 січня 1945 року Народний комісар ВМФ поставив Балтійському флоту завдання ввести в дію торпедні катера, підводні човни, штурмову авіацію і перекрити постачання курляндської групи німецьких військ. Для виконання цього завдання біля Вентенінса і вздовж східного узбережжя до Поляранської бухти було розгорнуто 5-6 підводних човнів, а на найближчих аеропортах було зосереджено біля 400 літаків.

Підводні човни систематично виходили на пошук і знищення транспортів противника. Так 7 січня підводний човен "Щ-310", яким командував капітан 3 рангу С.Н.Богорад, дійсно атакував біля Ліекаї німецький конвой і двома торпедами пошкодив головний транспорт. 9 січня в цьому ж районі човен "Щ-307" під командуванням капітана 3 рангу М.С.Калініна атакував німецький транспорт з положення під водою і потопила його. Найбільшого успіху досяг човен "С-13" під командуванням капітана 3 рангу А.І.Марінеско, який 30 січня потопив німецький лайнер "Вільгельм Густав" на борту якого знаходилось більше 6 тис. чоловік. А 9 лютого цей же підводний човен "С-13" потопив пароплав "Генерал Штойнбен".

Не дивлячись на певні успіхи окремих підводних човнів, катерів і літаків, що потопили декілька транспортів і бойових кораблів противника, Балтійському флоту в даний період не вдалося повністю блокувати курляндський плацдарм. Загальний процент втрат німецького фронту був незначний.

Успішний наступ радянських військ у Східній Прусії і Померанії дозволив Балтійському флоту перенести бойові дії на південь і на південний захід. Ситуація вимагала зосередити основні сили флоту в березні і на початку квітня проти транспортних засобів і бойових кораблів в Данциській бухті, а в кінці квітня і на початку травня – в Померанській бухті. 3 березня боротьба на комунікаціях стала більш ефективною. В цей період авіація флоту, якою командував генерал – полковник М.І.Самохін, відіграв головну роль в боротьбі на німецьких комунікаціях. Активно діяла 8-а мінно – торпедна авіаційна дивізія під командуванням полковника М.А.Курочкіна, 9-та штурмова авіаційна дивізія під командуванням Д.І.Манжосова, 1-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія під командуванням полковника В.С.Корешкова.

Особливе значення мали повітряні атаки на порти вантаження. Найбільш потужні удари були нанесені по портам Піллау, Данциг, Гриня, Хель. В березні – квітні за спеціально розробленим планом 8-а мінно – торпедна і 9-а штурмова авіаційні дивізії нанесли 24 масових бомба – штурмових ударів по Піллау, здійснивши 2023 вилетів. Було знищено 24 транспортних корабля, біля 40 малих бойових допоміжних кораблів.

Загалом в 1945 році авіація Балтійського флоту здійснила 11774 вилетів. В останні 4 місяця ввійшли при взаємодії з фронтовою авіацією, вона потопила 96 транспортних судів загальним водовміщенням більше 270 тис. тон. Крім того було потоплено 2 лінійних корабля, 3 ескадрених міноносця, підводний човен, 6 вартових кораблів, 16 тральщиків і декілька десятків дрібних допоміжних кораблів.

Починаючи з березня 1945 року бойова діяльність підводних човнів також стала більш ефективною. Успіхів досягли підводні човни "Л-3", який 17 квітня потопив теплохід "Гойя", "Щ-310", який діючи біля Ліепас потопив два транспорти та "К-52", який під час походу, який тривав з 17 по 30 квітня тричі успішно атакував противника. 3 січня по травень 1943 року підводні човни Балтійського флоту потопили 13 транспортів загальним водовміщенням 73 тис. тон.

Після захоплення 25 квітня радянськими військовими порту Піллау залишки німецьких військ відійшли на косу Фріше-Нерунг. Відповідно до рішення командуючого 11-ї гвардійської армії в ніч на 26 квітня на косу було висаджено два десантних загони: зі сторони Донцигської бухти на торпедних катерах – 600 чоловік і зі сторони затоки Фрішес-Хафф на бронекатерах, тральщиках і допоміжних плавзасобах – біля 1300 чоловік. В результаті запеклих боїв німецькі війська були розбиті.

