Конспекти уроків

3.2. Конспекти уроків

3.2.1.Конспект №1.

Тема: Оспівування краси природи та кохання у сонетах В. Шекспіра. Мета: допомогти учням краще усвідомити красу поетичного слова його поетичний зміст; розвивати навички аналізу перекладів ліричних творів, пам’ять, уміння виразно читати вірші; виховувати естетичні смаки, любов та чутливість до поетичного слова.

Тип уроку: Урок компаративного аналізу сонетів.

Метод: евристична бесіда з елементами виразного читання

Прийоми: порівняння творів

Шлях аналізу : слідом за автором

Обладнання: портрет В. Шекспіра, збірки творів, фотовиставка до життя і творчості

Епіграф:

There is по rose without a thorn.

( Немає троянди без колючки)..

Англійське прислів'я

Ланцюжок навчальних ситуацій.

І. Оголошення теми, мети, уроку та епіграфу.

ІІ. Бесіда — актуалізація опорних знань учнів.

— Кого з майстрів сонета доби Відродження ви знаєте? (Данте, Петрарка).

 — Яку композицію мав так званий «італійський сонет» ?

— Жанр сонета був відомий ще за доби Середньовіччя. Які світоглядні уявлення людей того часу знайшли відображення у його усталеній формі?

— Які теми і образи характерні для сонетів Данте і Петрарки?

(У сонетах ці поети намагалися осмислити такі філософські поняття, як життя і смерть, призначення людини у світі, створювали образ Прекрасної Хами, висловлювали гіркі почуття суму за втраченим коханням).

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Сонет — один із найпопулярніших і найскладніших жанрів лірики нових часів. Його чітко визначена структура — обов'язково 14 рядків, зафіксована система повторюваних рим і визначений зв'язок частин і цілого — кидає виклик будь-якому майстрові поетичного слова. Н.Буало назвав цю строфу — «карою, що Аполлон придумав для поетів», а І.Франко схарактеризував її як «п'ятистопний ямб, мов з міді литий». Завдяки своїй виструнчсній формі сонет став досконалим інструментом для відображення боротьби добра та зла у світі, зіткнення протилежностей.

Ще за доби Відродження виникла традиція в 1-му катрені подавати певне твердження, у 2-му — розвивати протилежну думку (антитезу), а в терцинах зображувати боротьбу протилежних сил, їхній синтез і водночас розв'язку В Шекспір запропонував нову, власну форму сонета: три катрени, в яких викладалася певна думка, і двовірш, у якому висловлювалася головна думка-висновок. Схема римування також відрізняється від «петрарківської»: у катренах рима була або перехресною, або поясною, у двовірші — завжди парною. Сонет такої будови називається англійським або «шекспірівським»

В.Шекспір (1564-1616) (у перекладі з англійської — той, що потрясає списом) написав 154 сонети, більшість із яких (126) присвячено невідомому білявому Юнакові, другові поста. Сонети 127-152 розкривають історію його драматичного кохання до Смаглявої леді, а в інших творах (153 та 154) автор висловив почуття радості й краси кохання.

Уперше сонети Шекспіра було опубліковано 1609 року, можливо, без зго­ди автора. Лише 1640 р. поет і друг Шекспіра Бен Джонсон надрукував їх повністю.

В архівах не збереглося жодного сонета, написаного рукою "самого поета, що дало привід поставити під сумнів його авторство. Понад 200 років літературознавці сперечалися, хто саме насправді автор сонетів. Та кілька років тому, після оприлюднення архівів графа Саутгемптона, який заповів відкрити їх через 200 років по смерті свого останнього спадкоєм­ця, всі сумніви зникли. Виявилося, що білявий Юнак Шекспірових сонетів і є граф Саутгемптон, меценат, покровитель і близький друг поета. Це до нього пішла кохана Шекспіра — Емілі Басаноу, донька італійського музи­канта, дружина актора театру «Глобус», у заміжжі Ланьєр. Ці двоє людей і стали натхненниками геніальних Шекспірових поезій, крізь призму яких любов бачиться як сонний порятунок у жорстокому, шаленому світі, де зганьблено все: честь, вірність, добро, істина...

