Навигация
Символіка та загальна структура християнського храму
15202
знака
0
таблиц
0
изображений
2. Символіка та загальна структура християнського храму
Згідно з правилами конструкція будівлі повинна бути орієнтована своєю найсвятішою частиною на схід (оскільки одним з символів Христа є Сонце), тобто головним входом на захід.
У загальному плані храм може мати наступні форми, кожна з яких має певне символічне значення:
• Хрест (найбільш поширено) – відповідає загально-християнському символу розп'яття Христа і спасіння людства
• Коло – Церква є вічною
• Продовгувата форма (означає корабель) – Церква, немов Ноїв ковчег, веде вірних по морю життя до тихої пристані Божого Царства
• Восьмикутник (означає зірку) – Церква є дороговказною зорею
Християнський храм є уособленням Царства Божого, єдиного у трьох сферах: божественній, земній і небесній. Перейнявши конструктивну форму від давньої єрусалимської святині, він поділяється на три виразні відокремлені частини з відмінним призначенням, чого вимагає характер східного Богослужіння:
• Притвор або бабинець (давня назва – пронаос, портікус, нартекс, трапеза) – найближча до входу частина; символізує сферу земного буття; давніше був призначений для оглашенних, тобто ще не охрещених учнів християнської віри, і тимчасово відлучених від Церкви грішників.
• Неф або нава ( з латинської "корабель"), храм вірних – середня частина, символізує сферу ангелів; призначений для перебування мирян.
• Святилище, вівтар або пресвітерій – найголовніша престольна частина; символізує сферу буття Господа; місце відправляння літургії священиком, тут знаходяться престол і кивот з Пресвятою Євхаристією.
У теперішніх часах притвор втратив своє давнє призначення, окрім того, у малих храмах він буває відсутнім. Такі храми називаються дводільними на відміну від звичних – тридільних. В останніх до вівтаря можуть бути прибудовані допоміжні приміщення: захристія, ризниця, дияконник, паламарня. У наві (яких може бути не одна, а три – з двома бічними) можуть бути влаштовані клироси (крилоси) для співців. Для них же над притвором звичайно бувають розташовані хори.
Храм вірних і святилище повинні бути розділені іконостасом – високою перегородкою з розташованими на ній іконами та з трьома дверми (вратами): головними – царськими, і двома бічними – дияконськими. Зліва перед святилищем може бути влаштована казальниця (проповідниця) – підвищення над храмом вірних, звідки священик виголошує проповідь. Посередині перед іконостасом знаходиться тетрапод ("чотириногий стіл") – місце відправи окремих Таїнств і служб.
Зовнішній вигляд храму може бути дуже відмінним (за словами відомого мистецтвознавця Григорія Логвина, йому не довелось зустріти в Україні двох однакових споруд) але, як правило, він вкритий дахом з високими банями (куполами) чи верхами, увінчаними хрестами.
3. Розвиток християнського храму на Русі
У Київській Русі в різний час використовувалися всі три типи храму. Як вже було сказано, прообразом храму стала сионськая світлиця. Цей момент дуже важливий для розуміння ідеї храму. Люди так близько сприйняли ідею "домашньої Церкви", що перенесли в храмобудівництво і частку свого побутового, сімейного устрою. Тому в основі якнайдавнішого храму Київській Русі - хороша, міцна хата, що рубається, з двосхилим дахом, передня частина якого підведена і увінчана однією, або п'ятьма главками. Перша частина - вівтар, далі - основний храм, а ближче до входу - трапезна, така, що з'єднується з основним храмом вузьким перешийком. Це викликано тим, що взимку було важко протопити весь храм, тому прохід перекривали і служили в задній, трапезній частині. Вона ж використовувалася для трапези після богослужіння. Літом служили в передньому храмі. Будь-який з дерев'яних храмів, що дійшли до нас, зберігає цю трійкову конструкцію. По цьому зразку побудовано і багато кам'яних церков.
Особливістю храму на Київській Русі є орієнтація на схід. Католицькі ж і протестантські храми орієнтовані на захід. Чому так? Тому, що західні храми повністю відтворили конструкцію античних храмів, в яких перші промені висхідного сонця повинні були освітити статую божества, що стоїть в глибині храму. У Київській Русі храм впродовж століть був як би продовженням будинку, домашнього сімейного затишку, тієї теплоти, яку людина випробовує в добре облаштованому сімейному крузі, в будинку з лампадою в передньому кутку, з невеликими радісними святами і неминучими засмученнями в будні. Таке відношення до храму формувалося впродовж тисячі років.
Якнайдавнішими пам'ятниками архітектури Київській Русі були ті, що не дійшли до нас. Це храм Пророка Іллі і Десятинна церква в Києві. Храм Іллі Пророка був побудований ще при князях Аскольді і Діра, - він згадується в договорі між київськими князями і візантійцями. Образ біблейського Пророка, грізного, безкомпромісного, пов'язаного з вогненною стихією, мабуть, понад усе привертав перших російських християн, ще напівязичників. Перша, така, що не дійшла до нас, кам'яна церква - Десятинна Богородична - була побудована в 989 - 996 рр.