На початку травня флот розпочав підготовку од десанту на острів Борихольм. Починаючи з 5 травня 1945 року авіація флоту нанесла удари по бойовим кораблям і транспортам в портах Борихольма, в результаті до десяти кораблів було потоплено і пошкоджено. В день капітуляції Німеччини торпедні катера висадили на острів невеликий десант. Німці не чинили йому опору і склали зброю.

Остаточно операції на Фріш-Нерунг і Борнхольм були завершені до 9 травня 1945 року, з ними завершились бойові дії Балтійського флоту у Великій Вітчизняній війні.

На правому фланзі фронту продовжував діяти наймолодший з радянських флотів – Північний. На 1943 рік в складі Північного флоту 1 лідер міноносців, 8 ескадрених міноносців, 22 підводних човна, 7 вартових кораблів, 16 тральщиків, 20 малих поливальника, 13 вартових і 6 торпедних катері, 15 катерів-тральщиків. Крім того, Біломорська військова флотилія, що входила до складу Північного флоту (командир – контр-адмірал С.Г.Кучеров) мала 15 вартових кораблів, 20 тральщиків, 43 вартових катера, 28 катерів-тральщиків. Авіація Північного флоту нараховувала до 290 літаків.

Характерною особливістю діяльності Північного флоту, починаючи з 1943 року було значне розширення районів його бойових дій. Враховуючи зростаюче значення Північного морського театру, Державний Комітет Оборони прийняв рішення посилити Північний флот, перекинувши до його складу 12 підводних човнів, з них 6 – з Владивостока. Подолавши біля 17 тис. миль і пройшовши через 6 морів і 2 океани, п’ять з цих човнів під командуванням капітана 1-го рангу А.В.Тріпольського прибули на Північ. Шостий човен під командуванням капітан-лейтенанта Д.Ф.Гусарова не досяг пункту призначення: неподалік від Сан-Франциско він був потоплений невідомим підводним човном.

Основною бойовою діяльністю як і раніше залишалась боротьба підводних човнів на морських комунікаціях противника. Підводним човном М-172 під командуванням капітана 2-го рангу І.І.Фісановича, яка здійснила до 1943 року 13 бойових походів, тільки протягом одного місяця тричі ( 22 січня, 1 лютого і 23 лютого) займала позицію на бойових сполученнях противника. Значного успіху досяг також екіпаж підводного човна С-101 під командуванням капітана 3-го рангу П.І.Єгорова, який знищив три транспорти і вартовий корабель противника. 28 серпня С-101 потопив німецький підводний човен V-639, який повертався з Карського моря.

Швидко пристосувались до нових умов і успішно діяли підводні човни, що прибули зі складу Тихоокеанського флоту. Один з них, С-55 під командуванням капітана 3-го рангу Л.М.Сушкіна потопив 29 квітня 2 німецьких транспорти і успішно пішов від переслідування, під час якого було скинуто 90глибинних бомб. В одному з наступних походів С-55 потопив великий транспорт "Амерланд" з цінним військовим вантажем. Загалом підводні човни Північного флоту за період 1943 року потопили 49 транспортів і 19 бойових кораблів. Крім того, на мінах, поставлених підводними човнами підірвалися ще 3 німецьких великих транспорти.

На комунікаціях противника продовжували діяти і надводні сили Північного флоту. В січні 1943 року командуючий флотом дав наказ атакувати ворожий конвой. Що рухався з Тромсе на схід. Для удару були виділені лідер міноносців "Баку" під командуванням капітана 3-го рангу Б.П.Бєляєва і ескадрений міноносець "Разомный" під командуванням капітан-лейтенанта Н.І.Нікольського. В результаті операції був потоплений один великий транспорт і зазнав ушкоджень інший.

В 1943 році поліпшила ефективність своїх дій військова авіація флоту, яка як правило діяла спільно з авіацією Карельського фронту. В кінці вересня авіація Північного флоту провела успішну операцію по знищенню літаків противника на базі в Луостарі. В операції взяло участь 90 літаків. Перша група штурмовиків і винищувачі провела полив аеродрому вогненебезпечною рідиною і обстріляла ворожі літаки з гармат і кулеметів. Друга група нанесла по аеродрому бомбовий удар і третя – бомбово-штурмовий удар. Весь аеродром охопила пожежа. Було знищено 20 літаків, підірваний склад з боєприпасами. Загалом в 1943 році авіацією флоту було потоплено 61 транспорт і 12 бойових кораблів противника; 19 транспортів було пошкоджено.

