Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу у романі Енн Тайлер The Clock Winder

2.1 Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу у романі Енн Тайлер The Clock Winder

Домінантами категорій художнього тексту можуть слугувати стилістичні прийоми як носії основної інформації, як матеріальна форма, в якій закодовані образи. Вони спричиняють множинність інтерпретацій і здатні передавати основні якісні властивості художнього часу [17; c.99-100].

Вивчення стилістичних засобів на позначення часу в творах тих письменників, де провідною темою є тема часу, вважається, на наш погляд, досить актуальним. Такою постаттю в сучасній американській літературі є Енн Тайлер.

Незважаючи на великий літературний доробок (крім тринадцяти романів, Енн Тайлер є автором більше сорока оповідань) і успіх як у рецензентів, так і в читачів, письменниця не привернула належної уваги дослідників. Мері Робертсон вказує на три можливі цьому причини: по-перше, стиль Тайлер занадто традиційний, і тому її романи не є a promising hunting ground for critics [23; c.119]; по-друге, її зосередженість на родинному житті є занадто вузькою, тому бракує тем для соціальних досліджень; по-третє, її романи не дають матеріалу для феміністок, оскільки вони є надто особистими [23].

Розповідаючи про літературні впливи на її творчість, Енн Тайлер в першу чергу назвала книжку Вірджинії Бертон The Little House, дитячу книжечку, яку Енн одержала у подарунок у віці чотирьох років. У цій книзі йдеться про долю маленької хатинки, яка спочатку щасливо жила у селі, стоячи на пагорбі і милуючись ставком, що був неподалік, але інколи їй було цікаво знати, що ж відбувається у великому місті, вогні якого вона могла бачити вдалині. Згодом маленьку хатинку поглинає місто, яке розбудовується. У міському житті вона відчуває себе самотньою, все здається їй одноманітним і сумним. Доля маленької хатинки несподівано змінюється на краще, коли її знов переміщають у село. Поставлена. як і колись, на пагорбі, хоча поблизу вже немає ставка, маленька хатинка знов щаслива. Вона ніколи більше не цікавиться життям у великому місті [1; c.5].

В інтерв’ю 1983 року Енн Тайлер пояснює, чому ця дитяча книжка так вплинула на неї: It has everything that matters: insidious change, the passage of time, giving it to change, struggling against change [19; c.11]. Трьома роками пізніше Енн Тайлер присвятила статтю цій книжці, у якій з погляду сорокап’ятирічної жінки вона пояснює, чому вона так захопилася нею у дитинстві. Письменниця каже, що ця книжка змусила її усвідомити плин часу і зрозуміти, що являє собою почуття ностальгії [25; c.56]. У статті Енн Тайлер говорить про сум літньої людини, або ностальгію, яка є суттєвою складовою частиною мудрості. Мудрість письменниця розглядає як розуміння законів, які лежать в основі життя: how the years flow by and people altered and nothing could ever stay the same [25; c.56]. У цьому висловлювані міститься вказівка на те, що Енн Тайлер розуміє час так само, як і Геракліт, тобто як потік, що перебуває в русі і зазнає постійних змін.

Свідомість дорослої людини, таким чином, не обмежується сприйняттям тільки поточного моменту, що властиво дитині, а може схопити набагато більші темпоральні відрізки у минулому, пов’язати їх між собою і відкрити перспективу [1; c.6].

Характерною для більшості романів Енн Тайлер є відсутність сталої позиції/схеми розгортання часу, тобто анахронія. Об’єктом нашого вивчення є роман Енн Тайлер The Сlock Winder [24].

Жанр сімейного роману є вагомим компонентом як соціокультурного, так і літературного становлення США. Дослідження жанру американського сімейного роману, на жаль, поки що не дістали належної уваги у вітчизняному літературознавстві, а наративно-структурний компонент аналізу саме цього жанру майже зовсім ігнорується [11; c.82].