Сонети віддзеркалюють моральне обличчя свого творця. Він засуджує підло­ту та марнославство у коханні й поезії. У двовірші, котрий підсумовує сонет №21, поет стверджує гідність свою, і своєї коханої, щирість почуттів, їхню самодостатність. Автор використовує цікавий мовленнєвий прийом — запе­речення з метою ствердження позитивної ідеї. Він засуджує нечесні шляхи інших поетів, їхні прийоми у творчості, залицянні, заперечує марнославство і брехливість для того, щоб виразніше прозвучала думка: «У вірші правда — над усе для мене...»

Такий самий прийом заперечення Шекспір використовує й у сонеті №130.

З метою оптимізіції навчального процесу та ефективнішої роботи над тек­стом сонета, пропонується ознайомити учнів спочатку з його перекладами, скажімо, Д Паламарчука та С.Маршака, а вже потім звернутися до оригіналу.

Сонет №130

Ті очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста.

Не білосніжні плеч її овали.

Мов, з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчя не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між: диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До, музики, милішої мені.

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж: тими.

Що славлені похвалами пустими.

Переклав Д. Паламарчук

Сонет № 130

Ее глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой.

Нельзя сравнить оттенок этих щек,

А тело пахнет так, как пахнет тело.

Не как фиалки нежный лепесток.

Ти не найдешь в ней совершенных линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

Переклав С Маршак

Почати роботу з перекладами бажано з їхнього виразного читання, потім слід привернути увагу учнів до розбіжностей в описі смаглявої дами:

—З чим порівнюються очі коханої поета?

(У Маршака — «на звезды не похожи», У Паламарчука «до сонця не рівня­ти»).

—З чим порівнюють перекладачі запах тіла Смаглявої леді? (Маршак —«А тело пахнет так, как пахнет тело, Не как фиалки нежной лепесток». Пала­марчук — «І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав»).

—В останніх катренах Д. Паламарчук і С. Маршак пишуть про зовсім різні якості дами поета. Які саме?

(Маршак — «И все ж она уступит тем едва ли. Кого в сравненьях пышных оболгали». Паламарчук — «І все ж вона найкраща поміж тими. Що слав­лені похвалами пустими»)

— Якщо перекладачі дають такі різні описи коханої поета, то як писав про неї сам Шекспір, якими саме словами?

Зачитується текст сонета мовою оригіналу.

My mistress’ eyes arе nothing like the sun;

Coral is far more red then her lips red;

If snow be white, why then her breasts arc dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask ^“d, red and white.

But no such roses see I in her cheeks;

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant І never saw a goddess go,

My mistress, when she walks, treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belted with false compare.

Клас, за допомогою учителя, робить дослівний переклад тексту, так званий «підрядник».

Допоміжний словничок для перекладу:

far more red— більш червоний,

dun — сірувато-коричневий, тобто смаглявий,

reeks — (застаріле) поганий запах, у сучасній мові вживається нейтральне слово «smell», and yet, by heaven -фразеологізм, звертання до неба,

belied— минулий час від дієслова to believe, тобто вірити, довіряти, вва­жати.

rare — рідкісний, дивовижний, винятковий.

Сонет М130 (дослівний переклад)

Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,

Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.

Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві

Якщо волосся буває жорстким, як дріт,

чорний дріт росте на її голові

Я бачив троянди дамаські, червоні й білі.

Але нема таких троянд на її щоках,

І деякі духи приємніші.

Ніж дихання з рота моєї коханої

Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,

Що музика має приємніший звук.

Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;

Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі

І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.

Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.

IV.Бесіда за запитаннями.

Завдання для роботи з оригіналом поезії та його зіставного аналізу з перекладами.

- Визначте особливості римування в сонеті. (У катренах рима перехресна (sun — dun, red — head, white-delight, cheeks —reeks, know — go, sound — ground), у двовірші - парна (гаге — compare).