З 1943 року частіше стала застосовуватись тактика комбінованого удару по конвоях авіацією, торпедними катерами і підводними човнами. Зокрема 14 вересня була проведена комбінована атака на німецький конвой, в якій брало участь 20 штурмовиків, 18 винищувачів, підводний човен Щ-404 і торпедні катери №13 і №14. В результаті спільних дій різнорідних сил флоту було знищено 2 великих танкери противника, 2 транспорти, пошкоджено два вартових корабля. В повітряних боях було збито 13 німецьких літаків. Втрати з радянського боку склали 5 літаків-штурмовиків і 3 винищувача.

Традиційним завданням Північного флоту в 1943 році залишалось забезпечення успішних переходів конвоїв союзників в порти Радянського Союзу. 15 лютого з шотландського порту Лох-Ю вийшов союзницький конвой JW-53, який складався з 22 транспортів, корабля протиповітряної оборони. 12-и ескадрених міноносці, 4-х корветів і тральщика. Майже одночасно на зустріч конвою вийшли кораблі Північного флоту. Частина ескадрених міноносців і вартових кораблів Північного флоту приєднались до основного конвою. При підході союзницьких транспортів до радянської території винищувачі надійно прикрили кораблі з повітря. Конвой був успішно проведений до місця призначення в Мурманськ і Северодвінськ.

Вдало завершився і перехід останнього союзницького конвою 1943 року JW-55А, на який німецьке командування спрямувало лінійний корабель "Шарнгорст", який спробував здійснити дві атаки на конвой, але був потоплений англійським лінійним кораблем "Дюк оф Йорк".

Загалом протягом 1943 року моряки Північного флоту провели 432 конвої (з них 6 союзницьких), потопили 180 транспортів і кораблів противника загальним водовміщенням біля 400 тис. тонн, пошкодили 43 корабля.

В 1944 році Північний флот продовжував діяльність на німецьких морських комунікаціях. Найчастіше флот діяв у Варнгер-фьорді. Тут удари по противнику наносила вся авіація, підводні човни, торпедні катери, а вхід у Петсамо блокували з півострова Середній берегові батареї.

Військово-повітряні сили флоту наносили масовані удари по портам противника. Так, з 17 червня по 4 липня на порт Кіркенес було здійснено три потужних нальоти, в кожному з яких брало участь по 100-130 літаків.

На німецьких морських комунікаціях продовжувала діяти бригада підводних човнів під командуванням Героя Радянського Союзу капітана 1-го рангу І.А.Калініна. 20 червня вдалу операцію здійснив підводний човен С-104 під командуванням капітана 3-го рангу В.А.Тураєва. Під час операції були потоплені транспорт, тральщик і вартовий корабель. Великих успіхів досягли підводні човни В-4 під командуванням Героя Радянського Союзу капітана 3-го рангу В.П.Каланіна і С-103 під командуванням капітана 3-го рангу М.П.Нечаєв, кожна з яких потопила по три-чотири ворожих корабля.

Для авіації Північного флоту в 1944 році були характерні масовані удари по конвоях противника різнорідними силами. Наприклад, в 6 таких ударах проведених з 23 квітня по 17 червня 1944 року, брало участь 779 літаків, в тому числі 70 торпедоносців, 174 бомбардувальника, 113 штурмовиків і 422 винищувача. Всі вони діяли тактичними групами, в кожній з яких були винищувачі прикриття.

Діяльність Північного флоту на морських сполученнях особливо активізувалась перед проведенням Петсамо-Кіркенської операції. Так, 15 вересня удар по конвою нанесли 8 торпедних катерів і біля 150 літаків, а 16 жовтня 4 підводних човнів і більше 100 літаків.

Підчас підготовки Петсамо-Кіркенської операції силами північного флоту було перевезено 28729 солдатів і офіцерів, 169 гармат, 138 танків і бронемашин, 361 автомашина, 25871 тонн боєприпасів, продовольства та інших вантажів. Силами флоту, які безпосередньо брали участь в операції були 5 ескадрених міноносців, 7 підводних човнів, 20 торпедних катері, 22 катера-полювальника, більше 400 літаків (Що здійснили 3590 вилетів) та 2 бригада морської піхоти.

Петсамо-Кіркенська операція була проведена з 7 жовтня по 1 листопада 1944 року і вважається найбільшим успіхом Північного флоту у 1944 році. В жовтні авіація і кораблі Північного флоту провели самостійну операцію по порушенню морських сполучень противника і потопили 26 транспортів, 30 вартових катерів і десантних барж. Була порушена евакуація німецько-фашистських військ морем через порти Заполярря.