Письменниця розкриває внутрішній світ героїв крізь призму сприйняття ними часу. На думку психолога П. Фресса, існує два типи індивідів згідно з їхньою темпоральною орієнтацією – здоровий (нормальний) та хворобливий (хибний). До першого належать індивіди, що мають так званий темпоральний горизонт, тобто, живучи в теперішньому, вони пам’ятають про минуле та будують плани на майбутнє. Індивіди з хибною темпоральною орієнтацією (ті, які не мають темпорального горизонту) поділяються на чотири групи:

1.  ті, які живуть сьогоденням. Людина живе теперішнім, насолоджується ним, але ризикує стати „жертвою безперервних змін”, що їх несе час, тобто хамелеоном;

2.  ті, які живуть надіями на майбутнє. Стиль життя, коли людина прагне змін, вважається нормою, якщо вона не перебільшує свої очікування. У протилежному випадку, людина втрачає відчуття реальності;

3.  ті, які живуть спогадами про минуле. Спроба втекти від проблем сьогодення (нехтування теперішністю) може мати трагічні наслідки, якщо вплив минулого стає надмірним;

4.  ті, які не здатні віднайти себе у зміні. У цьому випадку всі темпоральні перспективи зникають. Людина живе в інтемпоральному статичному сучасному, ігнорує те, що є, так само, як і те, що було та буде, і опиняється в стані нерухомості, стагнації[6] [20; c.187-198];

Хибна часова орієнтація людини може змінюватись. Так героїню роману Енн Тайлер The Сlock Winder, Елізабет, на початку роману можна було б віднести до людей першого типу хибної темпоральної орієнтації (хамелеони). Вона живе у постійному пошуку нових вражень, не замислюючись над тим, що буде завтра:

”I haven’t been here. I come from North Carolina”.

“Oh, I have cousins in North Carolina,” said Mrs. Emerson. “Not to know personally, of course. Are you just visiting?”

“I’m going to see these people about a job”.

“A job. Goodness,” Mrs. Emerson said, “and here you are moving furniture. Do you usually go at things in such a roundabout way?”

Зміна темпоральної орієнтації відбувається після трагічної смерті Тімоті, одного з членів родини, в будинку якої працює Елізабет. У смерті хлопця героїня роману звинувачує себе. Вона намагається втекти від сьогодення та живе спогадами про трагічне минуле (третій тип хибної темпоральної орієнтації), наближаючись до інтемпорального статичного (четвертий тип): In two and half years she had hardly changed at all. She wore jeans and a white shirt and moccasins; she might have been just about to go out and prune Mrs. Emerson’s poplar tree. Only her hair was short – hacked off raggedly, at ear level, making her look like a bushier version of Christopher Robin;

“Elizabeth,” Matthew said, “I love you. I think we should get married”.

“I’m not interested,” Elizabeth said.

“Why not?”

“I just want to get out of here. I’m sick of Emersons. Thank you”…

Ще одна трагічна зміна, що її приносить час, а саме загроза життю героїні з боку Ендрю, брата Тімоті, „врівноважує маятник” та виводить героїню з попереднього стану. Вона не боїться майбутнього, не занурюється у минуле, а є господарем свого життя у теперішньому. Таким чином, ми бачимо, як героїня проходить шлях від хворобливої темпоральної орієнтації (типи 1,3,4) до набуття темпорального горизонту (перспективи).

Плин часу, трагічні зміни, що непомітно підкрадаються, підкорення ним, боротьба з ними – теми творів Енн Тайлер. Ці часові відносини реалізуються в романах письменниці за допомогою різноманітних мовних (стилістичних) засобів, зокрема компаративних тропів. Під компаративними тропами ми розуміємо метафори, метафоричні епітети та художні порівняння [18; c.334].

Існують просторові, географічні, метеорологічні, біоморфні (антропоморфні, зооморфні, ботанічні), технічні та багато інших метафор в системі різних мов. Нами проведено дослідження темпоральної метафори в творчості Енн Тайлер.

Темпоральна метафора у нашому розумінні – це мовний засіб, один із видів метафори, що полягає у перенесенні значень слів (словосполучень) за принципом їх темпоральної (часової) подібності.

Метафора була і залишається ключовою проблемою тропології [15; c.11]. Її називають ключовим елементом стилю, засобом вираження авторського бачення світу, засобом зображення національної картини світу. Сучасні дослідники все частіше розглядають метафору як ключ до розуміння процесів мислення та пізнання, називаючи її „цілющим джерелом для дослідження розуміння”, а механізми метафоризації - „полігоном, на котрому досліджується когнітивна діяльність людини, заснована на її здатності розпізнавання та розуміння мовних виразів” [14; c.5]. Метафора причетна до структури й змісту свідомості, мислення, пізнання, розуміння, інтерпретації, адже виникає в силу глибинних особливостей людського мислення [3; c.11]. З другого боку, зрозуміти метафору – означає до якоїсь міри подумки прослідкувати шлях її створення, а це неминуче вимагає розумового зусилля в подоланні несумісності значень та відновленні смислової гармонії [18; c.335].