- Яким поетичним розміром написано сонет англійською мовою? Чи збережено його при перекладі? «(П'ятистопний ямб, перекладачі також дотрималися цього розміру у по­етичних обробках).

—Перекажіть своїми словами англійською мовою, якою вам бачиться кохана поета. Спробуйте зробити те саме українською. Які слова і чому ви дібрали, описуючи Шекспірову красуню?

— Знайдіть невідповідності між оригіналом та перекладами. В чиєму перекладові їх більше? Чи адекватними видаються вам запропоновані пе­рекладачами заміни? Думку обгрунтуйте.

(Невідповідностей значно більше в перекладі Маршака. Так, він повністю змінює 9 та 10 рядки поезії і замість опису мови смаглявки говорить про досконалість ліній її чола, порівнює її очі із зірками, а не з сонцем, як в оригіналі. Якщо Шекспір говорить про запах дихання коханої, то перекладач —про запах її тіла. А Паламарчук не згадує у перекладі лише однієї несуттє­вої деталі — він веде мову взагалі про троянди, тоді як в оригіналі йдеться саме про дамаські, чітко вказано їхні кольори).

—В якій частині сонета та як саме висловлено його ідею? Кому з пере­кладачів, на ваш погляд, вдалося передати її адекватніше?

(У двовірші, в словах «my love, as гаге». Ідею твору передано адекватніше У перекладі Паламарчука. Адже він залишив таке важливе для оригіналу слово — «найкраща», зберігши стильове протиставлення катрену та двовір­ша, перший з яких побудований на запереченні, а інший — на утвердженні).

V.Закріплення вивченого матеріалу.

Узагальнюючі запитання.

- Що сьогодні на уроці ми вивчали?

- Що таке сонет?

- Чий переклад сонету вам сподобався найбільше? Чому?

- Переклади, якого сонета ви б хотіли розглянути?

- Звернемося ще раз до епіграфу. Чи погоджуєтесь ви з ним? Чому?

VI. Підсумкова бесіда (оцінка).

VII. Домашнє завдання. Підготувати усну доповідь про сонет як літературний жанр чи про відображення ідей епохи Відродження в сонетах В.Шекс­піра. Напам'ять вивчити сонет № 130 англійською та українською мовами.

3.2.2.Конспект №2

Тема: « Нехай потішить вас маленький скромний дар...»

Мета: поглибити знання учнів про поезію П.Верлена; розвивати уміння аналізувати переклади його поезії, навички виразного читання віршів; виховувати естетичні смаки, любов до поезії.

Тип уроку: урок поглибленого аналізу П.Верлена

Метод: евристична бесіда з елементами виразного читання

Прийоми: порівняння творів

Шлях аналізу: слідом за автором

Обладнання: портрет П.Верлена, збірки творів, музика Гріга «Марення»

Епіграф: Чи гість минулих я століть,

Чи того віку, що прибуде?

Але востаннє, добрі люди,

За мене Господа моліть.

П. Верлен

Звучить музика Гріга "Марення".

Ланцюжок навчальних ситацій

I. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку, звернення до портрета, Поля Верлена.

Сьогодні на уроці ми пригадаємо основні сторінки творчості Поля Верлена, а також будемо аналізувати його поезії, з’ясуємо основні відмінності перекладів вірша «Осіння пісня».

У постаті письменника А. Франс, його сучасник, " убачав "найбільш оригінального, грішного, містичного, найбільш натхненного і справжнього серед сучасних поетів".

У збірці «Мудрість» Верлен писав:

Лучше расскажи приданье без прикрас

О рухнувших мечтах, тоскующих в долинах...

О новых горестях своих начни рассказ,

О разных женщинах, о злобе ежечасной,

О страхе, что всегда крадется по пятам,

И о политике, и о любви несчастной

Пиши чернилами, но с кровью пополам.

Своєю творчістю він визначив подальший розвиток лірики не тільки Франції, а й усієї Європи. Давайте ж ближче познайомимося із цим оригінальним поетом і спробуємо зрозуміти — хто ж він, «чи гість минулих століть, чи віку, що прибуде?», до чого він прагнув, чому вважав, що писати вірші потрібно «з кров'ю пополам».

