Навигация
Загальна характеристика періодів та мотивів творчості Ч. Діккенса
23194
знака
0
таблиц
0
изображений
1.2 Загальна характеристика періодів та мотивів творчості Ч. Діккенса.
Творчість Ч. Діккенса, спираючись на її еволюційний розвиток, умовно можна розділити на чотири основних періоди.
Перший період творчості (1833-1841) можна охарактеризувати як ранній. У цей час були створені “Нариси Боза” (1833-1836) і роман “Посмертні записки Піквікського клубу” (1836-1837). У цих добутках уже чітко вимальовуються, по-перше, сатирична спрямованість його творчості, що передбачила сатиричні полотна зрілого Ч. Діккенса; по-друге, етична антитеза “добра і зла”. Вже в першій книзі зустрічається властивий Ч.Діккенсу літературний прийом – гнівне викриття разючих соціальних протиріч, що окреслюють сюжетне тло його нарису чи оповідання. Уже ці ранні книги засвідчили властивість, характерну для подальшої творчості англійського письменника, – вміння засобами гротеску, сатири, гумору, іронії змальовувати іноді прості, а здебільшого дуже складні соціальні конфлікти, внаслідок яких добро, часом ціною величезних жертв, завжди перемагає зло.
Другий період охоплює творчість письменника 1838-1845 років. В ці роки Ч. Діккенс виступає як реформатор жанру романа, розширивши його сферу, яка ніким до нього ще серйозно не розроблялася, тематикою дитинства. Він перший у Європі на сторінках своїх романів став зображувати життя дітей. Образи дітей входять як складові в композицію його романів, збагачуючи і поглиблюючи як їхнє соціальне звучання, так і художній зміст. Тема дитинства в його романах пов’язана з темою “великих надій”, що стає центральною не лише на цьому етапі творчості Ч. Діккенса, але й продовжує звучати з більшою або меншою силою у всіх наступних художніх творах письменника.
В цей зрілий період творчості письменника було створено наступні романи: “Пригоди Олівера Твіста” (1838), “Ніколас Нікльбі” (1839), “Антикварна крамничка” (1841), “Барнебі Радж” (1841), “Американські нотатки”, “Мартін Чезлвіт” (1843) і цикл “Різдвяні повісті” (“Різдвяна пісня в прозі”, 1843; “Дзвони”, 1844; “Цвіркун на печі”, 1845, і ін.)
У романах цього періоду добро торжествує над злом. Письменник апелює до совісті та добрих почуттів читачів, комічна стихія його романів зливається з вирішенням проблем, які глибоко хвилювали його сучасників; серед цих проблем на першому плані – становище бідноти, стан шкільної освіти, доля дитини в сучасному суспільстві. Цьому й присвячені “Пригоди Олівера Твіста” і “Ніколас Нікльбі”.
Новим і важливим періодом у творчості Ч. Діккенса стали 40-і роки. Це був період підйому чартистського руху в Англії. У 40-х роках поглибився реалізм Ч. Діккенса, з особливою повнотою проявився його талант публіциста та нарисовця. Звернення Ч. Діккенса в цей період творчості до історичної тематики (“Барнабі Радж”) пояснюється насамперед спробою письменника усвідомити сучасність (чартизм) крізь призму історії і знайти альтернативу “злу” у казкових сюжетах (“Антикварна крамничка”, цикл “Різдвяні повісті”). Власне цій же цілі, тобто збагнути сучасну Англію, присвячена і книга нарисів “Американські нотатки”. Поїздка Ч. Діккенса в Америку розширила географічний кругозір письменника і, що дуже важливо, дала йому можливість глянути на Англію ніби зі сторони. Враження, що він отримав у результаті ознайомлення з Америкою, були пригніченими. “Не таку республіку я сподівався побачити, – з гіркотою писав Ч. Діккенс. – Це не та республіка, яку я хотів відвідати; не та республіка, яку я бачив у мріях. Як на мене, ліберальна монархія – навіть з її нудотними бюлетенями – у тисячу разів краща, ніж тутешнє керування”.
40-і роки – період зрілості письменника, поглиблення критичного початку в його творчості. Вся атмосфера тогочасної Англії сприяла загостренню соціального критицизму Ч. Діккенса, зміні характеру його сміху: сумні нотки, гнів й обурення змінюють веселий сміх; м’який гумор переростає в сатиру.
Третій період творчості Ч. Діккенса, що охоплює 1848-1859 роки, характеризується поглибленням соціального песимізму письменника. Змінюється і техніка письма: “вона відрізняється великою стриманістю і продуманістю прийомів”, у зображенні художніх картин “особливого значення набуває деталь”. Разом з тим поглиблюється і реалістичне дослідження письменником дитячої психології. У цілому, творчість Ч.Діккенса в цей період ознаменувала якісно новий етап в історії розвитку англійського реалізму – етап психологічний. З’являється у творчості письменника і нова, раніше ним не досліджена, етична категорія – моральна порожнеча.