Метафору та художнє порівняння часто ототожнюють, називаючи першу „a compressed simile” [21; c.84]. Проведення паралелей ґрунтуються на тому, що структурно і метафора, і порівняння, і метафоричний епітет складаються з трьох основних компонентів: те поняття, що підлягає порівнянню (the tenor); те поняття, що залучається до порівняння і назва якого фігурує в тропі (the vehicle); основа порівняння (the foundation) [18; c.335].

Метафору в художньому тексті можна розглядати не лише зі структурного, а також із семантичного погляду, з точки зору не лише її походження, але й смислового навантаження в тексті [5; c.145]. Методом суцільної вибірки з тексту роману The Сlock Winder, було одержано 76 метафор, 11 метафоричних епітетів та 31 художнє порівняння на позначення часових відносин (всього 118 одиниць), з них 28 – в складі подовжених метафор та метафоричних комплексів. Одержані метафори було розподілено за дев’ятьма семантичними групами на позначення часу, а саме:

·  психічні метаморфози у свідомості, спричинені плином часу та змінами, що він несе (8 компаративних тропів (надалі к.т.)): feels like my mind is flickering, feels like I am a light bulb just about to burn out – зіставляються поняття „свідомість” (референт (надалі Р)) та „вогонь, світло” (корелят (надалі К)) на основі спільної ознаки „ледь жевріти” (концептуальна основа (надалі О));

·  фізичні зміни, руйнація під впливом часу (25 к.т.): in a house so solid, built with such care, Mrs. Emerson’s tumble of possessions lay like a film of tattered leaves over good topsoil? Their decay proceeding as steadily as Mrs. Emerson’s life: „мотлох у гарному будинку” (Р), „життя місіс Емерсон з усіма атрибутами щастя” (Р) + „листя на хорошому ґрунті” (К) = „занепад, руйнівні процеси” (О);

·  сприйняття майбутнього без страху (4 к.т.): to see life as some kind of gimmicky guided tour where everyone signs up for a surprise destination…: „життя у пошуках розваг” (Р) + „захоплююча подорож” (К) = „нові враження, позитивні емоції” (О);

·  побоювання змін (8 к.т.): then once, one time, I did do something. And what a mess! It was like I’d blundered onto the stage in the middle of the play. What a mess it made!: „невдала спроба щось зробити” (Р) + „помилковий вихід на сцену” (К) = „страх повторної помилки, невпевненість в собі” (О). Наявність двох значень у даному випадку пояснюється тим, що роль семантичного посередника між вихідним та метафоричним значенням може виконувати не одна сема, а сукупність сем, які приховані на глибинному рівні семантичної структури та видобуваються з неї при метафоризації;

·  протистояння впливу часу (11 к.т.): weekly she went to the hairdresser and returned newly gilded: „жінка, яка підтримує себе в формі” (Р) + „статуя, будівля” (К) = „оновлення” (О);

·  пасивне підкорення впливу часу, відмова від боротьби (10 к.т.):: like a rag doll, he tended to remain where he was left: „людина” (Р) + „лялька з тканини” (К) = „пасивність” (О); his life had solidified: „стиль життя” (Р) + „рідина” (К) = „стан непорушності” (О);

·  вплив минулого досвіду на сприйняття часу, спогади минулого (18 к.т.): …everything she said nowadays was attached to the other things by long gluey strands: „висловлені думки і почуття сьогодення” (Р) + „довгі смужки” (К) = „зв’язок з минулим” (О); …he was so long ago, so forgotten, a tiny bright figure waving pathetically a long way off: „спогади рідними померлого” (Р) + „від’їжджаючий та проводжаючі” (К) = „поступова віддаленість” (О);

·  сприйняття плину часу залежно від психічного стану героя, бажання сповільнити або прискорити його (9 к.т.): he had an urge to trap her there, under glass…: „людина” (Р) + „експонат природничого музею” (К) = „зберегти у теперішньому стані (від впливу часу)” (О);

·  концепції часу автора та героїв роману (25 к.т.): she frowned at him, distantly, secure in her sealed, weightless bubble floating through time: „індивідуальний час” (Р) + „булька, герметична куля” (К) = „відокремленість” (О);

Отже, найчисленнішими є групи психічні та фізичні зміни, руйнація під впливом часу (разом 33 к.т.), вплив минулого досвіду на сприйняття часу, спогади минулого (18 к.т.), концепції часу автора та героїв роману (25 к.т.), що підкреслює основну ідею твору про суттєвість впливу часу на свідомість людини.