Протягом 1944 року німці втратили на Баринцевому морі 77 транспортних суден загальним водовміщенням біля 190 тис. тонн. Крім того було потоплено 38 бойових і допоміжних кораблів.

В другій половині 1944 року ескадра Північного флоту (за виключенням лінійних кораблів і крейсера) використовувались для охорони морських сполучень. Завдяки цьому втрати на комунікації Англія – Радянський Союз були невеликим. В найбільш важкому 1942 році по цій комунікації пройшло в обох напрямках 422 транспорти і 236 кораблів охорони. Втрати за рік склали 69 транспортів і 5 кораблів охорони. В 1944 році з 506 транспортів і 425 кораблів охорони, що прямували в обох напрямках. Було потоплено ворогом лише 6 транспортів і 3 корабля охорони.

В січні 1945 року німецьке командування спробувало здійснити операцію малими підводними човнами типу "Бібер" з метою знищити лінкор "Архангельськ" і транспортів, що стояли в Кольській затоці. 5 січня три великих підводних човни. Що несли на собі малих типу "Бібер" вийшли з Тромсе. На підступах до Кольської затоки малі човни повинні були відокремитись від великих, проникнути в затоку і атакувати кораблі що там стояли. Але радянські літаки, що патрулювали у повітрі над затокою неодноразово змушували човни уходити під воду і врешті змусили німців відмовитись від операції.

За чотири останніх місяці війни кораблі і літаки Північного флоту скинули на німецькі човни 6300 глибинних і 250 тонн авіаційних бомб. Але повністю очистити зону руху конвоїв не вдалося. 17 лютого в Англію був направлений конвой RA-64, що складався з 30 транспортів, 4-х танкерів, крейсера, 2-х авіаносців, 10 ескадрених міноносців і 2-х корветів. В той же день він був атакований німецькими підводними човнами. Німецький підводний човен торпедував англійський корвет "Ларк". На допомогу корвету підійшов малий полювальник №434 під командуванням старшого лейтенанта В.Ф.Кондрашова. Більшість членів екіпажу було врятовано, а корвет було відправлено в Кольську затоку. Також підчас даного конвою, 17 лютого був атакований і пошкоджений транспорт "Томас Скот".

Німецькі підводні човни продовжували вести боротьбу на радянських морських комунікаціях до дня капітуляції Німеччини. Так, в кінці квітня, на підступах до Кольської затоки куди прибув з Англії великий конвой було розгорнуто 14 підводних човнів. Одному з них вдалось потопити англійський корвет "Гудал". Авіація Північного флоту атакувала підводний човен U-716 на шляху до Кольської затоки. Нанесла їй суттєві пошкодження і змусила повернутись на базу. Ескадрений міноносець "Карл Лібкнехт" під командуванням капітан-лейтенанта К.Д.Старіцина, що знаходився в охороні конвою JW-66, 22 квітня виявив і потопив підводний човен U-286. Ще один підводний човен U-307 потопили англійські ескадрені кораблі.

З 1січня по 23 травня 1945 року з Англії в Кольську затоку і порти Білого моря прибуло 5 конвоїв в складі 136 транспортів і 90 ескадрених човнів. За той час в Англію було відправлено 5 конвоїв у складі 141 транспорти і 89 ескадрених кораблів. Для безпосередньої охорони конвоїв Північний флот провів більше 100 виходів кораблів і більше 600 вилетів літаків. Підводним човнам противника вдалося потопити лише три транспорти і 5 кораблів охорони. По внутрішнім морським комунікаціям в 1945 році було проведено 70 конвоїв в складі 155 транспортів і 20 допоміжних кораблів. Для ескортування цих кораблів бойові кораблі Північного флоту зробили 599 виходів.

Підсумовуючи бойову діяльність Північного флоту потрібно сказати, що загалом за роки війни втрати противника від дій Північного флоту склали більше 200 кораблів і допоміжних судів, більше 400 транспортів (більше 1 млн. тонн) і біля 1300 літаків.