50-і роки – важкий час у житті Ч. Діккенса. Розлучення з дружиною порушило віру письменника в його етичний ідеал – сімейне життя. Тим із гострішою увагою спостерігає він життя, яке його оточує. Але гострі проблеми, характерні для англійського суспільства цього періоду (зокрема посилення чартистського руху), не позбавляють письменника його основних переконань: він – непохитний супротивник насильницьких перетворень у суспільстві і вважає, що покращення соціуму можливе лише при умові поліпшення його моральності. Саме ці проблеми і стають головними в його творчості.
У цей період творчості вийшли у світ наступні зрілі реалістичні романи письменника: “Домбі і син” (1848), “Девід Копперфілд” (1850), “Холодний будинок” (1853), “Важкі часи” (1854), “Крихітка Дорріт” (1857), “Повість про два міста” (1859).
Четвертий період охоплює творчість письменника 1861-1870 років. У цей останній період творчої діяльності Ч. Діккенса створені два шедеври: “Великі сподівання” (1861)і “Наш спільний друг” (1865) – в них автор свідомо звертає увагу читачів на неможливість для простої людини в умовах тогочасної дійсності реалізувати свої мрії про щастя. У цих творах уже не зустрічається м’який гумор, що був властивий Ч. Діккенсу на початку творчого шляху. М’який гумор змінюється безжалісною іронією. Тема “великих сподівань” пізнього Ч. Діккенса перетворюється по суті в бальзаківську тему “втрачених ілюзій”, тільки в ній більше гіркоти, іронії і скепсису. Але цей результат катастрофи “великих сподівань” цікавить Ч. Діккенса, художника і мораліста, вже усе більше не в плані соціальному, а скоріше в морально-етичному.
За задумом письменника “Великі сподівання” мали бути повістю про крах людських надій, про неможливість щастя в умовах буржуазних відносин. Якщо б цей задум здійснився, то це був би перший Діккенсовий роман без ідилічної розв’язки. Однак автор написав новий варіант фіналу. Піп зустрічає Естеллу, яка після нещасливого шлюбу стала зовсім іншою людиною. Взявшись за руки, Піп і Естелла йдуть до нового життя, що обіцяє їм довгі роки благополуччя.
Незважаючи на деяку ідеалізацію завершальних подій, роман засуджує владу грошей над душами людей, злісну стихію відчуження. Написана рукою великого художника, приваблює галерея людських типів, і кожен з них в тому чи іншому плані – самозакохане середньовікторіанське британське суспільство, заколисане золотими мріями про великі сподівання, яким так і не судилося здійснитися.
“Наш спільний друг” – останній завершений роман Ч. Діккенса. Твір має складну, багатопланову структуру. В ньому існують різні групи образів, кожен з яких діє самостійно і воднораз шляхи цих образів неодноразово перетинаються. Та провідним у романі є конфлікт між багатством і бідністю, моральною чистотою бідних і відчуженістю у вищому світі, між нестримною гонитвою за грішми і людською безкорисливістю.
Останній роман Діккенса “Таємниця Едвіна Друда”, розпочатий в 1863 році, так і залишився незавершеним. Він і сьогодні залишається загадкою для читачів, критиків і літературознавців. У ньому багато таємничого, пародійного і навіть парадоксального. Дослідники відзначають, що цей роман міг би стати справжнім апофезом Діккенсової творчості.
Похожие работы
... » [5, c.хiii]. При чому він додає свої зауваження щодо історичного поступу поглядів на роль ідіоматичних одиниць у художньому тексті – від заперечення їхнього позитивного впливу і навіть можливості використання у поетичному або прозаїчному художньому тексті до визнання їхнього права на існування та їхніх стилістичних функцій у художньому тексті: “This was not always recognized. Pearsall Smith in ...
... "Великі очікування", "Наш спільний друг", починає, але не встигає завершити роман "Таємниця Едвіна Друда" [14, 167]. Розділ 2. Тема дитинства та автобіографізм роману Ч. Діккенса "Життя Девіда Копперфілда, розказане їм самим" У своїх романах Діккенс охопив все багатство і різноманітність життєвих явищ. Він швидко придбав любов і симпатію читачів за глибину проникнення в душевний світ ...
... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5. Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6. Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8. Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...
... У.Уентуорта “Австралія” (1823), роман Х.Сейвері “Квінтус Сервінтон” (1830-1831), вірші Ч.Томпсона. У творчості поетів Ч.Харпура, А. Гордона, з`являються риси національного [18]. У наступному етапі (кінець ХІХ ст. ) література Австралії набуває більш чіткого національного характеру. У цей час мали перевагу малі жанри. В літературу увійшли новелісти Прайс Уорунг, Стіл Радд, Х.Лоусон та ін. Формує ...
0 комментариев