Своєрідність культури Стародавнього Єгипту

3.  Своєрідність культури Стародавнього Єгипту

Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється на кілька періодів: Раннього (3100-2700 рр. до н.е.), Стародавнього (2700-2160 рр. до н.е.), Середнього (2134-1786 рр. до н.е.) та Нового (1575-1087рр. до н.е.) царства. Для усіх цих періодів характерна своєрідність культурного розвитку.

Первісні уявлення і багато релігійних культів, що були характерні для єгипетської релігії, зберегли своє значення протягом усієї історії Стародавнього Єгипту. Пережитки поклоніння богам-тваринам простежуються у появленні голів тварин та птахів у єгипетських богів або в деталях їх головних уборів. Найбільш шанованими тваринами були бик, баран, жук (античні письменники його називають скарабеєм), корова, кішка, змія.

Здавна в єгипетських центрах сформувалися культи сонячних богів, які мали різні імена: Ра, Атум, Гор, Хепрі. Поступово особливого значення набуває бог сонца Ра. Цей культ вийшов за межі значення місцевого бога, а його зв’язок з царським культом мертвих зробив Ра загальноєгипетським державним богом.

Особливе місце займав культ фараона. Офіційне обожнення царської влади – характерна риса єгипетської релігії. Фараон вважався намісником бога на землі, а ім’я «Гор» стає одним з його священних титулів. Влада фараона поширювалася не тальки на країну, але й на явища природи. З культом фараона був тісно пов’язаний культ всеєгипетського бога Осириса, бога природи, що вмирає та воскресає.

Будинки простих єгиптян будувалися з каменя. Будинки вельмож мали до 70 приміщень і займали площу біля 240 м². Стіни розмальовувалися геометричним та рослинним орнаментом; підлога і колони фарбувалися різним кольором. Уявлення про царські палаци надає відомий палац Аменхетепа III у Фівах. Але значно краще збереглися споруди, які були присвячені потойбічному культу – гробниці та піраміди (одне з семи чудес світу). Першою погребальною спорудою, зробленою з каменя, була гробниця-пірамида царя Джосера. Така піраміда стала початком будівництва геометрично правильних пірамід, які були багато століть основною формою царського поховання. Найбільш відомі з них піраміди Хеопса (займає більш 5 гектарів, її висота досягає 147 метрів) і Хефрена.

Основні правила для скульптури (перша в історії система канонів) були складені ще в часи Раннього Царства: фігурка людини зображується в фас, а її голова і ноги – в профіль. Очі інкрустувалися каміннями і бронзою. Велику групу складали статуї, присвячені фараонам.

Система писемності у Єгипті, завдяки господарським потребам, склалася ще у період Раннього Царства. Для кожного звука було вироблено окремий знак, але на алфавітне письмо єгиптяни не перейшли.

Від часу Раннього Царства до нас не дійшли літературні праці, якщо не враховувати «автобіографічних» надписів у гробницях. Поступово ці «біографії» набували літературної форми. З епохи Середнього Царства відома «Повість про Сінухета». Художня історична література подана царськими літописами та «автобіографіями» вельмож. Серед поетичної літератури відомі гімни богам і царям, любовна лірика.

Єгиптяни зробили вагомий внесок в астрономію, створивши сонячний календар. Інший важливий внесок у розвиток астрономії – розподіл доби на 24 години. В епоху Нового Царства було створено водяний та сонячний годинники. Єгипетська математика також виникла з потреб господарства. З епохи Середнього Царства вже існували збірники задач. З цього періоду у Єгипті удосконалюються знаряддя праці, будуються іригаційні системи – Фаюмський оазис.

З Раннього Царства накопичилося багато знань у сфері анатомії та медицини, з’явилися лікарі різних спеціальностей. Існували практичні посібники для лікарів, хоча в них ще наука перепліталася з магією. В Єгипті існував своєрідний інтелектуальний центр «Будинок життя», у якому створювалися філософські трактати, священні та магічні книги.

Пізній період історії Стародавнього Єгипту характеризується занепадом держави, посиленням впливу інших культур: лівійської, ассирійської, грецької. У 332 р. до н.е. Єгипет завоював Олександр Македонський, який отримав титул царя та був проголошений сином бога Амона. На його честь збудовано місто Олександрія, яке стає культурним центром греко-східного світу. Сама велика визначна пам’ятка міста – Олександрійський маяк – одне з чудес світу .