Давайте звернемося до епіграфу уроку.

Ці слова належать людині, яка перебувала у вічному пошуку, у душі якої боролися протиріччя, яка страждала, грішила, помилялась, шукала істину, своє місце у житті.

Як сказав німецький поет Генріх Гейне: "Світ розко­ловся, і тріщина пройшла крізь серце поета". Бо поет — це людина, котра надзвичайно тонко і глибоко відчуває, прагне краси і гармонії — гармонії світу, людських : відносин. Ось чому будь-який відступ від цієї гармонії — зло, фальш, жорстокість, бездуховність — боляче вра­жають серця митців і народжують вірші. В одних — гнівні тa тривожні, а в інших — повні відчаю та туги.

Саме до останніх належав Поль Верлен.

II.Актуалізація опорних знань.

— Що відомо вам про життя Поля Верлена?

Життя П. Верлена було сповнене злетів і падінь, добропорядного існування й ув'язнення, захоплення Паризькою Комуною і пошуками Бога, радощами боге­ми і безпритульного злидарювання. Пристрасний... і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоційний, він постійно шукав себе у суперечностях долі, вилива­ючи щастя і біль, тугу і самотність у віршах. -

Народився П. Верлен у місті Мец у сім'ї військово­го інженера 30 березня 1844 р. У 1851 р. сім'я переїха­ла до Парижа. Там Верлен закінчує ліцей і в 1862 р. записується на правничий факультет. Проте особливого захоплення юриспруденцією в нього не було. І не служ­бовцем хотів бути Поль — він відчував себе поетом. Він і жив, як поет. Драматично довго весь плідний період творчості був невизнаним. Кохав, але його надії на щасливе подружнє життя не справдилися. Бився на ду­елі і сидів у в'язниці. Визнання метром і захоплення йо­го творами наздогнало вже зневіреного митця.

На традиційній церемонії обрання «короля поетів» 1891 р., по смерті Леконта де Ліля, найбільше голосів було подано за П. Верлена. Проте визнання прийшло надто пізно: здоров'я письменника похитнулося. Тала­новитий поет злидарював і майже постійно змушений був перебувати у лікарнях. Письменник Жуль Ренар зазначав у своєму щоденнику 1892 p.: «Від Верлена не лишилося нічого, крім нашого культу Верлена».

Так, П. Верлен не був зрозумілим сучасникам, тому що поети ідуть завжди попереду Своєї епохи, намага­ються замінити людям очі, щоб тим самим змінити дійсність.

Поль Верлен став новатором у по­етичному мистецтві. Його поезія відноситься до такого літературного напряму як модернізм.

— Що ж таке модернізм?

— Які загальні риси європейського модернізму?

Модернізм — (від фр. modern — сучасний, най­новіший) — загальна назва літературно-мистецьких тенденцій, що виникли у європейських літературах на межі XIX - XX ст.

Назвіть загальні риси європейського модернізму:

— особлива увага до внутрішнього світу особис­тості;

— орієнтація на вічні закони філософії буття і мис­тецтва;

— надання переваги творчій інтуїції;

— схильність до містицизму, підсвідомості;

— пошук нових форм у мистецтві;

— прагнення віднайти вічні ідеї, що можуть пере­творити світ за законами краси і мистецтва.

III. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Засвоєння літературних понять.

Імпресіонізм — це напрям у мистецтві, який основ­ним своїм завданням вважав відтворення особистісних вражень, миттєвих відчуттів та переживань. Назва пішла від картини Клода Моне «Імпресія: Схід сонця». Імпресіонізм був характерним і для живопису (Опост Ренуар, К. Моне. Поль Сезанн. Піссаро), і для музичного мистецтва (музикою Гріга «Марення» почи­нався наш урок).

Ще одна особливість творчості Верлена — сугес­тивна лірика (лат. Suggestio — натяк, навіювання ). Сло­во у поета діє не стільки своїм прямим значенням, скіль­ки смисловим ореолом, який «навіває» інші настрої.