У військових операціях Радянської армії 1943-1945 років як і на попередньому етапі продовжували брати участь річкові флотилії. Зокрема важливе і відповідальне завдання в 1943 році виконували військові Волзької (командуючий контр-адмірал Ю.А.Пантєлєєв) і Каспійської (командуючий контр-адмірал Ф.С.Сєдєльніков) військові флотилії. Вони забезпечували безпеку руху по Волзько-Каспійській магістралі. По цій комунікації перевозилось біля 60% всіх вантажів, що доставлялись по внутрішнім водним шляхам Радянського Союзу. Тільки нафти і нафтопродуктів за 7 місяців 1943 року було перевезено 6 млн. тонн.

Німецьке командування створило спеціальну авіаційну групу в складі 100 літаків 4-го повітряного флоту для мінування Волги. Для боротьби з мінами Волзька флотилія застосовувала як традиційний засіб – тралення, так і інші, зокрема в районі постановки мін скидались глибинні бомби від вибухів яких відбувалась детонація самих мін. В результаті за всю літню навігацію по Нижній Волзі пройшло більше 8 тис судів, з яких підірвалось на мінах – 20.

Річні і озерні флотилії брали участь в багатьох наступальних операціях 1944-1945 років: Свірсько-Петрозаводській, Виборгській, Таллінській, Білоруській, Ясно-Кишенівській, Белградській, Будапештській, Віденській і Берлінській. Вони залучались до підтримки сухопутних військ, яка полягала в артилерійському обстрілі річних флангів, забезпеченні форсування рік, висадці десантів

Десантні дії флотилій займали важливе місце підчас наступальних операцій (було висаджено більше 40 десантів). Десанти висаджувались в якості передових загонів при форсуванні водних перешкод, для захоплення берегових опорних пунктів і вузлів зв’язку.

Значних успіхів досягла Дунайська флотилія при участі в операціях військ 2-го і 3-го Українських фронтів, що наступали вздовж Дунаю від його гирла до Відня (з вересня 1944 року по квітень 1945 року). Надаючи підтримку військам цих фронтів, флотилія висадила 20 десантів, успішно здійснила артилерійську підтримку флангам сухопутних військ, в умовах мінної небезпеки забезпечила перевезення військ по Дунаю. Кораблі флотилії перевезли по Дунаю декілька сот тисяч військ, тисячі танків, гармати, міномети, автомашини, десятки тисяч тонн різноманітних вантажів. За цей час кораблі Дунайської флотилії пройшли по Дунаю біля 200 км. Через Румунію, Югославію, Угорщину, Чехословаччину і Австрію.

Дніпровській флотилії ставилось завдання головними силами підтримувати наступ військ 1-го Білоруського фронт під час звільнення Білорусії. Своєчасне вирішення флотилією поставлених перед нею завдань під час Бобруйської операції дозволило військам фронту набрати високий темп наступу. В даній операції кораблі флотилії прорвали укріплену річну позицію німців і висадили десант в районі Здудичів, зірвавши переправу військ противника в районі Паричей.

За три дня форсування р.Березіна (з28 по 30 червня 1944 року) кораблі флотилії переправили через річку декілька десятків тисяч військ. Біля 1500 гармат та сотні автомашин. Швидке переправляння військ на правий берег дозволило прискорити ліквідацію угрупування противника в районі Бобруйська і дала можливість військам 1-го Білоруського фронту в швидкому темпі переслідувати противника, що відступав.

Не менш успішно діяли сили Дніпровської флотилії розгорнуті на річці Прип’ять. Наступ лівого крила 1-го Білоруського фронту вздовж Прип’яті розпочався в кінці червня 1944 року проривом річних кораблів в район Новосьолок. Вийшовши до місця бойових дій фронту. Сили флотилії забезпечили перевезення військ з правого на лівий берег Прип’яті. В подальшому, взаємодіючи з військами лівого крила фронту, підтримуючи їх вогнем, висаджуючи тактичні десанти ( в районі населеного пункту Малі Балки і міст Петриков і Дорошевичі), кораблі флотилії сприяли оточенню і знищенню окремих груп противника. В перших числах липня кораблі флотилії переправили через Прип’ять з’єднання сухопутних військ, що наступали з півдня на північ. Підтримуючи артилерійським вогнем війська, кораблі флотилії знищили переправу противника поблизу Ляхова, а з виходом в район моста залізниці Лупінець-Сарни сприяли перевезенню нових з’єднань військ на лівий берег Прип’яті. Частина сил флоту, разом з військами фронту прорвались в Пінськ і висадивши десант взяли участь у звільнені міста.