Культура Стародавнього Єгипту в значній мірі сприяла історичному та культурному розвитку народів Азії, античної Греції та Риму. Художні та наукові досягнення єгиптян стали основою для подальшого розвитку світової культури.

4.  Культура Індії

Культура Індії - одне з унікальних явищ світової культури. Специфіка індійської культури почала формуватися ще в 4 тис. до н.е. Завдяки розкопкам у басейні ріки Інд виявилося існування в ті часи високорозвиненої культури міського типу, що за рівнем відповідала культурам Месопотамії та Стародавнього Єгипту. Це так звана індська цивілізація, яка ще відома за назвами двох відкритих поселень – Мохеджо-Даро й Хараппі. Для хараппської культури був характерний високий рівень місцевого способу життя з досконалою для тих часів технологією обробки металів, каменю, кераміки, використання транспортних засобів, розвиненою торгівлею.

Найбільш вражаючим культурним досягненням була досконала система водопроводу та каналізації, якої не мала жодна інша давня культура, навіть римська. Причини зникнення індської цивілізації на початку II тис. до н.е. залишаються не з’ясованими (можливо, це природні катаклізми або набіги завойовників).

З середини II тис. до н.е. в Індостані почали розселятися арійські племена (індоарії) і почався довгий процес виникнення культурної специфіки нової єдності. У результаті виникла власне індійська культура. Збереглися священні книги народів стародавньої Індії – Веди. Це збірники (самхіти) давніх релігійних творів, які включають гімни, жертовні формули, заклинання. Найбільш давня їх частина має назву «Рігведа» («Веда гімнів»). Протягом епохи «Рігведи» формувалися і у певній мірі збереглися до наших днів чотири стани – «варни» (їх неточний переклад – «касти»): жерці (брахмани), воїни (кшатрії), землероби (вайшві) та залежні (шудри).

Серед специфічних засад індійської культури особливе місце належить її мові. Завдяки індоаріям культурне спілкування в країні здійснюється через санскрит – літературну мову стародавньої Індії («санскрит» – прикрашений, удосконалений). Це була мова священної та світської літератури й науки, вона стала засобом культурного єднання в багатонаціональній Індії.

Культура Індії протягом тисячоліть формувалася й розвивалася в тісному зв’язку з релігійними уявленнями. Серед них слід вирізнити основні: брахманізм та його пізніші форми – індуїзм, джайнізм та буддизм.

У культурі Індії важливе місце посідала й науково-пізнавальна діяльність. Були досягнуті значні успіхи у розвитку математики, астрономії, медицини, лінгвістики. Для індійського світогляду було традиційним уявлення про абстрактне число, була створена десяткова система лічби, було знайоме приблизне значення числа пі (π). Медичні знання були тісно пов’язані з магією.

Індійське мистецтво протягом свого існування було тісно пов’язане з релігійними системами. Майже усі його пам’ятки мали релігійний характер: літературні твори, архітектурні, скульптурні, живописні шедеври, відомі індійські танці. Ключем до розуміння мистецтва Індії прийнято вважати фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори. За фресками можна вивчати архітектуру прадавніх міст, старовинний одяг, ювелірні вироби, зразки зброї. Скельні храми вирублені з кам’яного моноліту. Більшість архітектурних та скульптурних пам’яток датується періодом між IV ст. до н.е. та першими століттями н.е. Найсуттєвіші художні надбання належать до часів династії Мауріїв, особливо за царювання Ашоки.

У цей період розпочалося масове будівництво храмів чайтья та ступ. Ступа походить від могильних холмів, це монолітна будівля, призначена для збереження буддійських реліквій. Храми чайтья – це храми-молільні, які будувалися у тихому місці. Ще одним зразком мистецтва були колони, на яких розміщувалися тексти едиктів царя Ашоки. Їх прикрашали зображенням тварин, а також священною квіткою-лотосом. Широко відома Сарнатхська колона, яка стала національним гербом Республіки Індії. З початком розповсюдження мусульманства в Індії з’являються мечеті та мавзолеї. Будови мусульман відрізняються красотою куполів, тонкими баштами-міноретами (відомий біломраморний мавзолей Тадж-Махал близ Агри).

За часів династії Маур’їв розвинулась індійська література. У ці часи були записані на санскриті великі епічні поеми «Махабхарата» й «Рамаяна».

У цілому, матеріальна, духовна та художня культура Стародавньої Індії, завдяки зв’язкам з Месопотамією, Єгиптом, країнами Центральної та Середньої Азії, досягла високого рівня розвитку і зайняла значне міс­це у світовій культурі.