Сугестія наближає Верлена до символістів, бо як такого символу в ліриці його немає.

Імпресіонізм і символізм — це течії модернізму. Тому, характеризуючи П. Верлена як модерніста, , його сучасник поет-теоретик Банвіль писав йому: «Ча­сом ви, можливо, плаваєте так близько від меж поезії, що ризикуєте потрапити в музику. Хто зна, може, ви й маєте рацію».

Найхарактернішою рисою творів поета є ме­лодійність, дивовижне поєднання звуків із почуттями. У своїй поезії П. Верлен наблизився до розуміння душі, яка прагнула гармонії, але не знаходячи її у світі, плака­ла і страждала, виливаючи весь свій сум у мелодіях ліричних віршів.

IV.Бесіда за запитаннями.

Робота над текстами.

Осіння пісня

Неголосні

Млосні пісні'

Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли

Б'є годинник:

Линуть думки

В давні роки

Мрій дитинних.

Вийду надвір —

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене.

Носить мене З жовтим листям.

Переклад Г. Кочура

Цей вірш увійшов до збірки «Сатурнічні поезії». — Як же пояснити таку дивну назву книги? Назва першої книги «Сатурнічні поезії» (1866) пов'язана з віршем Ш.Бодлера «Епіграф до засудженої книги». Згідно з уявленнями астрологів, Сатурн — пох­мура, сумна планета, і Верлен зарахував себе до лю­дей, народжених під нею, які не мають щастя в житті (в одному із сонетів своєї першої збірки Поль Верлен пи­сав: «Моя душа народилася для жахливих катастроф»). Перший розділ цієї збірки називався «Меланхолія». Причини цього самопочуття поет визначає так:«... вто­мився... не вірю в Бога... глузую з людей..." Таким чи­ном, меланхолія — і поетичний образ, і власний стан душі поета — визначальна риса його світосприйняття. Можливо, тому Верлен був такий близький і ук­раїнським поетам, багато з них перекладали його вірші на українську мову.

Зачитати підрядник і «Осінню пісню» у пере­кладі М.Рильського. Визначити, кому з перекладачів — Г. Кочуру чи М. Рильському вдалося точніше передати словесну, образну, поетичну структуру вірша П. Верлена.

Осіння пісня

Ячать хлипкі

хрипкі скрипки

листопада…

Їх тужний хлип

 У серця глиб

Просто пада.

Від їх плачу

Я весь тремчу

 І ридаю,

Як дні ясні.

Немов у сні.

Пригадаю.

Кудись іду.

Удаль бліду,

З гір в долину,

Мов жовклий лист

Під вітру свист —

В безвість лину.

Переклад М. Рильського

Осіння пісня

Довгі ридання

Скрипок

Осінніх

ранять моє серце

Томлінням...

Аж задихаюсь

І блідну, коли

Дзвонить годинник:

Я згадую

Колишні дні

І плачу.

І я виходжу

На вітер лихий.

Що носить мене

Туди-сюди,

Неначе

Пожовклий лист.

Підрядник (майже дослівно)

— Які фарби використали б ви, передаючи настрій цього вірша? (Сіру, жовту, коричневу, Синю.)

— П. Верлен часто пише про осінь. На вашу думку, це для нього тільки пора року, чи, можливо, символ? (Символ приреченості, трагічної смерті.)

Аналіз підрядника

— Які ще символи є в поезії і що вони означають?

— («Вітер лихий" — це фатум, доля, що жене його невідомо куди, "носить мене туди-сюди, наче пожовк­лий лист";

— годинник — бій його — це нагадування про на­ближення до межі, туга за минулим, неможливість знайти своє місце у всесвіті — «чи гість минулих я століть, чи того віку, що прибуде?»;

— «пожовклий лист" — те, що віджило, нагадуван­ня про смерть.)

Отже, зображення особистісних вражень, відчуттів та переживань — у цьому імпресіоністичність поезії П. Верлена.

Розглянемо репродукцію картини художника-імпресіоніста Піссаро «Осінній ранок».