Серпень 1945 року став для радянських моряків останнім місяцем чотирьохлітньої війни. Саме в цей час безпосередні бойові дії вів Тихоокеанський флот, що брав участь у війні з Японією.

Японський військово-морський флот до 9 серпня 1945 року мав у своєму складі більше 640 кораблів різних класів, в тому числі лінійні кораблі, авіаносці і крейсери. А в цілому чисельно переважав над Тихоокеанським флотом, особливо за великими кораблями.

В заяві радянського уряду від 8 серпня говорилось: " Після розгрому і капітуляції гітлерівської Німеччини Японія виявилась єдиною великою державою, яка все ще виступає за продовження війни. Вимога трьох держав – Сполучених Штатів Америки, Великобританії і Китаю від 26 липня про беззастережну капітуляцію японських збройних сил були Японією відкинуті… Через це радянський уряд оголошує, що з 9 серпня Радянський Союз буде вважати себе у стані війни з Японією…".

В бойових діях проти Японії брали участь Забайкальський фронт, 1-й Далекосхідний фронт, 2-й Далекосхідний фронт, Тихоокеанський флот і Амурська флотилія. За обставинами що склались Тихоокеанський флот взаємодіяв з 1-м і 2-м Далекосхідними фронтами, а Амурська флотилія – зі з’єднаннями 2-го Далекосхідного фронту.

Тихоокеанському флоту окрім захисту власного узбережжя від діяльності флоту Японії ставилось завдання ізолювати Квантунську армію від островів власне Японії, висадками морських десантів сприяти лівофланговим з’єднанням 1-го Далекосхідного фронту, що наступали вздовж узбережжя Кореї на південь, і частиною сил сприяти військам 2-го Далекосхідного фронту у визволенні Південного Сахаліну і Курильських островів. Амурська флотилія повинна була допомагати військам 2-го Далекосхідного фронту у форсуванні водних перешкод і в наступі на сунгайському напрямку.

З 13 по 16 серпня 1945 року силами Тихоокеанського флоту була проведена Сейсінська десантна операція. Метою операції було оволодіти ВМБ Сейсін (Чхонджин) на узбережжі Північної Кореї, для того щоб позбавити противника можливості використовувати її для евакуації військ в Японію. Задум командуючого Тихоокеанським флотом адмірала І.С.Юмашева передбачав несподіваною висадкою передового загону оволодіти причальними лініями порту, а потім висадити основні сили десанту, зайняти місто і утримувати його до підходу військ 25-ї армії.

В складі десанту були виділені 355-й окремий батальйон морської піхоти, 13-а окрема бригада морської піхоти і 335-а стрілецька дивізія, а також підрозділ розвідки і посилення. В забезпеченні висадки і у вогневій підтримці десанту брали участь 60 кораблів і авіа-група з 261 літака. Десантом командував командир 13-ї окремої бригади морської піхоти генерал-майор В.П.Трушін.

Після бомбардування авіацією Тихоокеанського флоту оборонних споруд противника в Сейшні, 13 серпня на причали порту з торпедних катерів були висаджені розвідувальні загони старшого лейтенанта В.Н.Лєонова, а за ним передовий десант. Вранці 14 серпня вартові кораблі і тральщики висадили в порт перший ешелон десанту, а 15 серпня – другий ешелон загальною кількістю 6 тис. чоловік.

15 серпня 1945 року десант зайняв більшу частину міста, а наступного дня разом з частинами 393-ї стрілецької дивізії 25-ї армії заволоділа Сейсінською ВМБ і вийшовши на комунікацію японської 3-ї армії відрізали японські війська від морського узбережжя. В боях за Сейсін противник втратив більше 3 тис. чоловік.

17 серпня 1945 року командування Квантунської армії звернулось з проханням до радянського командування про припинення військових дій. Ставка ВГК дала наказ припинити дії на тих ділянках, де японські війська здаються у полон. Для прискорення капітуляції були висаджені повітряні десанти в Харбіні, Чаньчуні, Мукден (Шеньян), Цзиліні (Гірін), Янцзи, які почали роззброєння гарнізонів. 20 серпня авангард 15-ї армії 2-го Далекосхідного фронту був висаджений в Харбіні з кораблів Амурської флотилії.

19 серпня японське командування заявило про капітуляцію Квантунської армії. Щоб запобігти можливий спротив японців були висаджені повітряні десанти в Порт-Артур (Люйшунь) і Дайрене (Далянь). 24 серпня був звільнений Пхеньян. У Вонсан, зайнятий 22 серпня десантом Тихоокеанського флоту 25 серпня увійшли війська 25-ї армії.

