Більшовицький переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. та боротьба за владу в Україні

3.         Більшовицький переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. та боротьба за владу в Україні

В кінцевому підсумку , органам державної влади Російської республіки не вдалося вплинути на перебіг подій. Використовуючи невдоволення трудящих мас своїм соціально-економічним становищем, більшовицька партія наприкінці жовтня 1917 року , в результаті успішного збройного повстання, домоглася від ІІ Всеросійського з’їзду Рад робітничих і солдатських депутатів проголошення радянської влади в країні. Із перемогою більшовиків відбувається докорінна зміна форми і змісту революційних процесів. Адже Центральна Рада і Генеральний Секретаріат, як орган тимчасового представництва краю , що досі належав до складу Російської держави , визнавали Тимчасовий уряд за вищий орган державного управління. Основні засади нового державно-правового становища України визначились ІІІ Універсалом.

Проголосивши утворення Української Народної Республіки (УНР), відносини якої з Росією повинні були будуватись на засадах федералізму, Універсал надавав Центральній Раді функцій вищого законодавчого органу влади. Обов’язки виконавчої влади покладались на Генеральний Секретаріат. Ствердивши своє бажання на творення незалежної української держави, Центральна Рада , враховуючи досвід боротьби за незалежність, характер революційних процесів у Росії , висловила сумніви щодо доцільності участі української спільноти у виборах до Всеросійських Установчих зборів. Характерною особливістю ІІІ Універсалу , порівняно з двома попередніми, було те , що в ньому декларувалася програма соціально-економічних перетворень, направлених на задоволення потреб знедоленої частини українського суспільства. Це дає нам підстави зробити висновок про те , що серед лідерів Української революції завершився процес трансформації поглядів у напрямку домінування соціально-економічних альтернатив розвитку революції над національно-державними.

І Всеукраїнський з’їзд рад , що відбувся у Києві, підтримав Центральну Раду . Тому група делегатів – більшовиків прибула до Харкова, де 11-13 грудня було інсценовано альтернативний з’їзд Рад. З’їзд вітав повстання у Петрограді , політику Раднаркому, проголосив встановлення радянської влади на Україні, обрав Центральний виконавчий комітет Рад України. Останній, у свою чергу, створив Народний Секретаріат – радянський уряд України.

З другої половини січня розпочався наступ радянських військ на Київ. 25 січня члени Малої ради та Ради міністрів (таку назву дістав Генеральний Секретаріат після проголошення ІV Універсалу ) залишили Київ. Ситуація склалася так , що доля Центральної Ради залежала від допомоги іноземних держав.

9 січня 1918 року Центральна Рада прийняла ІV Універсал. Його текст був затверджений не на пленарному засіданні Ради , а членами її президії. Ця обставина була зумовлена намаганням лідерів Ради якомога швидше проголосити незалежну , суверенну Українську Народну Республіку .Така поспішність була викликана швидким наступом радянських військ на Київ. ІV Універсал проголошував повну державну незалежність України. Опираючись на здобуття Україною нового державно-правового статусу , Центральна Рада доручала уряду, Раді народних міністрів, завершити розпочаті переговори з країнами Четвертного союзу. Разом із тим, Універсал проголошував необхідність скликання Установчих зборів. Що правда, конкретний термін їх скликання не був визначений. Таким чином, після жовтневого перевороту в Петрограді , політична ситуація як в Росії , так і в Україні, докорінно змінилась. Власне було перервано загальну тенденцію розвитку революції, пов’язану зі скликанням Установчих зборів, основне завдання яких полягало у визначенні державного ладу.

Наступного дня Центральна Рада зібралась на своє чергове засідання , яке стало останнім. Тут було одобрено проект Конституції Української Народної Республіки. Того ж дня Всеукраїнським з’їздом хліборобів було обрано гетьмана України. Ним став нащадок древнього козацького роду П. Скоропадський.

4. Українська держава гетьмана П.Скоропадського

9 квітня І918 р. на хліборобському конгресі (майже 8 тис. делегатів) гетьманом нового державного утворення — Гетьманат «Українська держава» — був проголошений генерал П. Скоропадський. Центральна Рада була розпущена.

Нова держава базувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад. У галузі зовнішньої політики влада спрямувала свої зусилля на міжнародне визнання України, свідченням чого було встановлення дипломатичних відносин з 12-ма країнами. Був підписаний мирний договір і з Росією.

Характерними рисами внутрішньої політики було скасування таких нововведень Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурної автономії, введення окремої категорії громадян — козаків, які фактично були заможними селянами і мали стати соціальною опорою режиму гетьмана.

Уряд Скоропадського вважав земельне питання одним з головних. У жовтні 1918 р. він заснував Вишу Земельну Комісію на чолі з гетьманом. На початку листопада було затверджено проект реформи земель, за яким ці великі земельні маєтки держава мала примусово викупити у поміщиків 1 розподіляти ніж селянами (не більш як по 25 десятин в одні руки). Але все це так і залишилося нездійсненним.

Фактично влада в Україні була в руках німців, що і відвернуло від уряду Скоропадського більшість партій, які підтримували Центральну Раду. Все це наклало свій відбиток на розвиток і хід політичних подій. Характерною їх ознакою було подальше погіршення становища народу. Окупанти підтримувала власників фабрик 1 заводів, поміщиків, що повер­нулися. Селяни «е бажали повертати конфісковані у помі­щиків майно і землю. Почалася підпаяй маєтків, потрави посівів, убивства поміщиків, що, в свою чергу, викликало репре­сивні заходи окупаційної влади. У відповідь озлоблені селяни утворювали партизанські загони, які стали складовою частиною руху опору окупантам. Цей рух намагалися використовувати я своїх інтересах есери і більшовики.