Кожний справжній майстер поетичного слова володіє індивідуальним секретом створення метафори, залучаючи до цього процесу все нові та нові групи лексики. Тут виявляє себе стильова система митця і світ його індивідуальних образів. Неочікуваність образних порівнянь зростає зазвичай в тих випадках, коли загальна ознака виявляється у понять та явищ, що належать як до далеких семантичних класів, так і до різних семантичних рівнів. Так, життя як час людського буття є для героїв Енн Тайлер „a made up story”, „a puzzle piece”, „a summit”, „a twine”, „a meadow with daisies, „a weightless bubble floating through time”, „a triangle, with adulthood as its apex”, „cycle of seasons, with childhood recurring over and like that cold rainy period in February”, „constant collision and re-collision of bodies on the move in the universe”. Найчастотнішими референтами є: абстракція (57 конституентів (надалі к.)), людина (35 к.), психічний стан (17 к.). корелятами найчастіше виступають предмети (61 к.), світ природи (34 к.). Таке співставлення ідеального та матеріального робить абстракцію „more manageable”, допомагає розкрити категорію часу. Найбільш частотними метафоричними переносами є „абстракція – фізичний світ, предмет” (51 к.) та „людина - предмет” (20 к.).

Назва твору The Сlock Winder є прикладом композиційної метафори. Вона характеризує людину, яка має безпосереднє відношення до часу, упорядковуючи життя тих, хто втратив часові орієнтири [18; c.335-336].

Висновки

У даній науковій роботі ми намагалися детально дослідити категорію художнього часу та особливості і специфіку темпоральної метафори, як одного з мовних засобів її вираження.

У першому розділі нами було з’ясовано теоретичну частину проблеми та обґрунтовано наступне:

·  зміст поняття художній час як окрему текстову категорію;

·  основні інваріантні властивості художнього часу;

·  опозицію „Час реальний vs Час художній” та основні характеристики останнього;

Художній час – це час тих подій, із яких складається сюжет, тобто сюжетний час. Він виражається часовою перспективою цілого твору, підпорядковується змісту, поєднуючи і підкоряючи собі усі текстові категорії.

Проведене порівняння художнього часу з часом реальним доводить, що час художній можна розглядати як особливу часову форму, яка характеризується притаманними тільки їй особливостями, своєрідно переплетеними властивостями часу реального.

На відміну від часу реального, художній час може бути як одномірним (реалізується в творах, де розвивається одна лінія оповіді і для впорядкування всіх подій використовують лише одну точку відліку), так і багатомірним. Він є поєднанням безперервності та перервності, може бути зупинений рукою письменника та рухатись як вперед (проспекція), так і у зворотному напрямку (ретроспекція).

Не менш важливою властивістю художнього часу, на відміну від часу реального, є можливість стягнення (концентрація) і розтягнення (розмиття), злам однієї з найбільш фундаментальних його властивостей – впорядкованості.

У другому розділі описано один з найбільш поширених мовних засобів реалізації категорії художнього часу, а саме темпоральну метафору, на прикладі роману Енн Тайлер The Clock Winder. Нами з’ясовано наступне:

·  особливості та специфіку творчості Енн Тайлер;

·  зміст поняття темпоральна метафора;

·  способи відтворення темпоральних відношень у романі The Clock Winder;

Дослідження жанру американського сімейного роману (до якого належить і The Clock Winder Енн Тайлер), на жаль, поки що не дістали належної уваги у вітчизняному літературознавстві, а наративно-структурний компонент аналізу саме цього жанру майже зовсім ігнорується.

Плин часу, трагічні зміни, що непомітно підкрадаються, підкорення ним, боротьба з ними – теми творів Енн Тайлер. Письменниця розкриває внутрішній світ героїв крізь призму сприйняття ними часу. Ці часові відносини реалізуються в романі The Clock Winder за допомогою темпоральної метафори.

Темпоральна метафора виступає як мовний засіб перенесення значень слів (словосполучень) за принципом їх темпоральної (часової) подібності.

Одержані метафори було розподілено за дев’ятьма семантичними групами на позначення часу, найчисленнішими з яких були: психічні та фізичні зміни, руйнація під впливом часу, вплив минулого досвіду на сприйняття часу, спогади минулого, концепції часу автора та героїв роману.

Список використаної літератури

1.  Авраменко С.Р. Час у романі Енн Тайлер „Навігація по зірках”// Гуманітарний вісник. – Серія: іноземна філологія. – Число 5. – Черкаси, 2001. – 273с.