Японія була змушена прийняти умови Потсдамської декларації союзних держав. 2 вересня 1945 року був підписаний акт про капітуляцію Японії.

Отже, період з 1943 по 2 вересня 1945 року для Військово-морського флоту СРСР. Як і загалом для радянської армії став переломним і завершився остаточною перемогою у війні. Основним змістом бойової діяльності Військово-морського флоту була підтримка військ Радянської армії в наступальних операціях на приморських напрямках, захист власних та порушення ворожих морських комунікації. На всіх морських театрах боротьба завершилась повною поразкою німецько-фашистського флоту. А останнім акордом стала перемога над Японською армією, у досягненні якої безпосередню участь взяли Тихоокеанський військово-морський флот та Амурська військова флотилія.

Висновки

Важливим чинником перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні була бойова діяльність Військово-морського флоту. У війні яку вів Радянський Союз проти фашистської Німеччини і її союзників основні цілі досягались армією на сухопутному фронті, однак перемога не була б можлива без підтримки, що надавав Військо-морський флот.

Характер використання Військово-морського флоту визначався з одного боку ситуацією на сухопутному фронті а з іншого – діями військо-морських сил противника на радянських театрах.

Головним призначенням флоту було сприяння сухопутним військам. Всі інші завдання: знищення сил флоту противника, порушення ворожих морських комунікацій, захист власних морських сполучень виконувались головним чином в інтересах сухопутних військ, що випливали з планів і ходу стратегічних операцій.

В період 1941-1942 років спільне з сухопутними військами утримання обширних приморських районів складало основу бойової діяльності флоту. Бойові дії Військово-морського флоту в обороні баз і узбережжя багато в чому сприяли стійкості приморських флангів радянських військ. Флот жодного разу не допустив, щоб противник атакував фланги радянських військ ударами з моря. Це був найважчий період для Військово-морського флоту, як і загалом для радянської армії, під час якого відбувались найзапекліші бої, наслідком яких були найбільші втрати. В результаті зриви плану миттєвого розгрому радянських збройних сил німецькому військово-морському командуванню на жодному з морських театрів, де розгортались військові дії не вдалося знищити сили радянського Військово-морського флоту.

1943 рік став здебільшого часом боротьби за витіснення противника з окремих районів, в яких повинні були відбутись наступальні операції. Свої головні зусилля флот зосереджував на прикритті узбережжя, в першу чергу приморських флангів сухопутних військ і на сприянні їм у наступальних операціях. Північний, Балтійський і Чорноморський флоти, Біломорська, Ладозька, Азовська, Волзька і Каспійська флотилії своїми діями сприяли червоній армії в досягненні так званого корінного перелому на всьому радянсько-німецькому фронті.

В 1944-1945-х роках флоти використовувались для сприяння сухопутним військам у розгромі приморських угрупувань ворога. При цьому найбільш активною формою сприяння були морські десанти і дії флоту по порушенню морських комунікацій ізольованих на узбережжі угрупувань противника. Саме в цей період окремі частини флоту переносять свою бойову діяльні за межі Радянського Союзу.

Особливим завданням яке довелось виконувати Військово-морському флоту в 1945 році була допомога радянській сухопутній армії у війні проти Японії. Дана сторінка діяльності флот досліджувалась виключно з радянських позицій і має багато білих плям. Тому вона повинна стати обов’язковим предметом подальших досліджень.

Хвилюючі сторінки вписали моряки у визволення Новоросійська і Керчі, Севастополя і Одеси, Ленінграда, Прибалтики і Заполярря. Переслідуючи противника вони вели мужню боротьбу в складі військових флотилій, брали участь у визволенні Белграда, Будапешта, Відня та інших міст.

Результатами бойової діяльності радянських підводників, морських льотчиків, артилеристів і мінерів надводних човнів в роки війни стали потоплення 1200 кораблів і допоміжних судів, більше 1300 транспортів та інших транспортних засобів противника.

Особливе місце для сучасної української історії займає бойова діяльність Чорноморського флоту і взагалі даний морський театр. Свідченнями запеклої і безкомпромісної боротьби Чорноморського флоту, яке не потребує зайвих коментарів є події героїчної оборони Одеси. Яка тривала більше двох місяців та Севастополя, що вісім місяців утримував натиск німецьких військ.