Наша національна трагедія в тому, що в основному держава Київська Русь була дерев’яною. Під час пожеж горіли не тільки будинки, тереми, посади, - гинули храми, гинули безцінні ікони. І перше, що люди починали будувати після пожежі - це храм. Є навіть вираз "обыденный" храм, тобто "побудований за день". Таким, прикладом, є московська церква Іллі "Буденного" - недалеко від храму Христа Спасителя.
Зараз ми буквально одиницями налічуємо пам'ятники, що залишилися від якнайдавніших часів. У перших спорудах ми бачимо пряме запозичення архітектурних канонів Візантії. Майже повністю у візантійських традиціях був побудований Спасо-Преображенській собор в Чернігові (1034 - 1035). Третім кам'яним храмом був собор Софії Київської (близько 1037 р.). У його створенні майстри застосували деякі нововведення в порівнянні із зразком, яким служила Софія Константинопольська. У її будівництві була спожита складна купольна система без колон. Центральний купол спирався на стіни. До часу зведення Київської Софії ця техніка була вже втрачена, тому будівельники використовували простішу і поширенішу у той час хрестово-купольну модель. Згодом конструкцію Константинопольської Софії намагалися повторити при будівництві московського Успенського собору, але стіни не витримали і купол звалився. Тоді, за традицією, поставили чотири стовпи, на які спирався купол. Чьотирьохстовпова конструкція стала каноном для наших великих кам'яних церков.
Секрет Софії Константинопольської полягав ще в і тому, що ряд опор, арок, що підтримували головний купол був розрахований таким чином, що в світлі простінки між вікнами вже не сприймалися зором. Вони були покриті золотим склом, і тому все сяяло золотом. Київська Софія, у свою чергу, стала зразком для однойменних соборів в Новгороді (1045 - 1050) і Полоцьку (1044 - 1066), в яких відмінності від візантійської архітектури стали ще помітнішими. Подальший відхід від візантійських форм намітився в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря (1073 -1089 рр.; підірваний в 1942 р.). За переказами, будували його 12 братів-будівельників, які прийшли з Константинополя, отримавши одкровення йти до Києва і поставити там церкву.
Переважний розвиток самобутньої архітектури відбувався на півночі, особливо в Новгороді. Загальним принципом архітектури цього періоду було уподібнення візантійським зразкам в основній ідеї при значній різноманітності в частковостях. Найбільш стародавня з відомих рис християнської архітектури – багатоголовість храмів. Всі згадані якнайдавніші храми були багатоголовими. Число розділів в них має свою символіку. Найбільш поширеним і стійким типом багатоголового храму виявився п'ятиглавий, в якому головний купол символічно означає Христа, а чотири бічних - чотирьох євангелістів. Крім того, на відміну від візантійського завершення храму пологим широким куполом, на Русі храми вінчаються невеликими куполами, поставленими на високий постамент, що іменується шиєю. Сам же купол називається розділом. Так мовою архітектури виражається богословська думка про верховенство Христа над християнським суспільством.
Список використаної літератури
1. Ополовніков А.В. Російська дерев'яна архітектура. М., 1986р.
2. Комеч А.И. Староруська архітектура кінця X - початку XII ст. М.. 1987р.
3. Грабарь І.Є. Історія російського мистецтва. 1910р.
4.Дмитро Крвавич, Світлана Черепанова, Володимир Овсійчук. Українське мистецтво у 3 частинах. Частина 2.
Похожие работы
... , мистецтвознавчих, культурологічних тем і проблем, інші – більш докладно, адресно) зробили чималий внесок у проблему яка висвітлюється в нашій магістерській роботі – релігійно-художня символіка мусульманської культури. З аналізу історіографічного доробку досліджуваної нами теми можна зробити висновок, що ії окремі аспекти знайшли часткове висвітлення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних ...
... та політичної кон’юктури, християнське віровчення переживало свої подіння і злети. Такі докорінні зміни не могли не зачепити і такої сторони людського буття, як свідомість і світосприймання. Трансформація світогляду населення Русі після хрещення була неоднозначною; і воно змінювалось поступово, витісняючи старі традиції і заміняючи їх новими. Стара ідеологія не відразу здавала свої позиції, ми й ...
... зон України. Однак представники різних народів ще тривалий час зберігають власні поховальні звичаї. Отже, можемо говорити про вірування і уявлення населення Скіфії як складову частину духовного життя наших предків. Поховальні обряди скіфів нагадують традиції населення України епохи бронзи. Курганний обряд захоронення у скіфів не був єдиним. В Степу, Лісостепу, на Північному Кавказі, в Криму тощо ...
... від споруд Гербуртів до вказаного розв’язання у Мостиськах ( приблизно 1600-1620-ті роки): при подібності планувисочина каплиць менша за височину самого храму. 3. Розвиток католицької культової архітектури на Україні в XVII-XVIII століттях 3.1 Будівнича діяльність католицьких чернечих орденів Характерною ознакою Католицької Церкви на Україні було зростання кількості чернечих орденів. ...
0 комментариев