— Чи співпадає настрій картини з настроєм вірша П.Верлена «Осіння пісня?» (У кольоровій гамі не співпадає, але в емоційному плані — так — передає враження художника. Картина відтворює оптимістич­ний погляд художника на життя — переважає зелений та блакитний колір. А у вірші відобразилось трагічне світосприйняття — «моя душа народилася для жахли­вих катастроф», — писав П. Верлен.)

У зрілий період творчості П. Верлен досконало во­лодів засобами вираження ліризму. Здається, що в йо­го вірші «В серці і сльози, і біль»... слова начебто відсутні, тут лише музика зраненого серця, яка нагадує сум дощу.

Учень читає вірш «В серці і сльози, і біль...»

В серці І сльози, і біль —

Небо над городом плаче.

Що це за туга?

Відкіль цей невгамовний біль?

Можливо, занурені звуки

І на землі, й по дахах!

В серце, що в'яне від скуки

Ллються зажурені звуки.

Сльози і біль без причин

В серці, якому байдуже...

Тут ані зрад, ні провин:

Туга моя без причин.

Чи не найбільше це горе —

Навіть не знати, чому

В серце несміливе, хворе

Люто закралося горе?

Переклад М. Драй-Хмари

Причини плачу в душі, як і в природі, не можна по­яснити, бо сама людина — суцільна таїна. Людська ду­ша — складна і багатогранна. Можливо, тому пам’ятник П. Верлену в Парижі в Люксембурзькому саду виглядає так: мармурова скульптурна група: лиса голова Верле­на, що нагадує і голову Сократа, і голову Фавна (бога плодючості в міфології), а під нею,— три символічні фігури — хлопчика, молодої жінки і старої матері. За задумом скульптора, вони мали символізувати «три душі» Верлена — дитячу, чуттєву і релігійну.

Чому саме такий пам'ятник був споруджений П. Верлену? Спробуйте пояснити.

Сократ — це мудрий філософ, який намагався відшукати істину, визначити місце людини у всесвіті, частинки — у безкінечності.

Фавн — це бог природи, її душа. П. Верлен нама­гався розкрити природу людських почуттів, спорідненість людини і навколишнього світу. Поетом народжуються, це божий дар.

Дитина — це символ незахищеності, щиросерд­ності, відкритості.

Жінка — уособлює красу, гармонію, майбутнє, бо вона — продовжувачка роду людського.

Старість — це наближення до істини, прозріння душі, піднесення її до Бога. А в поезії П. Верлена ми знаходимо і щирість, і гармонію, і красу, що здатна вря­тувати світ, і прозріння душі. Поезія, пошуки істини, життя — це мука. Хто творить — не живе без хреста.

Хто ж такий П. Верлен — «гість минулих століть», чи того віку, що прибуде?

Він повів за собою не тільки покоління французьких символістів. Його творчістю захоплювались і відчували на собі його вплив Р. М. Рільке та О. Блок, Гарсіа Лорка та Б. Пастернак, А. Ахматова та П. Тичина, Л. Костенко.

Тож нехай і у ваших душах назавжди залишиться П.Верлен, його прагнення красою змінити світ.

V.Закріплення вивченого матеріалу.

— Нагадайте, що таке імпресіонізм.

— Яке враження у ваших душах залишило спілку­вання з поетом? Якими епітетами можна охарактери­зувати творчість поета?

— Переклади яких віршів П. Верлена ви б хотіли порівняти?

 — Звернемося ще раз до епіграфу. Чи погоджуєтесь ви з ним? Чому?

Домашнє завдання (диференційоване):

1. Порівняти переклади віршів П. Верлена «Осіння пісня», «Поетичне мистецтво». Який з них вам найбіль­ше подобається і чому?

2. Написати, які враження і асоціації виникли у вас під час читання лірики П. Верлена?

3. Якби ви були художником-ілюстратором, як би виглядала ваша обкладинка до книги віршів Поля Верлена?

4. Скласти тести до біографії і творчості П. Верлена.

ІІІ. Висновки.