Завданням подальших досліджень в контексті даного питання повинні стати деякі статистичні данні радянської історіографії. Потрібно критично віднестись до інформації, що стосується бойових операцій військово-морського флоту, їх здобутків і втрат, що були завдані радянські стороні, порівняти офіційні данні з вже відомими архівними матеріалами та проаналізувати реальну цінність та значення проведених операцій.

Подальша робота з архівними матеріалами може пролити світло і на не найкращі сторінки бойової діяльності Військово-морського флоту, невдалі операції, події яких недостатньо висвітлені в радянській історіографії.

Отже, незважаючи на досить високий рівень дослідження проблеми бойової діяльності Військово-морського флоту Радянсько Союзу в роки Великої Вітчизняної війни радянською історіографією, сучасні умови ставлять завдання переосмислення багатьох подій минулого з принципово нових позицій. Використовуючи сучасні критичні підходи дослідження. Тому є доречним ще раз підкреслити актуальність даної проблеми і наголосити на необхідності її подальших досліджень.

Джерела і література

1. Документальні публікації

·        Никто не забыт ничто не забыто. Сборник документов и материалов.-М., 1971.

·        Сообщение Советского Информбюро. В 6т., т.3.- М., 1944.

2. Мемуари

·        Басистый Н.Е. Море и берег.- М., 1970.

·        Кузнєцов Н.Г. Курсом к победе.- М., 1972.

·        Кузнецов Н.Г. Накануне.- М., 1966.

·        Кузнецов Н.Г. На флотах боевая тревога.- М., 1971.

·        Мартынов В.А. Повесть о крейсере.- М., 1969.

3. Монографії

·        Арзуманян А. Адмирал.- Ереван, 1973.

·        Ачкасов В.И. Советское военно-морское искусство в Великой Отечественной войне.- М., 1975.

·        Басов О.В. Флот в Великой Отечественной войне, 1941-1945.- М., 1980.

·        Боевой путь Советского Военно-морского флота.- М., 1964.

·        Ванеев Б.А. Черноморцы в Великой Отечественной войне.-М.,1964.

·        Вайнер Б.А. Северный флот в Великой Отечественной войне.- М., 1964.

·        Вьюнков Н.П. Черноморский флот в Великой Отечественной войне.- М., 1967.

·        Головко А.Г. Вместе с флотом.- М., 1960.

·        Дмитриев В.И. Атакуют подводники.- М., 1973.

·        Дорохов А.П. Морские лётчики в обороне Одессы.- Одесса, 1982.

·        Иосалиани Я. В битвах под водой.- М., 1959.

·        Ирвинг Д. Разгром конвоя PQ-17.- М., 1971.

·        История Великой Отечественной войны Советского Союза. В 6т. М.,1960.

·        История Второй Мировой войны. 1939-1945 В 6т.- М.,1974.

·        История Военно-морского искусства.- М., 1969.

·        Кирин Н.Г. Черноморский флот в битве за Кавказ.- М.,1958.

·        Козлов И.А. Краснознамённый балтийский флот в героической обороне Ленинграда.- Л., 1976.

·        Козлов И.А. Северный флот.- М.,1966.

·        Кононенко В.М. Керченско-Ельтегенская десантная операция.- М., 1954.

·        Краснознамённый Балтийский флот в завершающий период Великой Отечественной войны.- М., 1975.

·        Локотников И.И. Волжская флотилия в Великой Отечественной войне.- М., 1974.

·        Новиков А.А. В небе Ленинграда.- М., 1970.

·        Пензин К.В. Черноморский флот в обороне Одессы.- М., 1956.

·        Перичнев Ю.Г. Советская боевая артиллерия.- М., 1976.

·        Свердлов А.В. На море Азовском.- М., 1982.

·        Советские вооружённые силы.- М., 1978.

·        Чероков В.С. Для тебя Ленинград.- М., 1978.

4. Періодичні видання

·        Павлович Н.Б. Стратегические планы использования ВМС Германии в начальный период войны. // Военно-исторический журнал.- 1959.- №6.

·        Аммон Г.А. Опыт начального периода Великой Отечественной войны. // Военно-исторический журнал.-1962. - №11.

·        Кузнецов Н.Г. Крутые повороты. // Военно-исторический журнал.-1993. -№1.

·        Героическая оборона Одессы. // Морской сборник. 1969. –№12.