2.  Бернадская Н.И. Идейно-художественная функция временних смещений в композиции современного романа: Автореф. Дис.... канд.філол.наук. – К.: АН УССР, Институт литератури им. Т.Г. Шевченко, 1986. – 18с.

3.  Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в язике и тексте / Общ. Ред. В.Н. Телии. – М.: Наука, 1988. – С.11-26

4.  Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 360с.

5.  Кожевникова Н.А. Метафора в поетическом тексте // Метафора в языке и тексте/ Общ. Ред. В.Н. Телии. – М.: Наука, 1988. – С.145-165.

6.  Колесникова Л. Конструктивні потенції художнього часу // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. – Вип.4. – Дрогобич: Вимір, 2001. – С. 145-154

7.  Лоліна Н.А. Ритм часу та його роль в художній творчості людини. – http//www.newacropolis.org.ua/ua/mif2003.htm

8.  Мещанинов И.И. Члены предложения и части речи. – М.: Наука, 1978. – 204 с.

9.  Обелець Ю.А. Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на матеріалі англомовної прози): Автореф. Дис.... канд.філол.наук. – Одеса., 2006. – 21с.

10.  П’ятничка Т.В. Категорія теперішності та засоби її реалізації в англомовному художньому дискурсі(на матеріалі прозових творів ХІХ – ХХ століть): Дис.... канд.філол.наук. – Львів.: ЛНУ ім.. І.Франка, - Львів, 2005. – 201с.

11.  Покидько Г.С. Наративні стратегії в романістиці Енн Тайлер // Гуманітарний вісник. – Серія: іноземна філологія. – Число 9. – Черкаси, 2005. – 406с.

12.  Словник іншомовних слів/ Під ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1985. – 966с.

13.  Тарасова Е.В. О многоаспектной природе времени (время физическое, перцептуальное, языковое, художественное и лингвистическое) // Человек и речевая деятельность. Весник Харьковского университета. – Харьков, 1989. – С. 33 – 37.

14.  Телия В.Н. Передмова // Метафора в язике и тексте/ Общ. Ред. В.Н. Телии. – М.: Наука, 1988. – С.3-10.

15.  Тимошенко Ю.В. Метафора в структурі художньої свідомості: Автореф. Дис.... канд.філол.наук. – К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка, 2001. – 20с.

16.  Тураева З.Я. Категория времени. Время грамматическое и время художественное. – М.: Высшая школа, 1979. – 220 с.

17.  Тураева З.Я. Лингвистика текста. – М.: Правда, 1986. – 127с.

18.  Череповська Т.В. Компаративні тропи як засіб реалізації категорії часу в романі Енн Тайлер „Той хто накручує годинники”// Гуманітарний вісник. – Серія: іноземна філологія. – Число 9. – Черкаси, 2005. – 406с.

19.  Brown L. Interviews with Seven Contemporary Writers // Southern Quarterly. – 1983. – 21, №4 – p. 3-22.

20.  Fraisse Paul. The Psychology of Time. – N.Y.: Harper and Row Publishers, 1963. – 210p.

21.  Khekalo M.A. English Stylistics. – Суми: ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – 136с.

22.  Quotes about Postmodern. – http//en.wikipedia.org/wiki/Postmopdernism

23.  Robertson M. Anne Tyler – Medusa Points and Contact Points//Contemporary American Women Writers – Narrative Strategies: The University Press of Kentucky, 1985. – p.119-142.

24.  Tyler A. The Clock Winder. - N.Y.: Fawcett Books. New York, 1996. – 312p.

25.  Tyler A. Why I Still Treasure “The Little House”//New York Times Book Review. – 1986. – 9 November.

[1] Контекст (від лат. contextus – тісний зв’язок, з’єднання) – 1) Лінгвістичне оточення певної мовної одиниці; особливості вживання її у мовленні. 2) Відрізок тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу [4; c.111].

[2] Асиметрія (від грец. άσυμμετρία – нерозмірність, невідповідність) – відсутність або порушення симетрії [12; c.85].

[3] Транзитивність (від лат. transitivus – перехідний) – властивість величин, яка полягає в тому, що коли перша величина порівняна з другою, а друга – з третьою, то перша величина порівняна з третьою [12; c.836].

[4] Хроно(с)...(від грец. Χρóυος – час) – частина складних слів, що відповідає поняттю „час”; хронос – час [12; c.912].

[5]Топос (...топи) (від грец. τópος – місце, простір) – частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттями „місце” та „простір” [12; c. 831].

[6] Стагнація (від. лат. stagnum – болото, стояча вода) – застій, нерухомість, одноманітність [12; c. 740].