Навигация
Філософська теорія людини (антропологія)
37706
знаков
0
таблиц
0
изображений
3.2 Філософська теорія людини (антропологія)
Поняття "суб'єкт" добре відоме ще з перших лекцій з філософії. Нагадаємо лише, що це — носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт.
Суб'єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Найглибші витоки ролі особистості у суспільстві закладені в її суспільній природі. А це означає, що всі проблеми суспільства, його об'єктивні потреби, можливості розвитку, його перспективи і цілі в кінцевому результаті живуть, функціонують не в якійсь своїй абстрактній самостійності, а саме як "переплавлені" в реальні індивідуально-конкретні потреби, інтереси, турботи, цілі кожної особистості, кожної індивідуальності. Тобто витоки ролі особистості в історії — в її нерозривному зв'язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Належність особистостей до різноманітних типів спільнот виступає як певний імпульс життєдіяльності кожної людини, кожної особистості. Саме в них формується її життєдіяльність, соціальна активність.
Активна ж роль особистості у суспільстві виражається у тому, що у сфері виробництва людина постійно вдосконалює знаряддя праці і накопичений досвід; у сфері соціальній людина, відчуваючи вплив інших людей, сама постійно впливає на них і, таким чином, на всі існуючі відносини; у сфері політичній особистість поводиться як і в сфері соціальній, але можливості виявлення активності більш багатоманітні; у сфері духовного життя активність людини у засвоєнні, створенні та вдосконаленні духовних цінностей цілком очевидна.
Саме в особистостях, їхніх діях знаходить своє втілення роль народних мас, груп та інших соціальних спільнот в історії — адже народ, нація взагалі самі собою не діють; ніяких їхніх дій, відносин, ніякої їхньої боротьби немає і не може бути поза конкретними діями, вчинками окремих особистостей, окремих індивідів. Але особистість як рушійна сила історії має і свій власний зміст, який не розчиняється ні в яких спільнотах, ні в яких сукупних діях. Саме від особистості, від її дій, конкретних вчинків залежить неповторний колорит суспільного життя, його унікальність. Тому історичний процес є процесом зростання ролі особистості в суспільстві.
Таким чином, у всіх сферах життя людина, особистість відіграє активну роль. Тому хибно уявляти людей лише пасивним продуктом середовища або інертним матеріалом, з якого історія виліплює нежиттєві фігурки і розставляє їх у певному порядку. Ще більш хибна думка, що люди — пасивний натовп, якого надихають герої.
Важливим елементом філософської теорії людини виступає вчення про її інтереси і потреби, систему мотивації, у тому числі несвідомої. Тобто про всі чинники, які у своїй сукупності утворюють «світ людини», простір її життєдіяльності. Філософська антропологія містить розділи, у яких осмислюється творча природа людської свідомості, система її ціннісних ідеалів.
Багатогранна природа людини, її творча сутність проявляється у тій реальності, яку вона створює, у світі культури, можливостях передбачити наслідки власної діяльності, з’ясувати перспективи свого існування.
Висновок
Сьогодні людство живе на початку третього тисячоліття. Безліч невирішених проблем, здобутків і втрат у розвитку особистості і суспільства, у взаємовідносинах між людиною і природою змушують кожного з нас замислитися над перебігом історичних подій, над сенсом власного життя.
Вивчення філософії дає можливість долучитися до повчального літопису мудрості минулого, в якому роздуми геніальних постатей, навіть їхні помилки, досить часто виявляються набагато цікавішими і повчальнішими, ніж окремі відкриття, теоретичні та практичні знахідки просто здібних людей, не кажучи вже про судження пересічної людини.
У наш час іноді можна почути, що нібито філософія приречена на зникнення внаслідок прогресу наукового знання. Це упередження заслуговує на серйозну критику, тим більше, що воно спирається на окремі зауваження мислителів далекого минулого.
Сутність і зміст філософії як теоретичного світорозуміння, а головним чином її функціональний сенс і значення для людини у світі та світу для людини, показати всі їх сторони, сфери та явища у невпинному русі, розвитку, в суперечливій єдності.
Наше суспільство вступило в період, коли з’явилася реальна можливість вільної творчості взагалі і філософської зокрема.
Перелік літератури
1. Філософія: підручник/за ред. О.П.Сидоренка. Знання, 2008.
2. Філософія /за ред.. В.С.Пазенок.»Академвидав», 2008.
3. «Мудрість Заходу» Б. Рассел, Москва «Республіка» 1998. 4. «Філософія» В.А. Канке, Москва «Логос» 1998. 5. «Основи філософії» В.Ф. Шаповалов, Москва «Гранд» 1998. 6. Філософія. Під ред. Л.Г. Кононовича, Г.И. Медведєва, Ростов-на- Дону «Фенікс» 1996. 7. Большаков А. В. Основи філософії знань. М., Знання 1994.
Похожие работы
... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...
... Отже, ключовими поняттями дослідження, за допомогою яких розглядатиметься структура та доля політичної нації є: саме поняття “нація”, “політична нація”, “поліетнічне суспільство” тощо. У політології існує постійна проблема взаємодії двох рівнів знання: теоретичного та емпіричного. Предметом вивчення методології аналізу якраз і виступає ця взаємодія. Народження політологічного дослідження починає ...
... прав людини та фундаментальних цінностей, це і протистояння расизму і сексизму, це пропаганда політичної активності і економічної незалежності, особистого звільнення, свободи від пригноблення структур і жорстких стереотипів. 1.2 Вплив фемінізму на сучасне суспільство Становлення постіндустріального суспільства тісно пов’язане не лише з економічними і соціальними трансформаціями колишньої і ...
... і) так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання. Відомі західні соціологи (А.Мейо, Я.Морено, Дж.Хоманс та ін.) обґрунтували теорію малих груп. К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та домінантну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи. До речі, В.Ленін підкреслював досить високу невизначеність поняття соціальної ...
0 комментариев