У курсовій роботі було зроблено спробу не лише узагальнити теоретичний матеріал, який безпосередньо стосується перекладів на уроках зарубіжної літератури, а й визначити переваги їх використання в процесі навчання.

Художній переклад з часів його появи відігравав важливу роль у збагаченні української мови. Насамперед це виявляється в поповненні нашого лексикону екзотизмами, афоризмами та крилатими висловами. Крім того, робота над перекладом стимулює звернення тлумача до всіх скарбів рідної мови, розкриття її потенційних можливостей. Не випадково письменники, учені-філологи часто радять вчитись точного і тонкого смислового й стилістичного відчуття слова не лише на зразках оригінальної літератури, а й на художніх перекладах.

Урок зарубіжної літератури включає в себе твори різних країн. Під час вивчення курсу всесвітньої літератури учні, певна річ, весь час мають справу з перекладними текстами. Вони відкривають для себе реалії життя народів зарубіжжя, пізнають їхню істо­рію, духовний світ.

Завдяки перекладам вітчизняне письменство освоює нові жанри, теми, сюжети, літературну техніку. Тому роль перекладів є важливою сьогодні.

Переклад художній — це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в не­розривній діалектичній єдності його змісту і форми.

Відомі перекладачі. Одним із перших серед українських письменників спробував себе в автоперекладі Г. Квітка-Основ’яненко, який відтворив російською мовою вісім власних українських повістей. І.Франко та Леся Українка перекладали окремі свої поезії німецькою мовою, М. Вороний, М. Рильський – російською.

Перекладачами власних творів російською мовою були і білоруси М. Богданович й Василь Биков, киргиз Чингіз Айтматов тощо.

Отже, переклади є одним з важливих елементів сприйняття літератури іноземною мовою. Учні усвідомлюють не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміють твори, прочитані в оригіналі. Учні виявляють неабиякий інтерес до роботи з оригіналом твору та його перекладами. Уроки такого типу зробили навчання цікавішим, інтенсивнішим і більш ефективним.

Список використаної літератури.

1.  Бабенко В.М. Порівняльний аналіз оригіналу й перекладу під час вивчення зарубіжної літератури / В.М. Бабенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2005. № 6. – С. 39-42

2.  Драгоманов М. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – С. 479-480.

3.  Клименко Ж.В. Порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення зарубіжної літератури в старших класах/ Ж.В.Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: Науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2004. - №6. – С. 16-20

4.   Клименко Ж.В. Порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення зарубіжної літератури в старших класах/ Ж.В. Клименко // Тема: на допомогу вчителю зарубіжної літератури. Громадський науково-методичний журнал. – 2005. - №1. – С. 18-28

5.  Клименко Ж. Міжсеміотичний переклад як засіб поглибленого вивчення художнього твору: методичні рекомендації щодо використання зразків такого перекладу/ Ж. Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України : Науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2007. - №3 – С. 6-8

6.  Ковганюк С. Практика перекладу. – К., 1968. – С. 23.

7.  Коптілов В. В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: Дніпро, 1971. 3 – 132 с.

8.  Коптілов В. В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. – К., 1972. – 216 с.

9.  Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2003. 5- 123 с.

10.  Кривонос Я. В. Метафоричне віддзеркалення світу: проблеми художнього перекладу/ Я. В. Кривонос // Зарубіжна література в школах України (Київ). – Київ, 2007. - №3. – С. 18-20

11.  Ненько І. Не відкидати роботу з художнім перекладом, а вчитися специфіці її проведення / І. Ненько // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. – Київ, 2006. - №11. – С. 45-47

12.  Радчук В. На жертовнику мистецтва // «Хай слово мовлено інакше …»: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. – К.: Дніпро, 1982. – С. 19-40

13.  Чередниченко О. І. Теоретичні основи удосконалення практики перекладу та двомовної лексикографії //Теорія і практика перекладу: Республ. міжвід. наук. зб. – К.: Вища школа, 1987. – Вип. 14. – С. 3-13

14.  Левин Ю. Д. К вопросу о переводной множественности // Классическое наследие и современность. – Л.: Наука, 1981. – С. 365-372